Постанова

від 09.01.2020 по справі 804/5587/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року м. Дніпросправа № 804/5587/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод №3

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (суддя - Турлакова Н.В.) у справі №804/5587/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод №3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В :

ТОВ Хлібозавод №3 звернулося до суду з позовом в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.06.2016 року №0000211510, яким збільшено ТОВ «Хлібзавод № 3» (код ЄДРПОУ 34984708) суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 410 040 грн та 205 020 грн. штрафних (фінансових санкцій);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.06.2016 року №0000211510, яким збільшено ТОВ «Хлібзавод № 3» (код ЄДРПОУ 34984708) суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 455 601 грн та 227 800,5 грн. штрафних (фінансових санкцій).

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки контролюючого органу щодо завищення підприємством витрат і податкового кредиту по операціям з придбання маркетингових послуг. Позивач вказував на те, що придбані маркетингові послуги безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю як виробника товарів, і факт здійснення цих операцій підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з приводу придбання маркетингових послуг. Такі висновки суд обґрунтував тим, що надані позивачем документи не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять інформацію щодо детального змісту виконаних робіт та не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій, а також надані позивачем документи не підтверджували факт використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, як не підтверджували і розумної економічної мети придбання таких послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про те, що надані як до перевірки так і до суду документи не дозволяли встановити зміст господарських операцій з придбання маркетингових послуг. З цього приводу позивач посилався на те, що в наданих актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) визначено зміст виконаних робіт, їх вартість та кількість, сторони господарських операцій. Тобто вказані акти, за позицією позивача, в повній мірі відповідали вимогам, які пред`являються до первинних документів та які визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . З цього приводу позивач також вказує на те, що Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не визначає такого обов`язкового реквізити первинного документу, як детальних зміст виконаних робіт. У свою чергу детальний зміст виконаних робіт, у межах наданих маркетингових послуг, визначений у відповідних Звітах, які надані виконавцями. Не погоджується позивач і з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності та підтвердження розумної економічної мети придбання таких послуг. З цього приводу позивач вказує на те, що основним видом господарської діяльності підприємства є виробництво та оптова торгівля хлібобулочними виробами. При цьому прибуток позивача прямо залежить від обсягів проданих виробів. У зв`язку з чим, як зазначає позивач, придбання підприємством маркетингових послуг для просування товарів на споживчому ринку, безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю позивача.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що у період з 11.03.2015 по 07.04.2015, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, Наказу від 26.02.2015р. та плану-графіку, посадовими особами відповідача, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Хлібзавод № 3» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №1088/13/04-03-2-02-08/34984708 від 29.04.2015р., в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення підприємством вимог:

- п.44.1 ст.44, п.180.1 ст.180, п.187.1 ст.187, п 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість.

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Хлібзавод №3» .

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000211510 від 10.06.2016 року, яким збільшено ТОВ «Хлібзавод № 3» суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 410040грн. та 205020грн. штрафних (фінансових санкцій);

- податкове повідомлення-рішення № 0000211510 від 10.06.2016 року, яким збільшено ТОВ «Хлібзавод № 3» суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 455601грн. та 227800,5грн. штрафних (фінансових санкцій).

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу щодо завищення ТОВ «Хлібзавод № 3» витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Агенство маркетингових досліджень , ТОВ Алвікс , ПП Орім з приводу придбання маркетингових послуг.

Такі висновки контролюючого органу (п.3.1.2 Акту) обґрунтовані тим, що вказані операції мають ознаки нереальності враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності ПП Агенство маркетингових досліджень , ТОВ Алвікс , ПП Орім .

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновок про завищення ТОВ «Хлібзавод № 3» витрат на суму 2278001грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на суму 410040грн. та завищення податкового кредиту на суму 455600грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на вказану суму.

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, зокрема послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже маркетингові послуги, за своєю суттю, є витратами на збут.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що основним видами діяльності ТОВ Хлібзавод №3 є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Реалізацію виготовленої продукції ТОВ Хлібзавод №3 , зокрема, здійснює через мережу магазинів ТОВ АТБ-Маркет .

01.01.2014р. ТОВ «Хлібзавод №3» уклало з ПП «Агентство маркетингових досліджень» Договір на проведення маркетингових послуг №3 та додаток №1 до договору, згідно яких ПП «Агентство маркетингових досліджень» (Виконавець) зобов`язується надати ТОВ «Хлібзавод №3» (Замовник) послуги, а саме: визначення об`ємів продаж товарів у торгових точках у кількісному виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення об`ємів продаж товарів у торгових точках у грошовому виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення залишків продукції в магазинах , які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення відносної динаміки продаж продукції постачальника у торговій мережі визначення середньоденних продаж продукції постачальника через одну торгівельну точку, надання інформації по кожній окремій торгівельній точці - код та найменування магазину, адреса, розмір торгівельної площі, кількість кас, робочі дні та години, дату відкриття, всі зміни, пов`язані з відкриттям чи закриттям магазинів проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі Полевого анкетування (закриті питання), проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі Полевого анкетування (відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, проведення моніторингу з визначення кількості фейсів товарної позиції у розрізі торгових точек, обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту проведення фокус-груп, надання інформації стосовно роздрібних цін у роздрібних торгівельних точках.

За наслідками вказаних господарських взаємовідносин ТОВ «Хлібзавод №3» (Замовник) в перевіряємому періоді отримало від ПП «Агенство маркетингових досліджень» (Виконавець) маркетингові послуги на загальну суму 834 850,02 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 139 141,67 грн. згідно податкових накладних. Сума витрат на маркетингові послуги було віднесено ТОВ «Хлібзавод №3» до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Сума податкового кредиту на маркетингові послуги в розмірі 139141,67грн. віднесено підприємством до складу податкового кредиту у січні 2014р. - 26818,33 грн., у лютому 2014р. - 27216,67грн., у березні 2014р. - 25 578,33грн., у квітні 2014 року - 23741,67грн., у травні 2014р. - 35786,67грн.

01.08.2014 року ТОВ «Хлібзавод №3» уклало з ТОВ «Алвікс» Договір на проведення маркетингових послуг №79 та додаток №1 до договору згідно яких ТОВ «Алвікс» (Виконавець) зобов`язується надати ТОВ «Хлібзавод №3» (Замовник) послуги, а саме: визначення об`ємів продаж товарів у торгових точках у кількісному виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення об`ємів продаж товарів у торгових точках у грошовому виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення залишків продукції в магазинах, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення відносної динаміки продаж продукції постачальника у торговій мережі визначення середньоденних продаж продукції постачальника через одну торгівельну точку, надання інформації по кожній окремій торгівельній точці: код та найменування магазину, адреса, розмір торгівельної площі, кількість кас, робочі дні та години, дату відкриття, всі зміни, пов`язані з відкриттям чи закриттям магазинів, проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі Полевого анкетування (закриті питання), проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі Полевого анкетування (відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, проведення моніторингу з визначення кількості фейсів товарної позиції у розрізі торгових точек, обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, проведення фокус-груп, надання інформації стосовно роздрібних цін у роздрібних торгівельних точках.

За наслідками цих господарських взаємовідносин ТОВ «Хлібзавод №3» (Замовник) в перевіряємому періоді отримало від ТОВ «Алвікс» (Виконавець) маркетингові послуги на загальну суму 1046289,96грн., в т.ч. ПДВ в сумі 174 381,66 грн. згідно податкових накладних. Сума витрат на маркетингові послуги було віднесено ТОВ «Хлібзавод №3» до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Сума податкового кредиту на маркетингові послуги в розмірі 174 381,66 грн віднесено підприємством до складу податкового кредиту у серпні 2014р. - 47853,33грн., у вересні 2014р. - 126528,33грн.

01.09.2014р. ТОВ «Хлібзавод №3» уклало з ПП «Орім» Договір на проведення маркетингових послуг за №27 та Додаток №1 до Договору, згідно яких ПП «Орім» (Виконавець) зобов`язується надати ТОВ «Хлібзавод №3» (Замовник) послуги, а саме: визначення об`ємів продаж товарів у торгових точках у кількісному виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення об`ємів продаж товарів у торгових точках у грошовому виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення залишків продукції в магазинах , які приймають участь у дослідженні у звітний період, визначення відносної динаміки продаж продукції постачальника у торговій мережі визначення середньоденних продаж продукції постачальника через одну торгівельну точку, надання інформації по кожній окремій торгівельній точці: код та найменування магазину, адреса, розмір торгівельної площі, кількість кас, робочі дні та години, дату відкриття, всі зміни, пов`язані з відкриттям чи закриттям магазинів, проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі Полевого анкетування (закриті питання), проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі Полевого анкетування (відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, проведення моніторингу з визначення кількості фейсів товарної позиції у розрізі торгових точек, обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, проведення фокус-груп, надання інформації стосовно роздрібних цін у роздрібних торгівельних точках.

За наслідками цих господарських операцій ТОВ «Хлібзавод №3» (Замовник) в перевіряємому періоді отримало від ПП «Орім» (Виконавець) маркетингові послуги на загальну суму 852 459,96грн., в т.ч. ПДВ в сумі 142 076,66грн. згідно податкових накладних. Сума витрат на маркетингові послуги було віднесено ТОВ «Хлібзавод №3» до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Сума податкового кредиту на маркетингові послуги в розмірі 142076,66грн віднесено підприємством до складу податкового кредиту у жовтні 2014р. - 49003,33грн., у листопаді 2014р. - 43683,33рн., у грудні 2014р. - 49390,00грн.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов вищезазначених договорів позивачем до перевірки надано акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), перелік яких наведено в п.3.2.2 Акту та копії яких долучено до матеріалів справи.

При цьому слід зазначити те, що контролюючий орган, під час проведення перевірки, будь-яких зауважень щодо правильності оформлення та повноти змісту актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), не висловлював.

Позиція відповідача, яка фактично і стала підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, полягала у тому, що вказані операції мають ознаки нереальності.

Натомість, сформувавши таку позицію, контролюючий орган не навів підстав для таких висновків. Акт перевірки, окрім загальних посилань на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності (стор.6 Акту), не містить жодних інших обставин, які б могли свідчити про нереальність господарських операцій. При цьому, навіть в частині доводів про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності контрагентів позивача, контролюючий орган не зазначає те, які встановлені ним обставини можуть підтверджувати такі висновки.

Отже позицію контролюючого органу щодо нереальності спірних господарських операцій, з огляду на обставини які викладені в акті перевірки, не можливо визнати обґрунтованою і, як наслідок, неможливо визнати обґрунтованими і оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі такого акту перевірки.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не звернув увагу на те, з якими обставинами контролюючий орган пов`язував неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту, та фактично самостійно визначив такі обставини, які є відмінними від тих, що зазначені контролюючим органом в акті перевірки.

Так суд першої інстанції, зробивши висновок про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту, виходив з того, що надані позивачем документи не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять інформацію щодо детального змісту виконаних робіт та не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій, а також надані позивачем документи не підтверджували факт використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, як не підтверджували і розумної економічної мети придбання таких послуг.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лише за наявністю належним чином оформлених первинних документів платник податків може формувати показники витрат та податкового кредиту.

Так пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

У відповідності до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції, може бути визнаний документ лише за умови наявності у ньому обов`язкових реквізитів, що визначені ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У спірному випадку, як зазначено вище, на підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем було надано акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

В наданих актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) визначено зміст та обсяг господарської операції, а саме визначено найменування виконаних робіт (послуг), їх кількість та вартість, а також визначено сторони господарської операції та осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Тобто зазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) містять у собі необхідні реквізити, які передбачені ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

При цьому слід зазначити те, що ступень деталізації опису господарської операції у первинному документі, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не визначено.

З цих підстав суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи неможливо визнати первинними, оскільки вони не містять інформацію щодо детального змісту виконаних робіт.

З приводу підтвердження господарських операцій слід зазначити і те, що позивачем до суду надавалися і інші документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, а саме: договори (з Додатками) про надання маркетингових послуг, податкові накладні, звіти, журнал-ордери і Відомості по рахункам, банківські виписки щодо здійснення оплати за послуги маркетингу, платіжні доручення, акти звірки між ТОВ Хлібзавод №3 та ТОВ АТБ-Маркет , акти звірки з ТОВ Алвіс , ПП Орім , ПП Агенство маркетингових досліджень .

Дослідженням вказаних документів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази, у своїй сукупності, не підтверджували факт здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг маркетингу.

Отже висновки суду першої інстанції щодо неправомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту, спростовуються встановленими обставинами справи, враховуючи також і те, що контролюючий орган, саме до повноважень якого входить проведення перевірок платників податків, прийняття податкових повідомлень-рішень, а відповідно і визначення підстав для прийняття таких рішень, не було висловлено зауважень щодо правильності та повноти оформлення позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Алвіс , ПП Орім , ПП Агенство маркетингових досліджень .

Не може погодитися суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції про відсутність розумної економічної мети придбання позивачем маркетингових послуг.

Як зазначено вище, позивач є виробником товарів, а отже прибуток позивача прямо залежить від обсягів проданих товарів. Згідно наданих позивачем Звітів про фінансові результати господарська діяльність підприємства є прибутковою.

Маркетингові послуги за своєю суттю є послугами, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача.

Отже придбані позивачем послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів. Мета укладення договорів про надання маркетингових послуг - стимулювання збуту товарів, придбаних виконавцем у позивача, з метою формування та підтримання попиту на товари на ринку, збільшення обсягів реалізації товарів кінцевим споживачам, та як наслідок збільшення доходів замовника від продажу таких товарів в майбутньому.

Тобто придбання підприємством маркетингових послуг для просування товарів на споживчому ринку, безпосередньо пов`язане з його господарською діяльністю та безперечно має розумну економічну мету, яка полягає у збільшенні доходів позивача від проданого товару.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що встановлені у цій справі обставини не дозволяють стверджувати про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарським операціям з приводу придбання маркетингових послуг.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному встановленні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

З огляду на задоволення позову на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору: за подання позову у сумі 19476,82грн., за подання апеляційної скарги у сумі 29215,23грн., а всього 48 692грн. Вказані судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод №3 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №804/5587/16 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.06.2016 року №0000211510, яким збільшено ТОВ «Хлібзавод № 3» суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 410 040 грн та 205 020 грн. штрафних (фінансових санкцій) - визнати неправомірним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.06.2016 року №0000211510, яким збільшено ТОВ «Хлібзавод № 3» суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 455 601 грн та 227 800,5 грн. штрафних (фінансових санкцій) - визнати неправомірним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібзавод №3 судові витрати у розмірі 48 692грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 09.01.2020р.

Повний текст постанови складено 10.01.2020р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк