Рішення

від 24.12.2019 по справі 440/1776/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1776/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткаченко А.К.

представника позивача - Рижов С.Є.

представника відповідачів - Копачинська І.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги:

визнання протиправними та скасування:

- вимоги № 0001051306 від 25 січня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 1 721 224 грн 12 коп.;

- рішення № 0001061306 від 25 січня 2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 848 080 грн 44 коп.;

- податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 0001071306 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 352 354 грн 67 коп., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 184 889 грн 53 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 135 496 грн 80 коп., та пеня - 31 968 грн 34 коп;

- податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 0001081306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року про нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 29 362 грн 69 коп., за податковим зобов`язанням - 15 407 грн 38 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 291 грн 36 коп, пеня - 2 663 грн 95 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2019 року Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" (надалі також - позивач, ДП "Підприємство ДКВС України (№69)" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху /а.с. 37-39/.

13 червня 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 27 травня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання /а.с. 2-3/.

Ухвалою від 05 липня 2019 року за клопотанням представника позивача вирішено провести розгляд справи в режимі відеоконференції /а.с. 55-56/.

23 серпня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 440/1776/19 до 90 днів.

11 жовтня 2019 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі №440/1776/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) /а.с. 194-195/.

24 жовтня 2019 року суд хвалою про витребування доказів зобов`язав Державну установу "Кременчуцька виправна колонія (№69)" надати до суду належним чином завірені копії договорів про використання праці засуджених, укладених за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 з Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)"; відомості про кошти, сплачені Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" на користь ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" за цими договорами зі зазначенням підстав та призначення перерахувань окремих платежів; відомості про непогашену заборгованість за цими договорами зі зазначенням призначення заборгованих коштів /а.с. 214-216/.

21 листопада 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд повторно зобов`язав Державну установу "Кременчуцька виправна колонія (№69)" надати до суду належним чином завірені копії договорів про використання праці засуджених, укладених за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 з Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)"; відомості про кошти, сплачені Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" на користь ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" за цими договорами зі зазначенням підстав та призначення перерахувань окремих платежів; відомості про непогашену заборгованість за цими договорами зі зазначенням призначення заборгованих коштів /а.с. 232-234/.

21 листопада 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду /а.с. 236-237/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на протиправність висновків документальної позапланової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідні висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковому судженні про те, що позивач є роботодавцем по відношенню до засуджених, які виконували роботи за договором на використання праці засуджених осіб, укладеним з Державною установою "Кременчуцька виправна колонія (№69)", а не з позивачем. З огляду на те, що позивач не є роботодавцем, то, відповідно, й особи засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками. З огляду на викладене, позивач, як на його думку, в розумінні вимог статті 18, п. 54.2 статті 54, статті 168, п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України не може бути податковим агентом осіб, засуджених до позбавлення волі, та відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він не є платником єдиного внеску. Тому у позивача відсутні передбачені законом підстави для донарахування єдиного внеску та податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також для застосування пені і штрафних санкцій.

09 липня 2019 року від представника ГУ ДФС у Полтавській області надійшов відзив на адміністративний позов /а.с. 60-64/, за змістом якого відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач вказував, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних рішень. Зазначив, що підприємство - позивач відповідно до чинного законодавства є роботодавцем щодо засуджених, про що свідчать умови укладених договорів, ведення обліку робочого часу, складання помісячних відомостей нарахування заробітної плати, та є податковим агентом в частині виконання обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У наданих до суду 15 липня 2019 року /а.с. 152-154/ та 17 вересня 2019 року /а.с. 175-177/ клопотаннях позивача додатково надані пояснення, в яких акцентовано увагу суду на тому, що фактично роботодавцем засуджених, залучених до суспільно-корисної праці, є ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)", в цей же час позивач був лише замовником послуг з надання робочої сили з числа працездатних засуджених. Враховуючи викладене, у ДП "Підприємство ДКВС України (№69)" відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску за засуджених, а також обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, здійснивши розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

ДП "Підприємство ДКВС України (№69)" (код ЄДРПОУ 08680661) є зареєстрованою юридичною особою. Підприємство має статус державного підприємства, основним завданням якого є залучення засуджених, які відбувають покарання, до суспільно-корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

У період з 14.12.2018 по 20.12.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку та згідно з наказами від 07.12.2018 №3224 /а.с. 94/ та від 20.12.2018 №3395 /а.с. 93/ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП "Підприємство ДКВС України (№69)" (код ЄДРПОУ 08680661) з питання дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, результати якої оформлено актом від 28.12.2018 №1756/16-31-13-06-14/08680661 /а.с. 17-34/.

