Постанова

від 15.01.2020 по справі 910/14150/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14150/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" (далі - ТОВ "ТОРУМ", скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (головуючий - суддя Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

за заявою ТОВ "ТОРУМ"

про забезпечення позову

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл"

у справі № 910/14150/19

Історія справи

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. ТОВ "ТОРУМ" у 10.10.2019 звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову від 10.10.2019 № б/н, відповідно до якої, з урахуванням заяви про уточнення заяви про забезпечення позову, просило суд до пред`явлення позову забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії договору, укладеного за результатами процедури № UА-2019- 03-07-001178-b шляхом заборони Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815), в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код: 40081347) і Товариству з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" (01042, України, м. Київ, вул. М. Приймаченко, буд. 1/27, код ЄДРПОУ 39248284) вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01.

11.10.2019 заявником подано уточнення заяви про забезпечення позову, щодо того, що позовну заяву про визнання недійсним договору від 09.09.2019 №ЦЗВ-14-02719-01 буде подано протягом строку, встановленого статтею 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.2. Заява ТОВ "ТОРУМ" про забезпечення позову обґрунтована таким.

ТОВ "ТОРУМ" приймало участь у відкритих торгах, оголошених Філією "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" на закупівлю наступних товарів: 09210000-4 Мастильні засоби (оливи та мастильні матеріали), що оголошена в електронній системі закупівель за ідентифікатором UA-2019-03-07-001178-b.

За вказаною процедурою, окрім позивача, свої пропозиції подали ТОВ "МІРОІЛ", ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХІЛЛ КОРПОРЕЙШН-ЮКРЕЙН", ТОВ "КОРНЕТ ХОЛДИНГ", 09.08.2019 електронною системою проведено аукціон, за результатами якого визначено переможця відкритих торгів - ТОВ "МІРОІЛ". 28.08.2018 замовником оприлюднено повідомлення про намір укласти договір, а 09.09.2019 укладено договір № ЦЗВ-14-02719-01 між Філією "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "MIPOIЛ".

На думку заявника, договір № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019 є недійсним, оскільки його умови відрізняються від змісту тендерної пропозиції TOB "MIPOЛ" в частині дати виготовлення запропонованого товару.

За оскаржуваною процедурою закупівлі, 13.05.2019 згідно з протокольним рішенням тендерного комітету АТ "Українська залізниця" філії "ЦЗВ" № 2495/45/-19-Т, пропозиції ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХІЛЛ КОРПОРЕЙШН- ЮКРЕЙН" та ТОВ "КОРНЕТ ХОЛДІНГ" відхилені, як такі що не відповідали вимогам документації конкурсних торгів в частині дотримання умов СТП-Н 04-009:2017 "Мастила та оливи для ТРС, машин та механізмів ПАТ "Укрзалізниця".

Тим самим протоколом від 13.05.2019, пропозиція ТОВ "ТОРУМ" визнана такою, що відповідає умовам технічної документації, зокрема технічним та якісним вимогам за процедурою закупівлі UA-2019-03-07-001178-b.

Не погоджуючись з рішенням Тендерного комітету замовника, ТОВ "КОРНЕТ ХОЛДІНГ", пропозицію якого було відхилено, звернулось до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі Колегія) зі скаргою № 17/05-СК2 від 17.05.2019 на рішення Тендерного комітету Замовника, в якій просило скасувати рішення про відхилення ТОВ "КОРНЕТ ХОЛДІНГ" та скасувати рішення про допущення ТОВ "ТОРУМ", оформлені протоколом засідання Тендерного комітету від 13.05.2019 № 2495/45/-19-Т.

За результатами розгляду даної скарги, Колегією прийнято рішення від 31.05.2019 №№7021-р-пк/пз, яким зобов`язано замовника скасувати рішення за вказаною процедурою закупівлі про відхилення пропозицій ТОВ "КОРНЕТ ХОЛДІНГ", а також рішення про допуск до аукціону тендерної пропозиції позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішення Колегії, ТОВ "ТОРУМ" оскаржило зазначене рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва, адміністративна справа № 640/10825/19.

Замовник виконав його, що оформив протоколом від 08.07.2019 № 165/19-Т, яким скасував рішення про допущення тендерної пропозиції ТОВ "ТОРУМ" та відхилено тендерну пропозицію ТОВ "ТОРУМ" за процедурою закупівлі мастильних засобів, що оголошена в електронній системі закупівель за ідентифікатором UA-2019-03-07-001178-b.

09.08.2019 електронною системою проведено аукціон, за результатами якого визначено переможця відкритих торгів - ТОВ "МІРОІЛ", та 28.08.2018 замовником оприлюднено повідомлення про намір укласти договір; а 09.09.2019 укладено договір № ЦЗВ-14-02719-01 між Філією "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРОЛ".

На думку заявника, з огляду на викладені вище обставини, рішення замовника, що оформлене протоколом від 08.07.2019 №№ 165/19-Т про виконання скасованого рішення Колегії, є незаконними та підлягає скасуванню у судовому порядку. Як наслідок, електронний аукціон, за оскаржуваною процедурою є незаконним, як і торги за процедурою закупівлі, що оголошена замовником в електронній системі закупівель за ідентифікатором № UA-2019-03-07-001178-b, оскільки позивач, з огляду на незаконне рішення Тендерного комітету замовника оформлене протоколом 08.07.2019 № 165/19-Т, був позбавлений можливості прийняти участь у процедурі закупівлі.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 (суддя Ягічева Н.І.): заяву ТОВ "Торум" про забезпечення позову задоволено; вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії договору, укладеного за результатами процедури № UА-2019-03-07-001178-b шляхом заборони Акціонерному товариству Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, Ідентифікаційний код 40075815), в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код: 40081347) і Товариству з обмеженою відповідальністю МІРОІЛ (01042, України, м. Київ, вул. М. Приймаченко, буд. 1/27, код ЄДРПОУ 39248284) вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01.

2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наслідком заборони відповідачам вчиняти певні дії, спрямовані на виконання оскаржуваного договору, не матиме для останніх негативних майнових наслідків, однак, у разі не застосування таких заходів, позивач повністю позбавляється можливості розраховувати на відновлення своїх прав у разі задоволення позову по суті. Крім того, місцевий суд зазначив, що забезпечення позову, про яке просить ТОВ "ТОРУМ", до вирішення спору судом у даній справі відповідає предмету заявленого позову, та водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019: апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 у справі №910/14150/19 задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 про забезпечення позову у справі №910/14150/19 скасовано; відмовлено ТОВ "ТОРУМ" у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/14150/19.

2.4. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову не врахував майнових наслідків заборони відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що одним з основних завдань філії "Центр забезпечення виробництва" є забезпечення потреб АТ "Укрзалізниця", зокрема, паливно-мастильними матеріалами та організація, здійснення централізованої закупівлі, укладання договорів, контрактів, угод, на постачання з юридичними та фізичними особами.

Продукція, закупівлю якої здійснює філія "Центр забезпечення виробництва", є стратегічно важливою для залізничного транспорту та потребує значних фінансових витрат, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що непоставка продукції загрожує зривом плану пасажирських та вантажних перевезень, ремонту рухомого складу (пасажирських вагонів) та верхньої будови колії на залізницях України, що в свою чергу може призвести до незворотних, негативних наслідків у великому масштабі та впливає на питання безпеки руху на залізничному транспорті в цілому, при тому, що ані філія "Центр забезпечення виробництва", ані АТ "Укрзалізниця" не формує запаси таких матеріалів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що на його переконання, у даному випадку має місце зловживання ТОВ "ТОРУМ" процесуальними правами, шляхом одночасного подання кількох ідентичних заяв про застосування заходів забезпечення позову у різних провадженнях. Так, доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ "ТОРУМ" як у справі № 910/12355/19, так і у справі № 910/14150/19 є абсолютно ідентичними.

Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2019 у справі № 640/10825/19, на яке посилався суд під час розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 910/14150/19 на час забезпечення позову не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019 скасовано та прийнято нове про відмову в позові ТОВ "ТОРУМ" про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, та зобов`язання вчинити дії.

Також судом зазначено про те, що суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності ТОВ "ТОРУМ" зв`язку змісту порушеного права та інтересу з способом та наслідками забезпечення позову. Адже, ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем торгів чи визнання за ним права на здійснення поставки відповідного товару.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "ТОРУМ", посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 910/14150/19, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 про забезпечення позову залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Торум" вважає, що скасування апеляційним судом заходів забезпечення позову призведе до того, що реальне відновлення прав позивача у разі задоволення позовних вимог буде неможливим.

4.2. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції правомірно вжито заходи забезпечення позову, які не мають своїм наслідком будь-яких майнових втрат відповідачів та не порушують інтереси сторін. На думку скаржника, зупинення дії оскаржуваного договору не призведе до зупинення роботи всього залізничного транспорту.

ТОВ "Торум" зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права, а саме: статтю 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статтю 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ; статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неправильно застосовані норми процесуального права, зокрема статті 2, 136, 137 ГПК України. А також скаржник зазначив, що оспорювані судові рішення протирічать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2019 у справі №904/3168/18 та у справі № 910/6914/19.

4.3. Скаржник вказує на те, що позивач просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії направлені на виконання оскаржуваного договору, що не є тотожним визнанню договору недійсним, а має на мені лише фіксацію фактичних обставин на момент подачі позову, до вирішення позовних вимог по суті, оскільки якщо позовні вимоги не знайдуть свого підтвердження, становище відповідачів буде відновлено до того стану, яким воно було до вжиття заходів забезпечення позову.

5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва 02.01.2020 подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "ТОРУМ", в якому просило залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Щодо підтвердження негативних обставин для АТ Укрзалізниця у разі вжиття заходів забезпечення позову, то АТ Укрзалізниця вказує на те, що позивач не доводить до відома суду касаційної інстанції, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 910/13985/19 було вжито заходів забезпечення позову: зупинено дію договору, укладеного за результатами процедури № ЦА-2019-03-07-000542-С, шляхом заборони АТ Укрзалізниця в особі філії ЦЗВ та ТОВ КОРНЕТ ХОЛДИНГ вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 №ЦЗВ-14-02819-01 (постанова оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Таким чином, з 04.11.2019 до 12.12.2019 (дня скасування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду заходів забезпечення позову) було зупинено поставку олив та мастильних матеріалів за вищевказаним договором.

5.3. При цьому, АТ Укрзалізниця звертає увагу на те, що відповідно до пункту 11.1 договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02819-01 сторони погодились, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони. АТ Укрзалізниця не давало згоди на передачу конфіденційної інформації третім особам, а тому докази, одержані з порушенням закону, судом не мають прийматися.

5.4. АТ Укрзалізниця зазначає, що внаслідок систематичного опору та перешкод під час проведення процедур закупівель олив та мастильних матеріалів, що проводились замовником протягом 2019 року, що є штучно сформованою ситуацією для зриву закупівлі стратегічно важливої для потреб держави продукції, АТ Укрзалізниця опинилась на межі зриву плану пасажирських та вантажних перевезень, ремонту рухомого складу (в тому числі пасажирських вагонів) та верхньої будови колії, оскільки ця продукція є вкрай необхідною для функціонування дизельного парку залізничних локомотивів.

5.5. АТ Укрзалізниця було вимушене для недопущення зриву перевізного процесу та забезпечення регіональних філій АТ Укрзалізниця цю продукцію позичити. Так, АТ Укрзалізниця в особі філії ЦЗВ протягом 2019 року уклала договори позики оливи моторної М-14В2 та оливи моторної М-14Г2ЦС для дизельних двигунів в загальному обсязі понад 1,8 тис. тон.

5.6. Також АТ Укрзалізниця у відзиві зазначає про зловживання ТОВ "ТОРУМ" процесуальними правами. Зокрема, АТ Укрзалізниця вказує про те, що крім заяви про забезпечення позову у цій справі, ТОВ ТОРУМ також неодноразово подавались аналогічні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії договору, укладеного за результатами процедури № ОА-2019-03-07-001178-b шляхом заборони АТ Укрзалізниця в особі філії ЦЗВ та ТОВ МІРОІЛ вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01, зокрема у справі № 910/11837/19 та у справі № 910/12016/19 у задоволенні заяви відмовлено згідно з ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 та від 04.09.2019 відповідно.

5.7. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/12355/19 було задоволено заяву ТОВ ТОРУМ про забезпечення позову та ухвалено зупинити дію договору, укладеного за результатами процедури № ЦА- 2019-03-07-001178-b шляхом заборони АТ Укрзалізниця в особі філії ЦЗВ та ТОВ МІРОІЛ вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ- 14-02719-01. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/12355/19, залишеною в силі постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 19.12.2019, вищевказана ухвала суду першої інстанції скасована.

5.8. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" (далі - ТОВ "МІРОІЛ") 03.01.2020 направило на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, та просить касаційну скаргу ТОВ ТОРУМ залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

5.9. У відзиві ТОВ "МІРОІЛ" посилався на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 21.11.2018 у справі №926/8556/17, від 19.12.2019 у справі №910/12355/19, від 12.12.2019 у справі №910/13985/19; від 12.06.2019 №910/773/19, від 09.10.2018 №920/407/18.

5.10. ТОВ "МІРОІЛ" зазначає, що судом першої інстанції не враховано ступіть доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу з способом та наслідками забезпечення позову.

6. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.2. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

7.3. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.4. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

7.5. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

7.6. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

7.7. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

7.8. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

7.9. Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

7.10. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.11. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

7.12. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

7.13. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.14. Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

7.15. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

7.16. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

7.17. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

7.18. Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

7.19. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

7.20. Оскільки у цій справі позивач звернувся із заявою до подання позову, та зазначив про намір звернутися до суду з позовною вимогою немайнового характеру (визнання недійсним договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

7.21. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

7.22. Як правильно наголошено судом апеляційної інстанції, у поданій до суду заяві про забезпечення позову заявником не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки навіть у разі прийняття судом такого рішення зазначене не призведе до автоматичного та безумовного визнання ТОВ "ТОРУМ" переможцем спірної закупівлі чи визнання за ним права на здійснення поставки відповідного товару.

7.23. Посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 зі справи № 640/10825/19, яким заявник обґрунтовує підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув уваги на те, що зазначене судове рішення не набрало законної сили через його оскарження в апеляційному порядку, у зв`язку з чим як у суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для його врахування при вирішенні питання щодо забезпечення позову зі справи. Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що на момент винесення оскаржуваної постанови це судове рішення вже скасоване постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019.

7.24. Також суд касаційної інстанції зазначає, що запропонований заявником спосіб забезпечення майбутнього позову, враховуючи предмет та підставу позову про який зазначив заявник, має ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.

Водночас, статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Натомість застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, підстав для відступлення від якого у суду касаційної інстанції немає.

7.25. Таким чином, суд апеляційної інстанції, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з дотриманням норм процесуального права, навівши в своєму судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із позовними вимогами, які має намір подати заявник, у зв`язку з чим правильно скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

7.26. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

7.27. З огляду на зазначене у розділі 7 цієї постанови, суд касаційної інстанції відхиляє доводи ТОВ "ТОРУМ", викладені у пунктах 4.1 - 4.4 цієї постанови, як необґрунтовані.

7.28. Доводи скаржника щодо невідповідності оскаржуваної постанови правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 904/3168/18, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи та приймалися за іншої фактично-доказової бази.

7.29. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у касаційній скарзі скаржник послався на правову позицію викладену у справі № 910/6914/19, зазначивши, що вказана позиція висловлена Верховним Судом, проте вказана справа, на момент розгляду цієї касаційної скарги, у суді касаційної інстанції не переглядалась, а наведена скаржником позиція висловлена у названій справі у постанові від 19.08.2019 Північним апеляційним господарським судом.

7.30. Інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої та апеляційної інстанції, та переоцінки оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.31. Доводи Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва , викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "ТОРУМ" не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "ТОРУМ" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що відповідаює вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

Понесені ТОВ "ТОРУМ" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 910/14150/19- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов