Постанова

від 07.08.2007 по справі 21/382

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/382

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 серпня 2007 р.                                                                                  № 21/382  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоПанової І.Ю.

суддів:Заріцької А.О.Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь

на рішення

та на постановугосподарського суду Донецької області від 6 березня 2007 року

Донецького апеляційного господарського суду від             29 травня 2007 року

у справігосподарського суду№ 21/382Донецької області

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі, м. Маріуполь

доВідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

простягнення 16 353,84 грн.

за участю представників:

Відповідача:                          Бугая В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 6 березня              2007 року у справі № 21/382 позов управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі, м. Маріуполь (далі –позивач) задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь (далі –відповідач) на користь позивача                            11 388,67 грн. боргу, 113,89 грн. витрат по сплаті державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 6 березня 2007 року у справі               № 21/382, а управлінню Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі, м. Маріуполь у позові відмовити.

Донецьким апеляційним господарським судом постановою від                   29 травня 2007 року (колегія суддів у складі: головуючого –             Старовойтової Г.Я., Волкова Р.В., Запорощенко М.Д.) рішення господарського суду Донецької області від 6 березня 2007 року скасовано частково, позов УПФ України в Орджонікідзевському районі, м. Маріуполь задоволено повністю в розмірі 16 353,84 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,                         відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від      6 березня 2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року у справі № 21/382 скасувати, провадження у справі припинити.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.3004 р.            № 372 (далі –Порядок), п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правову оцінку встановлених обставин, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з викладених нижче підстав.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначив, що даний спір повинен був бути розглянутий у порядку КАС України, що судами попередніх інстанції враховано не було.

Кодекс Адміністративного судочинства України набрав чинності з           1 вересня 2005 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у жовтні 2006 року  управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському  районі,                 м. Маріуполь звернулось до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" з позовом про стягнення 16 353,84 грн. різниці між розміром призначеної і виплаченої пенсії колишньому працівникові товариства                 Пліскановському С.Т. відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що даний спір за позовом  управління ПФУ, як суб'єкта владних повноважень до суб'єкта господарювання про стягнення заборгованості по платежам до пенсійного фонду є публічно-правовим.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на  вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.

Управління Пенсійного фонду,  згідно з п. 1.1 Положення про управління  Пенсійного  фонду  України  у  районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 30 квітня 2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в  Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.

Визначення  управління Пенсійного фонду  в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного  фонду України  в районах,  містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 30 квітня 2002 року, зокрема, із загальних положень та положень про їх завдання, функції, права та обов'язки.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначено "Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" (далі –Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372.

Згідно із п. 8 Порядку, у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, виходячи з аналізу норм вказаних вище Законів, Положень та зазначеного Порядку, Пенсійний фонд і система його управлінь є органами, які здійснюючи  владні управлінські функції, контролюють своєчасність перерахування підприємствами зазначеної вище різниці у розмірі пенсії і вживають  передбачених  законом заходів до стягнення цих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із позовом, діяв як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тому,  відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, спір за зверненням управління Пенсійного фонду України про стягнення простроченої заборгованості із сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, підвідомчий адміністративному суду.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

За таких обставин доводи касаційної скарги про підвідомчість даної справи суду адміністративної юрисдикції є обґрунтованими і колегією суддів Вищого господарського суду України приймаються до уваги.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, господарськими судами у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України та абзацу першого п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

У касаційній скарзі відповідач просить переглянути рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції у справі, скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі припинити.

Однак, виходячи з положень ГПК України, Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті.

Таким чином, розгляд місцевим та апеляційним господарськими судами публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними судових рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року та рішення господарського суду Донецької області від 6 березня 2007 року у справі № 21/382 підлягають скасуванню, а справа –передачі до суду першої інстанції на новий розгляд у порядку, встановленому КАС України, з урахуванням вимог п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити частково.

          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року та рішення господарського суду Донецької області від 6 березня        2007 року у справі № 21/382 скасувати. Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий                                                          І. Панова

     Судді                                                                      А. Заріцька

                                                                           Л. Катеринчук