Постанова

від 11.07.2007 по справі 10/16-07(8/312-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/16-07(8/312-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 липня 2007 р.                                                                                   № 10/16-07(8/312-06)  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Козир Т.П.,Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дніпропетровської міської ради

на  постановувід 05.04.2007 р. Дніпропетровськогоапеляційного господарського суду

у  справі№ 10/16-07 (8/312-06)

за  позовомТОВ НВП “Авілон”(надалі –Товариство)

доДніпропетровської міської ради

треті особи без самостійних вимог на предмет споруЗАТ “Термоізоляція”;КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”

провизнання права власності

за участю представників:

від позивача-  Козлов М.І.

від відповідача-  не з'явились

від третіх осіб-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В липні 2006 р. Товариство звернулось до суду з позовом до КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна –ангар літ. Д-1 загальною площею 333,3 кв. м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 8-А, та про зобов'язання зареєструвати право власності на цей об'єкт.  

В процесі розгляду справи, за наслідком подання заяви про зміну позовних вимог, Товариство пред'явило вимоги про визнання права власності на згадане майно Дніпропетровській міській раді.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2006 р.  замінено відповідача  – КП  “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” на належного відповідача –Дніпропетровську міську раду.

Дніпропетровська міська рада проти задоволення позову заперечувала та посилалась на те, що вона своїми діями чи бездіяльністю не порушувала прав і охоронюваних законом інтересів позивача щодо права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 р. (суддя Кощеєв І.М.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 р. (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 р. скасовано, позов задоволено: визнано за Товариством право власності на об'єкт нерухомого майна: ангар літ. Д-1 загальною площею 333,3 кв. м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 8-А.

Не погоджуючись з постановою, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до договору оренди від 19.07.2001 р. виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради на підставі свого рішення від 17.05.2001 р. № 1117 надав Товариству у строкове платне володіння і користування до 17.05.2016 р. земельну ділянку, площею 0,2653 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Автотранспортна, 8. В подальшому адреса була змінена на вул. Автотранспортна, 8-А.

Між ЗАТ “Термоізоляція” (виконавець) та Товариством (замовник) укладено договір від 06.06.2002 р., відповідно до умов якого Товариство придбало будинок-склад розбірний, металевий, половина якого знаходиться на земельній ділянці по вул. Автотранспортна, 8, а інша половина знаходиться у місті Орджонікідзе, яку покупець повинен розібрати, перевезти в м. Дніпропетровськ та змонтувати на вищевказаній земельній ділянці.

В подальшому, за актом приймання-передачі від 16.09.2002 р. будинок-склад було передано Товариству.

У березні 2006 р. Товариство звернулось до КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” із заявою стосовно реєстрації права власності на побутові приміщення, тимчасові споруди та інше нерухоме майно, у тому числі і ангар літ. Д-1 згідно складеного технічного паспорту від 29.08.2005 р. Листом № 2534 від 20.03.2006 р. КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” відмовило у реєстрації майна з посиланням на ст. 657 ЦК України, п. 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” об'єктами нерухомого майна є об'єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Судами не досліджено, чи є ангар під літ. Д-1 нерухомим майном, яке підлягає реєстрації, так як в матеріалах справи відсутні: затверджений проект будівництва, належний дозвіл на будівництво та акт введення в експлуатацію.

Також, судами не проаналізовані відносини сторін з огляду на положення ч. 1 ст. 376 ЦК України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Крім цього, апеляційним господарським судом належним чином не досліджено питання щодо порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Товариства зі сторони Дніпропетровської міської ради, не перевірені твердження відповідача про відсутність між сторонами спору, не здійснено перевірку законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в цій частині.

За таких обставин, прийняті у справі рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 р. у справі № 10/16-07 (8/312-06) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

                                                                                                        Н. Мележик