Ухвала

від 09.01.2020 по справі 640/24302/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/766

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження

09 січня 2020 року м. Київ № 640/24302/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі №640/24302/19 за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - відповідач), адреса: 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16 серпня 2019 року №2522 про результати здійснення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, в частині висновків про відображення ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік (виправленої) недостовірних відомостей у Розділі 9, а саме не зазначення інформації про юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої ОСОБА_1 є та доручення уповноваженій особі вжитті заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання позивачем декларації за 2015 рік, з достовірними відомостями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

23 грудня 2019 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача послався на те, що за його доводами дана адміністративна справа має розглядатись за правилами загального позовного провадження через її складність, яка полягає у значеному обсязі питань, які необхідно дослідити з урахуванням думок сторін та через міжгалузевий характер регулювання спірних правовідносин, також, за твердженнями представника відповідача дана справа становить значний суспільний інтерес.

Розглянувши вказане клопотання представника відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, обґрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження представник відповідача посилається на те, що складність справи полягає у значному обсязі питань, які необхідно дослідити з урахуванням думок сторін, проте представником відповідача не зазначено, які саме питання, за його доводами, мають бути дослідженні саме під час розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника відповідача на міжгалузевий характер регулювання спірних правовідносин не є належним чином вмотивованою та обґрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також, представник відповідача не зазначив, в чому саме полягає значний суспільний інтерес при розгляді даної справи по суті.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Суд погоджується з такою позицією Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність проведення підготовчого провадження та призначення судового засідання, а доводи, на які представник посилається у своїй заяві є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.

Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова