Рішення

від 10.01.2020 по справі 320/4109/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року № 320/4109/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви в редакції від 05.09.2019, просило суд:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкових накладних позивача № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018, № 5 від 14.12.2018;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо зупинення реєстрації податкових накладних позивача № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018, № 5 від 14.12.2018;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за порядковими номерами: № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018, № 5 від 14.12.2018 датою їх фактичного отримання.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оспорюваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких були складені відповідні податкові накладні. Такі повідомлення з відповідними документами на підтвердження господарських операцій були направлені позивачем в електронній формі та отримані контролюючим органом, що підтверджується відповідними квитанціями.

14 листопада 2019 року представником відповідачів через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що відповідно до АІС Податковий блок позивачем подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН № 3 від 12.12.2018 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті 480837, 41 грн., сума ПДВ - 80139, 57 грн., по ПН № 4 від 14.12.2018 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті 314378, 78 грн., сума ПДВ - 52396, 46 грн. та по ПН № 5 від 14.12.2018 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті 308010, 08 грн., сума ПДВ - 51335, 01 грн. реєстрацію яких зупинено. Податковий орган встановив, що до повідомлення позивачем надано документи на реалізацію, а саме: договір поставки № РР/01025 від 10.12.2018, рахунки на оплату, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення та довіреності. Позивачем було подано до ДФС України скарги на рішення № 1124043/13739511 від 28.03.2019 про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН, за результатами розгляду якої Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення від 10.04.2019 № 20452/13739511/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення Комісії без змін.

Розглянувши ПН № 3 від 12.12.2018, Комісією прийнято рішення № 1067693/41009366 від 04.02.2019 про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН із зазначенням причин такої відмови, а саме: ненадання платником податку копій: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

До повідомлення по ПН № 3 від 12.12.2018 надано наступні копії документів: договору поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 1 та № 2 від 11.12.2018; рахунку № 4 від 12.12.2018, видаткової накладної № 3 від 12.12.2018, довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжного доручення про часткову оплату № 17978 від 14.12.2018.

Розглянувши ПН № 4 від 14.12.2018, Комісією прийнято рішення № 1067694/41009366 від 04.02.2019 про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН із зазначенням причин такої відмови, а саме: ненадання платником податку копій: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

До повідомлення по ПН № 4 від 14.12.2018 надано наступні копії документів: договору поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 3 від 13.12.2018; рахунку № 5 від 14.12.2018, видаткової накладної № 4 від 14.12.2018, довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжного доручення про часткову оплату № 87 від 14.12.2018.

Розглянувши ПН № 5 від 14.12.2018, Комісією прийнято рішення № 1067695/41009366 від 04.02.2019 про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН із зазначенням причин такої відмови, а саме: ненадання платником податку копій: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

До повідомлення по ПН № 5 від 14.12.2018 надано наступні копії документів: договору поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 3 від 13.12.2018; рахунку № 6 від 14.12.2018, видаткової накладної № 5 від 14.12.2018, довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжного доручення про часткову оплату № 86 від 14.12.2018.

Відповідач у відзиві зазначив, що під час перевірки реальності здійснення фінансово-господарських операцій по ПН № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018 встановлено відсутність первинних документів на придбання товарів та послуг, зберігання товару, акти приймання-передачі, відомостей щодо складських/офісних приміщень, основних засобів, транспортування, навантажувальних/розвантажувальних робіт, а також платіжних доручень та/або розрахункових документів на підтвердження факту придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення діяльності з вирощування зернових культур.

Таким чином, на думку контролюючого органу, обсяг поданих позивачем документів не відповідає переліку (пункт 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК), а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції, у зв`язку з чим спірні рішення вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Від представника відповідачів надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, типові справи та інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження .

Про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідачів пояснив, що дана справа є важливою для держави, предмет доказування, на його особисте переконання, є складним та вимагає проведення судового засідання, а також зазначив про необхідність надання ґрунтовних пояснень та підтверджуючих документів для встановлення обставин справи .

Враховуючи, що ця адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні представник відповідача не навів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 07.12.2016, що підтверджується наявними в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ 41009366 відомостями (номер запису: 1 353 102 0000 008630), станом на день розгляду справи.

Видами економічної діяльності позивача є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 01.12 Вирощування рису; Код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; Код КВЕД 01.14 Вирощування цукрової тростини; Код КВЕД 01.15 Вирощування тютюну; Код КВЕД 01.16 Вирощування прядивних культур; Код КВЕД 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; Код КВЕД 01.21 Вирощування винограду; Код КВЕД 01.22 Вирощування тропічних і субтропічних фруктів; Код КВЕД 01.23 Вирощування цитрусових; Код КВЕД 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; Код КВЕД 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; Код КВЕД 01.26 Вирощування олійних плодів; Код КВЕД 01.27 Вирощування культур для виробництва напоїв; Код КВЕД 01.28 Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; Код КВЕД 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; Код КВЕД 01.30 Відтворення рослин; Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; Код КВЕД 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; Код КВЕД 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; Код КВЕД 01.45 Розведення овець і кіз; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці; Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин; Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; Код КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; Код КВЕД 01.64 Оброблення насіння для відтворення; Код КВЕД 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення; Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів); Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промислова компанія Співдружність Україна (Покупець) було укладено договір поставки № РР/01025 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити сою врожаю 2018 року у відповідності до вимог цього договору та Специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що товар поставляється партіями у відповідності до інструкцій покупця і специфікацій до цього договору.

Ціна товару за цим договором визначається у Специфікаціях (пункт 5.1 договору).

Оплата здійснюється банківським переказом на рахунок продавця, зазначений у цьому договорі (підпункт 5.2.3 пункту 5.2 договору).

12 грудня 2018 року позивачем було складено рахунок на оплату № 4, яким було визначено асортимент, кількість та ціну продукції, яка поставляється за договором поставки № РР/01025 від 10.12.2018, а саме: соя врожаю 2018 року у кількості 47,8 тон по ціні 8382, 80 грн. за одну тону на загальну суму 400697, 84 грн. (без ПДВ), ПДВ - 80139, 57 грн., всього з ПДВ - 480837, 41 грн. 12 грудня 2018 року позивачем складено видаткову накладну № 3 на загальну суму 400697, 84 грн. (без ПДВ), ПДВ - 80139, 57 грн., всього з ПДВ - 480837, 41 грн.

Платіжним дорученням № 1797 від 14.12.2018 по рахунку № 4 від 12.12.2018 за договором № РР/01025 від 10.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промислова компанія Співдружність Україна було здійснено часткову оплату на суму 384669, 91 грн.

За правилом першої події Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська було складено податкову накладну № 3 від 12.12.2018 на суму ПДВ 80139, 57 грн. та 22.12.2018 надіслано її на реєстрацію в ЄРПН.

Згідно з квитанцією про реєстрацію ПН/РК кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, яка була отримана 22.12.2018, податкову накладну № 3 від 12.12.2018 прийнято, але відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 12.12.2018 № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На виконання вказаної у квитанції пропозиції 03.02.2019 позивачем було направлено повідомлення № 1 від 01.02.2019 про надання пояснень та копій наступних документів: договору поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 1 та № 2 від 11.12.2018; рахунку № 4 від 12.12.2018, видаткової накладної № 3 від 12.12.2018, довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжного доручення про часткову оплату № 17978 від 14.12.2018.

Вказані документи було прийнято контролюючим органом 03.02.2019, час 17:34:51, що підтверджується квитанцією 2 (а.с. 26).

Розглянувши вказані документи, Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення № 1067693/41009366 від 04.02.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 12.12.2018 з підстави ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с. 38, зворот).

14 грудня 2018 року позивачем було складено рахунок на оплату № 5, яким було визначено асортимент, кількість та ціну продукції, яка поставляється за договором поставки № РР/01025 від 10.12.2018, а саме: соя врожаю 2018 року у кількості 30,22 тон по ціні 8669, 17 грн. за одну тону на загальну суму 261982, 32 грн. (без ПДВ), ПДВ - 52396, 46 грн., всього з ПДВ - 314378, 78 грн. 14 грудня 2018 року позивачем складено видаткову накладну № 4 на загальну суму 261982, 32 грн. (без ПДВ), ПДВ - 52396, 46 грн., всього з ПДВ - 314378, 78 грн.

Платіжним дорученням № 87 від 18.12.2018 по рахунку № 5 від 14.12.2018 за договором № РР/01025 від 10.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промислова компанія Співдружність Україна було здійснено часткову оплату на суму 251503, 00 грн.

За правилом першої події Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська було складено податкову накладну № 4 від 14.12.2018 на суму ПДВ 52396, 46 грн. та 22.12.2018 надіслано її на реєстрацію в ЄРПН.

Згідно з квитанцією про реєстрацію ПН/РК кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, яка була отримана 22.12.2018, податкову накладну № 4 від 14.12.2018 прийнято, але відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 14.12.2018 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На виконання вказаної у квитанції пропозиції 03.02.2019 позивачем було направлено повідомлення № 2 від 01.02.2019 про надання пояснень та копій наступних документів: договору поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 3 від 13.12.2018; рахунку № 5 від 14.12.2018, видаткової накладної № 4 від 14.12.2018, довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжного доручення про часткову оплату № 87 від 14.12.2018.

Вказані документи було прийнято контролюючим органом 03.02.2019, час 17:34:48, що підтверджується квитанцією 2 (а.с. 27).

Розглянувши вказані документи, Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення № 1067694/41009366 від 04.02.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 14.12.2018 з підстави ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с. 68, зворот).

14 грудня 2018 року позивачем було складено рахунок на оплату № 6, яким було визначено асортимент, кількість та ціну продукції, яка поставляється за договором поставки № РР/01025 від 10.12.2018, а саме: соя врожаю 2018 року у кількості 29,86 тон по ціні 8595, 95 грн. за одну тону на загальну суму 256675, 07 грн. (без ПДВ), ПДВ - 51335, 01 грн., всього з ПДВ - 308010, 08 грн. 14 грудня 2018 року позивачем складено видаткову накладну № 5 на загальну суму 256675, 07 грн. (без ПДВ), ПДВ - 51335, 01 грн., всього з ПДВ - 308010, 08 грн.

Платіжним дорученням № 86 від 18.12.2018 по рахунку № 6 від 14.12.2018 за договором № РР/01025 від 10.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промислова компанія Співдружність Україна було здійснено часткову оплату на суму 246408, 08 грн.

За правилом першої події Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська було складено податкову накладну № 5 від 14.12.2018 на суму ПДВ 51335, 01 грн. та 22.12.2018 надіслано її на реєстрацію в ЄРПН.

Згідно з квитанцією про реєстрацію ПН/РК кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, яка була отримана 22.12.2018, податкову накладну № 5 від 14.12.2018 прийнято, але відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 14.12.2018 № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На виконання вказаної у квитанції пропозиції 03.02.2019 позивачем було направлено повідомлення № 3 від 01.02.2019 про надання пояснень та копій наступних документів: договору поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 3 від 13.12.2018; рахунку № 6 від 14.12.2018, видаткової накладної № 5 від 14.12.2018, довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжного доручення про часткову оплату № 86 від 14.12.2018.

Вказані документи було прийнято контролюючим органом 03.02.2019, час 17:34:51, що підтверджується квитанцією 2 (а.с. 28).

Розглянувши вказані документи, Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення № 1067695/41009366 від 04.02.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 14.12.2018 з підстави ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с. 68, зворот).

Відтак, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних слугував висновок щодо ненадання платником податків договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач лише обмежився таким переліком та не підкреслив, як того вимагає дана форма, документів, які вимагав податковий орган, однак позивач не надав.

Позивач вищевказані рішення оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг Комісією з питань розгляду скарг прийняті рішення від 22.02.2019 № 10702/41009366/2, від 22.02.2019 № 10716/41009366/2 та від 22.02.2019 № 10717/41009366/2, якими скарги залишено без задоволення, а рішення Комісії без змін.

Не погоджуючись із спірними рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі також - Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 ПК України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).

При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок № 117).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Судом встановлено, що податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Зі змісту поданого відзиву встановлено, що відповідач, у даному випадку, застосував Критерії ризиковості платника податку, що затверджені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 (далі - Критерій № 959).

Слід зазначити, що підпункт 1.6 пункту 1 Критерію № 959 містить в собі 12 абзаців та 7 додаткових ступенів ризику, що в свою чергу позбавляє суд встановити конкретні підстави для встановлення ризиковості платника податку та, як наслідок, для зупинення реєстрації таких накладних.

Так, зокрема, підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 визначає, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

1) платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

3) платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959/99-99-07-18, а і відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Разом з тим, суд звертає увагу, що на момент прийняття спірних рішень Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа Державної фіскальної служби України та не затверджені будь-яким наказом Державної фіскальної служби України, не погоджено з Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам пункту 10 Порядку № 117.

Крім того, Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерств та інших органів виконавчої влади передбачено, що з 01.01.1993 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

З огляду на відсутність державної реєстрації вказаний лист від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 не може вважатись актом управління довгострокового та неодноразового застосування, який встановлює, змінює або припиняє загальні правила регулювання однотипних відносин щодо широкого кола осіб, а тому має виключно інформативно-рекомендаційний характер.

При розгляді справи суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18, зокрема що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Крім того, відповідачем також не надано суду ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Слід зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вживання податковим органом загального посилання на певний пункт Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту (за умови їх наявності, як у розглядуваному випадку), є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 (№ К/9901/62719/18).

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог та у спосіб, що визначений Порядком № 117, позивачем разом із поясненнями та додатковими документами було надіслано контролюючому органу наступні копії документів: договір поставки № РР/01025 від 10.12.2018; ТТН № 1 та № 2 від 11.12.2018 та № 3 від 13.12.2018; рахунки № 4 від 12.12.2018, № 5 від 14.12.2018 та № 6 від 14.12.2018; видаткові накладні № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018; довіреності № 311 від 10.12.2018 та платіжні доручення № 17978 від 14.12.2018, № 86 від 14.12.2018 та № 87 від 1.12.2018.

Усі вищевказані документи наявні в матеріалах справи та підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій за договором поставки від 10.12.2018 № РР/01025, у тому числі й розрахунків по ним, що є достатнім для реєстрації спірних податкових накладних.

Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений пунктами 14, 15 Порядку № 117.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117, зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, відповідач запропонував позивачеві надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Разом з цим чіткого переліку таких документів, які на думку контролюючого органу будуть достатніми, відповідач не визначив.

Водночас у спосіб, визначений чинним законодавством, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів, яких, на його думку, та за відсутності конкретного переліку, визначеного податковим органом, було достатньо для реєстрації податкової накладної.

Суд зазначає, що затверджена Порядком № 117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорювані рішення містять лише загальні твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

Оспорювані рішення не містять мотивів не врахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Зміст оспорюваних рішень та повідомлені у відзиві відповідача пояснення дають підстави стверджувати, що відповідач не з`ясовував специфіку проведених господарських операцій та не визначав перелік документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Слід зазначити, що на рівні конкретних адміністративних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади. Зокрема, у пункті 55 рішення ЄСПЛ у справі Класс та інші проти Німеччини (06.09.1978) Суд наголосив: із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у вже процитованому Рішенні у справі Волохи проти України . У справі Броуґан та інші проти Сполученого Королівства і Алтай проти Туреччини . Так, Суд зазначив, що згідно з принципом верховенства права судовий контроль за діяльністю виконавчої влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.

Суд повинен користуватись повною юрисдикцією розглядати всі факти у справі, а також відповідне законодавство (Terra Woningen B.V. v. the Netherlands (Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів), § 52).

При цьому, законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб`єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі Ечюс проти Латвії Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом верховенства права.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що спірні рішення прийняті у зв`язку із відповідністю поданих податкових накладних критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості саме платника податків, які визначені у листі Державної фіскальної служби від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Однак, відповідач не навів жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкових накладних як і не повідомив суду, яка із шести перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 критеріїв, що наведені у листі Державної фіскальної служби від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, відноситься до позивача.

Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних рішень.

Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваних рішень та підстав їх прийняття під час розгляду справи не надав, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів.

Зміст оспорюваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія ДФС, розглядаючи подані позивачем документи, не перевіряла їх відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обов`язкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів на підтвердження здійснення господарських операцій наданих як відповідачеві так і до суду, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що комісія ДФС не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Відповідачами у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, в даному випадку рішення Комісії з питань розгляду скарг від 22.02.2019 № 10702/41009366/2, від 22.02.2019 № 10716/41009366/2 та від 22.02.2019 № 10717/41009366/2, які на думку відповідача можуть бути оскаржені в судовому порядку, не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22.02.2019 № 10702/41009366/2, від 22.02.2019 № 10716/41009366/2 та від 22.02.2019 № 10717/41009366/2, у відповідності до яких залишено скарги позивача без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, не порушують прав позивача та не підлягають скасуванню у судовому порядку, оскільки не були підставами для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, позовні вимоги позивача зведені до незгоди з діями Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області щодо зупинення реєстрації податкових накладних позивача № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018, з приводу чого суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача створюють саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1067693/41009366 від 04.02.2019, № 1067694/41009366 від 04.02.2019 та № 1067695/41009366 від 04.02.2019.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Натомість, для ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача у зв`язку із протиправними діями відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області № 1067693/41009366 від 04.02.2019, № 1067694/41009366 від 04.02.2019 та № 1067695/41009366 від 04.02.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за порядковими номерами: № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018 датою їх фактичного отримання.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1067693/41009366 від 04.02.2019, № 1067694/41009366 від 04.02.2019 та № 1067695/41009366 від 04.02.2019 прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Із системного аналізу вищевказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та у відповідності до вимог статті 143 Кодексу вирішується у рішенні суду.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6021, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 5 від 16.07.2019 та 3584, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 34 від 16.08.2019. Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені внаслідок протиправних рішень ГУ ДФС у Київській області, що виразилось у зупиненні поданих на реєстрацію податкових накладних та прийняття останнім протиправних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області № 1067693/41009366 від 04.02.2019, № 1067694/41009366 від 04.02.2019 та № 1067695/41009366 від 04.02.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкові накладні/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за порядковими номерами: № 3 від 12.12.2018, № 4 від 14.12.2018 та № 5 від 14.12.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Білоцерківська (09170, Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, 4, код ЄДРПОУ 41009366) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) судові витрати у сумі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп. відповідно до платіжних доручень № 5 від 16.07.2019 та № 34 від 16.08.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Рішення суду складено у повному обсязі 10.01.2020

Суддя Панченко Н.Д.