Рішення

від 10.01.2020 по справі 926/2601/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10 січня 2020 року Справа № 926/2601/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Товариства з додатковою відповідальністю "ДЕНИСІВКА"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 81472,84 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Терещенко Л.В.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" завернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "ДЕНИСІВКА" про стягнення шкоди у розмірі 81472,84 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 листопада 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 11 грудня 2019 року.

Також означеною ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізичну особу - ОСОБА_1 та зобов`язав останнього та відповідача надати суду відповідь, на поставлене позивачем питання у додатку до позовної заяви у відповідності до ст. 90 ГПК України.

10 грудня 2019 року від представника позивача засобами електронного зв`язку на електронну пошту Господарського суду Чернівецької області надійшла заява представника позивача, в якій останній просив суд провести судове засідання без участі Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", повторно зобов`язати відповідача та ОСОБА_1 надати відповідь на поставлене позивачем питання у додатку до позовної заяви у відповідності до ст. 90 ГПК України, провести наступні судові засідання у режимі відеоконференції.

Суд прийняв означену заяву до розгляду.

Відповідачем 10 грудня 2019 року через канцелярію подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що генеральний директор Киреляк Світлана Іванівна знаходиться на лікуванні з 26.11.2019 року, що підтверджується даними, зазначеними в листку непрацездатності, виданому міською лікарнею №1 міста Чернівці.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року у зв`язку із неявкою представників сторін відкладено розгляд підготовчого засідання на 26 грудня 2019 року, повторно зобов`язано відповідача та третю особу надати суду відповідь на поставлене позивачем питання у додатку до позовної заяви у відповідності до ст. 90 ГПК України.

18 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в приміщенні суду у зв`язку із фізичною неможливістю представника позивача бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року судове засідання на 26 грудня 2019 року призначено в режимі відеоконференції.

26 грудня 2019 року під час судового засідання відповідачем надано суду відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній надав відповіді на поставлені позивачем питання у додатку до позовної заяви у відповідності до ст. 90 ГПК України та вказав, що позовні вимоги визнає повністю, однак просить суд розстрочити виконання судового рішення на вісім місяців.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів надіслання відзиву на позовну заяву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Позивач в судовому засіданні 26 грудня 2019 року просив суд відкласти розгляд справи для можливості ознайомлення з відзивом на позовну заяву і доданими до нього документами, а також провести засідання в режимі відеоконференції

Ухвалою від 26 грудня 2019 року суд відклав підготовче засідання на 10 січня 2020 року. В задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке призначено на 10 січня 2020 року відмовив. Зобов`язав відповідача надати суду докази надіслання відзиву на позовну заяву і доданих до нього документів іншим учасникам справи. Попередив учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

26 грудня 2019 року, після проведення судового засідання, відповідач надав суду докази надіслання відзиву на позовну заяву і доданих до нього документів позивачу.

09 січня 2020 року позивач надіслав суду відповідь на відзив, в якому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, 09 січня 2020 року відповідач подав до суду письмове клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Так, розглянувши у судовому засіданні 10 січня 2020 року подану відповідачем 26 грудня 2019 року заяву про визнання позову, суд встановив, що остання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Пунктом 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із п. 1 та 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

06 березня 2018 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія УНІКА та ОСОБА_3 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №014034/4055/0000085 (далі договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу Audi Q5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі застрахований автомобіль).

23грудня 2018 року в м. Львів, на площі Соборній, 2 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу MAN 22.331, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали пошкодження.

Відповідно до довідки управління патрульної поліції та постанови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06.05.2019 року по справі №720/555/19, якою закрито провадження у справі в зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Так, відповідно до постанови Верховного суду від 07.02.2018 року по справі №910/18319/16, закриття адміністративної справи за закінченням строку притягнення до відповідальності прирівнюється до встановлення винуватості особи, адже у разі відсутності вини особи у скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (через відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

Відповідно до висновку судового експерта Вербова В.В. №425-18, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 191211,65 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у мовами договору.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України Про страхування страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, страхове відшкодування становить собою суму завданих страхувальнику збитків за мінусом франшизи, розмір якої встановлюється в договорі страхування.

Пунктом 1.3. договору страхування встановлено франшизу в розмірі 0,5 % від страхової суми.

07 лютого 2019 року на виконання умов договору страхування позивач платіжним дорученням №068344 здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ Ніко Захід Преміум в розмірі 180472,84 грн, виходячи з наступного розрахунку: 191211,65 грн (вартість відновлювального відповідно до висновку судового експерта) - 10738,81 грн (франшиза за договором страхування КАСКО ) = 180472,84 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, до позивача перейшло право на отримання від винуватця ДТП - ОСОБА_1 компенсації збитків завданих власнику застрахованого автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ "СТДВ "Глобус", згідно з полісом АМ/006245156 (ліміт за шкоду майну 100000,00 грн, франшиза 1000,00 грн), що підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

24 травня 2019 року страхова компанія винуватця ДТП - ТДВ "СТДВ "Глобус" на вимогу позивача платіжним дорученням №6202 виплатила на рахунок останнього страхове відшкодування в розмірі 99000,00 грн, що є лімітом відповідальності за страховим полісом (100000,00 грн ліміт відповідальності - 1000,00 грн франшиза).

28 травня 2019 року за вих. №3202 позивач направив до роботодавця винуватця ТДП - відповідача претензію про відшкодування збитків не покритих страховим відшкодуванням.

Те, що ОСОБА_1 є працівником відповідача підтверджується постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06.05.2019 року по справі №720/555/19, якою встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТзОВ Денисівка ; протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №142914 в якому зазначено, що ОСОБА_1 працює в ТзОВ Денисівка .

Те, що транспортний засіб MAN 22.331, на якому ОСОБА_1 потрапив у ДТП, належить Відповідачу підтверджується: довідкою про ДТП №3018358406108366; протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №142914.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

В правовій позиції Верховного суду України, висловленій при розгляді справи №6-2878цс15 зазначено:

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону №85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із пунктами 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь шкоди у розмірі 81472,84 грн (180472,84 (виплачене позивачем страхове відшкодування) - 99000,00 грн (відшкодування страхової компанії винуватця ДТП) = 81472,84 грн).

Також, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 331 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Так, судом встановлено, що відповідач в заяві про розстрочку виконання рішення не вказав належних обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у визначений строк або встановленим господарським судом спосіб.

Отже, вказані відповідачем у заяві обставини не є такими, що відповідають визначеним в ст.131 ГПК України обставинам при яких надається розстрочка виконання рішення. Заявником не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для розстрочки виконання рішення в спірному випадку.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення, оскільки відповідач не довів наявність обставин, що ускладнили б виконання рішення або робили б його неможливим.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, з огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений платіжним дорученням №000522 від 14 серпня 2019 року судовий збір в розмірі 960,50 грн, решту судового збору у сумі 960,50 грн покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 191, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код 20033533) до Товариства з додатковою відповідальністю "ДЕНИСІВКА" (58007, м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 64-Б, код 05482417) про стягнення 81472,84 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "ДЕНИСІВКА" (58007, м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 64-Б, код 05482417) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код 20033533) шкоду у розмірі 81472,84 грн, а також 960,50 грн судового збору.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код 20033533) з державного бюджету сплачений платіжним дорученням №000522 від 14 серпня 2019 року судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України рішення складено та підписано 15 січня 2020 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок