Рішення

від 09.01.2020 по справі 319/29/19

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/29/19

Провадження №2/319/3/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Мальованого В.О., за участі секретаря судового засідання Синякової О.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Більмак Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Гришко Роман Володимирович, до Куйбишевської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю ,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 09 січня 2020 року була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Гришко Роман Володимирович 10 січня 2019 року звернулися до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом, в якому прохали суд винести рішення, яким визнати за позивачами право на безоплатне отримання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність в порядку приватизації житлового фонду. Згодом позивачі уточнили позовні вимоги та прохали визнати за ними право власності на вказану квартиру, по 1/2 частки, за кожним за набувальною давністю.

В своїй уточненій позовній заяві позивачі прохали суд визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності, по 1/2 частки за кожним, на квартиру, загальною площею 41,4 кв.м , житловою 19,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали, що проживаючи у спірній квартирі - позивач ОСОБА_4 з 1969 року, а позивач ОСОБА_1 - 1989 року, вони набули право на власності на квартиру за набувальною давністю. Також пояснюють, що позивач ОСОБА_4 зареєстрований у спірній квартирі з 1999 року, а його син позивач ОСОБА_1 з 2005 року. Квартиру використовували на умовах найму. Вказують, що у них з відповідачем виник спір з приводу права на отримання квартири у власність. Позивачі зазначають, що понад 28 років відкрито, безперервно та добросовісно володіють спірним майном, утримують квартиру в належному стані, здійснюють її поточний ремонт, сплачують усі належні платежі і зараз продовжують мешкати в ній. 14 вересня 2018 року позивачем ОСОБА_4 отримано лист відповідача про необхідність виселення з квартири в строк до 15 жовтня 2018 року. Позивач ОСОБА_4 вважає, що порушені його права та права членів його сім"ї на набуття права власності на квартиру за набувальною давністю.

Відповідач, скориставшись своїм правом надання відзиву у встановлений законом строк, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачами не надано доказів користування спірною квартирою на законних підставах ( ними не надано копії ордеру, рішення чи договору оренди), які б свідчили про їх законне вселення у спірну квартиру. Відповідач зазначив, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно або майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Спірна квартира, на яку позивачі просять визнати право власності за набувальною давністю належить Куйбишевській районній державній лікарні ветеринарної медицини. Те, що квартира знаходиться у власності Куйбишевської районної державної лікарні ветеринарної медицини позивачі знали та не одноразове звертались з приводу її приватизації. Жодних доказі того, що ОСОБА_5 , який обіймав посаду конюха та кочерага у ветдільниці, була надана квартира для проживання, немає. Крім того факт народження позивача ОСОБА_1 у спірній квартирі не дає право власності на відповідний об"єкт нерухомості. У разі відсутності у громадян правових підстав на вселення до квартири, відсутність ордера, рішення, договору оренди, тощо, зайнята ними квартира вважається зайнятою самоуправно і використовується незаконно. Вважає, що позивачі безпідставно використовують спірну квартиру, у зв"язку з чим мають бути виселені з неї.

Позивач ОСОБА_4 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, заяв та клопотань не подавав.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 погодився з представником позивача ОСОБА_2 , наполягав на задоволення позивних вимог за уточненою позовною заявою.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві на позов, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про перейменування деяких населених пунктів" від 12 травня 2016 року № 1353-VIII, Куйбишевський район перейменовано на Більмацький район; селище міського типу Куйбишеве Куйбишевського району - на селище міського типу Більмак.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, зумовлена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_2 .

За даними реєстраційних органів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 1999 і 2005 року, відповідно, зареєстровані в будинку по АДРЕСА_3 . Номер квартири, в якій вони зареєстровані, в паспортах не зазначено (а.с.4,5).

За договором купівлі-продажу від 25 вересня 2002 року ОСОБА_4 набув право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 в цьому ж будинку ( а.с.77).

За інформацією наданою Більмацькою селищною радою Більмацького району Запорізької області від 07.11.2019 вих.№02-45-01/0876, згідно земельно-кадастрової книги селищної ради минулих років за адресою: АДРЕСА_3 обліковується земельна ділянка за гр. ОСОБА_4 , орієнтовною площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

На підставі свідоцтва про право власності від 01 листопада 2004 року спірна двокімнатна квартира належить на праві власності відповідачу. Згідно опису, об"єкт складається з : квартира загальною площею 41,4 кв., житловою - 19,6 кв.м., кухня №1 - загальною площею 9,0 кв.м., житлова №2, загальною площею 9,2 кв.м., житлова №3 загальною площею 10,4 кв.м., коридор №6 загальною площею 2,5 кв.м, коридор №5 загальною площею 4,4 кв.м., коридор №4, загальною площею 5,9 кв.м., сарай літ.Б - 1/2 частина, сарай літ.В - 1/2 частина, погріб. (а.с.21).

14 вересня 2018 року відповідач у справі, Куйбишевська районна державна лікарня ветеринарної медицини, звернулася до ОСОБА_4 з вимогами про виселення із спірної квартири до 15 жовтня 2018 року.

Сторони визнали факт і він не потребує доведення, що позивач ОСОБА_4 звертався до відповідача із заявою, якою просив надати форми на приватизацію квартирного будинку, в якому він мешкає 1999 року.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ст.317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно копії технічної документації № 8172956 (по поверховий план) домоволодіння АДРЕСА_1 , яка виготовлена 20 вересня 2004 року, складається з : №1 - коридор, загальною площею 9,0 кв.м., №2 житлова, загальною площею 9,2 кв.м., №3 житлова, загальною площею 10,4 кв.м., І - сіни, загальною площею 2,5 кв.м, ІІ - віранда, загальною площею 4,4 кв.м., ІІІ - веранда, загальною площею 5,9 кв.м., а всього 41,4 кв.м. ( а.с.18-20).

Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. другому п. 9 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п.13 Постанови)

В п.13 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , роз"яснено, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не ґрунтується на жодній правовій підставі володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності ( постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , заявляючи про давність володіння майном, вважають, що у них є всі законні підстави бути визнаними власниками майна за набувальною давністю, тому звернулись до суду про визнання права власності за ними за набувальною давністю.

Позивачі зазначали, що відповідно до статті 344 ЦК України набули право власності в порядку набувальної давності на спірну квартиру, оскільки позивач ОСОБА_4 з 1999 року , а позивач ОСОБА_1 з 2005 року, відповідно, користуються вказаним житловим приміщенням, заселились у вказану квартиру з дозволу відповідача, сплачують за комунальні послуги. Виходячи з цих обставин вважають, що вони добросовісно заволоділи цим майном і продовжують відкрито і безперервно володіти ним протягом більше 10 років.

Доказів правомірного вселення у спірну квартиру, укладання договору найму з власником житла позивачі суду не надавали.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 був обізнаний відносно того, що власником спірної квартири є Куйбишевська районна державна лікарня ветеринарної медицини, при поселенні у спірну квартиру він достовірно знав про відсутність підстав для набуття цього об"єкта нерухомості у власність, протягом всього часу користування позивачами спірної квартирою та під час розгляду справи відповідач не заявляв про втрату інтересу до власного майна і не висловлював погодження на відчуження цього майна позивачам, тому суд приходить до висновку, що титульний власник не погодився із втратою свого майна, а за таких обставин справи немає підстав вважати, що позивачі добросовісно заволоділи спірним майном.

Відсутність добросовісності у позивачів під час заволодіння ними спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Отже, позивачі не можуть вважатись такими, що набули у власність спірне житлове приміщення за набувальною давністю.

Керуючись ст.317, 344 Цивільного кодексу України, ст. 82,259, 263-265 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Куйбишевської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги через Куйбишевський районний суд Запорізької області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

Представник позивача - ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_6 ,

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

Відповідач - Куйбишевська районна державна лікарня ветеринарної медицини ЄДРПОУ 00699365, юридична адреса: вул.Миколи Шумейка, буд. 96 смт.Більмак Запорізької області.

Суддя: В.О.Мальований