Рішення

від 03.01.2020 по справі 140/2952/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2952/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Савчук О. І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Деркача Д. В.,

представника відповідача Демедюка В. Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пулемецької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Пулемецької сільської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ; зобов`язання прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказує, що окрім заяви ним було подано витяг з кадастрової карти, який свідчить про те, що ділянка площею 1,2 га, про відведення якої було подано заяву є вільною, а отже на неї міг бути наданий дозвіл на складання проекту землеустрою. Однак, відповідачем було надано дозвіл на відведення земельної ділянки значно меншою площею - 0,4000 га, тоді як законом передбачено можливість безоплатного виділення у власність громадянам земель комунальної та державної власності для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0 га. ОСОБА_1 зазначає, що сільською радою не було наведено будь-якої аргументації щодо відмови у видачі дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га, а натомість необґрунтовано прийнято рішення про виділення земельної ділянки площею 0,4000 га (враховуючи, що на території сільської ради наявні вільні ділянки для ведення особистого селянського господарства з більшими площами, аніж та, що була виділена позивачу). Позивач вважає, що Пулемецькою сільською радою було прийняте оскаржуване рішення в порушення положень статті 118 та 122 Земельного кодексу України, в контексті яких відповідач був зобов`язаний прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1,2 га або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , Пулемецька сільська рада при винесенні оскаржуваного рішення порушила принцип законності, пропорційності, рівності, неупередженості та своїми діями перешкоджає в реалізації ним законних прав та гарантій, що передбачені Конституцією України та Земельним кодексом України, зокрема в частині права на безоплатну приватизацію земель комунальної та державної власності громадянами. Вважає, що такі дії сільської ради суперечать принципам прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Крім того вказує, що органи місцевого самоврядування не вправі штучно створювати перешкоди у реалізації громадянами своїх законних прав та гарантій, передбачених законами України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуваним рішенням частково задоволено заяву позивача та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо 0,4 га в тому місці де просив заявник, а тому дане рішення аж ніяк не порушує прав позивача. Крім того вказує, що позивачем не наведено жодної норми, що у разі часткового задоволення заяви рішення органу місцевого самоврядування підлягає скасуванню. Також представник відповідача зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов`язання надання дозволу не відповідає судовій практиці Верховного суду. Щодо фактичних обставин справи представник відповідача повідомив, що позивач звернувся щодо виділення земельної ділянки в місц,і де вже були надані дозволи на виготовлення проектів. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

Крім того, ухвалою суду від 07.11.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У свою чергу, ухвалою Волинського окружного суду від 05.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження по справі.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 03.01.2020 року.

У судовому засіданні позивач та його представник просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, у свою чергу представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 12.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, у які просив дати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га в селі Пулемець, урочище Кописть для ведення особистого сільського господарства (а.с.7).

Згідно рішення Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області сьомого скликання від 19.09.2019 року №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільська рада, розглянувши заяву позивача, вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею - 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства в селі Пулемець в урочищі Кописть (а.с.6).

Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 117 ЗК України).

Згідно положень частини шостої та сьомої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, надавши документи.

Крім того, суд зазначає, що ЗК України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Згідно положень статті 25 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частина перша статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частинами 1, 5, 14 статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Також повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України.

Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як було встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га для ведення особистого селянського господарства, однак рішенням Пулемецької сільської ради, ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею - 0,4000 га, тобто у меншому розмірі ніж просив позивач.

З даного приводу суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, законодавцем визначено лише максимальні можливі розміри передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, проте, вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.

Враховуючи викладене, сільська рада має право надавати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному випадку принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Таким чином, суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,4 га, а не 1,2 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір.

На підставі вищевикладеного та враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд не вбачає протиправності в рішенні відповідача щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у меншому розмірі, ніж вказано у заяві.

На думку суду у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Також судом враховано, що рішенням Пулемецької сільської ради від 23.10.2000 року № 13/8 виділено земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства в урочищах Кописть та Городське особам, зазначеним у додатку до рішення. На вимогу суду представник відповідача - сільський голова Демедюк В. Х. оригіналу вказаного рішення та додатку до нього не надав суду, оскільки оригінали документів, за інформацією сільського голови, знаходяться в обласному архіві. Водночас, сільський голова у своїх поясненнях зазначив, що на земельні ділянки в урочищах Кописть та Городське, надані особам, зазначеним у додатку, станом на день розгляду справи власниками не отримано правовстановлюючих документів, а тому надати відомості з Держгеокадастру відносно земельних ділянок неможливо. Разом з тим, сільська рада при розгляді заяви позивача не могла надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки, що вже були передані у власність іншим особам.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 13.01.2020 року.