Рішення

від 13.01.2020 по справі 920/1127/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.2020 Справа № 920/1127/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л. розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1127/19

за позовом: Дочірнього підприємства Сток-сервіс Приватного підприємства Еліпс (вул. Пригородська, буд. 187, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 31766064),

до відповідача: Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Роменської міської ради (вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 03352857),

про стягнення 197141,19 грн на підставі договору на приймання стічних вод до комунальної каналізації № 5581 від 0 1 .0 8.2017, укладеного між сторонами .

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Сумської області з позовною заявою № 198 від 05.11.2019 № 146 звернувся позивач - Дочірнє підприємство Сток-сервіс Приватного підприємства Еліпс , відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Роменської міської ради на свою користь заборгованість за надані послуги з водовідведення в сумі 190768,97 грн, пеню в сумі 15996,68 грн, 3 % річних в сумі 1393,41 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3122,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на приймання стічних вод до комунальної каналізації №5581 від 0 1 . 08.2017 щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано позивачем пеню та 3 % річних у відповідних розмірах.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.11.2019 у справі №920/1127/19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 03.12.2019; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 13.12.2019; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 23.12.2019 .

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі на приймання стічних вод до комунальної каналізації № 5581 від 0 1 . 08.2017, а саме: вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська область, 42000.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 19.11.2019.

06.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив № 454 від 02.12.2019 на позовну заяву, де відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ним по мірі можливості сплачується позивачу заборгованість.

13.12.2019 позивачем подано відповідь № 213 від 09.12.2019 на відзив, де останній зазначає, що ним при здійсненні розрахунку позовних вимог враховано часткову сплату відповідачем суми боргу та станом на 09.12.2019 з урахуванням рахунку за листопад 2019 року сума боргу становить 210412,63 грн.

На підставі наведеного позивач підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.12.2019 у справі № 920/1127/19 постановлено зобов`язати позивача подати суду у строк до 02.01.2020 обґрунтований розрахунок суми основного боргу та здійснених на суму заборгованості нарахувань; первинні бухгалтерські документи відповідно до умов спірного договору: акти виконаних робіт, рахунки тощо, та докази часткової оплати наданих позивачем послуг.

02.01.2020 позивачем надано до суду клопотання № 218 від 26.12.2019 про уточнення суми боргу до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги в сумі 179751,10 грн (в т.ч. 177186,38 грн за послуги з водовідведення та 2564,72 грн за автопослуги), пеню в сумі 15996,68 грн, 3 % річних в сумі 1393,41 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3122,39 грн.

Також разом із зазначеним клопотання позивач на виконання вимог суду надав суду засвідчені копії наступних документів: рахунків та актів виконаних робіт за квітень-грудень 2019 року, платіжних доручень № 3166 від 23.12.2019 та № 3173 від 24.12.2019, а також розрахунок заборгованості станом на 26.12.2019.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.08.2017 між Дочірнім підприємством Сток-сервіс Приватного підприємства Еліпс та Комунальним підприємством Комбінат комунальних підприємств Роменської міської ради укладено договір № 5581 на приймання стічних вод до комунальної каналізації (далі - договір).

На підставі договору позивач надає відповідачу послуги по прийманню стічних вод в міську систему комунальної каналізації та їх очистку на очисних спорудах міста, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані позивачем послуги за рахунками у строки і на умовах передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору приймання в каналізацію стічних вод, які вивозяться асенізаційним транспортом від відповідача, здійснюються тільки через зливну станцію КНС № 1.

Згідно з пунктом 3 договору здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання у строк до 10 числа наступного за звітним місяця актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний об`єм фактично наданих позивачем послуг у звітному місяці. Якщо протягом 10 днів з моменту отримання актів здачі-приймання наданих послуг відповідач не підписав, не повернув і не надав вмотивовану відмову від його підписання, акт здачі-приймання наданих послуг вважається погоджений сторонами та є чинним в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно.

Пунктами 4.1-4.2 договору визначено, що оплата послуг проводиться в безготівковій формі протягом 5-х банківських днів, на підставі наданого позивачем рахунку, в якому зазначається об`єм послуг та сума до оплати. Відповідач здійснює оплату вартості послуг по прийманню та очищенню стоків по фактичному об`єму скинутих стоків.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність визначену чинним законодавством України.

За приписами пунктів 7.1-7.3 договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, з 01.08.2017 по 01.08.2018. договір вважається щорічно продовженим на новий термін на тих же умовах, якщо до завершення його строку дії жодна із сторін не виявить бажання його припинити. Закінчення строку дії договору не звільніє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Судом встановлено, що протягом квітня - грудня 2019 року, відповідач несвоєчасно розраховувався за надані позивачем послуги з водовідведення, чим порушував умови договору, і станом на 26.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 179751,10 грн (в т.ч. 177186,38 грн за послуги з водовідведення та 2564,72 грн за автопослуги).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про падання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох, органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Беручі до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач в даному випадку не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг з водовідведення, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором станом на 26.12.2019 складає 179751,10 грн (в т.ч. 177186,38 грн за послуги з водовідведення та 2564,72 грн за автопослуги) . Факт наявності зазначеної заборгованості не заперечується відповідачем у поданому ним до суду відзиві на позов.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на приймання стічних вод до комунальної каналізації № 5581 від 01.08.2017 в загальній сумі 179751,10 грн.

Стосовно іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення грошового зобов`язання пені в сумі 15996,68 грн. та 3 % річних в сумі 1393,48 грн., нарахованих за загальний період з 07.05.2019 по 30.10.2019, суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру пені та річних позивачем додано до позовної заяви розрахунок суми пені та річних (а.с. 21-22).

В обгрунтування підстав нарахування пені позивач посилається на пункт 6.1 договору, відповідно до якого у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність визначену чинним законодавством України; а також на вимоги Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки сторонами у справі умовами укладеного між ними договору не передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату послуг у вигляді стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15996,68 грн за період з 07.05.2019 по 30.10.2019.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку річних за період з 07.05.2019 по 30.10.2019 складає 1393,41 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пункт 4.1 цієї постанови передбачає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1393,41 грн на підставі положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Роменської міської ради (вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 03352857) на користь Дочірнього підприємства Сток-сервіс Приватного підприємства Еліпс (вул. Пригородська, буд. 187, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 31766064) заборгованість в сумі 179751,10 грн, 3 % річних в сумі 1393,41 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2717,17 грн.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 13 січня 2020 року.

Суддя В.Л. Котельницька