Рішення

від 25.12.2019 по справі 440/4498/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4498/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області щодо вилучення у позивача посвідчення "Інвалід війни" серії НОМЕР_1 від 10.09.2009;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області повернути ОСОБА_1 посвідчення "Інвалід війни" серії НОМЕР_1 від 10.09.2009.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі також - Зіньківська РДА, відповідач -1), Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі також - відповідач-2), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що дії Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації щодо вилучення у нього посвідчення "Інвалід війни" є неправомірними з огляду на те, що він набув статусу інваліда війни у порядку, передбаченому законодавством.

16 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позов від Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, у якому відповідач-2 зазначив, що чинність статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які отримали захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС. На думку відповідача-2, для встановлення причинного зв`язку захворювання позивачу необхідно звернутися до військово-лікарської комісії, на підставі чого може бути встановлений статус особи з інвалідністю внаслідок війни /а.с.41-42/.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.07.2009 по справі №2-0-73/09, що набрало законної сили 11.07.2009 встановлено факт, що ОСОБА_1 , уродженець с. Заїченці, Зіньківського району, Полтавської області, перебував у відрядженні до міста Прип`ять для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 1 листопада 1987 року по 4 листопада 1987 року за направленням виконавчого комітету Полтавської обласної ради /а.с.14-15/.

Згідно з експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії Експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №12803 від 19.05.2011 ОСОБА_1 встановлено діагноз-хронічно активний гепатит (криптогенний) фаза загострення з вираженим больовим, астено-вегетативним синдромами, диспептичним поміним синдромом артралгії та міальгії, гепатоцелюмерна недостатність ІІ ст. Захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с.17/.

Довідкою МСЕ-В1 №006453 від 03.09.2009, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с.22-23/, ОСОБА_1 підтверджена ІІ групи інвалідності та змінена категорія інвалідності від «загального захворювання» на «захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС» безтерміново.

ОСОБА_1 10.09.2009 Зіньківським управлінням праці та соціального захисту населення видано безтермінове посвідчення «Інваліда війни» серії НОМЕР_1 , копію якого долучено до матеріалів справи /а.с.16/.

У липні 2019 року службовими особами Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області у ОСОБА_1 вилучено посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.09.2009 року.

25 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області із заявою про повернення посвідчення «Інваліда війни» /а.с.24-25/.

Листом №05-02/2339 від 31.07.2019 Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області повідомило позивача про те, що чинність статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які отримали захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Повідомило, що на підставі скасування та заміни довідки МСЕК посвідчення «Інваліда війни» було вилучено (захворювання пов`язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС не відповідає статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /а.с.26-27/.

Позивач, вважаючи такі дії щодо відмови поверненні посвідчення «Інваліда війни», протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання, пов`язані з наданням особам посвідчення інваліда війни, внормовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N 302 (далі за текстом-Положення №302).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції чинній на момент видачі посвідчення), до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції чинній на момент видачі посвідчення) до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

Пунктом 2 Положення №302 (у редакції чинній на момент видачі посвідчення) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 3 Положення №302 (у редакції чинній на момент видачі посвідчення) Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".

Пунктом 7 Положення №302 (у редакції чинній на момент видачі посвідчення) "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 (у редакції чинній на момент видачі посвідчення) передбачено, що "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Згідно з пунктом 131 Положення №302 у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.

Висновки щодо правозастосування

З вищенаведеного слідує, що єдиним приводом для вилучення "Посвідчення інваліда війни " є виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З матеріалів справи суд вбачає, що підставою для вилучення "Посвідчення інваліда війни" у ОСОБА_1 слугувало твердження відповідача-2 про те, що чинність статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які отримали захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Суд не може погодитися з таким аргументом відповідача-2 з огляду на те, що виконання позивачем обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків ЧАЕС підтверджено рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.07.2009 по справі №2-0-73/09 /а.с.14-15/, довідкою Полтавського обласного центру МСЕК від 03.09.2009 /а.с.22-23/, довідкою Зіньківського районного військового комісаріату, яка підтверджує присвоєння позивачу військового звання «капітан» (запасу) відповідно до Указу Президента України №155/2006 від 28.02.2006 та наказу Міністерства оборони України №140 від 10.03.2006 /а.с.19/.

Доказів на спростування цих обставин відповідачем на надано.

Відтак, ОСОБА_1 надано достатні докази на підтвердження виконання обов`язків військової служби, що пов`язані з ліквідацією наслідків ЧАЕС, а тому суд приходить до висновку, що на нього поширюється чинність статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачає перелік осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача-2 щодо того, що для встановлення причинного зв`язку захворювання позивачу необхідно звернутися до військово-лікарської комісії, на підставі чого може бути встановлений статус особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки пункт 10 Положення №302 (у редакції чинній на момент видачі посвідчення) передбачає, що "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Разом з тим, суд враховує, що при видачі посвідчення "Посвідчення інваліда війни", а саме 10.09.2009 відповідачем-2 не висловлено будь-яких зауважень щодо наявності статусу інваліда війни, а такі виникли лише у 2019 році, що свідчить про недобросовісність та нерозсудливість дій відповідача.

Окрім вищенаведеного, суд наголошує, що "Посвідчення інваліда війни" є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Тому дії щодо вилучення "Посвідчення інваліда війни" є різновидом втручання у мирне володіння майном, внаслідок чого позивач позбавляється належних йому пільг та компенсації, а відтак, повинні тлумачитися у світлі статті Протоколу №1 до Конвенції від 04.11.1950 року.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів на обґрунтування правомірності дій щодо вилучення "Посвідчення інваліда війни" відповідачем не наведено.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області щодо вилучення у позивача посвідчення "Інвалід війни" серії НОМЕР_1 від 10.09.2009

Оскільки, дії щодо вилучення посвідчення "Інвалід війни" здійснювалися службовими особами Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, та при цьому суд при розгляді справи не встановив протиправності у діях відповідача-1, то позовні вимоги у частині вимог до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області задоволенню не підлягають.

Порушене право позивача має бути відновлене шляхом зобов`язання Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області повернути ОСОБА_1 посвідчення "Інвалід війни" серії НОМЕР_1 від 10.09.2009 .

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд враховує, що відсутність безпідставно, як на думку суду, вилученого у ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни протягом тривалого часу безперечно позбавить його можливості користуватися пільгами та компенсаціями, що пов"язані з наявністю у нього відповідного статусу й з неминучістю призведе до безпідставних майнових втрат або ж надлишкових витрат коштів у разі, якщо позивач буде змушений звертатися додатково для примусового виконання судового рішення.

Тому суд вважає за доцільне встановити строк для подачі звіту Управлінням соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області - 14 календарних днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач не сплачував судовий збір при поданні позову - отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (вул.Воздвиженська,40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 04057333), Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (вул.Воздвиженська,40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 03195104) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (вул.Воздвиженська,40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 03195104) щодо вилучення у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) посвідчення "Інвалід війни" серії НОМЕР_1 від 10.09.2009 протиправними.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (вул.Воздвиженська,40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 03195104) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) посвідчення "Інвалід війни" серії НОМЕР_1 від 10.09.2009.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Встановити строк для подання до Полтавського окружного адміністративного суду звіту про виконання цього рішення Управлінням соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області - 14 календарних днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков