Справа № 236/2174/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2020 рокуКраснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю: секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лиман, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
13.06.2019 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лиманської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування(а.с.3).
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Фальченко І.В. в судове засідання не з`явились, просять розглянути цивільну справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги, про що надали до суду відповідну заяву (а.с.116).
Відповідач - представник Лиманської міської ради Донецької області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, рішення прийняти на розсуд суду(а.с.114-115).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.
Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тетянівка, Слов`янського району, Донецької області померла мати позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 30(а.с.5, 11).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. ст. 1217 та 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з земельних ділянок: площею 0,1916 га, кадастровий номер 1423056000:02:000:0471, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської ради (колишньої Новоселівської селищної ради Краснолиманського району) Донецької області; площею 3,6344 га, кадастровий номер 1423056600:04:000:0087 та площею 0,7066 га, кадастровий номер 1423056600:04:000:0446, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованихї на території Лиманської міської ради (колишньої Ярівської селищної ради Краснолиманського району) Донецької області. Зазначені земельні ділянки належали ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯБ №477017, виданого 02.03.2006 Краснолиманською міською радою та на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯБ №476929, виданого 02.03.2006 Краснолиманською міською радою(а.с.7-8).
Положеннями статей 1261, 1268 ч.3 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину в установленому законом порядку на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняв її чоловік, відповідно батько позивача, ОСОБА_3 , який проживав на час відкриття спадщини з ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виданою Маяківською селищною радою 07.11.2018 № 1563(а.с.26). Однак ОСОБА_3 прийнявши спадщину, за життя не встиг оформити своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Зарічне, Лиманського району, Донецької області помер батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 342(а.с.6,11).
Спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , залишалися позивачка ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину (ст. 1269, 1270 ЦК України), що підтверджується матеріаами спадкової справи наданими 08.07.2019 Другою слов`янською державною нотаріальною конторою на вимогу суду(а.с.23-61), інші спадкоємці відсутні(а.с.51).
Однак постановою від 09.04.2019 державним нотаріусом Другої слов`янської державної нотаріальної контори Грецькою Т.П. позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на майно було відмовлено з тих підстав, що нотаріусу не подані документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім`я померлого(а.с.9).
Відповідно до п. 4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Так відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частина 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обовязків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним .
Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Тобто на сьогоднішній день позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку - шляхом отримання нотаріального свідоцтва про право на спадщину за законом - оформити свої права на вказане майно.
Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Вказані роз`яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкуванняяке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , померлогоІНФОРМАЦІЯ_2.
Керуючись ст. 15, 16, 25, 328, 392, 1216, 1218,1261,1268,1269 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно за законом, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , померлогоІНФОРМАЦІЯ_2 та складається з:
земельної ділянки, площею 0,1916 га, кадастровий номер 1423056000:02:000:0471, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської ради (колишньої Новоселівської селищної ради Краснолиманського району) Донецької області;
земельної ділянки, площею 3,6344 га, кадастровий номер 1423056600:04:000:0087, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської ради (колишньої Ярівської селищної ради Краснолиманського району) Донецької області;
земельної ділянки, площею 0,7066 га, кадастровий номер 1423056600:04:000:0446, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської ради (колишньої Ярівської селищної ради Краснолиманського району) Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складений 14.01.20.
Суддя-
Суд | Краснолиманський міський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2020 |
Оприлюднено | 16.01.2020 |
Номер документу | 86913750 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Краснолиманський міський суд Донецької області
Саржевська І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні