Постанова

від 09.01.2020 по справі 226/1670/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа № 226/1670/18

провадження № 61-8979св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Будулуци М. С., Новікової Г. В., від 19 березня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні, правонаступником якої є комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Мирноградська міська рада Донецької області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працювала на посаді лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (1,0 ставка). 23 березня 2018 року відповідач попередив її про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами згідно з наказом від 16 березня 2018 року № 101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників . Наказом від 11 червня

2018 року № 206-к вона була звільнена із займаної посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами з 11 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Вважає, що звільнена з порушенням трудового законодавства, оскільки скорочення її посади не є необхідним, про майбутнє вивільнення саме з 11 червня

2018 року вона не була попереджена, трудовий договір розірваний без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ від 11 червня 2018 року № 206-к про звільнення; поновити її на посаді лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (1,0 ставка)

з 12 червня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2018 року по день поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області, у складі судді Редько Ж. Є., від 04 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 206-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря стоматолога-терапевта. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами Мирноградської центральної міської лікарні з 12 червня

2018 року. Стягнуто з Мирноградської центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2018 року по 04 грудня 2018 року у розмірі 31 980 грн з урахуванням податків і обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем у повній мірі не дотримано положень частини другої статті 40 КЗпП України та не запропоновано працівнику всі вакантні посади, зокрема, завідувача складу, а також посади, які відкривалися у новому структурному підрозділі з наступного після звільнення позивача дня, а тому звільнення не є законним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу Мирноградської центральної міської лікарні задоволено. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вакантна посада завідувача складу не відповідала освіті та кваліфікації ОСОБА_1 , а тому правильно не була запропонована відповідачем позивачу, що підтверджується відповідною посадовою інструкцією. Суд апеляційної інстанції також виходив із помилковості висновку суду щодо порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України з тих підстав, що не були запропоновані посади, які наступного дня після звільнення позивача відкривалися у новому структурному підрозділі відповідача та які відповідали освіті й спеціальності ОСОБА_1 , оскільки вчинення таких дій чинним законодавством не передбачено. Повноваження адвоката Павлової О. О., яка підписала апеляційну скаргу, щодо представництва відповідача підтверджуються довіреністю за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційна скарга була підписана особою, яка не має відповідних повноважень, оскільки по тексту довіреності відповідача зазначено як підприємство, у той час як за організаційно-правовою формою Мирноградська центральна міська лікарня є комунальною установою. Позивач зазначає, що не була звільнена у день, вказаний у попередженні про вивільнення. Відповідач не запропонував їй посади, які відкрились після її звільнення. Суд апеляційної інстанції помилково прийняв до розгляду як доказ посадову інструкцію завідувача складу, яка не була належним чином завірена. Звільнення проведено без згоди профспілкового комітету. Рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію відповідача не було оприлюднено.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Мирноградська центральна міська лікарня просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

27 серпня 2019 року справу переданосудді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року до участі у справі залучено правонаступника Мирноградської центральної міської лікарні - комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 17 листопада 1982 року по 11 червня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Мирноградською центральною міською лікарнею, працювала на різних посадах, у тому числі на посаді лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (0,1 ставка) (т.1, а.с. 6-7).

14 лютого 2018 року Мирноградська міська рада Донецької області прийняла рішення № VII/43-26 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні , відповідно до якого з метою оптимізації та підвищення ефективності медичного обслуговування малозахищених верств населення м. Мирноград, розширення можливостей щодо його доступності та якості, зокрема, виключено із організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами - 27,75 штатних одиниць та зубопротезну лабораторію - 17 штатних одиниць (т.1, а.с. 62).

На підставі цього рішення Мирноградською центральною міською лікарнею

видано наказ від 16 березня 2018 року № 101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників , до якого наказом

від 22 травня 2018 року № 147 внесено зміни щодо дати скорочення чисельності та штату працівників зазначених установ. Згідно з цим наказом з організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні виключається стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами; утворюється і включається до складу організаційної структури лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами (стоматологічний кабінет - 3,5 штатні одиниці) (т.1, а.с. 27, 28-31).

Зазначені зміни також закріплені у розділі 7 статуту Мирноградської центральної міської лікарні, затвердженого рішенням Мирноградської міської ради Донецької області від 14 лютого 2018 року № УП/43-26

(т.1, а.с. 191-193).

Про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_1 була персонально попереджена 23 березня 2018 року (т.1, а.с. 5, 154).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а також 16 травня 2018 року відповідач запропонував позивачеві вакантні посади, від яких остання відмовилась (т.1, а.с. 124, 125, 126, 154-155).

07 травня 2018 року адміністрація Мирноградської центральної міської лікарні направила до профспілкової організації, членом якої є позивач, подання з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1

(т.1, а.с. 117-118).

21 травня 2018 року первинна профспілкова організація прийняла рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача без належного правового обґрунтування (т.1, а.с. 122-123).

Повторне подання адміністрації від 22 травня 2018 року первинна профспілкова організація не розглядала (т.1, а.с. 120, 121).

Наказом Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня

2018 року № 206-к позивач була звільнена з посади лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами

(1,0 ставка) на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Підстава звільнення - рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № VII/43-26 і наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 № 101

(т.1, а.с. 4).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови.

І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наданим учасниками справи доказам, встановивши, що Мирноградська міська рада Донецької області прийняла 14 лютого 2018 року рішення № VII/43-26 щодо реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціальними прийомами, аОСОБА_1 повідомлялася відповідачем про наступне вивільнення за два місяці та їй було запропоновано інші вакантні посади у Мирноградській центральній міській лікарні (які існували на день звільнення позивача), що відповідали досвіду та кваліфікації ОСОБА_1 , від яких позивач відмовилась, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника про те, що попередження про наступне вивільнення втратило юридичну силу у зв`язку із внесенням змін до наказу Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101, є необґрунтованими, оскільки перенесення дати звільнення позивача на іншу дату (11 червня 2018 року) не потребує повторного попередження про звільнення у зв`язку із реорганізацією роботодавця.

Посилання касаційної скарги на відсутність згоди профспілки працівників охорони здоров`я України щодо звільнення позивача не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, оскільки суд, оцінивши відмову профспілкового органу у наданні згоди на звільнення, вважав, що його рішення не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його трудових прав. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги щодо відсутності повноважень у особи, яка подала апеляційну скаргу, на її підписання спростовуються належним чином оформленою довіреністю Мирноградської центральної міської лікарні

(т.2, а.с. 69) та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.2, а.с. 70), виданими на ім`я адвоката Павлової О. О. , яка подала апеляційну скаргу.

Ці та інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскарженого судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі позивача доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах трудового законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович