Рішення

від 04.12.2019 по справі 911/2165/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2165/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промгазтехнологія"

про стягнення 180 580,30 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Шуляков Ю.К. (довіреність б/н від 15.07.2019 року);

від відповідача: Дьячук Н.В. (довіреність № 175 від 12.11.2019 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2165/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промгазтехнологія" про стягнення 180 580,30 грн. з яких 107 520,00 грн. основного боргу, 24 971,95 грн. неустойки, 2 053,46 грн. 3% річних, 5 476,26 грн. інфляційних, 10 558,63 грн. пені, 30 000,00 грн. збитків (упущеної вигоди).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2019 року відкрито провадження у справі № 911/2165/19 та призначено підготовче засідання на 25.10.2019 року (суддя Грабець С.Ю.).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області № 100-АР від 22.10.2019 року у зв`язку з довготривалою відпусткою судді Грабець С.Ю., з метою забезпечення подальшого розгляду справ, що знаходились у її провадженні, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/2165/19.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019 року, справу № 911/2165/19 передано судді Господарського суду Київської області Карпечкіну Т.П. для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2019 року справу 911/2165/19 прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2019 року.

12.11.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким останній заперечував в частині стягнення з відповідача неустойки, індексу інфляції, 3% річних, пені, збитків та витрат на правничу допомогу і просив відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

20.11.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній спростовував твердження відповідача, викладені у відзиві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, що не дає можливості з`ясувати усі обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, і перешкоджає завершенню підготовчого провадження, 20.11.2019 року суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2019 року.

04.12.2019 року представником позивача надано письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2019 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 04.12.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 04.12.2019 року.

В судовому засіданні 04.12.2019 року позивач позовні вимоги уточнені підтримав в повному обсязі. Відповідач судовому засіданні 04.12.2019 року проти основного боргу не заперечував, просив відмовити в решті заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 04.12.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" (далі - Підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промгазтехнологія" (далі - Замовник, відповідач) було укладено Договір підряду № 69 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник взяв на себе обов`язок на свій ризик, своїми та/або задіяними силами, з своїх матеріалів і матеріалів Замовника, якісно і в строк виконати роботи з відновлення стиків на трубопроводах теплотраси на об`єкті Реконструкція котельні по вул. Василя Сергієнко в м. Запоріжжя з встановленням двох твердопаливних котлів загальною потужністю 12,0 МВт . Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані Підрядником роботи.

Підрядник приступить до виконання робіт на протязі 5-ти робочих днів з дня виконання Замовником обов`язків по п. 6.1 Договору, п. 7.1 Договору і розділу 5 Договору (надання будівельного майданчика (фронту робіт); передача проектно-кошторисної документації, виплата авансу і т.д.) і завершить виконання робіт на протязі 30 календарних днів (п. 2.1 Договору).

Договірна ціна робіт динамічна і складає 128 427,78 грн. з врахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору).

Оплата по Договору здійснюється шляхом переказу Замовник на поточний рахунок Підрядника грошових коштів в наступному порядку:

- попередня оплата в розмірі 40 000,00 грн. з врахуванням ПДВ на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Договору;

- остаточний розрахунок в розмірі 88 427,78 грн. з врахуванням ПДВ на протязі 5-ьох банківських днів з моменту підписання сторонами Акта виконаних робіт (п. 7.1 Договору).

Здача-приймання робіт здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт (п. 8.1 Договору).

Даний Договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту підписання Сторонами і скріплення його печатками і діє до повного виконання Сторонами всіх обов`язків по Договору (п. 12.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору від 17.09.2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками, Сторони у зв`язку із збільшенням об`ємів робіт і додаткових витрат, дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції Договірна ціна робіт динамічна і складає 278 427,78 грн. з врахуванням ПДВ . Решту умов Договору залишили без змін (копія Додаткової угоди наявна в матеріалах справи).

Додатком № 2 до Договору від 25.09.2018 року Сторони у зв`язку із збільшенням об`ємів робіт і додаткових витрат, дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції Договірна ціна робіт динамічна і складає 308 119,04 грн. з врахуванням ПДВ , решту умов Договору залишити без змін, який було надіслано відповідачу листами № 39 від 25.09.2018 року та № 47 від 30.10.2018 року для підписання, проте який останній повернутий не був (копія Додаткової угоди та докази надіслання і отримання наявні в матеріалах справи).

На виконання п. 7.1 Договору відповідач 19.09.2018 року згідно платіжного доручення № 212 перерахував на рахунок позивача 40 000,00 грн. попередньої оплати (копія наявна в матеріалах справи).

На виконання умов Договору, позивач за період вересень - жовтень 2018 року виконав, а відповідач прийняв, передбачені Договором та Додатковими угодами роботи, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками, Актами здачі-приймання (надання послуг): № ОУ-0000184 від 28.09.2018 року на суму 22 208,00 грн., № ОУ-0000191 від 22.10.2018 року на суму 31 645,50 грн., № 29 за жовтень 2018 року від 25.10.2018 року на суму 161 963,54 грн., № ОУ-0000195 від 31.10.2018 року на суму 92 302,00 грн. на загальну суму 308 119,04 грн., зазначену в Додатковій угоді № 2 від 25.09.2018 року, хоча й примірник такої угоди відповідачем підписано та повернуто позивачу не було.

Відповідно до ходу виконання робіт, позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату, зокрема: № СФ-0000188 від 17.09.2018 року на суму 40 000,00 грн., № СФ-0000211 від 28.09.2018 року на суму 22 208,00 грн., № СФ-0000205 від 22.10.2018 року на суму 31 645,50 грн., № СФ-0000230 від 25.10.2018 року на суму 121 963,54 грн., № СФ-0000226 від 31.10.2018 року на суму 92 302,00 грн. на загальну суму 308 119,04 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення п. 7.1 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати виконаних робіт не здійснив, розрахувався на загальну суму 200 599,04 грн., що підтверджується платіжними доручення: № 401 від 30.10.2018 року на суму 31 645,50 грн., № 422 від 01.11.2018 року на суму 60 000,00 грн., № 440 від 06.11.2018 року на суму 61 953,54 грн., № 13114 від 03.05.2019 року на суму 7 000,00 грн. наявними в матеріалах справи, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 107 520,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2019 року на суму 107 520,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З метою досудового врегулювання спору, 19.06.2019 року позивач надіслав відповідачу Претензію № 5 від 18.06.2019 року з вимогою сплатити на протязі 5-ти робочих днів наявну за Договором заборгованість в сумі 107 520,00 грн., яка отримана останнім 03.07.2019 року, проте залишена ним без відповіді та задоволення.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 107 520,00 грн. боргу за Договором.

В ході розгляду спору відповідачем було подано відзив на позов, в якому останній заперечує проти заявлених позивачем до стягнення 24 971,95 грн. неустойки, 2 053,46 грн. 3% річних, 5 476,26 грн. інфляційних, 10 558,63 грн. пені, 30 000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), посилаючись на те, що хоча роботи й були виконані на загальну суму 308 119,04 грн., Додатковою угодою № 1 від 17.09.2018 року сторони лише змінили ціну договору, не встановивши нових строків її оплати, відтак пункт 7.1 Договору про остаточний розрахунок на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Акта виконаних робіт застосовується лише до суми, погодженої Договором, зокрема до 88 427,78 грн., відтак щодо оплати решти суми виконаних робіт, на думку відповідача, положення спірного Договору в цій частині застосовуватись не можуть. Окрім того, визнаючи факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на загальну суму 308 119,04 грн., зазначає, що Додаткова угода № 2 не містить підпису з боку відповідача. Також заперечує факт підписання уповноваженою особою з боку відповідача акту звірки взаєморозрахунків, зазначає, що акти приймання-передачі не містять дат їх підписання, окрім акту за жовтень 2018 року, що унеможливлює обрахування строків для оплати. Посилається на арифметичні помилки та помилки в періодах нарахування неустойки передбаченої Договором, 3% річних та інфляційних, зазначає про неправомірне подвійне стягнення пені, яка не передбачена Договором та вважає, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення в частині заявленої до стягнення упущеної вигоди в сумі 30 000,00 грн.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про те, що відповідач невірно трактує положення Додаткових угод і стверджує про необхідність остаточних розрахунків у спосіб передбачений п. 7.1 Договору. Окрім того, позивач підтримує усі заявлені позовні вимоги, вважаючи всі нарахування арифметично вірними, а вимоги в цій частині такими, що відповідають положенням чинного законодавства України. Щодо заявленої упущеної вигоди зазначає про те, що внаслідок несвоєчасної оплати виконаних згідно спірного Договору робіт, позивач був змушений вживати заходи щодо розшуку у найкоротші строки грошових коштів у зв`язку з необхідністю виплати заробітних плат працівникам позивача, тому кошти на загальну суму 30 000,00 грн., які повинні були бути спрямовані на інші цілі, спрямувались саме на виплати заробітних плат.

Згідно наданих позивачем в ході розгляду спору додаткових пояснень в обґрунтування заявленої упущеної вигоди в сумі 30 000,00 грн., останній зазначив про те, що 07.12.2018 року позивач як підрядник уклав з ТОВ Промтехагроторг як замовником договір підряду № 47/19 (далі - договір № 47/19), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання по виконанню ремонтних і пусконалагоджувальних робіт, передбачених договором № 47/19, матеріально-технічне забезпечення для виконання робіт поклав на себе, зокрема зобов`язався придбати необхідні матеріали, комплектуючі вироби, обладнання для виконання предмету договору за свій рахунок, а ТОВ Промтехагроторг зобов`язався прийняти і оплатити виконані позивачем роботи та компенсувати вказані витрати по закінченню виконання робіт, у зв`язку з чим сторони погодили договірну ціну на матеріали і обладнання, яка без ПДВ склала 168 955,22 грн., а з врахування ПДВ згідно виставленого 10.12.2018 року ТОВ Будівельна компанія Будальянс як постачальником матеріалів і обладнання, погоджених договором № 47/19, позивачу рахунку-фактури № СФ 000028 202 746,26 грн. Вартість монтажних та пуско-налагоджувальних робіт сторони погодили в сумі 30 000,00 грн. без ПДВ. Однак, як стверджує позивач, у зв`язку з недоотриманням від спірного Договору, укладеного з відповідачем, коштів та неможливістю закупити погоджені договором № 47/19 матеріали та обладнання, ТОВ Промтехагроторг розірвав з ним договір № 47/19 внаслідок порушення строків виконання договору. Відтак, позивач вважає, що недоотримав прибутку в розмірі 30 000,00 грн. внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем за Договором.

Суд погоджується з твердження позивача щодо настання строку оплати і зазначає, що укладаючи Додаткові угоди до Договору, сторони вносили зміни лише у вартість робіт, залишаючи всі інші умови Договору без змін, в тому числі і умову про остаточний розрахунок на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Також суд зазначає, що хоча відповідачем і не підписано Додаткову угоду № 2, ним вчинено ряд інших дій, які свідчать про визнання і прийняття робіт саме на суму 308 119,04 грн., вказану в Додатковій угоді № 2, зокрема підписання Актів здачі-приймання (надання послуг) та акту звірки взаєморозрахунків на означену суму, на якому міститься печатка відповідача, що свідчить і про безпідставність тверджень відповідача щодо підписання вказаного акту неуповноваженою особою.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач приходить до помилкових висновків щодо відсутності на актах приймання-передачі дат, окрім акту за жовтень 2018 року, оскільки судом оглянуто спірні акти і встановлено наявність на усіх спірних актах дат підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений Договір за правовою природою є договором підряду, за яким, згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язуєтьс свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язує прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремо реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтаж пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2. ст.875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за Договором в розмірі 107 520,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, відповідачем у відзиві на позов та в акті звірки взаєморозрахунків вказана сума боргу визнана, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 107 520,00 грн. підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача 24 971,95 грн. неустойки передбаченої п. 10.3 Договору в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу за загальний період з 08.11.2018 року по 25.07.2019 року; 10 558,63 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за загальний період з 15.01.2019 року по 15.07.2019 року; 2 053,46 грн. 3% річних за загальний період з 08.11.2018 року по 25.07.2019 року та 5 476,26 грн. інфляційних за загальний період листопад 2018 року - червень 2019 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України; 30 000,00 грн. збитків (упущеної вигоди) на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 10.3 Договору за порушення своїх обов`язків по Договору Замовник сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки.

Таким чином, неустойка в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, окрім того пеню на суму 92 302,00 грн. по спірному Акту № ОУ-0000195 від 31.10.2018 року нараховано за період з 08.11.2018 року по 25.07.2019 року, що перевищує шестимісячний строк нарахування пені, визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Судом було здійснено правильний розрахунок пені з врахуванням усіх виявлених помилок, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 17 421,41 грн. неустойки у вигляді пені, передбаченої п. 10.3 Договору.

При цьому, заявлена до стягнення на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені, вже була включена до умов спірного Договору та стягнута з відповідача, а отже відповідач не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, умови Договору не містять інших домовленостей про нарахування пені, крім визначеної п. 10.3 Договору, у зв`язку з чим, стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ умовами Договору не передбачено, а ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначають лише порядок, а не підстави стягнення пені. Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 10 558,63 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних. Судом було здійснено правильний розрахунок 3 % річних та інфляційних за заявлений позивачем період на заявлені позивачем суми боргу, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 2 052,54 грн. 3 % річних та 5 475,72 грн. інфляційних.

Щодо тверджень позивача про понесення ним збитків у вигляді неотриманого прибутку, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність причинного зв`язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою.

Однак, позивачем не обґрунтовано та не надано суду належних доказів щодо факту заподіяння йому збитків у вигляді неодержаного доходу, оскільки заборгованість відповідача станом на день укладення позивачем з ТОВ Промтехагроторг договору № 47/19 становила 114 520,00 грн., а ціна матеріалів та обладнання погоджених договором № 47/19 становила 168 955,22 грн., а з ПДВ згідно виставленого рахунку на оплату 202 746,26 грн. Відтак, відповідні посилання позивача ґрунтуються на припущеннях, оскільки навіть за умови своєчасного повернення відповідачем всієї суми заборгованості, позивачу не вистачило б коштів на закупку усього погодженого з ТОВ Промтехагроторг матеріалу та обладнання, сума боргу відповідача є меншою від ціни обладнання майже в два рази, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди та про наявність причинного зв`язку між неналежністю виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати виконаних робіт та розірванням ТОВ Промтехагроторг договору № 47/19 з позивачем, що робить неможливою вказану відповідальність відповідача. Крім того, господарські Договори підряду № 69 та № 47/19 не пов`язані між собою і не передбачають прямої залежності виконання один від одного.

Відтак, за наслідкам розгляду спору встановлено відсутність підстав для відшкодування заявлених у позові збитків в розмірі 30 000,00 грн. як упущеної вигоди.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 132 469,67 грн., з яких 107 520,00 грн. основного боргу, 17 421,41 грн. неустойки у вигляді пені, 2 052,54 грн. 3% річних, 5 475,72 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1. ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем в позовній заяві подано попередній орієнтований розрахунок судових витрат, якою позивач фактично просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 708,71 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження сплати судового збору при подачі позову позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 6 від 23.08.2019 року на суму 2 708,70 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем в підтвердження заявлених витрат на послуги адвоката надано суду Договір про надання інформаційно-правових послуг № 640/07-01 від 25.07.2019 року, укладений з адвокатом Шуляковою Марією Василівною, довіреність б/н від 15.07.2019 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який здійснював юридичний супровід справи, платіжне доручення № 1236 від 12.07.2019 року на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу сплата за надання юридичних послуг по договору , платіжне доручення № 1302 від 05.08.2019 року на суму 2 000,00 грн. з призначенням платежу сплата за надання юридичних послуг по договору , які були перераховані на рахунок ФОП Шулякової Марії Василівни та квитанцію № 640/10-08 від 24.10.2019 року на суму 8 000,00 грн., на загальну суму 15 000,00 грн. у якості гонорару за надання правової допомоги у справі № 911/2165/19.

Проте, позивачем в порушення ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду Акту наданих послуг, укладеного до Договору про надання інформаційно-правових послуг № 640/07-01 від 25.07.2019 року, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом - Шуляковою Марією Василівною, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Окрім того, Договір про надання інформаційно-правових послуг № 640/07-01 від 25.07.2019 року був укладений з адвокатом Шуляковою Марією Василівною, кошти за надання правової допомоги сплачені саме Шуляковій Марії Василівній, а фактично представляв інтереси позивача адвокат Шуляков Юрій Климентович. В матеріалах справи відсутні документи підписані адвокатом Шуляковою Марією Василівною. Позовна заява підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" - Д.П. Сежченком.

Відтак, суд з врахуванням усіх вищевикладених обставин, позбавлений можливості достовірно визначити згідно якого договору про надання юридичних послуг 12.07.2019 року та 05.08.2019 року позивачем були сплачені Шуляковій Марії Василівній кошти в загальній сумі 7 000,00 грн. та що зазначені в попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат послуги були дійсно надані адвокатом Шулякою Марією Василівною, оскільки доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (Акту наданих послуг з детальним переліком послуг) позивачем не надано. Окрім того, в розрахунку судових витрат зазначено витрати на оплату участі адвоката в судових засіданнях та витрати адвоката на проїзд з м. Запоріжжя в м. Київ, однак адвокат Шулякова Марія Василівна жодного разу не була присутня в судових засіданнях під час розгляду справи № 911/2165/19.

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення без задоволення заяви позивача про відшкодування за рахунок відповідача, понесених витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 987,05 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промгазтехнологія" про стягнення 180 580,30 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промгазтехнологія" (08500, Київська обл., м. Фастів, Промвузол Завокзалля, код 30594998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 12-А, код 40153458) 107 520 (сто сім тисяч п`ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 17 421 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять один) грн. 41 коп. пені, 2 052 (дві тисячі п`ятдесят два) грн. 54 коп. 3% річних, 5 475 (п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 72 коп. інфляційних, 1 987 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 05 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Промгазтехнологія" про стягнення 48 110,63 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін