Рішення

від 05.09.2019 по справі 808/956/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2019 року 12:49Справа № 808/956/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників

позивача: Пенькова О.Ю., Мульченко І.В.

відповідача: Гавриленка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.04.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2017 №0000561401 в частині суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261 535,00 грн., з яких: ПДВ - 209 228,00 грн., штрафні санкції - 52 307,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Бердянськбудтрест посилається на те, що висновки контролюючого органу про порушення підприємством вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу, яке полягає у наданні послуг нижче їх собівартості, є безпідставними з огляду на наступне. Так, перевищення собівартості робіт (послуг) над ціною їх постачання (реалізації) встановлено контролюючим органом шляхом співставлення показників бухгалтерських рахунків 901 Собівартість реалізованої продукції та 701 Дохід реалізованої готової продукції в кореспонденції з рахунком 79 Фінансовий результат у відповідних місяцях 2015 року. Водночас, враховуючи специфіку діяльності (будівельні та ремонтні роботи), позивач в бухгалтерському обліку використовує метод обліку витрат виробництва та формування кошторису за кожним будівельним об`єктом окремо, який розповсюджується і на визначення собівартості робіт. У відповідності до статті 34 КЗпП України позивачем у січні, лютому, березні, квітні, грудні 2015 року оголошено простій. Відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України починаючи з моменту зупинки робіт до їх відновлення під час простою, підприємством проводилася виплата працівникам частини встановленого тарифного окладу, при цьому, ці витрати неможливо віднести на будь-який окремо визначений об`єкт. Витрати на оплату заробітної плати у позивача складалися з: нарахувань працівникам, що були задіяні у виконанні послуг на об`єктах (згідно з кошторисами по кожному окремому об`єкту); витрат на оплату простою; при цьому нарахування працівникам, задіяним у виконанні робіт, включено безпосередньо у собівартість, а витрати на оплату простою поряд із іншими загальновиробничими витратами розподілені згідно розрахунку розподілу загальновиробничих витрат (додаток 1 до ПСБО № 16.). Вказане відповідає Переліку і складу постійних і змінних загальновиробничих витрат підприємства на 2015 рік, затверджених директором ТОВ Бердянськбудтрест 05.01.2015, згідно якого витрати на оплату простоїв відносяться до переліку загальновиробничих постійних витрат. Таким чином, перевищення показників бухгалтерського рахунку 901 Собівартість реалізованої продукції над показниками рахунку 701 Дохід реалізованої готової продукції в кореспонденції з рахунком 79 Фінансовий результат не свідчить про проведення збиткових будівельно-монтажних робіт, а є способом обробки та узагальнення господарських операцій в бухгалтерському обліку. Отже, позивач погоджується із тим, що в деяких з відображених у акті перевірки періодах (березень, липень, серпень та вересень 2015 року) виробнича собівартість є нижчою від розміру доходу, проте за його розрахунком донарахування ПДВ мають складати 62 750,00 грн. Відповідно, ТОВ Бердянськбудтрест просить задовольнити позов та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.2017 №0000561401 в частині суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261 535,00 грн., з яких: ПДВ - 209 228,00 грн., штрафні санкції - 52 307,00 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/956/17, призначено судове засідання на 26.04.2017.

16.05.2017 від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких зазначено, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ Бердянськбудтрест здійснювало операції постачання самостійно виготовлених товарів/послуг нижче їх собівартості, при цьому загальна сума різниці перевищення собівартості товарів/послуг над їх реалізацією склала 1 359 893, грн., у тому числі по періодах січень - квітень, липень - вересень, грудень 2015 року, що підтверджується співставленням показників бухгалтерських рахунків 901 Собівартість реалізованої продукції та 79 Фінансовий результат у відповідних місяцях 2015 року. Згідно з усними поясненнями головного бухгалтера причиною перевищення собівартості над реалізацією є наявність постійних нерозподілених загальновиробничих витрат, які не включаються до складу виробничої собівартості. Також, до перевірки надано наказ про облікову політику на 2015 рік від 02.02.2015 № 1/1, в якому визначено порядок обліку витрат, які відображаються згідно з П(С)БО 16, та відповідно до якого виробнича собівартість продукції включає: прямі витрати, загальновиробничі витрати (змінні та розподілені постійні); змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об`єкт витрат пропорційно виконаних робіт, виходячи із фактичної загрузки звітного періоду; постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну роботу пропорційно об`єму виконаних робіт, із використанням бази розподілу при нормальній потужності; за базу розподілу прийнято відпрацьовані на об`єкті людино-години для виробництва асфальтобетону - тони випущеної продукції. У зв`язку з необхідністю з`ясування методики розрахунку постійних нерозподілених загальновиробничих витрат позивачу направлено запити від 22.11.2016 та від 25.11.2016, проте відповідь від 24.11.2016 не містить вичерпної відповіді на поставлені питання та не містить розрахунку постійних нерозподілених загальновиробничих витрат. Враховуючи зазначене, позивачем в порушення вимог П(С)БО 16 до прямих витрат не віднесено суми нарахованої заробітної плати, у тому числі відрахувань на соціальні заходи по робітниках, які зайняті на конкретних об`єктах. В той же час, віднесення до складу загальновиробничих витрат прямих витрат з нараховання заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи, призводить до збільшення постійних нерозподілених загальновиробничих витрат, а невірна класифікація витрат впливає на фінансовий результат діяльності підприємства та призводить до збитковості. Також вказує, що накази про встановлення простою у 2015 році не можуть вплинути на результати встановлених порушень з огляду на те, що позивачем не надано інформацію щодо обліку простоїв у бухгалтерському обліку, не надано розрахунки визначення виробничої собівартості та собівартості на реалізацію з урахуванням простою. У задоволенні позову просить відмовити.

За клопотаннями сторін розгляд справи неодноразово зупинявся.

Ухвалою суду від 15.06.2017, за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест , призначено судову економічну експертизу у справі № 808/956/17. Зупинено провадження в адміністративній справі № 808/956/17 до одержання Запорізьким окружним адміністративним судом результатів судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 25.03.2019 поновлено провадження у справі; згідно із пунктом 10 Розділу VII Перехідні положення КАС України (у редакції 15.12.2017) призначено підготовче засідання у справі на 18.04.2019.

Ухвалами суду від 18.04.2019 та від 13.06.2019, за клопотаннями сторін, провадження у справі зупинялося до 13.06.2019 та 05.09.2019 відповідно, для надання сторонам часу для примирення.

03.06.2019 та 24.07.2019 до суду надійшли пояснення відповідача, відповідно до яких він вважає висновки експертизи необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в цей же день.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

У судовому засіданні 05.09.2019 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест (код ЄДРПОУ 33609949) зареєстровано в якості юридичної особи; основним видом господарської діяльності позивача є будівництво доріг і автострад (код ЄДРПОУ 42.11).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі направлень, виданих Бердянською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.10.2016 №0572, №0608, №0573, №0574, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, у період з 17.10.2016 по 25.11.2016 Бердянською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Бердянськбудтрес вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 271 978,00 грн., у тому числі: січень 2015 року на суму 38 214,00 грн., лютий 2015 року на суму 34 116,00 грн., березень 2015 року на суму 45 956,00 грн., квітень 2015 року на суму 43 063,00 грн., листопад 2015 року на суму 45 513,00 грн., грудень 2015 року на суму 65 116,00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем, на думку контролюючого органу, помилково віднесено до складу інших загальновиробничих витрат суми заробітної плати, виплаченої працівникам за період простою, які відповідач вважає прямими виробничими витратами, що підлягали врахуванню в повному обсязі під час визначення собівартості постачання (реалізації) товарів (робіт, послуг) на конкретних об`єктах у відповідних місяцях 2015 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000561401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 339 972,50 грн., в т.ч. 271 978,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 67 994,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.03.2017 №6396/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000561401, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261 535,00 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 209 228,00 грн., штрафні санкції - 52 307,00 грн., ТОВ Бердянськбудтрест звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням пп. а, б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначено статтею 188 ПК України.

Так, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

За змістом норм пп. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

За правилами, встановленими ч.ч. 1, 5 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Як зазначає контролюючий орган в акті перевірки (а. 14 акта), до перевірки надано наказ про облікову політику на 2015 рік від 02.02.2015 № 1/1, в пункті 6 якого визначено порядок обліку витрат, які відображаються згідно з П(С)БО 16 Витрати разом із зменшенням активів або збільшення зобов`язань, а в Звіті про фінансові результати - разом з доходами, для отримання яких вони понесені. Підприємством визначено, що до виробничої собівартості продукції включаються прямі витрати; загальновиробничі витрати (змінні та розподілені постійні). Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об`єкт витрат пропорційно виконаних робіт, виходячи із фактичної загрузки звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну роботу пропорційно об`єму виконаних робіт, із використанням бази розподілу при нормальній потужності. Відповідно до бази розподілу при нормальній потужності; за базу розподілу прийнято відпрацьовані на об`єкті людино-години для виробництва асфальтобетону - тони випущеної продукції. В собівартість виконаних робіт включається виробнича собівартість робіт, які були реалізовані у звітному періоді. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу витрат у період їх виникнення.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 (далі - П(с)БО 16).

За визначенням абз. 3 п. 4 П(с)БО 16 прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Відповідно до п. 11 П(с)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 13 П(с)БО 16 визначено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно пп. 15.7 п 15 П(с)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Відповідно до п. 16 П(с)БО 16 загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 1 до цього Положення (стандарту).

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із фінансовою кризою на підприємстві, що призвела до відсутності замовлень на вироблену продукцію, на ТОВ Бердянськбудтрест установлено простій у періоди з 02.01.2015 по 31.01.2015 включно (наказ директора підприємства від 25.12.2014 №29), з 02.02.2015 по 28.02.2015 включно (наказ від 26.01.2015 №4/1), з 02.03.2015 по 31.03.2015 включно (наказ від 23.02.2015 №4/2), з 01.04.2015 по 30.04.2015 включно (наказ від 23.03.2015 №4/3), з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно (наказ від 24.11.2015 №38/1).

При цьому, у відповідності до пункту 6 вказаних наказів, з метою збереження колективу за рахунок коштів підприємств в.о. головного бухгалтера наказано здійснювати доплату працівникам вказаних підрозділів підприємства в розмірі однієї третини окладу згідно штатного розпису.

За визначенням ст. 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗпПУ).

У відповідності до Переліку і складу постійних і змінних загальновиробничих витрат підприємства на 2015 рік, затвердженого директором ТОВ Бердянськбудтрест 05.01.2015, витрати на оплату простоїв відносяться до переліку загальновиробничих постійних витрат.

Також до матеріалів справи надано Розрахунок розподілу постійних загальновиробничих витрат підприємства, затверджений його директором 05.01.2015 та бухгалтерські довідки за 2015 рік, в яких відображено розподіл витрат.

Отже, враховуючи, що суми заробітної плати, нараховані та виплачені працівникам підприємства у період простою, не можна віднести до складу прямих витрат на оплату праці (оскільки така оплата не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об`єкта витрат), підприємством правомірно віднесено вказані витрати до складу загальновиробничих витрат.

Вказане не суперечить і обліковій політиці позивача, яку, за правилами Закону №996-ХIV, підприємство визначає самостійно.

Крім того, податковим органом документально не доведено, що віднесення ТОВ Бердянськбудтрест витрат на оплату праці на рахунок 91 Загальновиробничі витрати вплинуло на розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг.

Вирішуючи спір по суті, суд, серед іншого, керується вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Так, ухвалою суду від 15.06.2017, призначено судову економічну експертизу у справі № 808/956/17. На вирішення судової економічної експертизи поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджуються документально висновки перевірки (акт від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949) у частині, що стосується перевищення собівартості товарів/послуг над їх реалізацією у розмірі 1359893,0 грн. за період січень-квітень, липень-вересень, грудень 2015 року (аналіз бухгалтерського рахунку 79 Фінансовий результат )?

2. Чи підтверджуються документально висновки перевірки (акт від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949) у частині недотримання вимог П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, при формуванні собівартості (виробничої та собівартості реалізації) товарів/послуг?

3. Чи підтверджуються документально висновки перевірки (акт від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949) у частині недотримання вимог П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, під час розподілу витрат на оплату праці (у т.ч. відрахування на соціальні заходи) на прямі та загальновиробничі?

4. Чи підтверджуються документально висновки перевірки (акт від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949) у частині недотримання вимог П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, під час розподілу загальновиробничих витрат на змінні та постійні (розподілені та нерозподілені) розрахунок якого є додатком №1 до П(С)БО 16?

5. Чи відповідає розрахунок постійних нерозподілених загальновиробничих витрат, проведений позивачем для будівельних робіт та для виробництва асфальтобетону на 2015 рік вимогам Методичних рекомендацій №573, П(С)БО 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999?

6. Чи правильно підприємством визначені та використані показники та розрахований кінцевий результат бази розподілу постійних загальновиробничих витрат в 2015 році:

а) по будівельним роботам на одиницю (1 людино-година) постійні - 10,03735755,

б) для виробництва асфальтобетону на одиницю (1 тонна) постійні - 200,3511587?

7. Чи правильно підприємством визначено розмір нерозподілених загальновиробничих витрат, виробничої собівартості та перевищення виробничої собівартості над доходами по наступним періодам: Навести суми нерозподілених витрат , виробничої собівартості та перевищення виробничої собівартості над доходами , які будуть визначені за результатами експертизи.

8. Чи мало право підприємство включати до собівартості продукції частину нерозподілених постійних загальновиробничих витрат за період їх виникнення?

9. Розрахувати розмір перевищення виробничої собівартості продукції, визначеної за результатами економічної експертизи, над доходами від реалізації продукції за 2015 рік і розрахувати податок на додану вартість на розмір такого перевищення.

10. Чи вплинуло на розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг те, що підприємство не відносило до прямих витрат виробництва (рахунок 23 Виробництво ) витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, а відносило вищезазначені витрати на рахунок 91 Загальновиробничі витрати з одночасним відображенням на рахунку 23 Виробництво ?

11. Чи можливо визначити виробничу собівартість самостійно виготовлених товарів/послуг (яка включає в себе прямі матеріальні витрати, інші витрати, послуги сторонніх організацій, прямі витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати) проаналізувавши кореспонденцію рахунків 901 Собівартість реалізованої продукції та 26 Готова продукція ?

У Висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 31.01.2019 №299/300-17 зазначено, серед іншого, наступне.

Так, в акті перевірки від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949 при розрахунку донарахувань податкових зобов`язань з податку на додану вартість контролюючим органом зобов`язання нараховане на різницю у сумі 1 359 893,00 грн. визначену при співставленні показників бухгалтерських рахунків 901 Собівартість реалізованої продукції та 701 Дохід реалізованої готової продукції в кореспонденції з рахунком 79 Фінансовий результат .

Зазначена різниця у сумі 1 359 893,00 грн. відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість, оскільки об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів (послуг), а не визначена за даними бухгалтерського обліку загальна різниця вищевказаних показників.

В акті перевірки від 02.12.2016 №198/08-22-14-01-06/33609949 при розрахунку донарахувань податкових зобов`язань з ПДВ контролюючим органом не визначено, по якій саме господарській операції (договору постачання, договору підряду тощо) собівартість вища і в якому розмірі, у зв`язку з чим заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість підприємством ТОВ Бердянськбудтрест за досліджуваний період (січень-квітень, липень-вересень, грудень 2015 року) на загальну суму 271 978 грн. (не оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених послуг будівництва та ремонту нижче їх собівартості на загальну суму 1 359 893 грн. за основною ставкою оподаткування 20% у розмірі 271 978 грн.), документально не підтверджується.

В обсязі наданих на дослідження документів, а саме регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських довідок, експертом документально об`єктивно встановлено, що розрахунок постійних нерозподілених загальновиробничих витрат проведений ТОВ Бердянськбудтрест для будівельних робіт та для виробництва асфальтобетону на 2015 рік відповідає вимогам Методичних рекомендацій №573, П(С)БО 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

В обсязі наданих на дослідження документів, а саме регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських довідок, експертом документально об`єктивно підтверджується правильність визначених та використаних ТОВ Бердянськбудтрест для розрахунку бази розподілу постійних загальновиробничих витрат в 2015 році показників та отримана за результатами розрахунку база розподілу постійних загальновиробничих витрат в 2015 році: а) по будівельним роботам на одиницю (1 людино-година) постійні - 10,03735755; б) для виробництва асфальтобетону на одиницю (1 тонна) постійні 200,3511587.

За результатами дослідження підприємством вірно визначено показники загальновиробничих витрат, виробничої собівартості та перевищення виробничої собівартості над доходами.

В обсязі наданих на дослідження документів, а саме регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських довідок, експертом документально об`єктивно встановлено, що перевищення виробничої собівартості над доходом від реалізації продукції/робіт, визначених у регістрах бухгалтерського обліку, склало, зокрема, у січні, лютому, квітні, грудні 2015 року - 0,00 грн.

При цьому, відповідно до податкового законодавства зазначене перевищення загальної виробничої собівартості над доходом від реалізації продукції/робіт не є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість, оскільки об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів (послуг), а не визначена за даними бухгалтерського обліку загальна різниця вищевказаних показників.

В обсязі наданих на дослідження документів, а саме регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських довідок, експертом документально об`єктивно встановлено те, що віднесення ТОВ Бердянськбудтрест витрат на оплату праці, відрахування на соціальні заходи на рахунок 91 Загальновиробничі витрати з одночасним відображенням на рахунку 23 Виробництво за даними регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських довідок не вплинуло на розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг.

При цьому, суд критично оцінює пояснення контролюючого органу щодо необґрунтованості висновків експертизи, оскільки такі пояснення не підтверджуються належними та достовірними доказами, а також не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, як і вищенаведеними правовими нормами, так і висновками економічної експертизи підтверджено відсутність порушення ТОВ Бердянськбудтрес вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у періоді, що перевірявся, а звідси, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.02.2017 №0000561401 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261 535,00 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 209 228,00 грн., штрафні санкції - 52 307,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 01.07.2017 №0000561401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261 535,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 209 228,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52 307,00 грн.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3923 (три тисячі дев`ятсот двадцять три) гривні 02 копійки присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3-А, код ЄДРПОУ 33609949) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 27.12.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко