Рішення

від 12.04.2007 по справі 5/016-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/016-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" квітня 2007 р.                                                                              Справа № 5/016-07

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинський Інформаційно-обчислювальний центр», м. Вишневе

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком»в особі Київської обласної філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком», м. Вишневе

про стягнення  48520 грн.

за участю представників:

позивача:Саєнко В.В. –дов. від 10.01.2007 р.

відповідача:Огаренко О.В. –дов. від 25.05.2006 р.

В судовому засіданні 06.02.2007 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.02.2007 р.

13.03.2007 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 27.03.2007 р.

27.03.2007 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 12.04.2007 р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинський Інформаційно-обчислювальний центр»(далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком» в особі Київської обласної філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком»(далі –Відповідач) про стягнення 48520 грн., з яких 5000 грн. штраф та 43520 грн. неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди від 04.04.2005 року № 218, щодо звільнення та передачі займаного приміщення після закінчення терміну оренди.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач, проти позову заперечує, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву від 12.03.2007 р. та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 04.04.2005 р. був укладений договір оренди нежилого приміщення № 218 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач –орендодавець передає, а відповідач –орендар бере в тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення розташованого за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 64, загальною площею  136 м2. Загальна сума орендної плати в місяць становить 1100 грн.

Пунктом 2.1. Договору встановлений термін оренди, який складає 364 дні. Згідно п. 2.2. договору приміщення, що орендуються, вважаються переданими орендодавцем та прийняті орендарем з моменту підписання договору. Одночасно сторонами в договорі обумовлено наступне, якщо жодна із сторін в термін дев'ять місяців до закінчення даного договору не заявить письмово, рекомендованим листом, про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на той самий строк і на тих самих умовах. У цьому випадку продовження строку дії договору не потребує укладення додаткових угод (п. 2.3. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом шести місяців з моменту закінчення терміну оренди за актом прийому передачі. Протягом терміну вказаному в п. 6.1. договору орендар зобов'язаний залишити приміщення, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю.

16.12.2006 р. між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду (далі –Угода), якою доповнено та змінено умови договору № 218 від 04.04.2005 р., зокрема, орендна плата згідно даної угоди встановлена 2720 грн. на місяць. Пункт 6.1. договору викладено в такій редакції –у випадку припинення оренди незалежно від підстав такого припинення орендар зобов'язаний передати приміщення, що орендуються, у найстисліший строк, але у будь-якому випадку не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту припинення договору або отримання вимоги орендаря в випадках, передбачених цим договором. Пункту 7.1.3 договору викладено в такій редакції - орендар сплачує штраф: - в розмірі 1000 грн. за кожний випадок невиконання умов договору, якщо інше не передбачено цим договором; - в розмірі 5000 грн. за передачу приміщення, що орендується, в суборенду; - в розмірі 5000 грн. за не звільнення приміщення, що орендується, у випадках, передбачених цим договором.

Судом досліджені умови договору та встановлено, що строк оренди складає 364 дні з моменту підписання договору (п.2.1 договору). Таким чином орендні відносини за договором припинились 03.04.2006р., отже приміщення має бути звільнено та повернуто позивачеві 03.04.2006р.

В матеріалах справи міститься лист позивача від 01.07.2005 р., яким він повідомляє відповідача про намір припинити (розірвати) зазначений вище договір в строки визначені цим договором, тобто 03.04.2006 р., проте не виключає можливості укладення нового договору між сторонами на взаємовигідних умовах. Відповідач отримав вищезгаданий лист 07.07.2005 р., про що свідчить поштове повідомлення №32503, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач у зазначений в договорі строк не звільнив займане приміщення, чим порушив умови договору, про що свідчить акт приймання-передачі офісного приміщення підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до якого  відповідач звільнив орендоване приміщення лише 14.12.2006 р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, який передбачений п. 7.1.3 Договору в розмірі 5000 грн. за незвільнення приміщення, що орендується, оскільки строк дія договору № 218 від 04.04.2005 р. закінчився 03.04.2006 р., а відповідач звільнив орендоване приміщення лише 14.12.2006 р. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивачем нарахована неустойка в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення відповідачем зобов'язання, яка складає 43520 грн. ((2720 грн. х 2 ) х 8 місяців).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у  разі  припинення  договору  найму  наймач  зобов'язаний негайно  повернути  наймодавцеві  річ  у стані,  в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).  У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, якщо  наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.  

Разом з тим, позивач виставляв відповідачу рахунки за оренду приміщення після закінчення строку дії договору, які останній сплачував в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за травень-грудень 2006 р. та банківськими виписками наявними в матеріалах справи. Таким чином відповідачем за час займання орендованого приміщення після спливу строку дії договору, тобто з 03.04.2006 по 14.12.2006 р. сплачувалась орендна плата, яка виставлялась відповідачем в повному обсязі в розмірі 26322, 58 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені докази та обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки частково в розмірі 17197,42 грн. (різниця між нарахованою сумою неустойки та сумою оплата займаного відповідачем приміщення після закінчення дії договору оренди), оскільки позивачем з травня по 14 грудня 2006 року було сплачено 26322, 58 грн. орендної плати за займане приміщення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 5000 грн. то суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1.3 договору передбачено, що  - орендар сплачує штраф: - в розмірі 5000 грн. за не звільнення приміщення, що орендується, у випадках, передбачених цим договором. Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку припинення оренди незалежно від підстав такого припинення орендар зобов'язаний передати приміщення, що орендуються, у найстисліший строк, але у будь-якому випадку не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту припинення договору або отримання вимоги орендаря в випадках, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині передачі орендованого приміщення не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту припинення договору.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене та беручи до уваги зазначені норми законодавства суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 5000 грн. є доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком»в особі Київської обласної філії ТОВ «Оптіма Телеком»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 64, код ЄДРПОУ 21653930) на користь Відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинський Інформаційно-обчислювальний центр»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 64, код ЄДРПОУ 05384293) 17197 (сімнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 42 коп. неустойки, 5000 (п'ять тисяч) грн. штрафу, 221 (двісті двадцять один) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 53 (п'ятдесят три) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя