Постанова

від 14.01.2020 по справі 620/2017/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Справа № 620/2017/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі

за позовом Північного офісу Держаудитслужби

до комунального закладу Регіональний ландшафтний парк Ялівщина Чернігівської обласної ради

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Північний офіс Держаудитслужби (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального закладу Регіональний ландшафтний парк Ялівщина Чернігівської обласної ради (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив зобов`язати відповідача виконати вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 25.02.2019 р. № 26-25-07-14/1145, а саме:

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість у розмірі 76 984,03 грн. по розрахунках з ПП Десна-Експерт-М у зв`язку зі сплатою КЗ РЛП Ялівщина вартості робіт, які ним не виконані, та вжити заходів для виконання ПП Десна-Експерт-М всього обсягу робіт з виготовлення проекту землеустрою або повернення коштів у сумі 76 984,03 грн. за невиконані роботи;

- забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина з 08.10.2018 по 22.12.2018 видатки на оплату праці та нарахування на неї у завищеному розмірі (не у відповідності до штатного розпису) на суму 4887,79 грн.;

- забезпечити стягнення з винної особи з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у березні 2018 року видатки на оплату праці за час вимушеного прогулу та нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 6574,59 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати;

- забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у грудні 2018 року видатки на оплату праці (різницю в заробітку за час затримки виплати вимушеного прогулу) та нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 6718,99 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати;

- забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у грудні 2018 року видатки на оплату праці (компенсацію за невикористану відпустку) та нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 785,50 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати та завищення кількості днів компенсації;

- забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у червні та жовтні 2018 року видатки на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 679,2 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати;

- забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у серпні та жовтні 2018 року видатки на оплату праці (заробітна плата за час відпустки) і нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 389,35 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання стягнення збитків повинно бути предметом окремого судового розгляду з відповідним суб`єктним складом сторін та відповідним предметом судової перевірки на підставі доказів, що є належними відповідно до предмету доказування, з дотриманням принципу за яким збитки повинні стягуватися з особи, яка їх заподіяла.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що законодавством йому надано повноваження звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

При цьому, апелянт зазначає, що прийнята ним вимога відповідачем не виконана, не оскаржена та ніким не скасована і саме це стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта.

При цьому, у своєму відзиві відповідач також просить витребувати в СВ ЧВП НУ НП в Чернігівській області висновок судово-економічної експертизи від 27.03.2019 р. № 1051/1223-1228/19-24.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 та від 17.12.2019 витребувано додаткові докази у справі, установлено строк для їх подання та продовжено строк розгляду цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу Регіональний ландшафтний парк Ялівщина за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт ревізії від 12.03.2019 № 05-30/02.

На підставі результатів здійсненого контрольного заходу позивачем направлено відповідачу вимогу від 18.02.2019 № 26-25-05-14/957 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

У вказаній вимозі позивачем визначено суми збитків, внаслідок зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати та єдиного внеску; здійснення видатків бюджетних коштів загального фонду без отримання всього обсягу робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж регіонального ландшафтного парку Ялівщина , чим завдано матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету на відповідну суму, тощо.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Земельним кодексом України, Законами України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), Про відпустки від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), Про землеустрій від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV), Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо компетенції позивача на звернення до суду з цим позовом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Частиною другою статті 2 Закону № 2939-XII передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Положенням № 43 визначено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п. 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Підпунктами 16, 20, 23 пункту 6 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

У пп. 9 п. 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пунктів 7, 10, 13 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються (частина друга статті 15 Закону № 2939-XII).

Щодо заявлених позивачем вимог по суті.

1. Стосовно дебіторської заборгованості відповідача по рахункам з ПП Десна-Експерт-М .

Згідно з частинами сьомою-дев`ятою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У ст.ст. 25, 30 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

У пункті 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

2. Стосовно інших пунктів вимоги позивача.

У частині першій статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 13 Закону № 108/95-ВР передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

У п.п. 2, 3, 8 Порядку № 100 закріплено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача повноважень на звернення з позовом у цій справі.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що саме органам Держаудитслужби (як правонаступнику Держфінінспекції) надано повноваження вживати заходи для забезпечення усунення підконтрольними суб`єктами виявлених під час ревізії порушень вимог законодавства, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідними позовами.

При цьому, законодавець не встановлює імперативного обмеження кола позовних вимог, з якими уповноважений орган Держаудитслужби може звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тож, звернення позивача до суду з позовом в цій справі відповідає вищенаведеним приписам чинного спеціального законодавства та нормам КАС України, зокрема ст. 5.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Вимогою Північного офісу Держаудитслужби від 25.02.2019 р. № 26-25-07-14/1145 позивача зобов`язано усунути наступні порушення, виявлені в ході його ревізії контролюючим органом (акт від 12.02.2019 № 05-30/02):

1) відобразити в обліку дебіторську заборгованість у розмірі 76 984,03 грн. по розрахунках з ПП Десна-Експерт-М у зв`язку зі сплатою КЗ РЛП Ялівщина вартості робіт, які ним не виконані, та вжити заходів для виконання ПП Десна-Експерт-М всього обсягу робіт з виготовлення проекту землеустрою або повернення коштів у сумі 76 984,03 грн. за невиконані роботи;

2) забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина з 08.10.2018 по 22.12.2018 видатки на оплату праці та нарахування на неї у завищеному розмірі (не у відповідності до штатного розпису) на суму 4887,79 грн.;

3) забезпечити стягнення з винної особи з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у березні 2018 року видатки на оплату праці за час вимушеного прогулу та нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 6574,59 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати;

4) забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у грудні 2018 року видатки на оплату праці (різницю в заробітку за час затримки виплати вимушеного прогулу) та нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 6718,99 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати;

5) забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у грудні 2018 року видатки на оплату праці (компенсацію за невикористану відпустку) та нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 785,50 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати та завищення кількості днів компенсації;

6) забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у червні та жовтні 2018 року видатки на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 679,2 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати;

7) забезпечити стягнення з винної особи, з урахуванням ст.ст. 130-136 КЗпП України, здійснені КЗ РЛП Ялівщина у серпні та жовтні 2018 року видатки на оплату праці (заробітна плата за час відпустки) і нарахування на неї у завищеному розмірі на суму 389,35 грн. внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті заявлених у цій справі позовних вимог.

Щодо пункту першого вимоги: відображення в обліку дебіторську заборгованість у розмірі 76 984,03 грн. по розрахунках з ПП Десна-Експерт-М .

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що вирішення питання про відведення земельних ділянок, що є комунальною власністю територіальної громади міста, належить до виключної компетенції міської ради.

Перевіряючи доводи апелянта колегія суддів встановила, що рішенням Чернігівської міської ради від 31.08.2012 Про надання статусу регіонального ландшафтного парку лісопарку в урочищі Ялівщина вирішено порушити клопотання перед Чернігівською обласною радою щодо надання статусу регіонального ландшафтного парку лісопарку в урочищі Ялівщина .

Рішенням від 28.09.2012 Чернігівської обласної ради розглянуто клопотання Чернігівської міської ради, яким обласна рада зобов`язала Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області до 01.05.2013 р. забезпечити розробку проекту створення регіонального ландшафтного парку Ялівщина в м. Чернігові.

Згідно з рішенням Чернігівської обласної ради від 28.03.2014 утворено регіональний ландшафтний парк Ялівщина площею 168,7 га, за рахунок земель запасу комунальної власності Чернігівської міської ради без їх вилучення.

Для обслуговування зазначеного об`єкту природно-заповідного фонду рішенням Чернігівської обласної ради від 17.06.2014 створено комунальний заклад Регіональний ландшафтний парк Ялівщина Чернігівської обласної ради. Цим же рішенням обласної ради повноваження по управлінню комунальним закладом делеговано Чернігівській обласній державній адміністрації. Разом з цим, п. 8.2 рішення Чернігівської обласної ради від 17.06.2014 року доручено обласній державній адміністрації вжити заходів щодо забезпечення розробки проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Також, за рішенням Чернігівської обласної ради від 17.06.2014 порушено клопотання перед Чернігівською міською радою щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для функціонування ландшафтного парку Ялівщина .

Рішенням Чернігівської міської ради від 20.06.2014 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 168,7 га з подальшою передачею до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

09.12.2014 між КЗ РЛП Ялівщина та ПП Десна-Експерт-М укладено договір на проведення робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 091214.

У п. 1.1 вказаного договору сторонами погоджено зобов`язання ПП Десна-Експерт-М виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для функціонування ландшафтного парку Ялівщина з подальшою передачею до спільної власності територіальних громад орієнтовною площею 168,7 га за рахунок земель комунальної власності.

У п. 1.2 зазначеного договору та додатку № 1 до нього сторони погодили, що за результатами виконаних робіт слід представити проект землеустрою з відведення земельних ділянок, погоджений у установленому законодавством порядку.

У п.п. 2.1, 2.2 договору визначено загальну вартість робіт - 76 984,03 грн.

Розроблений у 2016 році ПП Десна-Експерт-М проект землеустрою - Проект організації і встановлення меж регіонального ландшафтного парку Ялівщина площею 168,7 га у м. Чернігові, в адміністративних межах Чернігівської міської ради , як об`єкта природно-заповідного фонду, відповідно до ст. 186-1 ЗК України до цього часу не погоджено Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, що підтверджується листами КП Регіональний ландшафтний парк Ялівщина від 22.09.2017 № 01-17/29 та ПП Десна-Експерт-М від 27.09.2017 № 142.

На запити КП Регіональний ландшафтний парк Ялівщина від 05.10.2017 № 01-25/30, від 05.01.2018 № 01-25/1 Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради надавало відповіді, згідно яких, враховуючи містоутворюючий характер проекту РЛП Ялівщина в рамках реалізації генерального плану м. Чернігова та його соціальну значимість розгляд цього питання потребує додаткового часу (листи № 01-21/73 та від 17.10.2017, від 15.01.2018 № 01-21/1.

Зазначені обставини встановлені судовим рішенням у справі № 825/2188/18, яке набрало законної сили.

В наступному вищезазначений проект землеустрою, розроблений ПП Десна-Експерт-М , був погоджений в порядку, передбаченому частиною третьою статті 186 ЗК України, Управлінням Держгеокадастру в Чернігівському районі Чернігівської області.

Отже, в даному випадку з матеріалів справи не вбачається і позивачем усупереч вимогам частини першої статті 77 КАС України не доведено факту заподіяння бюджету матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 76 983,03 грн. внаслідок здійснення видатків бюджетних коштів загального фонду на оплату обсягу робіт з виготовлення ПП Десна-Експерт-М проекту землеустрою щодо організації встановлення меж регіонального ландшафтного парку Ялівщина , як на тому наполягає позивач.

При цьому, досліджуючи зазначене питання, колегія суддів також приймає до уваги та враховує висновок судово-економічної експертизи від 27.03.2019 № 1051/1223-1228/19-24, проведеної у рамках кримінального провадження № 12018270010009941 від 26.12.2018 /т. 2 а.с. 20-24/.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що цьому випадку відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість у розмірі 76 984,03 грн. по розрахунках з ПП Десна-Експерт-М у зв`язку зі сплатою КЗ РЛП Ялівщина вартості робіт, які ним не виконані, та вжити заходів для виконання ПП Десна-Експерт-М всього обсягу робіт з виготовлення проекту землеустрою або повернення коштів у сумі 76 984,03 грн. за невиконані роботи.

Щодо пунктів другого - сьомого вимоги: стягнення видатків на оплату праці та нарахування на неї у завищеному розмірі, видатків на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

ОСОБА_1 займала посаду головного бухгалтера КЗ РЛП Ялівщина .

Наказом по підприємству від 28.07.2017 № 8 її було звільнено із займаної посади.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.11.2017 у справі № 751/5433/17, яке набрало законної сили 21.11.2017, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера КЗ РЛП Ялівщина Чернігівської обласної ради, стягнути з КЗ РЛП Ялівщина Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18160,56 грн. та в частині поновлення на роботі допущено негайне виконання рішення суду.

На підставі та на виконання вказаного судового рішення, відповідачем проведено виплату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, за час затримки виплати коштів за час вимушеного прогулу. Також з урахуванням вказаного судового рішення, зокрема розрахунків суду та встановленого судом розміру середньої заробітної плати і кількості відповідних днів, виплачено компенсацію за невикористану відпустку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, заробітну плата за час відпустки та здійснено відповідні видатки на оплату праці.

Таким чином, видатки на оплату праці, які за висновками контролюючого органу, згідно з актом ревізії, проведені комунальним закладом у завищеному розмірі, здійснені відповідачем на підставі, на виконання відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, та з урахуванням викладених у ньому висновків суду та встановлених судом обставин.

При цьому, Конституцією України (ст. 129-1) регламентовано принцип обов`язковості

У своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі Brumarescu v. Romania ( Брумареску проти Румунії ) та від 24.07.2003 по справі Ryabykh v. Russia ( Рябих проти Росії ), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, досліджуючи зазначене питання, колегія суддів також приймає до уваги та враховує висновок судово-економічної експертизи від 27.03.2019 № 1051/1223-1228/19-24, проведеної у рамках кримінального провадження № 12018270010009941 від 26.12.2018, якою не встановлено завищення відповідачем видатків, про які стверджує позивач /т. 2 а.с. 13-40/.

При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем, всупереч вимог частини першої статті 77 КАС України, не було надано доказів, які б підтверджували порушення відповідачем фінансової дисципліни, з приводу яких контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Крім того, надаючи оцінку доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення цього позову, але вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного визначення підстав для відмови в задоволенні цього позову.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Північного офісу Держаудитслужби підлягає задоволенню частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року - зміні в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 14 січня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: