Рішення

від 17.05.2007 по справі 5/119-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/119-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" травня 2007 р.                                                                              Справа № 5/119-07

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Інтегдіф”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фасад- ТК”,                м. Вишгород

про стягнення  6469,33 грн.

за участю представників:

позивача:Марфіна Н.В. дов. від 12.09.2006 р.

відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Інтегдіф” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фасад - ТК” (далі –Відповідач) про стягнення 6469,33 грн., з яких                    5632,80 грн. основний борг, 450,63 грн. інфляційні втрати, 106,50 грн. три проценти річних та 279,40 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за поставлену продукцію.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 19.03.2007 року та від 24.04.2007 року, в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивачем по видатковій накладній  № ІД –0000185 від 27.07.2006 р.  відпущено відповідачу товар: каркас стійка 2200х600х300 у кількості  2 шт. та браслет антистатичний у кількості 2 шт. на загальну  суму 5632,80 грн., а відповідачем по довіреності серії ЯМН № 831405 від 25.07.2006 р. вказаний товар був прийнятий.

Також позивач виставив відповідачу рахунок –фактури № ІД-000238 від 21.07.2006 р. на зазначений товару на суму 5632,80 грн.

Судом досліджено зазначений рахунок та встановлено, що його кінцевий  строк оплати до 30.07.2006 р.  

Також судом встановлено, що позивач  отримав від  відповідача гарантійний лист від 27.07.2006 р., вих. № 408, в якому  відповідач просив позивача  відпустити продукцію зазначену у рахунку – фактурі № ІД-000238 від 21.07.2006 р. та зобов'язався оплатити її.

Позивач свої зобов'язання щодо поставки зазначеного товару виконав своєчасно та у повному обсязі.

Разом з тим відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію не виконав, що підтверджується довідкою позивача та банківською  довідкою, про те, що на рахунок позивача  не надходили  кошти на оплату  рахунку –фактури № ІД-000238 від 21.07.2006 р.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 5632,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5632,80 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні збитки складають                        450,63 грн., три проценти річних з простроченої суми складають                              106,50 грн.

Розрахунок позивача індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі ст. 231 ГК України просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 279,40 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи з облікової ставки НБУ.

Отже, враховуючи вимоги п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 ГК України та згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягає пеня в розмірі 238,73 грн. за період з серпня 2006р. по лютий 2007р. р. В решті суми пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фасад- ТК”                (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Полуденка, 1, код ЄДРПОУ 31112112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “Інтегдіф” (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 123, код ЄДРПОУ 16281395) 5632 (п'ять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 80 коп. заборгованості, 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 106 (сто шість) грн. 50 коп. три проценти річних, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 73 коп. пені, 101 (сто одну) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

 Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя