Рішення

від 09.01.2020 по справі 320/1533/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року справа № 320/1533/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.08.2018 №2/2 Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках за кадастровими номерами 3222484000:02:001:5005 та 3222484000:02:001:5006 в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення суду прийнято в порушення положень ст. 156 КАС України, не зважаючи на постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у адміністративній справі № 810/1044/18, якою заборонено проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина на час розгляду вищевказаної адміністративної справи та до ухвалення у ній судового рішення. У зв`язку з чим, вказане рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суперечить інтересам територіальної громади Крюківщини та порушує основні засади судочинства щодо обов`язковості виконання судових рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження, призначено підготовче судове засідання.

10 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що в даному випадку прокуратура не може бути позивачем у даній справі, оскільки органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області. При зверненні до суду позивачем пропущено строк позовної давності, адже оскаржуване рішення прийнято 30 серпня 2018 року, а позовна заява датована 15 січня 2019 року. Крім того, позивач помилково вважає, що спірне рішення є нормативним актом. Відповідач не порушив вимоги вищевказаної постанови суду щодо заборони вчиняти певні дії, а саме - здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина. Постанова про забезпечення позову не є остаточним рішенням у справі.

28 травня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стверджував, що в силу норм ст.131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ Про прокуратуру обов`язком прокурора є захист держави, у тому числі територіальної громади. Містобудівна документація населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. В даному випадку підставою для представництва Києво-Святошинською місцевою прокуратурою інтересів держави є грубе порушення відповідачем основних засад судочинства щодо обов`язковості виконання судових рішень та прийняття рішення в супереч інтересам територіальної громади. Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовим актом, тому позивачем відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України дотримано строк звернення до суду. Ухвала суду про забезпечення позову, про яку відповідачу було достеменно відомо, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.

Протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

11 липня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

В провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 810/1044/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Крюківщинської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову.

01 серпня 2018 року за наслідками апеляційного оскарження вищевказаної ухвали суду, Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою задоволено заяву про забезпечення позову.

Зупинено дію рішення Крюківщинської сільської ради від 7 вересня 2017 року № 9 Про затвердження містобудівної документації Проект внесення змін до генерального плану села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області поєднаного з детальним планом території до вирішення справи по суті.

Заборонено Крюківщинській сільській раді вчиняти певні дії, а саме - здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, заборонено проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина на час розгляду адміністративної справи, та до винесення рішення у ній.

Рішенням 36-ї сесії VІІ скликання Крюківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2/2 від 30 серпня 2018 року "Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктом громадського обслуговування на земельних ділянках за кадастровими номерами 3222484000:02:001:5005 та 3222484000:02:001:5006 в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області" затверджено детальний план території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222484000:02:001:5005 та 3222484000:02:001:5006 в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи слідує, що у межах розгляду адміністративної справи № 810/1044/18 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року забезпечено позов та заборонено Крюківщинській сільській раді вчиняти певні дії, а саме - здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, заборонено проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина на час розгляду адміністративної справи, та до винесення рішення у справі.

Разом з тим, 30 серпня 2018 року під час дії ухвали про забезпечення позову шляхом заборони на розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина, Крюківщинською сільською радою Києво-Святршинського району прийнято оскаржуване рішення, яким затверджено детальний план території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222484000:02:001:5005 та 3222484000:02:001:5006 в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення процесуального законодавства поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Так, згідно вимог ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однією із засад адміністративного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 2, 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною другою статті 124 Конституції України будь-які інші органи чи посадові особи, окрім судів, будь-якими своїми діями не можуть змінювати або скасовувати дію судового рішення. Конституція України та інші нормативно-правові акти України не передбачають таких прав у сторін спору.

Забезпечення обов`язкового виконання судових рішень є основою втілення принципу правової визначеності як однієї з основ демократичної держави, якою є Україна відповідно до статті 1 Конституції України. Враховуючи це, порушення цього принципу через руйнування інституту обов`язкового виконання судових рішень має суттєвий вплив на інтереси як Держави так і українського суспільства, а не тільки позивача у цій справі.

Сама по собі обов`язковість виконання судового рішення не може залежати від поінформованості сторони спору про таке рішення. Так само, як відсутність такої поінформованості сторони не може скасовувати обов`язкову природу судового рішення, якщо воно набуло обов`язковості відповідно до умов закону.

Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області є відповідачем у справі № 810/1044/18, приймала участь у судових засіданнях по вказаній справі, крім того оскаржувала постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 до касаційної інстанції, отже їй достеменно було відомо про прийняте судове рішення. Наведені обставини відповідачем не спростовуються.

Стосовно посилання відповідача на науково-правовий висновок к.ю.н., доцента кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , здійсненого за зверненням ОСОБА_7 від 26.04.2019 №Т-204 суд звертає увагу на те, що останній зроблений після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та не був підставою для його прийняття.

Крім того, в силу приписів ч.1, 2 ст. 5 Закону України Про судоустрій і статус суддів правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України обов`язок перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, покладено саме на суд.

Також слід зазначити, що вказаний експертний висновок здійсненний щодо рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №2 від 30 серпня 2018 року, позаяк предметом даної справи є визнання протиправним та скасування рішення відповідача №2/2 від 30.08.2018.

Окрім того, такий висновок не може бути прийнятий судом як висновок експерта у галузі права в силу вимог ч.1 ст. 112 КАС України.

Також суд відхиляє посилання відповідача на лист ДП НДПІ Містобудування від 05.02.2019 №059/21/1/7-07, оскільки останній надісланий відповідачу після прийняття оскаржуваного рішення, а відтак не є доказом у справі у розумінні ч.1 ст. 72 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз наведених норм у їх сукупності з поданими відповідачем доказами свідчить про те, що останній свідомо ухилився від виконання судового рішення.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що ігноруючи норми Конституції України, які відповідно до ст. 8 Основного Закону є нормами прямої дії, та вказані норми процесуального законодавства щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами на всій території України, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, що підриває авторитет органів судової влади в цілому та створює умови, за яких визначений ст. 150 КАС України інститут забезпечення адміністративного позову, спрямований на забезпечення реального виконання судового рішення, нівелюється.

Вказані обставини свідчать про порушення інтересів держави у сфері гарантування державою обов`язковості судових рішень, за невиконання яких державою встановлюється кримінальна відповідальність, та стали підставою для звернення прокурора до суду із позовом про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Щодо посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення не є нормативно-правовим актом, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 1-5, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються, у тому числі, сільськими радами в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики (ч. 1 ст. 9 Закону).

Згідно з 4. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

При цьому, детальний план території визначає принципи планувально - просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (ч. 4 ст. 19 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Статтею 24 вказаного Закону визначено, що затверджена в установленому порядку містобудівна документація є основою для вирішення питання передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб або зміни їх цільового призначення.

Крім того, згідно зі ст. 25 Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

У свою чергу, згідно з ч.ч. 1,3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є однією із основних складових вихідних даних для проектування будівництва, надаються на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

У розумінні норм п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Таким чином, детальний план території як містобудівна документація на місцевому рівні є нормативним документом з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій певного населеного пункту, що містить ряд планувальних та архітектурних вимог, що встановлює режим забудови території (щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва тощо) та є обов`язковим для усіх суб`єктів містобудівної діяльності, тобто стосується прав або інтересів невизначеного кола осіб та розрахований на довгострокове, неодноразове використання.

Отже, приймаючи рішення про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.

Таким чином, суд, вирішуючи питання юрисдикційної належності справи, звертає увагу, що рішення сільської ради про затвердження детального плану території не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи, а є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 363/3786/17.

З огляду на викладене, суд також вважає необґрунтованим твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Щодо повноважень органів прокуратури у даній категорії справ, суд зазначає наступне.

Так, повноваження прокурорів, організація, правові засади та порядок діяльності органів прокуратури визначається Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» .

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається функція здійснення представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти «орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади» .

У розумінні ст. 23 Закону України «По прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Водночас, ч.ч. 4, 5 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду у якості самостійного позивача, та з огляду на предмет позову у вказаній справі, суд звертає увагу на те, що прокурором зазначено про відсутність з огляду на норми ч. 2 ст. 6, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» , ст. 24 Закону України «Про основи містобудування» , п.п. 1 п. 3 Порядку здійснення архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україн від 19.08.2015 № 698, у центрального органу державної влади, що здійснює архітектурно- будівельний контроль та нагляд (яким відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України) повноважень щодо здійснення державного контролю (нагляду) щодо законності прийняття рішення органами місцевого самоврядування (у даному випадку Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області) про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.

На підставі вище зазначеного суд приходить до висновку, що у прокуратури наявні правові підстави для звернення з даним позовом до суду на захист інтересів держави самостійно у визначеному ч. 5 ст. 53 КАС України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку, у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, з огляду на відсутність органу державної влади чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах щодо визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, у прокурора наявна адміністративно процесуальна дієздатності на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин оспорюване рішення Крюківщинської сільської ради прийнято з порушенням закону, оскільки на момент його прийняття діяла заборона на здійснення розробки та затвердження детальних планів села Крюківщина та проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина, а тому суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, затверджуючи детальний план території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.08.2018 №2/2 Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського обслуговування на земельних ділянках за кадастровими номерами 3222484000:02:001:5005 та 3222484000:02:001:5006 в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09.01.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.