Рішення

від 13.01.2020 по справі 916/3333/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3333/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я. адвокат;

від відповідача: Ляшенко Т.В. директор, Гавриленко І.О. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СКАТ про стягнення 11280,13грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАТ про стягнення 11280,13грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України посилається на неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю СКАТ умов укладеного між сторонами договору №3631/1617-ТЕ-23 від 19.10.2016р. щодо своєчасних оплат за поставлений газ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2019р. відкрито провадження у справі №916/3333/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу для розгляду по суті на 05.12.2019р. о 11:30.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2019р. відкладено розгляд справи на 24.12.2019р. о 11:20 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 24.12.2019р. було оголошено перерву на 13.01.2020р. о 10:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 13.01.2020р. о 10:20.

У судовому засіданні від 13.01.2020р. відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні від 13.01.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3333/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СКАТ (відповідач, Споживач) було укладено договір №3631/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (далі договір) на виконання якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016 -2017р.р. природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору (п.1.1. договору).

Ціна за 1000куб.м. газу за договором становить 5930,40грн. разом з ПДВ (20%) (п.5.2. договору).

Згідно п.5.4. договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Споживачем п.6.1, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р.

Відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Згідно п.12.1. договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 536541,08грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 7285,07грн.

Позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, вказує, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у сумі 1076,50грн. та інфляційні витрати у сумі 2918,56грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 7285,07грн. пені, 1076,07грн. 3% річних та 2918,56грн. інфляційних витрат.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 19.10.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №3631/1617-ТЕ-23 постачання природного газу на виконання якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016 -2017р.р. природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах договору.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно у зв`язку з чим позивачем згідно умов 8.2. договору було нараховано відповідачу пеню у сумі 7285,07грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Споживачем п.6.1, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору, а саме п.10.3. договору сторони встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 7285,07грн. у тому числі за період з 27.12.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу у розмірі 27000,00грн., за період з 01.01.2017р. по 03.01.2017р. на суму боргу у розмірі 27000,00грн., за період з 26.01.2017р. по 30.01.2017р. на суму боргу у розмірі 70000,00грн., за період з 31.03.2017р. по 08.02.2017р. на суму боргу у розмірі 67500,00грн., за період з 09.02.2017р. по 12.02.2017р. на суму боргу у розмірі 50000,00грн., за період з 13.02.2017р. по 05.03.2017р. на суму заборгованості у розмірі 200000,00грн., за період з 06.03.2017р. по 14.02.2017р. на суму боргу у розмірі 31000,00грн., за період з 28.02.2017р. по 05.03.2017р. на суму боргу у розмірі 99000,00грн., за період з 06.03.2017р. по 06.03.2017р. на суму боргу у розмірі 71000,00грн., за період з 07.03.2017р. по 13.03.2017р. на суму боргу у розмірі 43000,00грн., за період з 14.03.2017р. по 15.03.2017р. на суму боргу у розмірі 27000,00грн., за період з 16.03.2017р. по 16.03.2017р. на суму боргу у розмірі 13000,00грн., за період з 28.03.2017р. по 29.03.2017р. на суму боргу у розмірі 83000,00грн., за період з 30.03.2017р. по 30.03.2017р. на суму боргу у розмірі 75000,00грн., за період з 31.03.2017р. по 18.04.2017р. на суму боргу у розмірі 57500,00грн., за період з 19.04.2017р. по 15.05.2017р. на суму боргу у розмірі 50000,00грн., за період з 16.05.2017р. по 30.05.2017р. на суму боргу у розмірі 22000,00грн., за період з 31.05.2017р. по 01.06.2017р. на суму боргу у розмірі 18000,00грн., за період з 02.06.2017р. по 12.06.2017р. на суму боргу у розмірі 8000,00грн., за період з 26.04.2017р. по 12.06.2017р. на суму боргу у розмірі 63609,47грн., за період з 13.06.2017р. по 18.06.2017р. на суму боргу у розмірі 49609,47грн., за період з 19.06.2017р. по 19.06.2017р. на суму боргу у розмірі 42609,47грн., за період з 20.06.2017р. по 10.10.2017р. на суму боргу у розмірі 29000,00грн., за період з 11.10.2017р. по 16.10.2017р. на суму боргу у розмірі 26000,00грн., за період з 17.10.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 23000,00грн., за період з 26.10.2017р. по 26.10.2017р. на суму боргу у розмірі 23000,00грн., за період з 27.10.2017р. по 16.11.2017р. на суму боргу у розмірі 20000,00грн., за період з 17.11.2017р. по 17.12.2017р. на суму боргу у розмірі 500,00грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 7285,07грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1076,07грн. у тому числі у тому числі за період з 27.12.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу у розмірі 27000,00грн., за період з 01.01.2017р. по 03.01.2017р. на суму боргу у розмірі 27000,00грн., за період з 26.01.2017р. по 30.01.2017р. на суму боргу у розмірі 70000,00грн., за період з 31.03.2017р. по 08.02.2017р. на суму боргу у розмірі 67500,00грн., за період з 09.02.2017р. по 12.02.2017р. на суму боргу у розмірі 50000,00грн., за період з 13.02.2017р. по 05.03.2017р. на суму заборгованості у розмірі 200000,00грн., за період з 06.03.2017р. по 14.02.2017р. на суму боргу у розмірі 31000,00грн., за період з 28.02.2017р. по 05.03.2017р. на суму боргу у розмірі 99000,00грн., за період з 06.03.2017р. по 06.03.2017р. на суму боргу у розмірі 71000,00грн., за період з 07.03.2017р. по 13.03.2017р. на суму боргу у розмірі 43000,00грн., за період з 14.03.2017р. по 15.03.2017р. на суму боргу у розмірі 27000,00грн., за період з 16.03.2017р. по 16.03.2017р. на суму боргу у розмірі 13000,00грн., за період з 28.03.2017р. по 29.03.2017р. на суму боргу у розмірі 83000,00грн., за період з 30.03.2017р. по 30.03.2017р. на суму боргу у розмірі 75000,00грн., за період з 31.03.2017р. по 18.04.2017р. на суму боргу у розмірі 57500,00грн., за період з 19.04.2017р. по 15.05.2017р. на суму боргу у розмірі 50000,00грн., за період з 16.05.2017р. по 30.05.2017р. на суму боргу у розмірі 22000,00грн., за період з 31.05.2017р. по 01.06.2017р. на суму боргу у розмірі 18000,00грн., за період з 02.06.2017р. по 12.06.2017р. на суму боргу у розмірі 8000,00грн., за період з 26.04.2017р. по 12.06.2017р. на суму боргу у розмірі 63609,47грн., за період з 13.06.2017р. по 18.06.2017р. на суму боргу у розмірі 49609,47грн., за період з 19.06.2017р. по 19.06.2017р. на суму боргу у розмірі 42609,47грн., за період з 20.06.2017р. по 10.10.2017р. на суму боргу у розмірі 29000,00грн., за період з 11.10.2017р. по 16.10.2017р. на суму боргу у розмірі 26000,00грн., за період з 17.10.2017р. по 25.10.2017р. на суму боргу у розмірі 23000,00грн., за період з 26.10.2017р. по 26.10.2017р. на суму боргу у розмірі 23000,00грн., за період з 27.10.2017р. по 16.11.2017р. на суму боргу у розмірі 20000,00грн., за період з 17.11.2017р. по 17.12.2017р. на суму боргу у розмірі 500,00грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1076,07грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 2918,56грн. за період з 01.04.2017р. по 30.04.2017р. на суму боргу у розмірі 50000,00грн., за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р. на суму боргу у розмірі 18000,00грн., за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р. на суму боргу у розмірі 63609,47грн., за період з 01.06.2017р. по 30.09.2017р. на суму боргу у розмірі 29000,00грн., за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму боргу у розмірі 20000,00грн., за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р. на суму боргу у розмірі 500,00грн., та здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 2838,69грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню у сумі 11200,26грн. у тому числі 7285,07грн. пені, 1076,07грн. 3% річних та 2838,69грн. інфляційних витрат, у позовних вимогах в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 79,87грн. судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СКАТ про стягнення 11280,13грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАТ (65070, м. Одеса, вул. Варненська, 26, код ЄДРПОУ 32894801) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7285,07грн. пені, 1076,07грн. 3% річних та 2838,69грн. інфляційних витрат, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАТ 79,87грн. інфляційних витрат - відмовити.

Повне рішення складено 15 січня 2020р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова