Рішення

від 02.01.2020 по справі 140/2931/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2931/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представників позивача Липського М.І., Федорова В.М.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНГС ЮА до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІНГС ЮА (надалі - ТзОВ ВІНГС ЮА , товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2019 року: №0001191202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 138584,00 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 34646,00 грн; №0001181202, яким зменшено від`ємне значення ПДВ за декларацією за квітень 2019 року на 536405,00 грн; №0001201202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2019 року на 90000,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22500,00 грн, а також про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 90000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що товариство займається оптовою та роздрібною торгівлею валізами, які імпортує на митну територію України. У березні 2019 року товариством було імпортовано валізи загальною вартістю 613043,19 грн, а у квітні 2019 року - на загальну суму 1580319,67 грн та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 195349,79 грн. та у сумі 503780,72 грн відповідно. Товариство реалізувало дорожні валізи фізичним особам - споживачам та юридичним особам (як платникам ПДВ, так і не платникам ПДВ) на суму 649666,70 грн (без урахування ПДВ) у березні та на суму 1244508,00 грн (без урахування ПДВ) у квітні 2019 року. За цими операціями товариство задекларувало податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 129933,00 грн та 248902,00 грн відповідно. При поданні податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року товариство подало заяву про відшкодування з Державного бюджету України ПДВ у сумі 90000,00 грн. Проте актом документальної позапланової виїзної перевірки від 19 липня 2019 року №15025/03-20-12-02/42372942 зроблено висновки про завищення в декларації за березень суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 371526,00 грн та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 49339,00 грн; завищення в декларації за квітень 2019 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 536405 грн та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 90000,00 грн, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 89245,00 грн. Ці висновки стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач з такими рішеннями не погоджується та вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні. Заперечуючи доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки стосовно заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1706,00 грн внаслідок нестачі одних товарів та лишків інших за результатами інвентаризації та обов`язку товариства нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за квітень 2019 року, зауважив, що інвентаризація проводилась 15 липня 2019 року, а тому про нестачі та надлишки товарно-матеріальних цінностей на складі стало відомо у цей день. Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов`язання за результатами інвентаризації можуть виникнути у товариства вже після завершення перевірки. Відповідно до наказу по товариству від 17 липня 2019 року №12 за результатами службового розслідування буде прийнято рішення щодо подальшого відшкодування нестач винною особою та/або оприбуткування надлишків і списання нестач у бухгалтерському обліку відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879. В той же час, предметом перевірки була правомірність формування від`ємного значення ПДВ за березень-квітень 2019 року. Позивач вважає, що факти, встановлені за результатами інвентаризації у липні 2019 року, не мають вплив на зобов`язання, визначені платником у податковій декларації за квітень 2019 року; відповідачем не встановлено і не доведено наявність надлишків і нестач у квітні 2019 року, тому висновок про заниження податкового зобов`язання у податковій декларації за квітень 2019 року ґрунтується виключно на припущеннях контролюючого органу.

Безпідставними позивач вважає також доводи відповідача про реалізацію товариством товарів у березні-квітні 2019 року за цінами, які нижче ринкових. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідач не встановив факт реалізації товариством товарів нижче ціни їх придбання; визначення контролюючим органом ринкових цін з метою нарахування зобов`язань з ПДВ є неправомірним, оскільки звичайні ціни застосовуються при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг або при постачанні необоротних активів (у разі відсутності обліку необоротних активів). Враховуючи те, що позивач реалізовував товари, ввезені ним на митну територію України, звичайні ціни не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Також зауважив, що законодавством України не надано контролюючому органу право на визначення звичайної ціни/ринкової вартості. Для цілей застосування правил абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПК України, тобто для цілей донарахування зобов`язань і зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування із застосуванням правил про звичайні ціни, контролюючий орган повинен звернутися до суду. Крім того, під час перевірки відповідачем використано інформацію з мережі Інтернет, яка не підтверджена документально; перевірити цю інформацію неможливо, оскільки за посиланням, вказаним в акті перевірки, інформація взагалі відсутня.

Позивач звернув увагу, що відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення лише 03 вересня 2019 року, хоч відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України граничний термін для їх прийняття - 23 серпня 2019 року, тому вважає, що з 24 серпня 2019 року визначена товариством у податковій декларації за квітень 2019 року сума бюджетного відшкодування в розмірі 90000,00 грн вважається узгодженою. Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, то позивач вважає, що єдиним ефективним способом захисту порушеного права є стягнення з Державного бюджету бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 90000,00 грн.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.108-112). В обґрунтування такої позиції вказав, що Головним управлінням ДФС у Волинській області (ГУ ДФС у Волинській області) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ ВІНГС ЮА з питань правомірності формування від`ємного значення ПДВ за березень - квітень 2019 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку, за квітень 2019 року. Під час перевірки за участі працівників ГУ ДФС у Волинській області проведена інвентаризація основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів та зняття залишку запасів, які обліковуються на субрахунках 281 Товари на складі . В ході інвентаризації встановлено невідповідність фактичних залишків даним бухгалтерського обліку. Враховуючи дані інвентаризації та бухгалтерського обліку, встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1706,00 грн (756,00 грн внаслідок нестачі та 950,00 грн через лишки). Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі, якщо при придбанні товарів/послуг, необоротних активів сума податку була включена до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку, виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ. Позивачем порушено пункт 189.1 статті 189, підпункт г пункту 198.5 статті 198, абзац б пункту 200.4 та пункт 200.14 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на 1706,00 грн та до завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за квітень 2019 року у цьому розмірі.

Також перевіркою встановлено, що ТзОВ ВІНГС ЮА у березні-квітні 2019 року здійснило реалізацію дорожніх сумок не платникам податку на загальну суму 1715883,33 грн, в т.ч. ПДВ 343176,66 грн. Факт реалізації дорожніх сумок не платникам ПДВ не підтверджується первинними документами (договорами, не в повному обсязі видатковими накладними, прибутковими касовими ордерами, банківськими виписками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними). ТзОВ ВІНГС ЮА реалізовує набори дорожніх валіз (4 в 1) у березні 2019 року за середньою ціною 940,16 грн за один комплект, у квітні - за середньою ціною 798,88 грн. За даними сайту https://prom.ua/ua/p825104639-nabor-chemodanov-shtuki.html8 ціна одного комплекту (4 в 1) 2800,00 грн (оптові ціни 2700,00 грн від трьох комплектів). З урахуванням наведеного встановлено, що у березні-квітні 2019 року ТзОВ ВІНГС ЮА занижено податкове зобов`язання з ПДВ в результаті заниження оптових цін (набори валіз 4 в 1), які склалися на ринку при реалізації неплатникам ПДВ, за березень на 196750,00 грн, за квітень 566533,00 грн., а всього на 763283,00 грн, чим порушено абзац другий пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 200.1 статті 200, абзац б пункту 200.4 статті 200, статті 201 ПК України.

Підставою для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування ПДВ є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях (реалізація), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг і зміст господарських операцій.

З урахуванням наведених порушень та порушення розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, товариство у декларації за березень 2019 року завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 371526,00 грн та занизило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 49339,00 грн; за квітень завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 536405,00 грн та завищило суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) на 90000,00 грн та занизило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 89245,00 грн.

Відповідач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають нормам чинного законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив (а.с.150-151) позивач підтримав доводи, викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити; звернув увагу, що відповідач у відзиві повторює висновки, викладені в акті перевірки, та не спростовує доводи, викладені у позові.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач просив відмовити у задоволенні позову, підтримуючи доводи відзиву (а.с.160-164).

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив; представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши їх доводи у заявах по суті справи письмовими доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12) ТзОВ ВІНГС ЮА зареєстроване як юридична особа 08 серпня 2018 року та здійснює свою діяльність у сфері оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення (основний вид діяльності). Товариство є єдиним та офіційним дистриб`ютором в Україні валіз фірми WINGS Sp. z o.o Spolka komandytova (Республіка Польща), що підтверджується копією листа цієї компанії-нерезидента від 18 листопада 2019 року (а.с.201). Товариство є платником ПДВ з 07 вересня 2018 року, що не заперечується сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у період з 10 по 16 липня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 18 червня 2019 року №2184 (а.с.19) провело документальну позапланову документальну виїзну перевірку з питань правомірності формування ТзОВ ВІНГС ЮА від`ємного значення ПДВ за період березень-квітень 2019 року та декларування бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника у банку за квітень 2019 року, результати якої оформлено актом від 19 липня 2019 року №15025/03-20-12-02/42372942 (а.с.20-64, далі - акт перевірки). Відповідно до пункту 4 акта перевірки встановлено, що в порушення абзацу другого пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту г пункту 198.5 статті 198, пункту 201, абзацу б пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України та розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року №159/28289 (із змінами та доповненнями), ТзОВ ВІНГС ЮА за податковою декларацією з ПДВ за березень 2019 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), на 371526,00 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 49339,00 грн; за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2019 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), на 536405,00 грн та завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) на 90000,00 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 89245,00 грн (а.с.63).

Такий висновок обумовлений встановленням під час перевірки порушень, які описані у пунктах 2.4, 3.8, 3.17 акта перевірки. Зокрема, відповідно до пунктів 2.4 акта перевірки ТзОВ ВІНГС ЮА на вимогу контролюючого органу від 08 липня 2019 року №22507/10/03-20-12-02-09 та на підставі наказу товариства від 15 липня 2019 року №11 провело інвентаризацію запасів. Згідно з інвентаризаційним описом №1 встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку з даними інвентаризації на 8529,16 грн, а саме: в ході інвентаризації виявлено набір валіз ABS 4 в 1 в кількості 528 штук (коробок) за ціною 750,01 грн на загальну суму 396005,28 грн, а за даними бухгалтерського обліку обліковується 462 штуки (коробок) за ціною 750,01 грн на загальну суму 346504,62 грн; відхилення (лишки) становлять 66 штук (коробок) на суму 49500,66 грн; також за товарною позицією набір валіз ABS 4 в 1 модель ВС 310-2Z matching в кількості 462 штуки за ціною 807,27 грн на загальну суму 372958,74 грн виявлено відхилення (нестачу) в кількості 66 штук (коробок) на суму (-) 53279,82 грн. За даними інвентаризації встановлено пересортицю товару (валіз) та занижено суму по рахунку 28 Товари на 3779,16 грн. Крім того, за даними інвентаризації встановлено лишки валіз фірми Kaimаn в кількості 3 штуки за ціною 900,00 грн на загальну суму 2700,00 грн та валізи пластик (розформовані коробки) в кількості 10 штук за ціною 205,00 грн на загальну суму 2050,00 грн (за даними бухгалтерського обліку зазначені валізи відсутні); відхилення становить 4750,00 грн. З цього зроблено висновок, що ТзОВ ВІНГС ЮА занизило податкове зобов`язання з ПДВ на 1706,00 грн (внаслідок нестачі на 756,00 грн (3779,16 х 20%), внаслідок лишків на 950,00 грн (4750,00 х 20%) - а.с.21-25.

Також актом перевірки (пункт 3.8) встановлено, що у березні-квітні 2019 року згідно з податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) підприємство здійснювало реалізацію дорожніх сумок не платникам ПДВ на загальну суму 1715883,33 грн, в тому числі ПДВ 343176,66 грн, зокрема за березень в кількості 559 штук (комплектів) на загальну суму обсягу 525550,00 грн, ПДВ 105110,00 грн (середня ціна за 1 комплект 940,16 грн) та за квітень в кількості 1490 штук (комплектів) на загальну суму 1190333,33 грн, ПДВ 238066,66 грн (середня ціна за 1 комплект 798,88 грн). На лист-вимогу від 08 липня 2019 року №22508/10/03-20-12-02-09 до перевірки не в повному обсязі надано документи. Так надано видаткові накладні від 12 березня 2019 року №3 на загальну суму 148940,00 грн, в т.ч. ПДВ 24823,33 грн; від 13 березня 2019 року №5 на загальну суму 10700,00 грн, в т.ч. ПДВ 1783,33 грн; від 13 березня 2019 року №7 на загальну суму 27150,00 грн, в т.ч. ПДВ 4525,00 грн; від 13 березня 2019 року №8 на загальну суму 59380,00 грн, в т.ч. ПДВ9896,67 грн; від 13 березня 2019 року №5 на загальну суму 10700,00 грн, в т.ч. ПДВ1783,33 грн; від 16 квітня 2019 року №32 на загальну суму 65010,00 грн, в т.ч. ПДВ 10835,00 грн. До перевірки не надано наказ про облікову політику, в якому було б зазначено метод оцінки вибуття (реалізації) товарів. По рахунку 28 Товари відображена фактурна вартість та мито; за даними митних декларацій встановлено, що митна вартість перевищує фактурну вартість та завищено ПДВ. За даними сайту https://prom.ua/ua/p825104639-nabor-chemodanov-shtuki.html8 ціна одного комплекту валіз (4 в 1) Wings 147 на 4 колеса 2800,00 грн (оптові ціни 2700,00 грн від трьох комплектів). На думку контролюючого органу, в результаті заниження оптових цін, які склалися на ринку при реалізації наборів валіз 4 в 1 не платникам ПДВ, занижено податкове зобов`язання з ПДВ за березень 2019 року на 196750,00 грн, а за квітень поточного року - на 566533,00 грн (всього на 763283,00 грн), оскільки ТзОВ ВІНГС ЮА визначило базу оподаткування ПДВ, виходячи з фактичної ціни реалізації товарів, без врахування вимог абзацу другого підпункту 188.1 статті 188 ПК України та як наслідок завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ (рядок 20.2.1) за квітень 2019 року на 90000,00 грн (а.с.38-47).

Крім того, перевіркою виявлено (пункт 3.17 акта перевірки), що в додатку 2 (Д2) до декларацій з ПДВ за березень, квітень 2019 року Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у таблиці 1 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період березень, квітень 2019 року неправильно відображений рядок 16 декларації, чим порушено вимоги розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, далі - Порядок №21).

ТзОВ ВІНГС ЮА в декларації з ПДВ за березень 2019 року в рядку 16 відображено 305921,00 грн, а за висновком відповідача потрібно 81806,00 грн із рядка 21 декларації з ПДВ за лютий 2019 року, відхилення становить 224115,00 грн, оскільки платником враховано поданий уточнюючий розрахунок №9079463910 від 22 квітня 2019 року до декларації за лютий 2019 року на суму 224115,00 грн, що має знайти своє відображення у періоді подання уточнюючого розрахунку - у квітні 2019 року. В рядку 16 декларації з ПДВ за квітень 2019 року відображено 371526,00 грн замість 224115,00 грн, як вважає контролюючий орган, з врахуванням уточнюючого розрахунку №9079463910 від 22 квітня 2019 року до декларації за лютий 2019 року (відхилення становить 147411,00 грн).

Враховуючи порушення, викладені в розділі 2.4, 3.8 та 3.17 акта перевірки встановлено: за березень 2019 року за даними перевірки рядок 21 завищено на 371526,00 грн та занижено податкове зобов`язання (рядок 18) на 49339,00 грн; в рядку 16 декларації з ПДВ за квітень 2019 року відображено 371526,00 грн, а потрібно 224115,00 грн, відхилення - 147411,00 грн; у рядку 16.1 за даними платника 371526,00 грн, за даними перевірки 0,00 грн, відхилення в розмірі (-)371526,00 грн; в рядку 16.2 за даними платника 0,00 грн, за даними перевірки 224115,00 грн, відхилення в розмірі (+)224115,00 грн (враховуючи уточнюючий розрахунок №9079463910 від 22 квітня 2019 року на суму 224115,00 грн за лютий 2019 року); за березень встановлено завищення рядка 21 на суму 371526,00 грн та занижено податкове зобов`язання (рядок 18) на 49339,00 грн; за квітень 2019 року показник рядка 16 за даними платника становить 371526,00 грн, за даними перевірки 224115,00 грн (відхилення на 147411,00 грн); невідповідність даних рядка 21 декларації з ПДВ за квітень 2019 року становить 34039,00 грн (536405,00 грн в декларації та за даними бухгалтерського обліку по рахунку 64 Розрахунки за податками й платежами - 502366,00 грн).

Як встановлено актом перевірки, усього податкових зобов`язань за березень 2019 року 129933,00 грн, за даними перевірки 326683,00 грн, відхилення становить 196750,00 грн (порушення описані в пункті 3.8 акта перевірки). За даними декларації з ПДВ, враховуючи дані перевірки, рядок 16 становить 81806,00 грн (відхилення 224115,00 грн). Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 17 декларації встановлено завищення показників в рядках 10-17 на 277344,00 грн. Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за даними платника (рядок 21 декларації) 371526,00 грн, за даними перевірки встановлено 0,00 грн., відхилення на 371356,00 грн та занижено податкове зобов`язання (рядок 18) на 49339,00 грн (порушення описані в пункті 3.8, 3.17 акта перевірки).

Усього податкових зобов`язань за квітень 2019 року за даними платника - 248902,00 грн, а за даними перевірки - 817141,00 грн, відхилення становить 568239,00 грн внаслідок порушень, описаних в пунктах 2.4, 3.8, 3.17 акта перевірки. Проведеною перевіркою правильності відображення рядка 16 декларації з ПДВ за квітень 2019 року встановлено, що за даними платника значення цього показника становить 371526,00 грн, а за даними перевірки - 180776,00 грн (відхилення в розмірі 190750,00 грн внаслідок порушень, описаних в пунктах 3.8, 3.17 акта перевірки). Проведеною перевіркою показника рядка 17 декларації, відображеного на підставі оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт, виписок банків, реєстрів отриманих податкових накладних тощо, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників в рядках 10-17 декларації на 190750,00 грн. Сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за даними платника становить 90000,00 грн (рядок 20.2.1 декларації), а за даними перевірки 0,0 грн (завищення на 90000,00 грн внаслідок порушень, описаних в пунктах 2.4, 3.8, 3.17 акта перевірки). Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) в розмірі 89245,00 грн. Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за даними платника (рядок 21 декларації) за квітень 2019 року становить 536405,00 грн, за даними перевірки - 0,00 грн (завищення показника рядка 21 на 536405,00 грн внаслідок порушень, описаних в пунктах 2.4, 3.8, 3.17 акта перевірки).

Як визначено пунктом 3.21 акта перевірки (а.с.62), при відображенні ТзОВ ВІНГС ЮА у декларації з ПДВ за березень 2019 року від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 371526,00 грн (рядок 19 декларації), за даними перевірки встановлено відхилення в розмірі 371526,00 грн та занижено податкове зобов`язання (рядок 18) на 49339,00 грн; у декларації за квітень 2019 року від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту становить 626405,00 грн (рядок 19 декларації), відхилення за даними перевірки на 626405,00 грн; сума від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України на момент подання податкової декларації 626405,00 грн (рядок 20 декларації); сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за даними становить 90000,00 грн; сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 536405,00 грн (рядок 21 декларації) за даними перевірки становить 0,0 грн, відхилення - 536405,00 грн та занижено податкове зобов`язання (рядок 18) на 89245,00 грн.

Не погодившись із висновками акта перевірки, товариство подало заперечення від 07 серпня 2019 року (а.с.65-78), до якого додатково долучило копію наказів по товариству від 02 січня 2019 року №3 Про облікову політику , від 17 липня 2019 року №12 про призначення комісії та службового розслідування. За результатами розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у Волинській області листом від 20 серпня 2019 року №27135/10/03-20-12-02-00 повідомлено, що вимоги заперечення не підлягають задоволенню (а.с.79-83).

03 вересня 2019 року ГУ ДПС у Волинській області, яке з 29 серпня 2019 року розпочало виконання функцій ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу відповідача від 29 серпня 2019 року №10 (а.с.106), прийняло податкові повідомлення-рішення: №0001191202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 138584,00 грн та нараховано штрафні санкції в сумі 34646,00 грн (разом нараховано 173230,00 грн); №0001181202, яким зменшено від`ємне значення ПДВ за декларацією за квітень 2019 року на 536405,00 грн; №0001201202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену товариством в податковій декларації з ПДВ за квітень 2019 року на 90000,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 22500,00 грн (а.с.84-87).

Незгода із зазначеними податковими повідомлення-рішення спричинила звернення ТзОВ ВІНГС ЮА до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами, визначеними пунктами 200.2, 200.4 названої статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позивач разом із податковою декларацією за квітень 2019 року (вх. №9103746648 від 20 травня 2019 року) подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника (а.с.177-183).

Як визначено пунктом 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Перевіряючи доводи відповідача стосовно порушень позивачем при формуванні показників податкових декларацій норм податкового законодавства (абзацу другого пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті189, підпункту г пункту 198.5 статті 198, статті 201 201 ПК України), суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Так відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За приписами підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, за змістом підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань виникає у платника податку у разі, якщо при придбанні товарів/послуг, необоротних активів сума податку була включена до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку.

Також відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Висновки відповідача в акті перевірки, на підставі яких встановлено порушення наведених норм, зводяться, в тому числі до того, що інвентаризацією на підприємстві встановлено факт нестачі та надлишків, має місце пересортиця товарів, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання на 1706,00 грн за квітень 2019 року.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як визначено пунктом 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за №1365/26142 (далі - Положення №879), з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства проводиться інвентаризація. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Інвентаризація запасів із зняттям фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 Товарі на складі , проведена на підставі наказу товариства від 15 липня 2019 року №11 на вимогу контролюючого органу із складанням інвентаризаційного опису №1 станом на 15 липня 2019 року (а.с.113-114, 116).

Відповідно до пунктів 1, 3-5 розділу IV Положення №879 висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку: нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму; нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.

Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи.

У разі взаємозаліку нестач і лишків внаслідок пересортиці, коли вартість запасів, що виявились у нестачі, більше вартості запасів, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб.

Якщо особи, винні в пересортиці, не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу витрат у порядку, визначеному пунктом 4 цього розділу. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені причини, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості запасів, що виявились у лишку, порівняно з вартістю запасів, що виявились у нестачі внаслідок пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних запасів та доходів у порядку, визначеному пунктом 4 цього розділу.

Отже, з урахуванням наведених правил суд погоджується із позивачем, що виявлені інвентаризацією нестача та лишки товарів підлягають відображенню в бухгалтерському обліку товариства у періоді проведення інвентаризації, тобто, у липні 2019 року. Тому доводи відповідача про заниження з цих підстав податкового зобов`язання у квітні 2019 року у сумі 1706,00 грн не відповідають наведеним нормам. Факти, встановлені у липні 2019 року, не мають вплив на зобов`язання, визначені платником податків у податковій декларації за квітень 2019 року, оскільки контролюючим органом не доведено наявність лишків і нестач у квітні 2019 року.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З урахуванням положень, викладених у пункті 188.1 статті 188 ПК України стосовно визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Тому кошти, що надійдуть платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно є компенсацією вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ і підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах з нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Разом з тим, згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу. Операція з оприбуткування надлишків товарно-матеріальних цінностей не відповідає визначенню терміну постачання товарів , наведеному у підпункті 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України. За цим визначенням постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власних, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Відтак, операція з оприбуткування надлишків товарно-матеріальних цінностей не підпадає під об`єкт оподаткування ПДВ.

Інший висновок відповідача стосується факту реалізації валіз не платникам ПДВ. Валізи, які товариство реалізовувало у такий спосіб, були імпортовані ним на митну територію України. Зокрема, перевіркою встановлено, що ТзОВ ВІНГС ЮА здійснено імпортні операції з придбання дорожніх сумок та валіз на підставі контрактів від 04 лютого 2019 року №4.02.2019, від 02 квітня 2019 року №02.04.2019, укладених між позивачем як покупцем та фірмою Wings Sp. z o.o як продавцем (Республіка Польща) - а.с.117-120. У березні 2019 року за даними митної декларації UA205040/2019/015496 від 21 березня 2019 року імпортовано дорожні сумки та валізи фактурною вартістю 613043,19 грн (митна вартість становить 868221,30 грн); в квітні 2019 року згідно з декларацією UA205040/2019/021253 від 29 квітня 2019 року ввезено на митну території України дорожні сумки та валізи фактурною вартістю 543965,97 грн (митна вартість - 818373.97 грн), а згідно з митною декларацією UA205040/2019/018225 від 09 квітня 2019 року - дорожні сумки та валізи фактурною вартістю 542661,16 грн (митна вартість - 726995.91 грн), згідно з декларацією UA205040/2019/017968 від 06 квітня 2019 року придбано дорожні сумки та валізи фактурною вартістю 493692,54 грн (митна вартість становить 693655,59 грн (а.с.121-128).

Як встановлено перевіркою, згідно з податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, позивач здійснив реалізацію дорожніх сумок (комплектів) не платникам ПДВ у березні 2019 року у кількості 559 штук на суму 525550 грн (в тому числі ПДВ 105110,00 грн), а у квітні 2019 року - 1490 штук на суму 1190333,33 грн (у тому числі ПДВ 238066,66 грн), а всього на загальну суму 1715883,33 грн (з них ПДВ 343176,66 грн).

Під час перевірки позивачу пред`явлено вимогу від 08 липня 2019 року №22508/10/03-20-12-02-09 (а.с.129-130) надати пояснення та їх документальне підтвердження. Суд вважає суперечливими доводи відповідача у пункті 3.8 акта перевірки про відсутність за вищевказаними операціями первинних документів, що підтверджують господарські операції (договорів, не в повному обсязі видаткових накладних, прибуткових касових ордерів, банківських виписок, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних), оскільки у пункті 2.5 акта перевірки зазначається, що до перевірки надано всі первинні бухгалтерські та податкові документи. Суд також вважає за необхідне вказати, що вид первинних документів, які належить складати за фактом господарської операції, визначається з урахуванням характеру та змісту таких операцій. Так, зокрема, разовий договір може у письмовій формі не укладатися; товарно-транспортні накладні підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей під час перевезення вантажу автомобільним транспортом на договірних засадах, тобто при наданні послуг з перевезення вантажу. У той же час, в акті перевірки не описано порядок та спосіб реалізації товару неплатникам ПДВ (лише зазначено ряд видаткових накладних, перерахованих в акті перевірки та які долучено до справи - а.с.131-136). В акті перевірки не виокремлено, яка частина господарських операцій не підтверджена первинними документами, на які складені податкові накладні, їх сума та вплив на показники податкової звітності безпосередньо з цієї причини.

Відповідач вказав, що середня ціна одного комплекту валіз, реалізованого неплатникам ПДВ у березні 2019 року, становить 940,16 грн, а в квітні поточного року - 798,88 грн, та дійшов висновку, що позивач занизив податкове зобов`язання з ПДВ в результаті заниження оптових цін (набори валіз 4 в 1), які склалися на ринку при реалізації неплатникам ПДВ аналогічних товарів та донарахував податкові зобов`язання за березень 2019 року у сумі 196750,00 грн, за квітень 2019 року - 566533,00 грн (всього у сумі 763283,00 грн). При цьому як на доказ своїх тверджень контролюючий орган посилається на відомості інтернет-ресурсу за посиланням https://prom.ua/ua/p825104639-nabor-chemodanov-shtuki.html8 (а.с.137-138), де ціна одного комплекту (4 в 1) становить 2800,00 грн за комплект Wings 147 4 в 1 на 4 колеса, шампань (оптові ціни 2700,00 грн від трьох комплектів).

Однак суд такі доводи відповідача відхиляє. Відповідач не підтвердив свої доводи, зокрема, не надав суду докази встановленої за наведеним вище посиланням ціни. Надана суду роздруківка із сайту prom.ua (а.с.137-138), як зазначив сам відповідач, зроблена ним на день подання відзиву - 18 жовтня 2019 року, однак вона не містить відомостей про ціну ідентичного товару для порівняння - ціну валіз Wings 147 4 в 1 на 4 колеса (вказано ціни валіз Wings 147 5 в 1 на 4 колеса або інших виробників). Ці докази не є належними, допустимими та достовірними в розумінні статей 73 - 75 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування, не дозволяють встановити дійсні обставини справи та не підлягають використанню у спірних правовідносинах; донарахування контролюючим органом зобов`язань не може ґрунтуватися на неперевірених відомостях, що не підтверджені документально. В цілях перевірки дотримання платником податків при визначенні бази оподаткування правил, встановлених статтею 188 ПК України, повинна порівнюватися ціна продажу із договірною вартістю придбання товарів/послуг: перша не може бути нижчою ціни придбання таких товарів/послуг. Правило визначення бази оподаткування операцій не нижче звичайних цін стосується постачання самостійно виготовлених товарів/послуг та у разі відсутності бухгалтерського обліку - необоротних активів (крім товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу для потреб населення), а у даному випадку реалізовано попередньо імпортовані товари. Разом з тим, позивач мав на реалізації не виключно валізи Wings 4 в 1, які різняться не лише комплектацією, а й іншими параметрами, то ж не зрозуміло, з яких підстав відповідач визначив середню ціну реалізації та донарахував зобов`язання на весь обсяг продажу за таким методом.

У розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. Наведена норма також регламентує визначення звичайних цін для особливих випадків (при державному регулюванні цін; якщо при здійсненні операції обов`язковим є проведення оцінки; під час проведення аукціону (публічних торгів); для постачань товарів (робіт, послуг) за форвардним або ф`ючерсним контрактом; при примусовому продажу (відчуженні) майна, переданого в заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора). В усіх інших випадках питання визначення звичайної ціни вирішується через загальну норму підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач правильно зазначив, що норми ПК України (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій) визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим; встановлюють низку обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні; передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

При цьому суд погоджується із доводами позивача, що звичайні ціни застосовуються при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг або при постачанні необоротних активів (у разі відсутності обліку необоротних активів). Оскільки позивач реалізовував товари, ввезені ним на митну територію України, звичайні ціни не підлягають застосуванню. ПК України не надає право контролюючому органу на визначення звичайних цін (ринкової вартості). Як встановлено підпунктом 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно до загальних правил нарахування ПДВ, які наведені в статті 188 ПК України, при продажу платником ПДВ не самостійно виготовлених, а купованих товарів, ПДВ має нараховуватися на їхню договірну вартість, при цьому база оподаткування не може бути нижче ціни їх придбання. Для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості.

У даному випадку відповідач не встановив та не довів, що при продажу позивачем валіз та сумок дорожніх, які попередньо були імпортовані на територію України, їх подальша реалізація неплатникам ПДВ здійснювалася за цінами, нижчими ціни їх придбання.

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав висновок відповідача про заниження ТзОВ ВІНГС ЮА податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 763283,00 грн є необґрунтованим та непідтвердженим.

Перевіряючи доводи відповідача про порушення товариством пункту 5 розділу V Порядку №21 при заповнення податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року, які той встановив на підставі аналізу даних податкових декларацій з ПДВ за лютий-квітень 2019 року та уточнюючого розрахунку за лютий 2019 року, судом проаналізовано норми цього Порядку.

Розділ V Порядку №21 визначає порядок заповнення податкової декларації з ПДВ.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку №21 у рядку 16 декларації відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку №21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

В декларації з ПДВ за лютий 2019 року позивач в рядку 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та в додатку 2 (Д2) Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду таблиця 1 вказав суму 81806,00 грн (а.с.175-176). В декларації з ПДВ за березень 2019 року товариство в рядку 16.1 Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду зазначило суму 305921,00 грн (а.с.177-178). Відповідач встановив відхилення на (-) 224115,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 22 квітня 2019 року ТзОВ ВІНГС ЮА подало уточнюючий розрахунок до декларації за лютий 2019 року (а.с.184-186), у якому уточнило значення рядка 21 декларації (різниця показників становить 224115,00 грн), що також відобразило у таблиці 1 додатку 2 (Д2) до декларації.

Правила заповнення уточнюючого розрахунку визначено розділом VI Порядку №21.

Пунктом 5 розділу VI Порядку №21 визначено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Відповідно до пункту 6 зазначеного розділу у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Дані уточнюючого додатка 2 (Д2), поданого позивачем, відповідають даним графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку. Порушень при заповненні уточнюючого розрахунку від 22 квітня 2019 року до декларації за лютий 2019 року відповідач не встановив. Уточнене значення рядка 21 становить 305921,00 грн.

22 квітня 2019 року позивач також подав декларацію за березень 2019 року, у якій уже з урахуванням уточнених показників декларації за лютий 2019 року відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку №21 відобразив значення рядка 16.1, яке становить 305921,00 грн (відповідає значенню уточненого показника рядка 21 декларації за березень 2019 року). Тобто, проведені виправлення враховано при складанні поточної декларації; показник рядка 21 становить 371526,00 грн.

Відповідач вважає, що передчасно враховано показник уточненого розрахунку та у декларації за березень 2019 року в рядку 16 має бути відображено показник рядка 21 декларації за лютий 2019 року - 81806,00 грн (відхилення (-) 224115,00 грн). Зважаючи на донараховане перевіркою (пункт 3.8 акта перевірки) податкове зобов`язання за березень 2019 року становить 326683,00 грн та податковий кредит за даними перевірки - 277344,00 грн (без урахування уточненого на 224115,00 грн показника), різниця між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом у березні 2019 року 49339,00 грн (326683,00 грн - 277344,00 грн).

За даними платника податкове зобов`язання у березні 2019 року становить 129933,00 грн, податковий кредит - 501459,00 грн (з урахуванням уточненого показника 81806,00 грн до 305921,00 грн), тому різниця між податковим зобов`язанням та податковим кредитом становить від`ємне значення 371526,00 грн.

Надалі в декларації з ПДВ за квітень 2019 року товариство відобразило в рядку 16 показник у сумі 371526,00 грн (відповідач вважає, що значення рядка 16.1 має бути 0,00 грн (відхилення (-) 371526,00 грн, а в рядку 16.2 - 224115,00 грн з урахуванням уточнюючого розрахунку від 22 квітня 2019 року до декларації за лютий 2019 року; відхилення (-) 147411,00 грн).

Однак суд вважає, що оскільки позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації за лютий 2019 року 22 квітня 2019 року та у той же день - декларацію за березень 2019 року з урахуванням уточнених показників, то він при цьому не порушив ні норми ПК України, ні Порядку №21. Уточнений показник рядка 21 вплив на рядки 18 та/або 20.2 декларації не має, оскільки під час розгляду справи не знайшли підтвердження доводи позивача про заниження податкового зобов`язання, викладені у пунктах 2.4, 3.8 акта перевірки, тому викладені у пункті 3.17 акта перевірки розрахунки є помилковими.

У декларації за квітень 2019 року податкове зобов`язання становить 248902,00 грн, за даними перевірки - 817141,00 грн (сума заниження 568239,00 грн за висновками пунктів 2.4, 3.8 акта перевірки). За даними платника податковий кредит всього становить 875307,00 грн (з них значення рядка 16 - 371526,00 грн), а за даними перевірки - 727896,00 грн (з урахуванням уточнюючого розрахунку за лютий 2019 року 224115,00 грн). Різниця між податковим зобов`язанням та податковим кредитом за даними позивача у декларації за квітень 2019 року - 626405,00 грн (248902,00 грн - 875307,00 грн), з яких до бюджетного відшкодування заявлено 90000,00 грн. За даними перевірки різниця між податковим зобов`язанням та податковим кредитом становить 89245,00 грн (817141,00 грн - 727896,00 грн).

Суд уже зазначав, що не погоджується із доводами контролюючого органу, викладеними в пунктах 2.4, 3.8 акта перевірки, тому немає підстав вважати обґрунтованими наведені відповідачем розрахунки.

Разом з тим, заявлене у квітні 2019 року бюджетне відшкодування у сумі 90000,00 грн виникло за рахунок сплаченого податкового кредиту, підтвердженого імпортною митною декларацією, як того вимагає підпункт б пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного спору, підлягають оцінці на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, за змістом якої законність, обґрунтованість, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма Радіо Телевіжн ЛТД проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus №32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria №38780/02).

На думку суду, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов`язань у сумі 763283,00 грн внаслідок заниження бази оподаткування з продажу валіз неплатникам ПДВ у березні-квітні 2019 року та на 1706,00 грн у квітні 2019 року внаслідок нестач та лишків, виявлених під час інвентаризації 15 липня 2019 року. Доводи контролюючого органу про завищення в декларації за березень 2019 року від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 371526,00 грн та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 49339,00 грн, а у декларації за квітень поточного року - завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 536405,00 грн та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) на 90000,00 грн та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 89245,00 грн не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті. Висновки відповідача ґрунтуються на довільному трактуванні норм податкового законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а відтак не є об`єктивними, а тому не можуть покладатися в основу його рішень.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність фактичних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2019 року №0001191202, №0001181202, №0001201202, які з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 245 КАС України належить визнати протиправними та скасувати.

Разом з тим, на думку суду, є передчасною та не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у сумі 90000,00 грн з таких мотивів та підстав.

Стаття 200 ПК України визначає не лише порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а й строки проведення розрахунків.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

При цьому, як визначено підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами б і в цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами а , г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України також обумовлено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Предметом цього позову є податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами документальної перевірки, якою контролюючий орган виявив невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України прийняв рішення, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування. Отже, з наведених вище положень слідує, що у даному випадку діятиме правило про узгодження в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр) суми бюджетного відшкодування після визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (підпункт г пункту 200.12 статті 200 ПК України). Відтак, на наступний робочий день контролюючий орган зобов`язаний внести інформацію про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму в Реєстр.

Згідно з пунктами 200.12, 200.13 статті 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України та на їх виконання постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ (далі - Порядок №26).

Таким чином, ПК України передбачений алгоритм дій контролюючого органу (відповідача) та органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що матиме наслідком перерахування на рахунок платника податків у банку узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ. У даному випадку підстав вважати, що контролюючий орган після набрання рішенням суду у цій справі законної сили порушуватиме встановлений ПК України порядок немає, що говорить про передчасність вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування судом.

Як визначено пунктом 7 Порядку №26, повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.

Також судом враховано пункт 200.23 статті 200 ПК України, відповідно до якого суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тобто, ці положення слугують додатковою гарантією захисту прав платника податку на своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення на його користь бюджетного відшкодування ПДВ, використав висновки, викладені у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №826/7380/15.

Однак правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у рішенні від 12 лютого 2019 року в справі №826/7380/15, відповідно до якої єдиним ефективним способом захисту порушених прав платника податків - позивача на бюджетне відшкодування визнано стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, не відповідає обставинам у розглядуваній справі. Так у справі №826/7380/15 суд сформував наведену вище позицію за обставин, коли за наслідками документальної перевірки контролюючий орган не приймав податкове повідомлення-рішення та не встановив факт, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, і після закінчення перевірки (січень 2015 року) не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за жовтень 2014 року, тим самим за чинними на час виникнення спірних правовідносин нормами допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої виникла заборгованість бюджету перед підприємством. У справі, що розглядається, за наслідками документальної перевірки навпаки, прийняте податкове повідомлення-рішення, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні, заявлена позивачем сума не є узгодженою та не має статусу заборгованості бюджету перед позивачем.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким суд надав правову оцінку. В свою чергу, позивачем не доведено, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі не будуть вчинені дії в межах, встановлених пунктом 200.7 статті 200 ПК України та Порядком №26 щодо внесення до Реєстру інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню позивачу як платнику податків органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, зазначена позовна вимога є передчасною, спрямована на можливе порушення права позивача у майбутньому, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 12332,03 грн згідно з платіжним дорученням від 26 вересня 2019 року №82 (а.с.2), зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 30 вересня 2019 року (а.с.95). Оскільки суд задовольняє позов частково, то відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС України слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог - 10981,67 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНГС ЮА (45000, Волинська область, місто Ковель, провулок Володимира Кияна, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 42372942) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 03 вересня 2019 року №0001191202, №0001181202, №0001201202.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНГС ЮА за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 10981,67 грн (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна грн 67 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повний текст рішення складено 10 січня 2020 року