Рішення

від 08.01.2020 по справі 910/13606/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/13606/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна"

(65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6В; ідентифікаційний код: 39030671)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіо Трейд"

(01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 34 А, офіс 276; ідентифікаційний код: 40999298)

про стягнення 87 775,08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіо Трейд" (далі - відповідач) про стягнення 54 684,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 210618 транспортного експедирування від 21.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

28.10.2019 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 87 775,08 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частин 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, оскільки позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у строк, встановлений частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає вказану заяву до розгляду.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 40999298) є: 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 34 А, офіс 276.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.10.2019 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

06.11.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 25.10.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу (останній не знаходиться за вказаною вище адресою) та повернуто до суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 25.10.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. в період з 26.12.2019 по 03.01.2020 у відпустці, суд здійснює розгляд справи в перший робочий день після виходу з відпустки - 08.01.2020.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастіо Трейд" (далі - відповідач, клієнт) було укладено Договір № 210618 транспортного експедирування (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

За умовами підпунктів 2.1.7, 2.1.9 пункту 2.1 Договору експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта, отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах клієнта.

Водночас, відповідач у підп. 2.4.15 п. 2.4 Договору взяв на себе зобов`язання оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором на користь клієнта.

Згідно з п. 3.1 Договору послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку протягом терміну, зазначеного в такому рахунку.

Відповідно до пункту 3.2 Договору клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з перерахуванням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного зв`язку.

В пункті 3.3 Договору сторони погодили, що вартість послуг експедитора вказується в Додатках/Заявках/рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за Договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018, і якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік (пункт 7.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 18110208 від 28.11.2018 на суму 59 976,80 грн.

Крім того, на підтвердження надання послуг за Договором, позивачем було складено відповідний акт надання послуг № 18110208 від 28.11.2018 на вищевказану суму.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 19/53 від 20.05.2019 та вих. № 06/08-19 від 06.08.2019 (докази направлення претензій відповідачу в матеріалах справи) на суму 59 976,80 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем послуг, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 5 292,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1442 від 21.08.2019.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач вказав на те, що відповідач відповідно до платіжного доручення № 1577 від 03.10.2019 (копія якого міститься у матеріалах справи) перерахував позивачу грошові кошти в сумі 54 684,80 грн в рахунок оплати наданих позивачем послуг.

Наразі, позивач стверджує, що при зверненні до суду з цим позовом, ним не було заявлено до стягнення з відповідача додаткові витрати, які були понесені позивачем при наданні послуг з транспортного експедирування, а саме витрати по зберіганню контейнерів CCLU6909272, TGHU6507134, FSCU5096597, TRLU8044419, CCLU6951740 згідно з рахунком ТОВ Бруклін-Київ Порт № 48223 від 05.11.2018 та акту № 48223 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2018 (без врахуванням контейнерів, які використовувались за іншою угодою), що становлять 87 775,08 грн разом з ПДВ, які і просить стягнути з відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться в статті 316 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 59 976,80 грн, які були оплачені відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1442 від 21.08.2019 на суму 5 292,00 грн та № 1577 від 03.10.2019 на суму 54 684,80 грн та не заперечується позивачем.

Предметом позову, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, є вимога позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат, які були понесені позивачем при наданні послуг з транспортного експедирування, що становлять 87 775,08 грн.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було вказано вище, за умовами укладеного між сторонами Договору, позивач має право отримувати від клієнта відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта, якому кореспондує обов`язок відповідача оплатити вартість таких витрат.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що при наданні послуг відповідачу з транспортного експедирування, ним було понесено витрати по зберіганню контейнерів CCLU6909272, TGHU6507134, FSCU5096597, TRLU8044419, CCLU6951740, на підтвердження чого позивачем надано рахунок ТОВ Бруклін-Київ Порт № 48223 від 05.11.2018 на суму 103 844,66 грн, акт № 48223 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2018 на суму 103 844,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано ТОВ Бруклін-Київ Порт грошові кошти в сумі 104 250,15 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 3562 від 09.11.2018 з призначенням платежу Оплата за послуги згідно рахунків № 48043, 48223, у т. ч. ПДВ 20% - 17 375,03 грн .

Зі змісту укладеного між сторонами Договору, зокрема пунктів 3.1 - 3.3, вбачається, що понесені позивачем як експедитором за Договором витрати, у зв`язку з виконанням Договору, оплачуються відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку протягом терміну, зазначеного в такому рахунку. Оплата рахунків експедитора здійснюється клієнтом в день їх виставлення з перерахуванням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Вартість послуг експедитора вказується в Додатках/Заявках/рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за Договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.

Втім, позивачем не надано належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76 - 77 ГПК України, на підтвердження понесення ним додаткових витрат у зв`язку з виконанням Договору, вартості таких витрат, погодженої з відповідачем, відповідно до умов Договору, а також надання (виставлення) відповідного рахунку відповідачу на оплату таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 у справі № 5-249кс15.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення цього позову.

Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, у зв`язку з необхідністю відмови в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.01.2020.

Суддя Нечай О.В.