Постанова

від 03.06.2020 по справі 540/2201/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2201/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Болтушенка А.О.,

за участю представника апелянта - Оперчук О.О.,

представника позивача - адвоката Коротких В.О.,

розглянувши у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

18 жовтня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.10.2019 року №000005042 та №0000040402 про зменшення від`ємного значення з ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування сум ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ВЛАДА ІНК" зазначило, що ГУ ДПС у Херсонській області дійшов необґрунтованих висновків щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мандерлі", оскільки позивач надав для перевірки повний пакет документів первинного бухгалтерського та податкового обліку про фактичне здійснення господарських операцій, зокрема, договори, специфікації, товарно - транспортні накладні тощо.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВЛАДА ІНК" встановлено, що позивачем завищено податковий кредит квітня 2019 року на суму ПДВ 308 294 грн та червня 2019 року на суму ПДВ - 210 005 грн, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ квітня 2019 року на суму 308 294 грн та, як наслідок, завищено бюджетне відшкодування за червень 2019 року на 306 354 грн, а також завищено від`ємне значення червня 2019 року на суму 211 945 грн. Відповідач зазначає, що ТОВ "Мандерлі" здійснював поставку товару на адресу позивача за допомогою перевізників ПП ОСОБА_2, ТОВ "ТД "УСК". Автотранспортні засоби, відомості щодо яких внесені в ТТН, не перебувають у власності чи користуванні перевізників. Також у зазначених перевізників не оформлені трудові відносини з водіями, які згідно ТТН здійснювали перевезення. Крім того, в оформлені наданих до перевірки ТТН наявні інші порушення. У зв`язку із наведеним, податковий орган дійшов висновку щодо не можливості підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мандерлі".

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року адміністративний позов ТОВ "ВЛАДА ІНК" задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доводам відповідача. Інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені відповідачем в запереченні на позовну заяву, апеляційна скарга не містить та податковим органом не зазначено, в чому саме полягає невірне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ТОВ ВЛАДА ІНК (код ЄДРПОУ 36922673), зареєстровано 09.03.2010 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Херсонській області. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (код КВЕД 46.33)

З 29.08.2019 року по 03.09.2019 року посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВЛАДА ІНК з питань правомірності формування від`ємного значення ПДВ та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2019 року, за результатами якої 10.09.2019 складено акт №4/21-22-04-02-09.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, ст. 198, п. 201, ст. 201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, в результаті чого, платником завищено податковий кредит квітня 2019 року на суму ПДВ - 308 294 грн та червня 2019 року на суму ПДВ - 210 005 грн, що призвело до завищено від`ємного значення квітня 2019 року в сумі 308 294 грн та як наслідок завищено бюджетне відшкодування за червень 2019 року 306 354 грн, а також завищено від`ємне значення з ПДВ червня 2019 року на суму 211 945 грн.

Також зазначеною документальною позаплановою виїзною перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування сум ПДВ ТОВ "Влада ІНК" відповідно до ст.200 розділу V Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року у розмірі 1 614 949 грн, заявленої на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року, що відображено у акті перевірки №4/21-22-04-02-09.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Херсонській області 01.10.2019 складено податкові повідомлення - рішення:

- №0000050402, яким зменшено суму від`ємного значення з ПДВ за червень 2019 року у розмірі 211 945,00 грн;

- №0000040402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2019 року у розмірі 306 354,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентом-постачальником ТОВ Мандерлі у квітні, червні 2019 року є реальними, факт їх вчинення та використання (реалізації) придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій, визначив суму від`ємного значення і, як наслідок сформував суму бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугували висновки контролюючого органу щодо неможливості підтвердження реалізації олії соняшникової не рафінованої від ТОВ "Мандерлі" на адресу ТОВ "Влада ІНК" у квітні 2019 року на суму ПДВ - 308 294 грн та за червень 2019 року на суму ПДВ - 210 005,3 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем у квітні 2019 року придбано у ТОВ "Мандерлі" олію соняшникову нерафіновану не виморожену в кількості 92,72 т, згідно договору від 01.04.2019 року № 115/8, на підставі чого включено до податкового кредиту квітня 2019 року суму ПДВ 308 294 грн.

Згідно наданих до перевірки ТТН, перевезення вантажу здійснювалось за рахунок та автотранспортом постачальника, де перевізники ПП "ОСОБА_2", ТОВ "ТД "УКС", навантаження Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, пр.Мартосова, б.22.

Відповідно до ТТН від 16.04.2019 № 1604 та від 17.4.2019 року № 1704 перевезення здійснював ПП ОСОБА_2 на автомобілях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які не знаходяться ані у його власності ані оренді та згідно бази даних "НАІС ДДАЇ" МВС України зареєстровані за ТОВ "Донхімтранс" та ОСОБА_1 .

В ЄРПН відсутні податкові накладні зареєстровані ТОВ "Донхімтранс" на адресу ПП ОСОБА_2

Крім того, згідно баз даних ДПС у ПП Суворова відсутні наймані працівники, зокрема водії ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_3 , автомобіль DAF НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_4 , автомобіль DAF НОМЕР_2 ), які згідно ТТН здійснювали перевезення олії від ТОВ "Мандерлі" позивачу.

Відповідно до ТТН від 19.04.2019 року № 1904 та від 20.04.2019 року № 2004 перевезення здійснював автоперевізник ТОВ ТД "УКС" на автомобілі НОМЕР_5 , який згідно інформаційної бази даних "НАІС ДДАЇ" зареєстрований за ТОВ "Азовтрансавто".

В ЄРПН відсутні податкові накладні зареєстровані ТОВ "Азовтрансавто" на адресу ТОВ ТД "УКС".

Крім того, згідно баз даних ДПС у ТОВ ТД "УКС" відсутні наймані працівники, зокрема водій ОСОБА_5 (посвідчення водія НОМЕР_6 ), автомобіль марки Вольво НОМЕР_5 ), який згідно ТТН здійснював перевезення.

Податковим органом також зазначено, що в згаданих накладних є порушення в оформленні документу:

- відсутні дата і час прибуття до вантажоодержувача;

- відсутні дані щодо вантажно-розвантажувальних операцій;

- відсутні дата та час виїзду з підприємства - вантажовідправника;

- відсутні дата та час виїзду від вантажоодержувача;

- не зазначено модель автомобіля та марку, модель та тип причіпа;

- не повна адреса місця розвантаження вантажу.

З наведеного відповідач дійшов висновку, що надані ТОВ "ВЛАДА ІНК" товарно - транспортні накладні не відповідають п.11 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 року № 363.

Відповідач також встановив, що згідно інформації, яка міститься в ЄРПН, ТОВ "Мандерлі" декларує в квітні 2019 року реалізовану на адресу ТОВ "Влада ІНУ" олії в кількості 92,72 тн, проте не декларує в необхідному обсязі придбання зазначеного товару від своїх контрагентів-постачальників або придбання послуг з переробки давальницької сировини, яку мав у кількості 162, 398 т.

З акту перевірки вбачається, що позивачем у червні придбано у ТОВ "Мандерлі" олію соняшникову нерафіновану не виморожену в кількості 58,88 т, згідно договору від 01.04.2019 року № 115/8, на підставі чого включено до податкового кредиту червня 2019 року суму ПДВ 210 005,30 грн.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, перевезення вантажу здійснювалось за рахунок та автотранспортом постачальника, де перевізник ТОВ "ТД "УКС", навантаження Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, пр.Мартосова, б.22.

Відповідно до ТТН від № 0506 від 05.06.2019 року та № 0606 від 06.06.2019 року переведення здійснював водій ОСОБА_6 (посвідчення водія ВХТ НОМЕР_8 ), автомобіль марки DAF НОМЕР_9 .

За інформацією з бази даних "НАІС ДДАЇ" МВС України регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області, автомобіль НОМЕР_9 не обліковується.

Згідно баз даних ДПС, у ТОВ ТД "УСК", на протязі 2019 року не значаться трудові відносини з ОСОБА_6 , що свідчить про відсутність у ТОВ ТД "УКС" серед найманих працівників такого водія та про відсутність залучення ОСОБА_6 , як фізичної особи до надання автотранспорту в оренду та виконання послуг з перевезення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Влада Інк використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ТОВ Мандерлі проаналізувавши тільки ті відомості, які містяться у базах даних.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов`язковість норм Закону №996-XIV і для податкового обліку обумовлена тим, що згідно з частиною другою статті 3 цього Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ, щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об`єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника податку первинних документів, які мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі № 440/422/19 від 07 листопада 2019 року.

Підтверджуючи реальність вчинення господарських операцій з ТОВ "Мандерлі" на виконання договору купівлі-продажу від 01.04.2019 № 115/8-н, позивачем надані: видаткові накладні від 16.04.2019р. №7, від 20.4.2019р. №10, від 17.04.2019р. №8, від 06.06.2019р. №20, від 05.06.2019р. №19, рахунки на оплату від 16.04.2019р. №8, від 19.04.2019р. №9, від 05.06.2019р. №14, картку рахунку 631 за квітень-травень 2019р. та за червень-липень 2019р., товарно-транспортні накладні від 05.06.2019р. №0506, від 20.04.2019р. №2004, від 16.04.2019р. №1604, від 17.04.2019р. №1704, від 19.04.2019р. №1904, а також копію посвідчення водія. Контролюючий орган зазначає про окремі недоліки в оформленні ТТН, однак судова колегія зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові по справі № 818/941/17 від 21 лютого 2020 року.

Судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що відсутність у штаті контрагента-постачальника позивача водіїв, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності трудових або матеріальних ресурсів. А посилання відповідача на відсутність в базах даних відповідних доказів взаємовідносин ТОВ Мандерлі з третіми особами не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка вказаного товариства, та відсутність таких даних може свідчити лише про порушення вимог податкового законодавства тільки ТОВ "Мандерлі".

Крім того, податковим органом встановлена належність автомобілів перевізників до суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ ТД УСК , ТВ Азовтрансавто , ПП ОСОБА_2 та ТОВ Донхімтранс , однак перевірка взаємовідносин між вказаними суб`єктами господарювання та ТОВ Мандерлі проведена не була.

Придбаний позивачем від контрагента ТОВ Мандерлі товар реалізовано контрагентам-покупцям: ТОВ - підприємство "АВІС" (код 13304871) реалізовано олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки "П" на суму ПДВ 330603,35 грн; ПП "Торговий дім "Янталія" (код 38758835) реалізовано олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки "П" на суму ПДВ 78333,32грн; ТОВ "Фуд Девелопмент", Тульчинська Філія ТОВ "Фуд Девелопмент" (код 40395732), що не оспорюється відповідачем.

Вказані обставини підтверджують використання позивачем товару, придбаного від ТОВ "Мандерлі", у власній господарській діяльності, що свідчить про фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача у зв`язку з проведенням зазначеної господарської операції.

Усі висновки податковим органом зроблені за результатами аналізу баз даних, що не може слугувати підставою для визнання безтоварними операцій з придбання ТОВ "ВЛАДА ІНК" олії за наявності достатньої кількості документів, які підтверджують реальність таких операцій.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко