Ухвала

від 10.01.2020 по справі 910/18405/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, https://ki.arbitr.gov.ua, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.01.2020Справа № 910/18405/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП Смарт-Агро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Український харчовий Альянс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області

про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Дьогтяр О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_2 (керівник)

від відповідача не з`явились

від третьої особи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП Смарт-Агро (далі - ТОВ СП Смарт-Агро , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український харчовий Альянс (далі - ТОВ Український харчовий Альянс , відповідач) про:

- визнання договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки № 1822386600:08:000:0035, від 16.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український харчовий Альянс" та власником земельної ділянки ОСОБА_1 недійсним;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14618981 від 22.07.2014, про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український харчовий Альянс" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:08:000:0035 та скасування номеру запису про інше речове право 6419453 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства щодо укладення договорів, оскільки ОСОБА_1 (власник ділянки), за твердженням позивача, померла 27.05.2010, а отже, не могла бути учасником будь-якого правочину, вчиненого після цієї дати, тому не можна вважати, що договір оренди земельної ділянки від 16.06.2014 був укладений саме ОСОБА_1 як належним орендодавцем, а відтак правочин має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/18405/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Коростенську районну державну адміністрацію Житомирської області (далі - Коростенська райдержадміністрація, третя особа).

Разом з позовом ТОВ СП Смарт-Агро була подана заява про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд витребувати:

- у ТОВ Український Харчовий Альянс оригінал та копію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822386600:08:000:0035, укладеного 16.06.2014 між ТОВ Український Харчовий Альянс та власником земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- у Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області оригінал та копію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822386600:08:000:0035, укладеного 16.06.2014 між ТОВ Український Харчовий Альянс та власником земельної ділянки ОСОБА_1;

- у Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію смерті ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 призначено судове засідання для розгляду заяви ТОВ СП Смарт-Агро про забезпечення доказів на 10.01.2020.

10.01.2020 позивач (заявник) в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, подану заяву про забезпечення доказів підтримав.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про забезпечення доказів, заслухавши пояснення представника заявника, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частинами 2 та 3 вказаної статті передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що обґрунтованим є вжиття заходів забезпечення доказів лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Тобто, заходи забезпечення доказів вживаються судом з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливим або утрудненим подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції.

За змістом ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Таким чином, згідно з приписами ст. 110 Господарського процесуального кодексу України забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів, а положення ст. 111 вказаного Кодексу покладають на заінтересовану особу обов`язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою подана позивачем заява по суті є заявою про витребування доказів. При цьому, забезпечення доказів способом їх витребування, хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить інший процесуальний характер, відмінний від витребування доказів в порядку ст.ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Всупереч зазначеному, заявником не обґрунтовано необхідності забезпечення доказів, а саме не наведено обставин, на підставі яких заявник вважає, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим, не зазначено та не надано доказів на підтвердження можливості втрати цих доказів чи неможливості їх подання згодом.

Доводи заявника в поданій заяві про забезпечення доказів зводяться до неможливості отримання доказів (запитуваної інформації) позивачем самостійно.

Так, відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Отже, у даному випадку позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення заяви ТОВ СП Смарт-Агро про забезпечення доказів відсутні.

Керуючись ст.ст. 112, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СП Смарт-Агро про забезпечення доказів відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили 10.01.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складений та підписаний 13.01.2020.

Суддя О.Г. Удалова