Ухвала

від 09.01.2020 по справі 912/2043/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09 січня 2020 року Справа № 912/2043/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи№912/2043/18

за позовом Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича", с. Грушка, Благовіщенський район, Кіровоградська область

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін

від позивача - Назаренко Ю.В., довіреність № 1 від 25.07.18 посвідчення адвоката № 194 видане 08.08.2017;

від відповідача - участі не брали;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою (кадастровий номер 3525581300:02:000:9012) загальною площею 42,0 га (державний акт на право постійного користування землею серія КР-22 від 16.02.1995. зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 22), розташованою на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Ухвалою від 13.08.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2043/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 10.09.2018, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

27.08.2018 до господарського суду відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову у повному обсязі та вважає його необґрунтованим.

Ухвалою від 10.09.2018 зупинено провадження у справі № 912/2043/18 до ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення у справі № 922/3312/17.

18.03.2019 Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі №922/3312/17.

Листом від 28.12.2019 господарський суд повідомив сторони, що 09.01.2020 о 10:00 буде розглядатись питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 09.01.2020 господарським судом поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.01.2020.

В підготовчому засіданні представником позивача подано суду заяву про зупинення провадження у справі до ухвалення остаточного рішення у справі №922/989/18. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноваженого представника не направив.

Господарський суд зазначає наступне.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19.11.2019 у справі №922/989/18 встановлено, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виявила правову проблему, яку вважає виключною з огляду на практику вирішення Верховним Судом справ, пов`язаних з правом постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику.

За змістом статті 2 Закону про СФГ (у редакції, чинній на час надання Земельної ділянки у постійне користування на підставі відповідного розпорядження від 01.03.1994) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею.

Частинами першою та другою статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 Акта) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Із 01.08.2003 набрав чинності Закон про ФГ, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду - 16.04.2018) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 цього Кодексу).

Верховний Суд України та Верховний Суд, розглядаючи справи за позовами спадкоємців засновників фермерських господарств, виходив переважно з того, що право постійного користування земельною ділянкою, про що на ім`я засновника фермерського господарства було видано державний акт, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Так, Верховний Суд України розглянув справу № 181/698/14-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Межівської селищної ради, СФГ "Мета" в особі голови Рябки Анастасії Василівни про визнання права власності, визнання права засновника та визнання права постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування. За результатами розгляду цієї справи постановою від 05.10.2016 ухвалені у справі судові рішення в частині визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права користування земельними ділянками скасовано з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові, виходячи зі смерті особи, на ім`я якої видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, та з того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц за позовом СФГ "Козіново" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу врахував, що спірні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства належали померлій ОСОБА_9 на праві користування лише на підставі державних актів без укладення відповідного договору про право користування земельними ділянками із власником землі. З урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та у постанові 23.11.2016 № 6-3113цс15, що таке право користування припиняється зі смертю особи, якій належало це право, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в позові про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про безоплатну передачу земельних ділянок відповідачам. На час виникнення спірних відносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а отже, у зв`язку зі смертю ОСОБА_9, якому земельні ділянки належали на праві постійного користування, припиняється його право користування, що у свою чергу припиняє права користування земельними ділянками і СФГ "Козіново". Доводи касаційної скарги, за висновком Верховного Суду, зводяться до помилкового розуміння інституту постійного користування землею, який виник на підставі норм, що втратили чинність у зв`язку із набранням чинності ЗК України від 01.01.2002.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 587/260/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, Сумської районної державної адміністрації, Миколаївської (Северинівської) сільської ради Сумського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, фермерське господарство "Берізка" про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, виходячи з висновку, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини, викладеному у постановах Верховного Суду України від 05.11.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 року у справі № 6-3113цс15, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, встановивши, що спірна земельна ділянка, надана особі ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства відповідно до державного акту на право постійного користування землею без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі та обставини смерті ОСОБА_7, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позову.

У постанові від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у постанові від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15, за якою право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, встановивши обставини смерті засновника СГ "Вадим", на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, погодився з висновками суду апеляційної інстанцій про необхідність відмови у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на селянське (фермерське) господарство та права користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Разом з тим, виокремлюючи виключну правову проблему у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, у якій Велика Палата, вирішуючи питання суб`єктної юрисдикції, виходила з того, що саме фермерське господарство, а не його засновник, на ім`я якого видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, може ставити вимоги про порушення його прав як постійного землекористувача. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду послалась також на власні висновки, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц та від 12.12.2018 року у справі № 388/1103/16-ц, стосовно того, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Отже, розглядаючи цю справу №922/989/18, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду і яка полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики у вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи. За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 587/260/17, від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне саме у цій справі для забезпечення дотримання вимог пункту 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на її обставини, а саме з огляду на те, що, як встановили суди, засновник, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, за життя вийшов зі складу СФГ, у якому залишився інший член господарства (онука засновника), а СФГ тривалий час продовжувало користуватись зазначеною земельною ділянкою після виходу засновника з 17.07.2006 по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, та, в подальшому, по дату прийняття Наказу 02.03.2018.

Ухвалою від 19.11.2019 справу №922/989/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи предмет спору у справі №912/2043/18, правовідносини у справах №912/2043/18 і №922/989/18 стосуються вирішення питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.

Тобто, у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №922/989/18 будуть мати значення при вирішенні справи №912/2043/18 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник з подібних правовідносин.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту одинадцятого частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 182, п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 232, 234, 235, 255-256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 912/2043/18 за позовом Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/989/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

3. Примірники ухвали направити сторонам.

Повний текст ухвали складено 09.01.2020.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.