Вказаним актом сформовано наступні висновки щодо виявлених перевіркою порушень ДП "Підприємство ДКВС України (№69)" вимог податкового законодавства:

- ст. 167, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 в сумі 184 889 грн 53 коп;

- ст. 167, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, з урахуванням вимог п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством недоутримано військовий збір за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 в сумі 15 407 грн 38 коп.;

- п. 1,2 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, а саме: невключення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених в загальній сумі 7 823 746 грн;

- п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму нарахованого єдиного внеску, за рахунок невключення до бази нарахування заробітної плати засуджених, на 1 721 224 грн 12 коп.;

- абз. "г" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями та п. 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556), а саме: подання не у повному обсязі Податкового розрахунку за 4 квартал 2016 року-3 квартал 2018 року.

На підставі даного акту ГУ ДФС у Полтавській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 0001071306 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 352 354 грн 67 коп., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 184 889 грн 53 коп. , за штрафними (фінансовими) санкціями - 135 496 грн 80 коп., та пеня - 31 968 грн 34 коп. /а.с. 14/;

- податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 0001081306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн /а.с. 15/;

- податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року про нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 29 362 грн 69 коп., за податковим зобов`язанням - 15 407 грн 38 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 291 грн 36 коп, пеня - 2 663 грн 95 коп. /а.с. 16/.

Крім цього, на підставі того ж акту контролюючий орган виніс вимогу № 0001051306 від 25 січня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 1 721 224 грн 12 коп. /а.с. 12/; рішення № 0001061306 від 25 січня 2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 848 080 грн 44 коп. /а.с. 13/.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) отримані платником податків.

Позивач, не погоджуючись із висновками перевірки та нарахованими на їх підставі грошовими зобов`язаннями, оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій до суду.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168 ст. 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

За приписами пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу. Ставку збору визначено пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та становить 1,5% від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2.

Згідно з пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

За неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, відповідальність несуть, в т.ч. податкові агенти (пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України).

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, як це визначено п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Платники та порядок нарахування єдиного соціального внеску визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 4 якого встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, діючим законодавством передбачено загальний обов`язок зі сплати ПДФО, ЄСВ та військового збору, однак у правовідносинах, пов`язаних з наймом працівників, такий обов`язок покладено лише на роботодавця, як податкового агента.

Тобто, ключовим моментом при розв`язанні даного публічно-правового спору є з`ясування обставин наявності трудових відносин між позивачем, як податковим агентом, та засудженими, з доходів яких відповідач обчислював суми грошових зобов`язань, відображених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, вимозі та рішенні.

Тож для з`ясування суті правовідносин, пов`язаних з використанням праці засуджених, слід звернутися до спеціальних нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок відбування покарання засуджених до позбавлення волі, оскільки відповідно до підпункту 6 частини другої статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням, зокрема тих особливостей, що трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Положеннями частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2016) визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2016 між Кременчуцькою виправною колонією управління ДПС України в Полтавській області (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №Г-3 на використання праці осіб, засуджених для виконання робіт і послуг на виробних об`єктах організацій та підприємств усіх форм власності /а.с. 97-100/, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець надає в розпорядження Замовника згідно з його розрахунком робочу силу з числа засуджених на строк до 31.12.2016 для надання послуг та виконання робіт на об`єкті Замовника за адресою: проїзд Зональний,1, м. Кременчук, Полтавська область .

Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору від 23.12.2016 строк дії договору продовжений до 31.01.2017.

Відповідно до Договору №Г-7 про залучення засуджених до суспільно-корисної праці на контрагентському об`єкті від 03.01.2018, укладеного між ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" (виконавець) позивачем (замовник), виконавець виконує на території виробничих площ замовника за адресою: проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область роботи загально-господарського характеру в період з дати підписання і по 31 грудня 2018 року силами засуджених ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" з заробітною платою за кожний відпрацьований чол./місяць не нижче законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної платні в Україні /а.с. 99-100/.

Відповідно до вищезазначених договорів, праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості.

На виконання умов договорів, укладених позивачем із ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)", в розпорядження Замовника поступали особи, засуджені до позбавлення волі, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про залучення засуджених до праці /а.с. 104-124/ .

Оплата виконаних засудженими робіт здійснювалась підприємством шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки установи виконання покарань.

Судом встановлено, що позивач не здійснював оплату роботи засуджених осіб безпосередньо, натомість відповідні кошти перераховувались на рахунки установи виконання покарань у відповідності до умов договорів про залучення засуджених осіб та в подальшому відповідні виплати засудженим здійснювала саме установа виконання покарань, якою і були укладені відповідні договори із засудженими.

Однак, представник відповідача зазначав, що в ході проведеної перевірки встановлено, що взаємовідносини між позивачем та засудженими мають саме трудовий характер, про що свідчать умови укладених договорів, ведення обліку робочого часу, складання помісячних відомостей нарахування заробітної плати, та податковим агентом в частині виконання обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є само позивач.

Оцінюючи вищенаведені доводи, суд встановив наступне.

Документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена за період з 01.10.2016 по 30.09.2018. Тож при вирішенні спору слід визначитися із законодавством, яке діяло у перевірений період.

Верховною Радою України 07.09.2016 ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" від 07.09.2016 №1492-VIII (набрав чинності 08.10.2016), яким, зокрема, внесено зміни до частини 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Так, відповідно до частини 37 статті 1 Закону №1492-VIII, абзаци перший і третій частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України викладено в такій редакції:

Засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Тобто, з 08.10.2016 виникли юридичні підстави для укладання строкових трудових договорів із засудженими.

Стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України в редакції, що діяла з 08.10.2016 по 28.08.2018, передбачала можливість укладати строкові трудові договори виключно із виправною колонією. Тобто, залучення засуджених на підприємствах колоній або інших форм власності могло відбуватися (за умов укладання) на підставі строкових трудових договорів, які могли укладатися виключно із засудженими і виправною колонією.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності з 28.08.2018, було внесено зміни до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема, частину першу викладено в такій редакції: засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Тобто, лише з 28.08.2018 виникли юридичні підстави для укладання трудових договорів між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг (і відповідні трудові договори в обов`язковому порядку мали бути погоджені з установою виконання покарань).

Відповідно до чинної редакції статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Таким чином законодавець хоча й відніс правовідносини з приводу використання праці засуджених до трудових (оскільки є очевидна і нагальна необхідність у їх врегулюванні), але поряд з цим зазначив, що регулювання таких правовідносин здійснюється відповідно до законодавства про працю але з особливостями, визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України.

Крім вказаного Кодексу особливості врегулювання таких відносин визначаються й підзаконними нормативними актами.

Так, Міністерством юстиції України за №396/5 від 07.03.2013 виданий наказ "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі", який зареєстрований 11.03.2013 за №387/22919 (надалі - Інструкція №396/5).

Пунктами 2.1. та 2.2 Інструкції №396/5 передбачено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дозволяє суду зробити висновок про те, що в силу вимог закону правовідносини з приводу використання праці засуджених є специфічними і в силу своєї специфіки підлягають врегулюванню спеціальними нормативно-правовими актами, до числа яких відноситься, зокрема, Кримінально-виконавчий кодекс України.

З огляду на ту обставину, що вказаний Кодекс не передбачав до 28 серпня 2018 року можливості укладення трудових договорів замовником безпосередньо із засудженими, то в даному випадку позивач, який виступав замовником перед установою виконання покарань, не є роботодавцем, а тому відповідно не мав статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених.

У зв"язку з викладеними міркуваннями, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та протиправність відповідного податкового повідомлення-рішення від 25.01.2019 №0001071306.

Враховуючи вже доведений факт протиправності нарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, протиправним слід також визнати і застосування штрафних санкцій стосовно позивача, передбачених абзацом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Оскільки у позивача відсутній статус податкового агента, то слід зазначити і про відсутність у нього обов`язку сплачувати єдиний внесок за засуджених, а тому відсутні й підстави для донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 25.01.2019 №0001091306 та №0001081306, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 №Ю-0001051306, рішення від 25.01.2019 №0001061306 підлягають скасуванню як протиправні.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 210 грн згідно з платіжним дорученням від № 236 від 11.06.2019 /а.с. 4/.

Отже, враховуючи висновок суду про задоволення позову, на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений позивачем за подання цього позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" (проїзд Зональний 1 м.Кременчук Полтавська область ЄДРПОУ 14360570) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639); Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області №0001061306 від 25 січня 2019 року; №0001071306 від 25 січня 2019 року; №0001081306 від 25 січня 2019 року; № 0001091306 від 25 січня 2019 року, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки)з єдиного соціального внеску № Ю-0001051306 від 25 січня 2019 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 19 210,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 січня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков