Постанова

від 17.08.2006 по справі 3/186а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/186а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

 "17" серпня 2006 р.                                                                                     Справа № 3/186а

« 17 »    серпня  2006 року                                                                 справа № 3/186а

13 год. 20 хв.

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехекспорт” м.Чернігів, пр.Миру, 204, кв.10

до    Державної податкової інспекції у місті Чернігові м.Чернігів, вул.Кирпоноса, 28   

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень            

                                                                                                                                                                 Суддя               В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання   Рубан Н. О.

Представники сторін :

від позивача:  Діденко О. М. –директор ТОВ „Укртехекспорт”

Люшня О. М. –представник ТОВ „Укртехекспорт”, довіреність б/н від 14.07.2006р.

Шарпатий  О. М. –головний бухгалтер, довіреність б/н від 14.08.2006р.

від відповідача:  Дзюба Л. М. –старший держподатінспектор юридичного відділу ДПІ у місті Чернігові, довіреність № 30674/10/10-010 від 30.12.2005р.

Бисикало Т. А. –головний держподатінспектор відділу супроводження справ у судах, правового забезпечення правової, договірної та претензійної роботи юридичного управління ДПА в Чернігівській області, довіреність № 17251/10/10-010 від 17.07.2006р.

Шумейко І. П. –головний держподатревізор-інспектор сектору взаємодії з правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у місті Чернігові, довіреність № 17250/10/10-010 від 17.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

          Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявив позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 20.12.2005р. №  0007012320/0, від 19.01.2006р. №  0007012320/1, від 28.03.2006р. №  0007012320/2 та від 06.06.2006р. №  0007012320/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю „Укртехекспорт” визначено суму податкового зобов'язання  по податку на додану вартість в сумі 2253006 грн. в т.ч. ( 1502004 грн. - основний платіж,  751002 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).

ТОВ „Укртехекспорт” свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства, а саме тим, що відповідачем безпідставно  донараховано податок на додану вартість у розмірі 1502004,00 грн. ( за січень 2003 року в сумі 1001569,00 грн. та за січень 2004 року в сумі 500435,00 грн. ).

При цьому, позивач посилається на те, що в результаті проведених господарських операцій з ТОВ „Бридж Імпекс” суму ПДВ 1001569,40 грн. ТОВ „Укртехекспорт” віднесло до податкового кредиту у січні 2003 року за першою подією і не претендувало на відшкодування даної суми ПДВ з бюджету, а зарахувало її у зменшення податкових зобов”язань з ПДВ наступних податкових періодів. В результаті проведених господарських операцій з ПП „Естонський торговий дім” підприємство віднесло суму ПДВ 500435,12 грн. до податкового кредиту у січні 2004 року і задекларувало податковий кредит в цій сумі, який був перекритий податковим зобов”язанням. ТОВ „Укртехекспорт” вказує на те, що всі витрати по господарських операціях  підтверджені податковими накладними ( № 1 від 16.01.2003р. та № 1 від 09.01.2004р. ), які були видані контрагентами на законних підставах.

Крім того, позивач зазначає, що посилання інспекції на те, що ТОВ „Бридж Імпекс” ліквідовано, а ПП „Естонський торговий дім” скасовано державну реєстрацію є безпідставні, оскільки тільки скасування державної реєстрації платника податків є підставою для здійснення процедури ліквідації підприємства, і аж ніяк, саме скасування не може бути підставою для відповідальності контрагентів за угодами з таким платником податків. Вказує на те, що один платник податків не має права контролювати показники податкової звітності по ПДВ другого платника податків.

Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на обґрунтованість прийнятих рішень і відповідність їх чинному законодавству. Податковий орган вважає, що ТОВ „Укртехекспорт”  безпідставно віднесло суми ПДВ 1001569 грн. та 500425 грн. до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за січень 2003 року та січень 2004 року відповідно по податкових накладних, виписаних ТОВ „Бридж Імпекс” та ПП „Естонський торговий дім”. ДПІ у м.Чернігові зазначає, що податкові зобов”язання, задекларовані ТОВ „Укртехекспорт”, не були сплачені контрагентами до Державного бюджету України, а тому підприємство не мало права на бюджетне відшкодування по ПДВ заявленого в січні 2003 року в сумі 1001569 грн. та не мало права відносити до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 500435,12 грн.

Суд,  вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

На підставі направлення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 22 листопада 2005 року за № 2042, а також вимог п.1 ст.11, ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні”, із змінами та доповненнями, та постанови Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.11.2005р. ( справа № 9-695/05 ) головним держподатревізором-інспектором сектору взаємодії з правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи Державної податкової інспекції у місті Чернігові Шумейко І. П. проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та по податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехекспорт” код  ЄДРПОУ –32094875 за період з 01.10.2002р. по 30.06.2005р.  

          В результаті проведеної перевірки  були виявлені порушення позивачем  податкового законодавства, а саме, п.1.8 ст.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в наслідок чого підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 1502004,00 грн. ( в т.ч. за січень 2003 року в сумі 1001569,00 грн. та за січень 2004 року в сумі 500435,00 грн. ), про що було складено акт перевірки  № 530/23/32094875 від 20.12.2005р.

          За  наслідками  розгляду матеріалів перевірки керівник органу державної  податкової служби  або  його  заступник  приймає податкове  повідомлення-рішення  за  формою  та  згідно  з  вимогами, установленими Порядком направлення органами  державної  податкової служби   України   податкових   повідомлень   платникам  податків, затвердженим наказом Державної  податкової  адміністрації  України від 21.06.2001 N 253.

На підставі акту перевірки від 20.12.2005р. № 530/23/32094875 відповідачем, Державною податковою інспекцією у місті Чернігові,   прийнято податкове повідомлення-рішення №  0007012320/0 від 20.12.2005р., яким    Товариству з обмеженою відповідальністю „Укртехекспорт” визначено суму податкового зобов'язання  по податку на додану вартість в сумі 2253006 грн. в т.ч. ( 1502004 грн. - основний платіж,  751002 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення  від 19.01.2006р. №  0007012320/1, від 28.03.2006р. №  0007012320/2 та від 06.06.2006р. №  0007012320/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю „Укртехекспорт” визначено суму податкового зобов'язання  по податку на додану вартість в сумі 2253006 грн. в т.ч. ( 1502004 грн. - основний платіж,  751002 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).

Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач, звернувшись з позовною заявою, просить визнати їх недійсними.

Так, вибірковою перевіркою визначення податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість  у розмірі  1502004,00 грн. ( в т.ч. за січень 2003 року в сумі 1001569,00 грн. та за січень 2004 року в сумі 500435,00 грн. ).

В ході перевірки було встановлено, що  ТОВ „Бридж Імпекс” та ТОВ „Укртехекспорт” уклали договір купівлі-продажу товару, який зазначається в специфікаціях від 07 листопада 2002 року № 07/11-Б.

На виконання умов договору ТОВ „Бридж Імпекс” відвантажило біополімер  „Амотрон Екопротект” ТУУ 24.6-25288249.001-2002 в кількості 4540 комплектів на загальну суму 6009416,40 грн. ( в т.ч. ПДВ 1001569,40 грн. ), що підтверджується видатковою накладною від 16 січня 2003 року № 000001 та виписало податкову накладну від 16 січня 2003 року № 1 на загальну суму 6009416,40 грн. ( в т.ч. ПДВ 1001569,40 грн. ).

В рахунок отриманого біополімеру, 26.03.2003р. ТОВ „Укртехекспорт” перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ „Бридж Імпекс” грошові кошти в сумі 10000,00 грн. та виписало простий вексель № 853531002582 від 30.06.2003р. на суму 5999416,40 грн. Всього на суму 6009416,40 грн.

В податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2003 року  ТОВ „Бридж Імпекс” було віднесено до складу податкових зобов”язань та задекларовано 1001569,40 грн.

Згідно листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 17.03.2006р. № 5063/7/16-306 сума ПДВ в розмірі 1001569,40 грн. ТОВ „Бридж Імпекс” за підсумками відповідного звітного періоду до бюджету не сплачена, підприємство не звітує з вересня 2003 року. Постановою господарського суду міста Києва від 11.10.2004р. ( справа № 46/773-б ) ТОВ „Бридж Імпекс” м.Київ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

В податковому обліку ТОВ „Укртехекспорт” ПДВ в сумі 1001569,40 грн. було віднесено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2003 року  внаслідок чого виникло від”ємне значення по ПДВ в сумі 1001569,40 грн.

На виконання умов договору від 09.01.2004р. № 01-04, укладеного ТОВ „Укртехекспорт” з ПП „Естонський торговий дім”, ПП „Естонський торговий дім” відвантажило біополімер  „Амотрон Екопротект” ТУУ 24.6-25288249.001-2002 в кількості 2270 комплектів на загальну суму 3002610,72 грн. ( в т.ч. ПДВ 500435,12 грн. ), що підтверджується видатковою накладною від 9 січня 2004 року № 0000001 та виписало податкову накладну від 9 січня 2004 року № 1 на загальну суму 3002610,72 грн. ( в т.ч. ПДВ 500435,12 грн. ).

В податковому обліку ТОВ „Укртехекспорт” ПДВ в сумі 500435,12 грн. було віднесено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2004р.  по справі № 46/148, яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію Приватного підприємства „Естонський торговий дім”, оскільки  ПП “Естонський торговий дім” не подавалась податкова звітність і не сплачувались податки з 01.03.2003р., за юридичною адресою не знаходиться, про зміну фактичної адреси повідомлень не надсилає. Свідоцтво платника ПДВ № 38975333 ПП “Естонський торговий дім”  анульовано 24.09.2004р.

          Податкова накладна повинна відповідати вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7  Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР. Відповідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Всі ці докази підтверджують, що ПП “Естонський торговий дім” навіть не включено суми ПДВ з господарських операцій з ТОВ „Укртехекспорт” до розділу декларації „Податкові зобов”язання”, а тому і податок з таких операцій не сплачений.

          Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР  бюджетне   відшкодування   -   це   сума,   що   підлягає   поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Норма підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР,  крім визначених   обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7  Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР  суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР  зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР   встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону  України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

          Зібраний обсяг доказів свідчить про правомірність виключення податковим органом сум податку на додану вартість з суми податкового кредиту, оскільки факт надмірної сплати податку до Державного бюджету відсутній на всіх прослідкованих ланцюгах господарських взаємозв”язків.  

Як вбачається з матеріалів справи, у ТОВ „Укртехекспорт” відсутнє право на відшкодування з бюджету суми ПДВ заявленої в січні 2003 року в сумі 1001569,40 грн., а також відсутнє право відносити до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 500435,12 грн.

Позивач в своїй позовній заяві вказує на те, що суму ПДВ 1001569,40 грн. відніс до податкового кредиту у січні 2003 року за першою подією і не претендував на відшкодування даної суми ПДВ з бюджету, але в рядку 21 розділу III декларації з податку на додану вартість за січень 2003 року підприємство задекларувало суму ПДВ 1001569,40 грн.

Враховуючи обставини справи,  ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що продавці, а саме,  ТОВ „Бридж Імпекс” та ПП “Естонський торговий дім”, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобов”язання” не відображали  та, відповідно, податку до бюджету не сплачували.

Відповідну позицію викладено й в Постанові Верховного Суду України від 19.04.2005р. зі справи № 33/509.

          Таким чином, доводи позивача є неправомірними, оскільки факт порушення   було встановлено актом перевірки відповідача.

Виходячи з вищезазначеного, податковим органом правомірно   донараховано податок на додану вартість в сумі 1502004 грн. та застосовано штрафні ( фінансові санкції ).

          Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  

          Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

          Статтєю 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII  Кодексу адміністративного судочинства України суд, –  

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

          Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України  заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя                                                                                                В. М. Репех

          Повний текст постанови підписаний