Постанова

від 29.04.2020 по справі 140/2952/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2952/19 пров. № А/857/2529/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року (суддя - Андрусенко О.О., час ухвалення - 10:48 год., місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - 13.01.2020 р.),

в адміністративній справі №140/2952/19 за позовом ОСОБА_1 до Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області,

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області, в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 19.09.2019 р. №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ; 2) зобов`язати відповідача прийняти нове рішення, яким задоволити заяву позивача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га. для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач Пулемецька сільська рада позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 03.01.2020 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи та без належної оцінки наявних доказів та обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржуване рішення Пулемецької сільської ради №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняте з порушеннями ст.118, ст.122 ЗК України, оскільки відповідач після отримання заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га. для ведення особистого селянського господарства, прийняв рішення про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4 га., тобто іншої земельної ділянки, що суперечить процедурі надання таких дозволів органами місцевого самоврядування. Крім цього, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доказам позивача про те, що ділянка площею 1,2 га., на відведення якої було подано заяву, є вільною, а тому на неї міг бути виданий дозвіл на складання проекту землеустрою. При цьому, відповідачем не було спростовано доводів позивача про наявність земельної ділянки площею 1,2 га. на території сільської ради. Також, звертає увагу апелянт на те, що відповідач не надав доказів того, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою на земельні ділянки, такі вже були передані у власність іншим особам. Крім цього, судом першої інстанції взято до уваги докази відповідача, які були подані з порушенням ст.94 КАС України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції від 03.01.2020 року та винести нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції для всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи на вимогу суду отримано від відповідача копію Протоколу №39 від 19.09.2019р. засідання постійної комісії з питань сільського господарства і земельних ресурсів, законності та правопорядку, дотримання прав людини, депутатської діяльності та етики, та витяг з Протоколу №39 від 19.09.2019р. тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання Пулемецької сільської ради щодо розгляду питання про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Пулемецької сільської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га. в АДРЕСА_1 для ведення особистого сільського господарства (а.с. 7).

19.09.2019 року відповідачем Пулемецькою сільською радою прийнято рішення №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким сільська рада вирішила, зокрема, надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею - 0,4000 га. для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності усіх позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Пулемецької сільської ради №39/3 від 19.09.2019 р. та зобов`язання вчинити дії, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.2 ст.116 ЗК України).

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства зобов`язаний був прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу вмотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні.

Однак, спірне рішення Пулемецької сільської ради №39/3 від 19.09.2019 року є необгрунтованим, оскільки не містять підстав відмови позивачу ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8 га. для ведення особистого сільського господарства, оскільки такий дозвіл надано лише на 0,4 га. із бажаних позивачем 1,2 га..

Відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Тобто, наведеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлені особи звертаються до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Як слідує з матеріалів справи, за наслідком розгляду поданої позивачем заяви від 12.08.2019 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га. в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, відповідачем прийнято рішення №39/3 від 19.09.2019 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

При цьому, всупереч ст.118 ЗК України процедурі (послідовності) не надано вмотивованої відмови у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га..

Із змісту спірного рішення №39/3 від 19.09.2019 року видно, що при прийнятті цього рішення про надання позивачу ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4 га. а не 1,2 га., для ведення особистого селянського господарства, сесією Пулемецької сільської ради було враховано Протокол від 19.09.2019 р. постійної комісії з питань сільського господарства і земельних ресурсів, законності та правопорядку, дотримання прав людини, депутатської діяльності та етики.

Жодних інших обґрунтувань щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність меншою площею на 0,8 га. в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, це рішення №39/3 від 19.09.2019 року не містить.

Судом апеляційної інстанції витребувано та досліджено копію Протоколу №39 від 19.09.2019 р. засідання постійної комісії з питань сільського господарства і земельних ресурсів, законності та правопорядку, дотримання прав людини, депутатської діяльності та етики, та витяг з Протоколу №39 від 19.09.2019 р. сесії Пулемецької сільської ради, які стосуються вирішення питання щодо надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га..

Зі змісту цього Протоколу комісії №39 від 19.09.2019 р. видно, що на засіданні комісії слухали, зокрема, заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .. Голова постійної комісії Дорош М.В. зачитала заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га. в АДРЕСА_1. Разом з тим, голова комісії довела до присутніх, що на даній площі рішенням сесії №13/8 від 23.10.2000 року земельні ділянки роздані жителям громади згідно поданих заяв, а тому задоволити заяву гр. ОСОБА_1 немає змоги. Є можливість надати земельну ділянку в розмірі 0,40 га, яка є вільною. Внесено пропозицію надати ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі - 0,40 га., та рекомендовано винести дане питання на розгляд чергової сесії.

Зі змісту Протоколу сесії №39 від 19.09.2019 р. видно, що на засіданні сесії з інформацією виступила М.В. Дорош - голова постійної комісії з питань земельних відносин, яка зачитала заяву ОСОБА_1 та проект рішення постійної земельної комісії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою в АДРЕСА_1 площею - 0,40 га., а не площею - 1,2 га..

Суд апеляційної інстанції враховує, що наявні в матеріалах справи рішення Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області від 23.10.2000 р. №13/8 Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства з додатком (а.с. 31, 69-73) та від 24.10.2017 року №20/5 Про внесення змін в рішення сільської ради №28/132 від 05.10.2009 р. Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с. 30), а також заяви деяких громадян щодо виділення земельних ділянок (а.с. 74-79) не свідчать про те, що зазначеним громадянам передано (надано) у власність земельні ділянки на території АДРЕСА_1.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення Пулемецької сільської ради від 19.09.2019 р. №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею меншою на 0,8 га. є необґрунтованим та протиправним, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права позивача є часткове визнання протиправним і скасування спірного рішення відповідача від 19.09.2019 р. та зобов`язання відповідача Пулемецьку сільську раду Шацького району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2019 року щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8 га. в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Тому, у зв`язку із частковою протиправністю та необхідністю скасування судом рішення відповідача від 19.09.2019 року № 39/3, заява позивача від 12.08.2019 року в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8 га. в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, повинна бути повторно розглянута і вирішена Пулемецькою сільською радою Шацького району Волинської області згідно вимог чинного законодавства, із наведення обґрунтувань прийнятого рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні рішення від 03.01.2020 року неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та частково не дотримано норм матеріального права, і як наслідок сформовано помилковий висновок про відмову у задоволенні усіх позовних вимог.

Тому, згідно приписів статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Також, відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, шляхом стягнення таких судових витрат в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Зі змісту позовної заяви видно, що позивач заявив вимоги немайнового характеру.

Розмір відповідних судових витрат позивача підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи квитанціями.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року в адміністративній справі №140/2952/19 за позовом ОСОБА_1 до Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати рішення Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області від 19.09.2019 року №39/3 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині ненадання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8 га. на території АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Пулемецьку сільську раду Шацького району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2019 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання такого дозволу на земельну ділянку площею 0,8 га. для ведення особистого селянського господарства, і за результатами розгляду прийняти обгрунтоване рішення згідно норм чинного законодавства.

У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пулемецької сільської ради Шацького району Волинської області (код ЄДРПОУ 20124336) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 грн. сплаченого за подання адміністративного позову та судові витрати у виді судового збору в сумі 1152,60 грн. сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складено 05.05.2020 року