Постанова

від 27.07.2007 по справі 09-08/463

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

09-08/463

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 липня 2007 р.                                                                                   № 09-08/463  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Шаргала В.І.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Рогач Л.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"

на  постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від23.05.2007р.

у справі №09-08/463

Господарського судуЧеркаської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Коханівка"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1). Спілка сільськогосподарських товаровиробників в Черкаській області2). Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Черкаській області

провизнання права власності та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"

до1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро"2). Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Коханівка"

провизнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників

- позивача:

Геращенка М.В. (довіреність №2 від 01.09.2006р.)

- відповідача:

Толюпи В.М. (довіреність №14 від 25.07.2007р.)

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

не з'явився

- третіх осіб,  які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1).Грицишина М.І. (паспорт НЕ079674, виданий  Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 15.02.2002р., керівник)2). не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.12.2006р. (суддя Курченко Н.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 02.12.2005р. №1, укладений між СВК "Коханівка" (продавець) та ТОВ "Компанія "Тіса-Агро" (покупець), також постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" 101, 50 грн. судових витрат, та стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Коханівка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" 101, 50 грн. судових витрат.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.05.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Ткаченка Б.О., суддів Шевченка В.Ю., Федорчука Р.В.) вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено повністю, постановлено визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" право власності на 3, 04% недержавної частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок", також постановлено зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" внести до установчих документів відповідні зміни у зв'язку з прийняттям до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро". У зустрічному позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" відмовлено повністю. Також постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 93, 50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги; Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Коханівка" 93, 50 грн. витрат державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач за первісним позовом просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.05.2007р. по справі №09-08/463 змінити частково шляхом доповнення п.6 резолютивної частини визначенням строку виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" дій, необхідних для внесення до установчих документів відповідних змін у зв'язку з прийняттям до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: ч.2 ст.84, ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України.

В касаційній скарзі позивач за зустрічним позовом просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.05.2007р. та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 15.12.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським с судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.116, 127, 147, 190, 655, 656, 658, ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 60 Господарського процесуального кодексу України.

Відзивів на касаційні скарги не надійшло.

Третя особа на стороні позивача та третя особа-2 на стороні відповідача не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Постанову оголошено 27.07.2007р. у зв'язку із усним клопотання представника позивача про оголошення повного тексту постанови, заявленим у судовому засіданні 25.07.2007р.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга позивач за первісним позовом не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивач за зустрічним позовом підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, статут Лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" був зареєстрований в Черкаській районній державній адміністрації 11.12.1998р., перереєстрований 07.05.2003р., затверджений зборами уповноважених представників господарств-учасників будівництва, протокол №1 від 21.04.2003р. Згідно Наказу Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області від 21.01.2002р. №68-АПК "Про створення комісії по передприватизаційній підготовці" розпочата передприватизаційна підготовка Черкаського обласного міжгосподарського санаторію "Світанок", затверджений склад комісії, якій доручено перевірити визначення часток, що належать державі у статутному фонді підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання.

10.10.2003р. складений експертний висновок про визначення часток засновників (учасників) у майні Черкаського обласного міжгосподарського санаторію "Світанок" станом на 01.10.2003р., згідно з яким державна частка є наявною і становить 55, 05% майна Черкаського санаторію та дитячого оздоровчого центру "Світанок". 22.10.2003р. комісією з визначення частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання санаторій "Світанок" складений Акт, згідно якого комісія визначила частку держави 55, 05% майна санаторію "Світанок".

Відповідно до змісту Статуту санаторію "Світанок" нові учасники вступають до нього на основі: колективні сільгосппідприємства та інші формування з колективною власністю на майно –за рішенням колегіальних органів управління, державні підприємства –за згодою власника або уповноваженого ним органу на добровільних засадах, мають бути юридичними особами, визнають і зобов'язуються виконувати положення цього Статуту; вихід учасників з членів вирішується зборами уповноважених представників; про вихід учасник повинен попередити санаторій "Світанок" не пізніше, як за три місяці до виходу; заяви приватних, колективних і державних підприємств про участь в оздоровчому закладі розглядають збори уповноважених представників учасників. Разом з тим у Статуті не були визначені організаційно-правова форма згідно законодавства, розмір статутного фонду, відсутній перелік засновників (учасників), не визначено їх частки.

Причиною виникнення спірних правовідносин послужило те, що між позивачем за первісним позовом (покупець) та відповідачем-2 за зустрічним позовом (продавець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 02.12.2005р., згідно умов якого продавець, СВК “Коханівка”, продав, а позивач за первісним позовом купив право власності частки у статутному фонді відповідача за первісним позовом, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації емітента відповідно до чинного законодавства. Згідно умов договору опис корпоративних прав, які є предметом купівлі-продажу наступний: емітент –санаторій "Світанок", зареєстроване Черкаською районною державною адміністрацією, реєстраційний №23А від 07.05.2003р., частка у розмірі 3, 04% у статутному фонді недержавної частки емітента; продавець продає, а покупець купує корпоративне право за 1 000 грн. на момент підписання договору; передача корпоративного права здійснюється шляхом подачі продавцем на ім'я загальних зборів учасників Санаторію "Світанок" заяви про вихід із складу учасників; прийняття корпоративного права покупцем здійснюється шляхом внесення відповідних змін і доповнень до статуту Санаторію "Світанок".

Покупець сплатив продавцеві договірну ціну придбаних корпоративних прав, але після виникнення спору та перевірок, проведених органами прокуратури, продавець кошти повернув.

В матеріалах справи міститься заява продавця від 02.12.2005р. до зборів учасників Санаторію "Світанок", збори якого проводились у цей же день, про відчуження належних йому корпоративних прав, та заява покупця від 02.12.2005р., адресована до зборів учасників відповідача, в якій в зв'язку з придбанням відповідної частки  статутного фонду покупець просив прийняти його до складу учасників, однак на загальних зборах відповідача за первісним позовом, проведених в цей же день - 02.12.2005р., питання про прийняття покупця до складу учасників не розглядалось, докази надходження цих заяв до адресата відсутні.

Покупець, дійшовши до висновку про порушення його прав звернувся до господарського суду із позовом про визнання за ним права власності на 3, 04% недержавної частки у статутному фонді лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок", та просив зобов'язати вказаний лікувально-оздоровчий заклад внести до установчих документів відповідні зміни у зв'язку з прийняттям Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" до складу учасників. В доповненні до позовної заяви останній зазначає, що він є законним власником набутої за договором частки у статутному фонді санаторію "Світанок", який ігнорував його звернення про прийняття його до складу засновників в установленому статутом порядку і тим самим фактично не визнав право власності на 3, 04% недержавної частки у статутному фонді, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" дійшло висновків про наявність підстав для визнання його права власності судом на підставі ст.392 Цивільного кодексу України.

В свою чергу відповідач за первісним позовом при новому розгляду справи звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 02.12.2005р. №1, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем-2 за зустрічним позовом з підстав невідповідності цього договору ст.ст.362, 656, 658 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні первісного позову і задовольняючи зустрічний позов виходив з того, що відповідно до матеріалів, наданих Спілкою сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області, в створенні матеріально-технічної бази санаторію КСП "Коханівка" та його правонаступник –СВК "Коханівка" участі не приймали, відповідно СВК "Коханівка" не має права власності на будь-яку частку в майні санаторію "Світанок"; зі змісту установчих документів спілки сільськогосподарських товаровиробників Кам'янського району та Черкаської області, витягу з протоколу, на який посилається СВК "Коханівка", як на правову підставу набуття права на частку у статутному фонді санаторію "Світанок", вбачається, що СВК "Коханівка" був в санаторії "Світанок" лише уповноваженим представником від господарств-дольовиків Кам'янського району; рішенням зборів недержавних учасників санаторію "Світанок" від господарств Кам'янського району від 20.02.2006р. СВК "Коханівка" виведена з числа уповноважених представників господарств-учасників, оскільки він порушив права сільськогосподарських товаровиробників та кожного члена КСП, а уповноваженим представником обрано СТОВ "Світанок", якому доручено формування засновників від господарств району; із змісту установчих документів Спілки сільськогосподарських товаровиробників в Черкаській області, витягу з протоколу, на який посилався СВК “Коханівка” як на правову підставу набуття права на частку у статутному фонді санаторію “Світанок”, вбачається, що СВК “Коханівка” був в санаторії “Світанок” лише уповноваженим представником від господарств дольовиків Кам'янського району; протоколом засідання комісії з реформування санаторію "Світанок" від 19.10.2006р., у відповідності з даними обліку в створенні матеріально-технічної бази санаторію закріплений перелік колгоспів Кам'янського і Смілянського районів, визначені колгоспи, які мають суму дольової участі, серед яких КСП "Коханівка" відсутнє; комісія ухвалила, що СВК "Коханівка" уклала договір купівлі-продажу корпоративних прав в санаторії "Світанок" без наявності права власності на частку (долю) в статутному фонді санаторію; питання продажу корпоративних прав не розглядалось з фактичними власниками дольової участі; головний лікар санаторію не правомочний вносити зміни до складу засновників; договір купівлі-продажу корпоративних прав укладений 02.12.2005р., тобто після введення в дію Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України; СВК "Коханівка", продавець за спірним договором корпоративних прав, не мав права власності на предмет купівлі-продажу –частки у розмірі 3, 04% у статутному фонді недержавної частки санаторію "Світанок", тобто був неналежним продавцем за спірним договором купвлі-продажу, оскільки не набув прав володіння, користування та розпорядження часткою (прав власника); продана за спірним договором частка у статутному фонді недержавної частки санаторію "Світанок" є власністю сільськогосподарських підприємств Кам'янського району і не могла належати продавцю –СВК "Коханівка", оскільки йому не надавалось право розпоряджатись часткою, і тим більше продавати її, при цьому отримуючи кошти одноособово; вихід учасника із членів вирішується зборами уповноважених представників, про вихід учасник повинен попередити Санаторій “Світанок” не пізніше як за три місяці (п.1.12 Статуту); заяви приватних, колективних і державних підприємств про участь у товаристві розглядаються загальними зборами уповноважених представників (п.6.6 Статуту), а не відповідачем у справі як про це вказує позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві; суду не надано доказів повідомлення інших співвласників про продаж частки; за умовами договору купівлі-продажу на санаторій "Світанок" покладаються певні зобов'язання, про які сторони Договору не повідомили; безпідставним є посилання позивача за первісним позовом на приписи ст.392 Цивільного кодексу України, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач за первісним позовом набув право власності, визнаний судом недійсним, а продавець не був власником відчужуваної частки; вимога позивач за первісним позовом зобов'язати санаторій "Світанок" внести до установчих документів відповідні зміни у зв'язку з прийняттям його до складу учасників, не ґрунтується на законі і не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно Статуту санаторію"Світанок" до компетенції останнього не відноситься вирішення питання  про прийняття до складу учасників нового учасника – ТОВ "Тіса-Агро" та розгляд заяви про вихід зі складу засновників СВК "Коханівка", оскільки ці питання відносяться до компетенції зборів уповноважених представників учасників санаторію "Світанок"; заява СВК "Коханівка" від 02.12.2005р., на яку він посилається, як на заяву про вихід зі складу учасників санаторію "Світанок", за змістом не є такою, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.4, 263 Господарського кодексу України, ст.ст.9, 54, 190, 203, 215, 362, 392, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України, дійшов до висновків про наявність правових підстав для відмови в первісному позові та задоволення зустрічних позовних вимог повністю.

Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що СВК "Коханівка" був власником частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок", яка, як зазначено цим судом, складає 3,04%; у відповідача-2 за зустрічним позовом були наявні права та відповідні повноваження для укладання договору і передачі позивачеві за первісним позовом зазначеної частки; посилання місцевого господарського суду на виведення відповідача-2 за зустрічним позовом рішенням господарств району від 20.02.2006р. з числа уповноважених представників не є обґрунтованим, оскільки це рішення приймалось після укладання спірного договору; хоча установчі документи Лікувально-оздоровчого закладу "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" (в редакції 2003р.) на той час і не містили чіткого визначення її організаційно-правової форми, ця юридична особа за своїм змістом на той час була господарським товариством з обмеженою відповідальністю, а відтак на неї поширювались положення законодавства щодо діяльності товариств з обмеженою відповідальністю; Статут не містить положень щодо обмежень прав учасників на відчуження своїх часток; посилання позивача за зустрічним позовом на порушення позивачем за первісним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом  вимог ст.362 Цивільного кодексу України спростовуються наданими останнім квитанціями про направлення повідомлень від 29.11.2005р.; в заяві відповідача-2 за зустрічним позовом чітко зазначено, що він вважає себе таким, що вийшов зі складу Учасників підприємства; посилання місцевого господарського суду на те, що на позивача за зустрічним позовом договором купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 02.12.2005р. покладено певні зобов'язання також не є обґрунтованими, оскільки в п.6.1 договору чітко зазначено, що продавець заявляє та гарантує 100% сплачення ним внеску до статутного фонду Емітента, а також що підписання та виконання цього договору не призведе до порушень будь-яких положень статуту Емітента або рішень його зборів учасників та розпоряджень, наказів виконавчого органу тощо; з тексу договору вбачається, що Емітент не є стороною договору, отже на нього не було і не могло бути покладено жодних зобов'язань, а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.147, 328, 361, 362, 392 Цивільного кодексу України, ст.48 Закону України "Про власність" дійшов до висновків про правомірність вимог позивача за первісним позовом, безпідставність звернення з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 02.12.2005р., а отже –про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Розглянувши доводи, викладені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції виходить з того, що згідно ст.1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Частиною другою ст.1117 цього кодексу визначено, що касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З висновками суду апеляційної інстанції суд касаційної не може погодитись з наступних підстав.

Згідно ст.55 Господарського кодексу суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Частиною четвертою ст.57 цього кодексу визначено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються, зокрема, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Статтею 143 цього кодексу визначено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Відповідно до ст.116 ч.1 п.3 зазначеного кодексу учасники господарського товариства мають право вийти з товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства.

Таким чином висновку суду апеляційної інстанції про те, що відповідач-2 за зустрічним позовом згідно своєї заяви вийшов зі складу учасників товариства, не ґрунтуються на вказаних нормах матеріального права, та не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що порядок виходу зі складу учасників товариства визначено його статутом де передбачено, що такий учасник має попередити про свій вихід  із числа учасників не пізніше як за три місяці що відповідачем-2 зроблено не було.

Крім того, відповідно до приписів ст.49 ГК України суб'єкти підприємництва зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій.

Також, приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір є недійсним з підстав, передбачених ст.362, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.362 цього кодексу у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Частиною другою цієї норми визначено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не спростував належними та допустимими доказами висновки цього суду щодо того, що відповідач-2 за зустрічним позовом до продажу частки у праві спільної часткової власності позивачу за первісним позовом не виконав свого зобов'язання, визначеного вказаною нормою права, щодо письмового повідомлення інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Крім того належить відзначити, що згідно приписів ст.147 ЦК України учасники товариства з обмеженою відповідальністю користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права, а якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Відтак спірна угода укладена в порушення вказаних норм права.

Згідно ст.215 ч.3 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору.

З викладеного вбачається, що відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" права власності на 3, 04% недержавної частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок".

В частині вирішення первісного позову суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не врахував висновків та мотивів, за якими були скасовані попередні судові рішення в цій справі, при тому, що вони, відповідно до приписів ст.111-12 ГПК України, є обов'язковими при новому розгляді справи.

Приймаючи нове рішення про покладення обов'язку на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" внести до установчих документів відповідні зміни у зв'язку з прийняттям до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро", суд апеляційної інстанції не врахував, що вирішення вказаного питання, відповідно до статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок", віднесено до компетенції зборів уповноважених представників цього товариства.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення виходив, зокрема, з того, що заяви приватних, колективних і державних підприємств про участь у товаристві розглядаються загальними зборами уповноважених представників (п.6.6 Статуту), а не відповідачем у справі як про це зазначав позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві.

Суд апеляційної інстанції вказаних висновків місцевого господарського суду не спростував, своє рішення в цій частині не обґрунтував положеннями статуту чи нормами права.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним рішення належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:          

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тіса-Агро" залишити без задоволення.

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.05.2007р. у справі №09-08/463 Господарського суду Черкаської області скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 15.12.2006р. у цій справі, залишити в силі.

Головуючий суддя                                                                 В.І. Шаргало

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            Л.І. Рогач