Рішення

від 10.01.2020 по справі 540/2201/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2201/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.10.2019р. №000005042 та №0000040402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 10.09.2019р. №21/22-22-04-02-09. На підставі вказаного акту прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.10.2019р. №000005042 та №0000040402, які позивач вважає протиправними, у зв`язку з тим, що останній не погоджується із висновками акту, які слугували підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень. Так, контролюючий орган дійшов до висновку про порушення позивачем п.п. 198.1 ст. 198, п. 201 сіп. 201, п.200.4 сіп. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит у квітні 2019р. на суму ПДВ 308294 грн. та у червні 2019 року на суму ПДВ - 210005 гри., що призвело до завищення від`ємного значення квітня 2019 року в сумі 308294 грн. та як наслідок завищено бюджетне відшкодування за червень 2019 року 306354 грн., а також завищено від`ємне значення червня 2019 року на суму 211945 грн.

До зазначеного висновку контролюючий орган дійшов у зв`язку із визнанням нереальними господарські операції з постачання позивачу товарів у перевіряє мий період.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.10.2019р. вказаний позов залишено без руху, з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 12.11.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган позов не визнає з наступних підстав. Зокрема зазначає, що перевіркою не можливо підтвердити реальність переміщення олії соняшникової від ТОВ "Мандерлі" до ТОВ „Влада ІНК» у квітні та червні 2019 року, перевізниками, вказаними у товарно-транспортних накладних, оскільки водії, які в них указані не перебувають у трудових відносинах із ТОВ "Мандерлі" та ТОВ ТД УСК та з аналізу баз даних убачається, що між вказаними товариствами і водіями відсутні факти залучення останніх, як само зайнятих осіб. Крім того, надані до перевірки товарно-транспортні накладні мають певні дефекти.

З огляду на викладене податковий орган вважає, що фактично ТОВ „Влада ІНК» задокументоване безпідставне оформлення нереальних господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ "Мандерлі".

Із зазначених підстав відповідач просить відмовити в задоволені позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ТОВ ВЛАДА ІНК (код ЄДРПОУ 36922673) зареєстровано Суворовським районним управлінням юстиції у місті Херсоні 09.03.2010 за номером запису: 1 500 102 0000 000634.

У період з 29.08.2019р. по 03.09.2019р. співробітником ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВЛАДА ІНК з питань правомірності формування від`ємного значення ПДВ та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2019р. За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.09.2019р. №4/21-22-04-02-09, у якому зафіксовано порушення:

1. Документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Влада ІНК" (код 36922673) підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до ст.200 розділу V Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року у розмірі 1614949 грн., заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року.

2. В порушення п.п. 198.1, ст. 198, п. 201, ст. 201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, в результаті чого, платником завищено податковий кредит квітня 2019 року на суму ПДВ - 308294 грн. та червня 2019 року на суму ПДВ - 210005 грн., що призвело до завищено від`ємного значення квітня 2019 року в сумі 308294 грн. та як наслідок завищено бюджетне відшкодування за червень 2019 року 306354 грн., а також завищено від`ємне значення червня 2019 року на суму 211945 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2019р.:

№0000050402, відповідно до якого визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 211945,00 грн.;

№0000040402, відповідно до якого визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 306354,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд дослідив господарські операції, за результатами здійснення яких, податковий орган дійшов до висновку про їх нереальність.

Щодо господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "Мандерлі" судом встановлено наступне.

Так, між ТОВ "Влада ІНК" (Покупець) та ТОВ "Мандерлі" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2019 № 115/8-н, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати в встановлені терміни у власність Покупця, а покупець - прийняти та оплати олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого сорту (далі по тексту - Продукція), на умовах, передбачених цим договором. Положеннями розділу 2 цього договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю разом з продукцією наступні документи: копію документу про відповідність якості Продукції, оригінал рахунку на оплату, оригінали підписаної видаткової накладної, товарно-транспортної накладної на партію Продукції.

Покупець зобов`язується підписати відповідні супровідні документи, що підтверджують факт приймання - передачі продукції.

Відповідно до п. 6.1 сторони погодили, що постачальник передає покупцеві продукцію на умовах і в терміни, які узгоджені стронами в специфікації на кожну партію продукції яка є невід`ємною частиною цього договору.

Специфікацією від 15.04.2019 року сторонами договору погоджено термін поставки продукції - 15.04.2019-25.04.2019 року включно. Крім того, сторони погодили, що поставка партії продукції відповідно до цієї специфікації продукції силами та за рахунок постачальника на склад покупця. Специфікацією від 04.06.2019 року визначено термін поставки продукції 04.06.2019-14.06.2019 року включно.

Наведені факти сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи безтоварність цих господарських операцій, податковий орган посилається на наступні обставини: Згідно ТТН від 16.04.2019р. №1604 та від 17.04.2019р. №1704 перевезення здійснював автоперевізник ФОП ПП Суворов (рнокпп НОМЕР_1 , не платник ПДВ). Відповідно до інформації з баз даних НАІС ДДАЇ МВС України регіонального сервісного центру МВС України в Херсонській області, автомобіль ВЕ 0661 ВМ рахується за ТОВ Донхімтранс , автомобіль НОМЕР_2 АТ рахується за ОСОБА_1 . ТОВ Донхімтранс є платником ПДВ та відповідно до ст.185 ПК України операції з оренди або будь-якого іншого використання транспортного засобу (ВЕ 0661 ВМ) є об`єктом оподаткування. Відповідно до п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.15 р. № 1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН 100000000000 .

Згідно даних Єдиного Реєстру податкових накладних ТОВ Донхімтранс на адресу ПП ОСОБА_2 та інших будь яких осіб за кодом ІПН 100000000000 відсутня.

Поряд з цим , згідно товарно-транспортних накладних від 16.04.2019 № 1604 та від 17.04.2019 № 1704 перевезення вантажів фізична особа - підприємець ПП Суворов здійснював через наступних водіїв:

ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_3 ), автомобіль марка DAF, реєстраційний номер НОМЕР_4

ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_5 ), автомобіль марка DAF, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Згідно ТТН від 19.04.2019р. №1904 та від 20.04.2019р. №2004 перевезення здійснював автоперевізник ТОВ ТД УСК (платник ПДВ). Відповідно до інформації з баз даних НАІС ДДАЇ МВС України регіонального сервісного центру МВС України в Херсонській області, автомобіль АР 8057 СТ рахується за ТОВ Азовтрансавто , який є платником ПДВ. Згідно даних Єдиного Реєстру податкових накладних ТОВ Азовтрансавто (код 38087690) на адресу ТОВ ТД УСК (код 38905478) відсутня.

Поряд з цим, згідно товарно-транспортних накладних від 19.04.2019 № 1904 та від 20.04.2019 № 2004 перевезення вантажів ТОВ ТД УСК (код 38905478) здійснював через водія ОСОБА_5 (посвідчення водія НОМЕР_7 ), автомобіль марка Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_8 .

Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів не подається.

Згідно баз даних ДПС ТОВ ТД УСК (код 38905478) протягом 2019 року до контролюючого органу подані Податкові розрахунки сум про доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ознакою 101 - заробітна плата нарахована (виплачена), 106 - надання майна в лізинг, оренду або суборенду та 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі, відповідно їх даних трудові відносини з ОСОБА_5 не значаться, що свідчить про відсутність у ТОВ ТД УСК (код 38905478) серед найманих працівників (водія ОСОБА_5 ) та про відсутність залучення водія ОСОБА_5 як фізичної особи до надання автотранспорту в оренду та виконання послуг з перевезення.

Згідно наданих до перевірки задокументованих товарно-транспортних накладних від

16.04.2019 № 1604, від 17.04.2019 № 1704, 19.04.2019 № 1904 та від 20.04.2019 № 2004. встановлено наступні порушення в оформлені документу:

- відсутні дані дата і час прибуття до вантажоодержувача;

- відсутні данні, щодо вантажно-розвантажувальних операцій

- відсутні дані дати та часу виїзду з підприємства-вантажовідправника,

- відсутні дані дати та часу виїзду від вантажоодержувача

- не зазначено модель автомобіля та марку, модель, тип причіпа

- не повна адреса місця розвантаження вантажу

Також, згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ТОВ "Мандерлі" декларує в квітні 2019 року реалізацію на адресу ТОВ "Влада ІНК" олії соняшникової не рафінованої в кількості 92,72 тн, проте придбання з початку року складає - 45,97 тн, крім того встановлено придбання послуг переробки давальницької сировини в кількості 162,398 т, але встановлено придбання соняшника з січня по квітень 2019 року соняшнику в кількості 666,88 кг.

Таким чином, перевіркою не можливо підтвердити реальність переміщення олії соняшникової від ТОВ "Мандерлі" до ТОВ „Влада ІНК» за квітень 2019 року, вищевказаними автоперевізниками .

При цьому контролюючим органом не оспорюється подальша реалізація позивачем олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої контрагентам-покупцям, які наведені в акті перевірки, при цьому не наведеного жодного порушення податкового та митного законодавства, допущеного позивачем при реалізації товару.

Аналогічні обставини стали підставою для визнання нереальними господарських операцій між позивачем та ТОВ Мандерлі у червні 2019р., зокрема податковий орган зазначає: …Згідно товарно-транспортних накладних від 05.06.2019 №0506 та від 06.06.2019 № 0606 перевезення здійснював ТОВ ТД УСК , через водія ОСОБА_6 (посвідчення водія НОМЕР_9 ), автомобіль марка ОАР, реєстраційний номер НОМЕР_10 . Згідно баз даних ДПС ТОВ ТД УСК протягом 2019 року дохід, виплачений самозайнятій особі, відповідно їх даних трудові відносини з ОСОБА_6 не значаться, що свідчить про відсутність у ТОВ ТД УСК (код 38905478) серед найманих працівників (водія ОСОБА_6 ) та про відсутність залучення водія ОСОБА_6 як фізичної особи до надання автотранспорту в оренду та виконання послуг з перевезення.

Усі вищевказані дані контролюючим органом встановлено на підставі аналізу баз даних.

Таким чином, проаналізувавши відомості, які містяться у базах даних податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Влада Інк використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ТОВ Мандерлі .

На виконання договору купівлі-продажу від 01.04.2019 № 115/8-н позивачем надані та судом досліджені наступні документи:видаткові накладні від 16.04.2019р. №7, від 20.4.2019р. №10, від 17.04.2019р. №8, від 06.06.2019р. №20, від 05.06.2019р. №19, рахунки на оплату від 16.04.2019р. №8, від 19.04.2019р. №9, від 05.06.2019р. №14, картку рахунку 631 за квітень-травень 2019р. та за червень-липень 2019р., товарно-транспортні накладні від 05.06.2019р. №0506, від 20.04.2019р. №2004, від 16.04.2019р. №1604, від 17.04.2019р. №1704, від 19.04.2019р. №1904, а також копію посвідчення водія.

Сліз зазначити, що дослідивши товарно-транспортні накладні судом встановлена наявність усіх даних, необхідних для ідентифікації поставленого товару та підтвердження факту перевезення товару.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Цією ж статтею встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12 та від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які б в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, були настільки суттєвими, що спричинили би втрату ними юридичної сили і доказовості.

Що стосується твердження відповідача у акті стосовного того, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, то суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019р. по справі №806/8289/13-а зауважив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

Отже, недоліки в деяких товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання відсутності факту перевезення в цілому, що в свою чергу, на думку відповідача, призводить до безтоварності господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Мандерлі через відсутність у штаті останнього водіїв, які здійснювали перевезення товару, а також відсутність факту господарських взаємовідносин між ТОВ Мандерлі і водіями, суд звертає увагу на те, що в постанові від 12.04.2018р. по справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На думку суду, відсутність у штаті контрагента-постачальника позивача водіїв, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності трудових або матеріальних. А посилання відповідача на відсутність в базах даних відповідних доказів взаємовідносин ТОВ Мандерлі з третіми особами не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка вказаного товариства, оскільки, відсутність таких даних може свідчити про порушення товариством вимог податкового законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що податковим органом встановлена належність автомобілів перевізників до суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ ТД УСК , ТВ Азовтрансавто , ПП Суворов та ТОВ Донхімтранс , однак перевірка взаємовідносин між вказаними суб`єктами господарювання та ТОВ Мандерлі проведена не була, усі висновки зроблені за результатами аналізу баз даних.

Отже, дослідивши надані докази судом встановлено, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача та призвели до зміни активів позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що придбаний позивачем від контрагента ТОВ Мандерлі реалізовано контрагентам-покупцям: ТОВ - підприємство "АВІС" (код 13304871) реалізовано олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки "П" на суму ПДВ 330603,35 грн; ПП "Торговий дім "Янталія" (код 38758835) реалізовано олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки "П" на суму ПДВ 78333,32грн; ТОВ "Фуд Девелопмент", Тульчинська Філія ТОВ "Фуд Девелопмент" (код 40395732), що не оспорюється відповідачем (стор.15 акту перевірки).

Отже, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За статтею 1 та частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Суд також звертає увагу, що фактично контролюючий орган не висловлює жодних зауважень щодо первинної документації, складеної саме позивачем так само як і щодо господарської діяльності позивача. Нереальність господарських операцій обґрунтовується виключно на підставі неможливості підтвердження походження товару, реалізованого в подальшому позивачем контрагентам-покупцям. При цьому неможливість підтвердження походження такого товару обґрунтовується лише недоліками ТТН та відсутністю у податкового органу інформації щодо господарської діяльності одного з контрагентів-постачальників позивача - ТОВ Мандерлі із перевізниками товару, при цьому, усі дані щодо господарської діяльності ТОВ Мандерлі та його контрагентів встановлені за результатом аналізу баз даних, без проведення перевірок.

Окремо суд звертає увагу, що при проведені аналізу баз даних щодо перевізників, податковим органом допущені помилки у прізвищі одного з водіїв, що призвело до відсутності необхідної інформації.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадова особа податкового органу у дійсності не перевіряла факти постачання позивачу контрагентом товарів, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робила, а відобразила в акті перевірки лише суб`єктивні думки щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Слід звернути увагу, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагента-постачальника ТОВ Мандерлі та перевізників товару.

Отже, оскільки на момент здійснення господарських операцій юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку, суд вказує на недоведеність висновків податкового органу в цій частині.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.11.2019р. по справі №802/654/16-а.

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 1 статті 198.1 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзаци перший-третій пункту 201.10).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку (п.201.10 ст.201 ПК України).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Положеннями ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

аяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

200.11. Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

200.14. Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

З наведеного вище убачається, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем не узгоджена податковим органом та встановлено завищення від`ємного значення квітня 2019р. та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2019р., у зв`язку із визнанням контролюючим органом господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Мандерлі нереальними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентом-постачальником ТОВ Мандерлі у квітні,червень 2019р. є реальними, факт їх вчинення та використання (реалізації) придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами та визнаються відповідачем, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій, визначив суму від`ємного значення і, як наслідок сформував суму бюджетного відшкодування. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому суд звертає увагу на відсутність з боку відповідача претензій щодо реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях перевіряючого та не підтверджені документами. За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання товарів, а також враховуючи відсутність зауважень контролюючого органу щодо податкових накладних, оформлених за результатами таких операцій, висновки податкового органу є безпідставними. Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у сумі 10072,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2019р. №72, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкові повідомлення-рішення від 01.10.2019 року №0000050402 та №0000040402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ43143201) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10072,14 грн. на користь ТОВ "Влада Інк" (73000, м. Херсон, вул.. Рішельєвська, буд.9, код ЄДРПОУ 36922673).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 111030300