Рішення

від 22.09.2020 по справі 912/2043/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 рокуСправа № 912/2043/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/2043/18

за позовом Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича", с. Грушка, Благовіщенський район, Кіровоградська область

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача - Назаренко Ю.В. , довіреність № 1 від 25.07.18 , посвідчення адвоката № 194 видане 08.08.2017;

від відповідача - участі не брали

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою (кадастровий номер 3525581300:02:000:9012) загальною площею 42,0 га (державний акт на право постійного користування землею серія КР-22 від 16.02.1995, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 22), розташованою на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч наявним правовстановлюючим документам, не визнає його права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 13.08.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2043/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 10.09.2018, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

27.08.2018 до господарського суду відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову у повному обсязі та вважає його необґрунтованим.

Відповідачем зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Земельна ділянка не надавалась у постійне користування ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" у зв`язку з чим дане господарство здійснює самовільне використання земельної ділянки.

Крім цього, стаття 392 ЦК України визначає вичерпний перелік осіб котрі можуть пред`являти позов про визнання права, в даному випадку позивач безпідставно здійснює застосування даної норми, адже матеріалами справи не підтверджується факт оспорення прав саме ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича".

Ухвалою від 10.09.2018 зупинено провадження у справі № 912/2043/18 до ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення у справі № 922/3312/17. Зобов`язано учасників судового процесу після усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі, письмово повідомити про це суд з прикладенням відповідних доказів.

18.03.2019 Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі №922/3312/17.

Ухвалою від 09.01.2020 господарський суд поновив провадження у справі № 912/2043/18; підготовче засідання призначив на 09.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 зупинено провадження у справі № 912/2043/18 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/989/19 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

04.08.2020 позивачем подано суду клопотання про поновлення провадження у справі у даній справі, так як 23.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №922/989/18.

Ухвалою від 14.08.2020 господарський суд поновив провадження у справі № 912/2043/18; підготовче засідання призначив на 31.08.2020.

Ухвалою від 31.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/2043/18 до судового розгляду по суті на 22.09.2020 о 10:00 год.

У судовому засіданні 22.09.2020 був присутній представник позивача.

Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини спору, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.1994 на підставі рішення Ради народних депутатів № 16 "Про створення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 жителя с. Грушка" громадянину ОСОБА_2 надано земельну ділянку на території Грушківської сільської ради Ульяновського району, площею 42,0 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується виданим Державним актом на право постійного користування від 16.02.1995 року серії КР -22, про що внесено запис у Книгу записів державних актів на право постійного користування землею за № 22 (а.с. 32-34).

28.03.2002 зареєстровано Статут Фермерського господарства Шпака Миколи Никифоровича, відповідно до п.1.2. якого засновником господарства є громадянин України ОСОБА_2 , який є також головою господарства (а.с. 19-23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.35).

22.01.2015 зареєстровано Статут Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" у новій редакції, за якою засновником господарства є ОСОБА_3 , головою господарства є ОСОБА_4 . (а.с. 24 - 31). Наведені обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 2047611 та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 434574 станом на 10.03.2015 (а.с. 16-18).

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 16.10.2013, зареєстровано земельну ділянку розташовану на території Грушківської сільської ради Ульяновського району, Кіровоградської області, площею 42,00 га із присвоєнням кадастрового номеру 3525581300:02:000:9012 (а.с. 36-43).

Довідкою № 393/10/1100 від 30.07.2018 виданої Благовіщенським відділенням Голованівської ОДПІ за Фермерським господарством "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" (далі - ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича") станом на 30.07.2018 року не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), та його майно в податковій заставі не перебуває (а.с.41).

Відповідно до Довідок Відділу земельних ресурсів Ульяновського району та Грушківської сільської ради за період із 2003 по 2018 роки, ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" використовує земельну ділянку загальною площею 42,00 га на території Грушківської сільської ради (а.с. 43-58).

Наказом Головного управління держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ держгеокадастру у Кіровоградській області) управління з контролю за використання та охороною земель від 18.07.2018 № 466-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", визначено у п.1 здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельної ділянки на території Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області у термін з 19.07.2018 по 01.08.2018 року (а.с. 59).

Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 20.07.2018 № 466-ДК/737/АО/10/01/-18 та Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 20.07.2018 № 466-ДК/457/АП/09/01/-18 зазначено, що наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3525581300:02:000:9012) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відсутні. ФГ "Шпак" самовільно зайнято земельну ділянку, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 60 -63).

З підстав викладеного позивач зазначає, що є законним користувачем земельної ділянки, також приписи норм права, які визначають зміст права постійного користування, обумовили законні очікування позивача на те, що земельна ділянка, яка була надана у постійне користування з метою створення СФГ та здійснення ним господарської діяльності, буде використовуватись саме для цієї мети увесь час існування СФГ.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно ст. 47 Земельного кодексу України в ред. Закону від 1993 року (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

За ст. 50 ЗК України в ред. Закону від 1993 року громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII (далі - Закон №2009-XII), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2009-XII (в редакції на дату видачі Державного акта на право постійного користування землею), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України в ред. Закону від 1993 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України в ред. Закону від 1993 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону №2009-XII у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Із наведених нормативних положень вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 з метою створення СФГ, земельна ділянка на праві постійного користування для ведення СФГ надавалась як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, чим спростовуються твердження відповідача викладені у відзиві на позов щодо того, що земельна ділянка надавалась у користування громадянину.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством чинним на момент створення СФГ "Шпака Миколи Никифоровича", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ.

Разом з тим, Державний акт на право постійного користування землею видається на ім`я голови СФГ відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №2009-XII. Тобто, особливості створення СФГ (ФГ) полягають у тому, що: - обов`язковою передумовою створення СФГ (ФГ) є набуття засновником (майбутнім головою відповідно до Закону №2009-XII) права на земельну ділянку, надану для ведення СФГ (ФГ); - коло учасників селянського СФГ (ФГ) є обмеженим та має родинно-трудову ознаку, відповідно до якої фермерське господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї відповідно до закону, а особи, у тому числі родичі, які працюють за трудовим договором (контрактом, угодою), не є членами СФГ (ФГ) (ч.2 ст. 2 Закону №2009-XII).

Таким чином, одержання правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельної ділянки для ведення СФГ є необхідною передумовою набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. При цьому використання такої земельної ділянки без створення СФГ законом передбачено не було.

Аналогічні правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 викладені у постанові від 23.06.2020.

Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 2047611 датою проведення державної реєстрації ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" є 19.08.1994 рік, після здійснення якої на підставі Закону №2009-XII ФГ мало право на користування земельною ділянкою розташованою на території Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області та на здійснення діяльності СФГ.

Після чого 16.10.2013 проведено державну реєстрацію земельної ділянки розташовано на території Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, площею 42,00 га за цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства із присвоєння їй кадастрового номера 3525581300:02:000:9012, що підтверджується Витягом із державного земельного кадастру станом на 16.10.2013.

У зв`язку із втратою чинності Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII та набуттям чинності Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV) сформовано поняття фермерського господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону №973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За ст. 8 Закону №973-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Також, Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 у постанові від 23.06.2020, було зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Під час діяльності ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" 18.08.2014 року засновник вказаного ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.08.2014 серії НОМЕР_1 .

Згідно із ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті голови ФГ Шпака М.Н.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Таким чином, на момент смерті голови ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" ОСОБА_2 , законодавством не передбачено право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Із моменту створення СФГ та після смерті засновника ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" ОСОБА_2 у 2014 році фермерське господарство продовжувало використовувати спірну земельну ділянку, що підтверджується довідками Відділу земельних ресурсів Ульяновського району та Грушківської сільської ради за період із 2003 по 2018 рік. ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" на даний час не припинено.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2013, районні державні адміністрації мали повноваження на їх території передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Законом України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013, ст. 122 Земельного кодексу України була викладена у новій редакції, згідно з п. 4 якої повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб законодавцем були надані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, якими на той час були Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру стала правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Наказом Держгеокадастру України від 19.05.2015 №77 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області" погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, що припиняється.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є фактичним розпорядником земельної ділянки кадастровий номер 3525581300:02:000:9012, яка перебуває у постійному користуванні ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича", оскільки остання згідно Витягу із державного земельного кадастру станом на 16.10.2013 належить до державної форми власності та знаходиться на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з виключних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ (ФГ) відсутня.

Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Отже, з огляду на наведене не приймаються до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позов щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку зі смертю особи, якій належало таке право та доводи щодо самовільного зайняття та використання земельної ділянки, оскільки у матеріалах справи наявні документи, що підтверджують державну реєстрацію права постійного користування спірної земельної ділянки, що в свою чергу виключає порушення вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Права фермерського господарства та його членів, зокрема, продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, визначені ст. 14 Закону №973-IV.

Додатково відповідачем у відзиві на позов зазначено про неправомірне посилання позивача на положення ст. 392 ЦК України, оскільки остання передбачає вичерпний перелік осіб котрі можуть пред`являти позов про визнання права.

Суд зазначає, що ст. 392 ЦК України передбачає порядок визнання права власності та надає таке право тільки власнику майна. Тобто дійсно встановлений обмежений перелік суб`єктів для звернення за захистом права власності.

Разом з цим, право власності згідно ст. 317 ЦК України складає право володіння, користування та розпоряджання майном, тобто всі зазначені правомочності наявні у власника майна одночасно.

При цьому за ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою включає у себе право володіння і користування такою земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Тобто, при наявності права постійного користування власником земельної ділянки є держава або територіальна громада, однак суб`єкт права постійного користування має лише правомочності щодо володіння і користування відповідною земельною ділянкою.

Таким чином, посилання позивача у даному випадку на ст. 392 ЦК України не є правомірним.

Однак поряд з цим, позивач посилається на положення ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, яка передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 42,000 га, кадастровий номер 3525581300:02:000:9012, яка знаходиться на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області і посвідчена Державним актом на право користування землею серії КР -22, виданого 16.02.1995 на ім`я ОСОБА_2 , на сьогодні є ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича".

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права за позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання за ФГ "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" права на постійне користування земельною ділянкою площею 42,000 га, кадастровий номер 3525581300:02:000:9012, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області і посвідчена Державним актом на право користування землею серії КР -22, виданого 16.02.1995 на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" (с. Грушка, Благовіщенський район, Кіровоградська область, 26420, і.к. 22213877) право на постійне користування земельною ділянкою площею 42,000 га, кадастровий номер 3525581300:02:000:9012, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Грушківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області і посвідчена Державним актом на право користування землею серії КР -22, виданого 16.02.1995 на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, і.к. 39767636) на користь Фермерського господарства "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" (с. Грушка, Благовіщенський район, Кіровоградська область, 26420, і.к. 22213877) 1762,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Фермерському господарству "Фермерське господарство Шпака Миколи Никифоровича" на адресу: с. Грушка, Благовіщенський район, Кіровоградська область, 26420 та Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області на адресу: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030.

Повне рішення складено 24.09.2020.

Суддя В.Г. Кабакова