Рішення

від 02.01.2020 по справі 120/3499/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2020 р. Справа № 120/3499/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Головним управління ДФС у Вінницькій області відносно нього винесені податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за № 262743-5506-0214 від 09.10.2019 року за 2017 рік (сума до оплати 6986,83 грн.); № 262740-5506-0214 від 09.10.2019 року за 2017 рік (сума до оплати 9646,96 грн.); № 262741-5506-0214 від 09.10.2019 року за 2017 рік (сума до оплати 26834,28 грн.).

Позивач стверджує, що фермерське господарство "Добробут Л.І.І" створене на виділених йому, як голові та засновнику, в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянках, на підставі договорів оренди № 1, № 2 та № 310. Також зазначає про те, що до часу створення фермерського господарства з січня 2017 року по листопад 2017 року сплата за використання земельних ділянок здійснювалась ним, як фізичною особою.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого останній не погоджується з позицією позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки. У зв`язку із чим, позивачем з Чернявською сільською радою Оратівського району Вінницької області та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області укладено договори оренди, на підставі яких відповідачем проведено нарахування ОСОБА_1 та сформовано податкові повідомлення-рішення по нарахуванню орендної плати за землю на 2017 рік. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача, як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача надано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою суду від 28.11.2019 року замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22.03.2016 року ОСОБА_1 , згідно договорів оренди землі від 22.03.2016 року за № 1, та № 2 Чернявською сільською радою Оратівського району Вінницької області надано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Чернявської сільської ради площею 7,8170 га, кадастровий номер ділянки 0523186900:02:001:0092, та площею 10,7932 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523186900:02:004:0227.

Вказані договори оренди земельних ділянок укладено строком на 49 років з моменту укладення, орендна плата виплачується в грошовій формі.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі № 1 становить 174670,87 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6986,83 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі № 2 становить 241174 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9646,96 грн. за 1 рік.

14.08.2017 року ОСОБА_1 , згідно договору оренди землі № 310, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) площею 23,8306 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523186900:02:006:0132.

Вказаний договір оренди земельної ділянки укладено терміном на 7 років.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі № 310 становить 583006,78 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 69960,81 грн. за 1 рік.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2016 року та 21.08.2017 року, договори оренди землі № 1, № 2, № 310 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.10.2017 року ОСОБА_1 зареєстровано юридичну особу фермерське господарство "Добробут Л.І.І." для ведення фермерського господарства на земельних ділянках, які орендовані відповідно до договорів оренди землі № 1, № 2 та № 310.

Орендну плату за земельні ділянки сплачує ФГ "Добробут Л.І . І.".

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки ОСОБА_1 за 2017 рік та прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.10.2019 року № 262743-5506-0214, № 262740-5506-0214, № 262741-5506-0214.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 цього Закону встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Змістом ст. 8 Закону "Про фермерське господарство" передбачено що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У свою чергу, згідно з договорами оренди та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем земельних ділянок є саме фізична особа ОСОБА_1 .

За правилами ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Положеннями ст. 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частинами 1, 2 ст. 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

З аналізу зазначених положень законодавства випливає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Як свідчать матеріали справи податковим органом винесено податкові повідомлення рішення ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік, згідно яких сума сплати за землю складає 43468 грн.

Як встановлено з листа ГУДПС у Вінницькій області № 2928/л/02-32-55-07 від 24.10.2019 року з наданої ОСОБА_1 про сплату орендної плати з фізичних осіб за період з 01.04.2016 року по 30.10.2017 року у 2016 році склала 12877,78 грн. За 2017 рік склала 27590,38 грн.

Також, податковим органом не спростовано та не заперечується, а навпаки у відзиві на адміністративний позов зазначено про те, що сплата орендної плати за землю фізичною особою ОСОБА_1 була проведена до моменту реєстрації фермерського господарства, тобто по жовтень 2017 року, однак згідно даних інтегрованої картки платника зарахування не були відображені у ній, проте з листопада 2017 року після проведення плати вже, як фермерським господарством "Добробут Л.І.І.", станом на 31.12.2017 року переплата склала 33134,98 грн.

Таким чином, оскільки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення та зазначено про те, що позивач має сплачувати орендну плату саме як фізична особа-підприємець за 2017 рік, тому, в силу того, що ОСОБА_1 вже було сплачено податкове зобов`язання за оренду землі за період з 01.01.2017 року по 31.10.2017 року саме як фізичною особою-підприємцем, суд вважає винесенні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Що стосується періоду з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року, суд погоджується з позицією відповідача про те, що сплату за використання земельними ділянками має здійснювати ОСОБА_1 саме як фізична особа-підприємець, а не як фермерське господарство. Однак, суд не вправі визначати та нараховувати суму сплати оренди за вказаний період.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський, суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід зазначити, що з приписів діючого права є неприпустимим підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 43142454) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 262743-5506-0214 від 09.10.2019 року; № 262740-5506-0214 від 09.10.2019 року; № 262741-5506-0214 від 09.10.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович