Постанова

від 18.11.2019 по справі 904/4793/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4793/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року (повний текст складено 11.03.2019 року) у справі № 904/4793/18 (суддя Петрова В.І.)

за позовом ОСОБА_1 , м. П`ятихатки, Дніпропетровська область

до відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_3 , м. Дніпро

відповідача-3: ОСОБА_4 , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", с. Деревини, Городнянського району, Чернігівської області

про визнання договору застави корпоративних прав (часток у статутному капіталі товариства) недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/4793/18 позивачу в задоволенні позову відмовлено та покладено на нього судові витрати у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

- відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, згідно яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- з огляду на викладені вище норми матеріального закону, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) з зазначених позивачем підстав необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію;

- ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 53 Закону України Про господарські товариства надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження часток третім особам; недотримання встановленої статутом заборони відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним; будь-які інші способи обмеження права учасника на відчуження частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Колос , передбачені статутом, зокрема необхідність згоди інших учасників або товариства, не відповідають закону, а тому під час вирішення спору судом до уваги не беруться.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає в застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, та незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Зазначає, що:

- статутний капітал товариства належить учасникам товариства на підставі спільної часткової власності, а згідно ст. 578 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників; іншого cтатутом товариства (чинним в період з 09.12.2013 року по 23.04.2015 року) не передбачено;

- при розгляді спору по суті суд першої інстанції мав застосувати ст. 578 Цивільного кодексу України, яка безпосередньо регулює порядок передачі майна (часток в статутному капіталі товариства) в заставу, і на яку посилався позивач в позовній заяві, однак суд не застосував вказану норму та в судовому рішенні не навів жодного мотиву її незастосування;

- при розгляді спору відповідачами не доведено, що договір застави корпоративних прав від 06.01.2015 року є таким, що суперечить ст.578 Цивільного кодексу України, оскільки загальні збори СТОВ Колос згоди учасникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на передачу в заставу їх часток в статутному капіталі товариства не надавали, таке питання взагалі не розглядалось, повідомлення від вказаних учасників товариства про намір передати свої частки в статутному капіталі товариства в заставу на адресу інших учасників товариства/загальних зборів або керівництва СТОВ Колос не надходило.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення не відповідає ст.236 Господарського процесуального кодексу України та підлягає скасуванню.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним договір застави корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос від 06.01.2015 року, укладений між учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як заставодавцями, та фізичною особою ОСОБА_2 , як заставо держателем, в забезпечення виконання грошових зобов`язань по договору позики від 05.01.2015 року в розмірі 50 000,00 гривень.

Відзив на апеляційну скаргу жоден з відповідачів та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на надали, в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача просила суд провести розгляд справи 18.11.2019 року за її відсутності, подала відповідне клопотання.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до перевірених судом адрес реєстрації.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос створене шляхом реорганізації Сільськогосподарського виробничого кооперативу Колос та зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області 26.12.2013 року, номер запису 10441050015000103 (т.1 а.с.16-23).

Відповідно до п.1.3 статуту станом на 26.12.2013 року, статутний капітал товариства в розмірі 10 521,00 грн. розподілявся між учасниками товариства в такому співвідношенні: - ОСОБА_1 (позивач) - частка в статутному капіталі товариства 3 507,00 грн. або 33,33% статутного капіталу; - ОСОБА_3 (відповідач-2) - частка в статутному капіталі товариства 3 507,00 грн. або 33,33% статутного капіталу; - ОСОБА_4 (відповідач-3) - частка в статутному капіталі товариства 3 507,00 грн. або 33,33% статутного капіталу.

05.01.2015 року між фізичною особою ОСОБА_2 (позикодавець) та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (солідарні позичальники) укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого позикодавець передає солідарним позичальникам у власність грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. (т.1 а.с.27-29).

За п.1.4. договору безвідсоткової позики позикодавець має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до розділу 3 договору безвідсоткової позики сторони погодили наступне:

-виконання зобов`язань солідарними позичальниками за цим договором буде забезпечуватись заставою корпоративних прав (часток у статутному капіталі), наданою солідарними позичальниками, предметом якої будуть корпоративні права (частки в статутному капіталі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , код ЄДРПОУ 03798671 (надалі - товариство), що належать солідарним позичальникам у розмірі по 33,33333333333333% від статутного капіталу товариства кожному відповідно (надалі - договір застави);

- за рахунок предмета договору застави буде забезпечуватись виконання солідарними позичальниками зобов`язань за цим договором, а саме: повернення суми позики в повному обсязі та протягом строку, визначеного в п.4.1. цього договору;

- солідарні позичальники зобов`язуються забезпечити укладення договору застави між позикодавцем та солідарними позичальниками до 10.01.2015 року включно;

- у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору солідарними позичальниками, позикодавець отримає право звернути стягнення на корпоративні права (частки в статутному капіталі) солідарних позичальників у товаристві у встановленому законом порядку.

06.01.2015 року між ОСОБА_2 (заставодержатель) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (заставодавці) укладено договір застави корпоративних прав (часток у статутному капіталі) СТОВ Колос , код ЄДРПОУ 03798671, яким забезпечується виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язань перед заставодержателем, що виникають із договору безвідсоткової позики від 05.01.2015року, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язуються перед заставодержателем повернути суму позики 50 000,00 грн. до 05.01.2017 року (т.1 а.с.30-32).

Відповідно до п.1.2. договору застави в забезпечення виконання власних зобов`язань за договором позики ОСОБА_3 передає в заставу:

- частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , код ЄДРПОУ 03798671, місцезнаходження: 15110, Чернігівська область, Городнянський район, село Деревини, вулиця Леніна, будинок 115 (надалі - товариство ), в розмірі 33,33333333333333% від розміру статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 3 507,00 гривень, що належить ОСОБА_3 ;

- корпоративні (майнові) права, пов`язані з правом власності на частку у статутному капіталі товариства, що становить 33,33333333333333% від розміру статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 3 507,00 гривень, з володіння якою витікають правомочності на управління товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до законодавства України, а також інші права, передбачені законодавством України та статутними документами товариства (надалі - корпоративні права ОСОБА_3 , предмет застави ОСОБА_3 ).

За п.1.2.1. договору застави в забезпечення виконання власних зобов`язань за договором позики ОСОБА_4 передає в заставу:

- частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , код ЄДРПОУ 03798671, місцезнаходження: 15110, Чернігівська область, Городнянський район, село Деревини, вулиця Леніна, будинок 115, в розмірі 33,33333333333333% від розміру статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 3507,00 гривень, що належить ОСОБА_3 ;

- корпоративні (майнові) права, пов`язані з правом власності на частку у статутному капіталі товариства, що становить 33,33333333333333% від розміру статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 3 507,00 гривень, з володіння якою витікають правомочності на управління товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до законодавства України, а також інші права, передбачені законодавством України та статутними документами товариства (надалі - корпоративні права ОСОБА_4 , предмет застави ОСОБА_4 ).

Корпоративні права, перелічені в п.п.1.2-12.1. договору, що пов`язані з правом власності на частку у статутному капіталі товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , разом становлять 66,66666666666667% від розміру статутного капіталу товариства, сукупною номінальною вартістю 7 014,00 гривень, надалі разом іменуються предмет застави (п.1.2.2. договору застави).

Предмет застави належить заставодавцям на праві власності, що підтверджується статутом товариства, що зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.12.2013 року за No10441050015000103 (п.1.2.3. договору застави).

Згідно п.1.3. договору застави за взаємною згодою сторін предмет застави оцінюється у 50 000,00 гривень (надалі - договірна вартість предмету застави ).

Пунктом 1.7. договору застави передбачено, що заставодавці можуть розпоряджатись предметом застави, а саме: виходити у встановленому законодавством порядку із товариства, відчужувати належні їм частки в статутному капіталі товариства на користь третіх осіб шляхом продажу або дарування, вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на зміну власника відповідних часток виключно за попередньою письмовою згодою заставодержателя.

23.04.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , скориставшись своїм правом учасників товариства, подали загальним зборам товариства заяви про вихід зі складу учасників товариства з передачею належних їм часток в статутному капіталі на користь ОСОБА_1 .

На підставі вказаних заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виключено зі складу учасників товариства. Дане рішення було оформлено проколом загальних зборів учасників товариства від 22.04.2015 року № 1 (т.1 а.с.26) та здійснено відповідні реєстраційні дії.

Позивач, посилаючись на приписи на ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, у позовній заяві просив суд визнати договір застави корпоративних прав від 06.01.2015 року недійсним з підстав порушення сторонами при укладанні цього договору положень ст.147 та 578 Цивільного кодексу України, ст.53 Закону України Про господарські товариства та п.п.6.1, 6.2 статуту (в редакції від 23.12.2013 року).

Згідно ч.1 ст.79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Як зазначено в ч.3 ст.80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ч.1 ст.140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

В силу ч.1 ст.1 Закону України Про господарські товариства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Відповідно до ст.50 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Перехід прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 Цивільного кодексу України та ст.53 Закону України Про господарські товариства .

Згідно ч.1 ст.147 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.53 Закону України Про господарські товариства учасники товариства з обмеженою та з додатковою відповідальністю мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ч.2 ст.147 Цивільного кодексу України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Згідно ст. 53 Закону України Про господарські товариства , зокрема, передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка учасника може бути відчужена третій особі.

У розумінні ст.1 Закону України Про заставу (в редакції від 06.11.2014 року, яка діяла до 05.10.2016 року) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.3 Закону України Про заставу заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Норми ст.23 Закону України Про заставу передбачають, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Отже, застава, як спосіб забезпечення зобов`язання, надає можливість заставодержателю набути право на корпоративні права товариства.

Невиконання позикодавцями умов договору позики в частині повернення боргу, надає можливість заставодержателю отримати частку учасника товариства в інший, ніж передбачений ст.147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України Про господарські товариства , спосіб.

Відповідно до ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.578 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Докази того, що учасниками товариства - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримана від ще одного співвласника та учасника товариства - ОСОБА_1 згода на передачу належних відповідачам 2, 3 часток у заставу відповідно до умов спірного договору, відсутні.

З огляду на вищевказане, посилання позивача на порушення оспорюваним договором вимог ст.578 Цивільного кодексу України є обгрунтованим.

Суд першої інстанції при вирішенні спору обмежився лише посланням на норми ст.147 Цивільного кодексу України та положення п.п.6.1 та 6.2 статуту товариства, які аналогічні змісту ст.147 Цивільного кодексу України, надав невірну оцінку дослідженим доказам та обставинам, які вони доводять, а тому помилково визначив предмет спору.

Зокрема, посилаючись на ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.53 Закону України Про господарські товариства , які надають можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження часток третім особам, суд дійшов висновку, що недотримання встановленої статутом заборони відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Такий висновок суду першої інстанції є наслідком помилкового визначення судом предмету спору. Законність відчуження частки учасника товариства не є предметом даного спору. Предметом позову є незаконність передання майнових прав у заставу, без згоди співвласника.

Отже, судом першої інстанції помилково застосовано норми ч.2 ст.147 Цивільного кодексу України.

Положення ст.578 Цивільного кодексу України, на яку також посилався позивач, судом при вирішенні спору не застосовано, оцінка цієї частини доводів позивача не надана.

Окрім того, матеріалами справи доведено, що 23.04.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали загальним зборам товариства заяви про вихід зі складу учасників товариства з передачею належних їм часток в статутному капіталі на користь позивача (т.1 а.с.24,25). На момент передачі відповідачами 2, 3 належних їм часток в статутному капіталі товариства позивачу, дані майнові права були обтяжені в цивільно-правовому порядку, про що відповідачі 2, 3 були обізнані та не повідомили про це ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає підтвердженими доводи позивача про порушення оспорюваним договором вимог закону, оскільки в момент вчинення даного правочину не була отримана згода співвласника корпоративних прав на передачу іншими співвласниками своїх майнових прав третій особі, що суперечить вимогам ст.578 Цивільного кодексу України. Між тим, відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням викладеного є підстави для висновку, що позивачем доведено невідповідність спірного договору вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегією суддів було враховано, що ОСОБА_2 звертався до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос про визнання недійсними заяв про вихід зі складу учасників, рішень загальних зборів учасників товариства та скасування реєстраційних дій, про що судом була порушена цивільна справа №200/11813/17, яка була витребувана колегією Центрального апеляційного господарського суду для огляду у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги.

Подання такого позову свідчить про невизнання відповідачем-1 у даній справі - ОСОБА_2 корпоративних прав ОСОБА_1 на частки статутного капіталу, передані йому 23.04.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до оглянутої колегією суддів цивільної справи №200/11813/17, ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2018 року позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду.

Також колегія суддів встановила з пояснень представника позивача по даній справі та витребувала від Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська справу №200/21611/17, порушену за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , Реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Поперечної Олени Михайлівни , Приватного нотаріуса Прокоф`євої Ольги Михайлівни про визнання недійсними заяв про вихід зі складу учасників, рішень загальних зборів учасників товариства та скасування реєстраційної дії.

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 року провадження у справі №200/21611/17 було закрито, оскільки предмет спору відноситься до юрисдикції господарського суду.

Дані матеріали справ №200/21611/17 та №200/11813/17 витребувані судом для перевірки відповідності наданих позивачем доказів у господарській справі.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/4793/18, яка є предметом апеляційного розгляду колегією Центрального апеляційного господарського суду, позивач ОСОБА_1 надав як докази до позовної заяви - оспорюваний ним договір застави та договір позики, які скопійовані ним з матеріалів цивільної справи та про існування яких, як зазначав представник позивача, ОСОБА_1 дізнався лише з позовних заяв ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Оскільки в сукупності наявні у справі докази підтверджують факт укладання відповідачами договору позики та застави, корпоративне право позивача у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Колос , є доведеним, доводи позивача про те, що в момент вчинення оспорюваного правочину не була отримана згода співвласника корпоративних прав на передачу іншими співвласниками своїх майнових прав третій особі, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню.

Оскаржуване судове рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів у рівних частинах підлягають стягненню понесені судові витрати ОСОБА_1 , які складаються з витрат на сплату судового збору за розгляд позову -1 762,00 грн. (том 1 а.с.15), витрат за сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 6 43,00 грн. (том 1 а.с.165).

Витрати на правову допомогу. заявлені позивачем, належними доказами не підтвердженні.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/4793/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір застави корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос від 06 січня 2015 року, укладений між учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як заставодавцями, та фізичною особою ОСОБА_2 , як заставо держателем, в забезпечення виконання грошових зобов`язань по договору позики від 05 січня 2015 року в розмірі 50 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 468,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 468,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 468,33 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 13.01.2020 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Дата набрання чинності 18.11.2019 року.