Постанова

від 27.04.2020 по справі 910/13606/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа№ 910/13606/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна"

на рішення Господарського міста Києва

від 08.01.2020

у справі №910/13606/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіо Трейд"

про стягнення 87 775,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіо Трейд" (далі - відповідач) про стягнення 87775,08 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 210618 транспортного експедирування від 21.06.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає що позивач надав до суду першої інстанції належні, допустимі та достовірні докази, що підтверджують обставини справи, а саме невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодування додаткових витрат експедитора, які були фактично понесені в інтересах клієнта та дали змогу клієнту якісно та швидко доставити свій вантаж в місце призначення. Водночас скаржник зазначає, що в будь-якому разі відсутність виставленого рахунку не може бути підставою відмови у відшкодуванні витрат, які були понесені експедитором в інтересах клієнта.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" на рішення Господарського міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксов В.В., судді Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" на рішення Господарського міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/13606/19 є вимоги про стягнення 87775,08 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" (далі -експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастіо Трейд" (далі -клієнт) було укладено Договір № 210618 транспортного експедирування (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

За умовами підпунктів 2.1.7, 2.1.9 пункту 2.1 Договору експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта, отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах клієнта.

Водночас, відповідач у підп. 2.4.15 п. 2.4 Договору взяв на себе зобов`язання оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором на користь клієнта.

Згідно з п. 3.1 Договору послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку протягом терміну, зазначеного в такому рахунку.

Відповідно до пункту 3.2 Договору клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з перерахуванням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного зв`язку.

В пункті 3.3 Договору сторони погодили, що вартість послуг експедитора вказується в Додатках/Заявках/рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за Договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018, і якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік (пункт 7.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 18110208 від 28.11.2018 на суму 59 976,80 грн.

Крім того, на підтвердження надання послуг за Договором, позивачем було складено відповідний акт надання послуг № 18110208 від 28.11.2018 на вищевказану суму.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 19/53 від 20.05.2019 та вих. № 06/08-19 від 06.08.2019 (докази направлення претензій відповідачу в матеріалах справи) на суму 59 976,80 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем послуг, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 5 292,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1442 від 21.08.2019.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач вказав на те, що відповідач відповідно до платіжного доручення № 1577 від 03.10.2019 (копія якого міститься у матеріалах справи) перерахував позивачу грошові кошти в сумі 54 684,80 грн. в рахунок оплати наданих позивачем послуг.

Наразі, позивач стверджує, що при зверненні до суду з цим позовом, ним не було заявлено до стягнення з відповідача додаткові витрати, які були понесені позивачем при наданні послуг з транспортного експедирування, а саме витрати по зберіганню контейнерів CCLU6909272, TGHU6507134, FSCU5096597, TRLU8044419, CCLU6951740 згідно з рахунком ТОВ "Бруклін-Київ Порт" № 48223 від 05.11.2018 та акту № 48223 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2018 (без врахуванням контейнерів, які використовувались за іншою угодою), що становлять 87 775,08 грн. разом з ПДВ, які і просить стягнути з відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним додаткових витрат у зв`язку з виконанням Договору, вартості таких витрат, погодженої з відповідачем, відповідно до умов Договору, а також надання (виставлення) відповідного рахунку відповідачу на оплату таких витрат.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться в статті 316 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 59 976,80 грн., які були оплачені відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1442 від 21.08.2019 на суму 5 292,00 грн. та № 1577 від 03.10.2019 на суму 54 684,80 грн. та не заперечується позивачем.

Предметом позову, з урахуванням прийнятої судом першої інстанції заяви про збільшення розміру позовних вимог, є вимога позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат, які були понесені позивачем при наданні послуг з транспортного експедирування, що становлять 87 775,08 грн.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось судовою колегією вище, за умовами укладеного між сторонами Договору, позивач має право отримувати від клієнта відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта, якому кореспондує обов`язок відповідача оплатити вартість таких витрат.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що при наданні послуг відповідачу з транспортного експедирування, ним було понесено витрати по зберіганню контейнерів CCLU6909272, TGHU6507134, FSCU5096597, TRLU8044419, CCLU6951740, на підтвердження чого позивачем надано рахунок ТОВ "Бруклін-Київ Порт" № 48223 від 05.11.2018 на суму 103 844,66 грн., акт № 48223 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2018 на суму 103 844,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано ТОВ "Бруклін-Київ Порт" грошові кошти в сумі 104 250,15 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 3562 від 09.11.2018 з призначенням платежу "Оплата за послуги згідно рахунків № 48043, 48223, у т. ч. ПДВ 20% - 17 375,03 грн".

Судова колегія звертає увагу, що зі змісту укладеного між сторонами Договору, зокрема пунктів 3.1 - 3.3, вбачається, що понесені позивачем як експедитором за Договором витрати, у зв`язку з виконанням Договору, оплачуються відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку протягом терміну, зазначеного в такому рахунку. Оплата рахунків експедитора здійснюється клієнтом в день їх виставлення з перерахуванням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Вартість послуг експедитора вказується в Додатках/Заявках/рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за Договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження надання (виставлення) відповідного рахунку відповідачу на оплату таких витрат.

Посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на неналежне виконання своїх посадових обов`язків менеджера транспортно-експедиторського відділу ТОВ КТЛ Україна , у зв`язку із чим не було виставлено відповідного рахунку, судовою колегією відхиляються як безпідставні, оскільки не спростовують факту недотримання скаржником пунктів 3.1 - 3.3 Договору в частині виставлення відповідного рахунку.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що обов`язок відповідача сплатити понесені позивачем як експедитором за Договором витрати, у зв`язку з виконанням Договору виникає після виставлення відповідного рахунку, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 87775,08 грн. є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/13606/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/13606/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала