Рішення

від 25.10.2019 по справі 160/8069/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/8069/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-2605-54/413-У від 11.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ :

20.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача 1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідача 2 уповноваженої особи Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області Ткачука Геннадія Анатолійовича, у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-2605-54/413-У від 11.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 21.04.2009 року по теперішній час він професійно займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2006 від 21.04.2009 року. З 04.09.2014 р. по 17.05.2017 р. право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено згідно п.1 ч.1 ст. 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відповідно до заяви. Вказано, що на даний період часу позивач офіційно не працював, ніякого доходу не отримував, знаходився на лікуванні за межами країни.

Також, зауважено, що з червня 2017 року позивач офіційно був працевлаштований на підприємствах, отримував заробітну плату, підприємства сплачували всі податки з його доходів, у тому числі ЄСВ, що підтверджується випискою Пенсійного фонду України за формою ОК-5.

З квітня 2018 року по теперішній час позивач офіційно працевлаштований та працює на посаді адвоката Адвокатського об`єднання Фінекс . Отже, будучи найманим працівником, позивач не отримував жодного доходу від самостійного безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю як самозайнята особа, а реалізовував своє право на заняття адвокатською діяльністю, працюючи адвокатом у спеціалізованому підприємстві - адвокатському об`єднанні, яке і є у даних правовідносинах платником всіх податків за позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №160/8069/19. Зупинено стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року № Ф-2605-54/413-У в розмірі 18 276,72 грн., на підставі якої Тернівським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження ВП № 59476483, до набрання рішенням суду законної сили.

27.09.2019 року (вх. №54684/19) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Контролюючим органом було встановлено, що в інтегрованій картці платника податків позивача обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн., а тому, така сума підлягає стягненню.

03.10.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що відповідачем не зазначено жодного аргументу на підтвердження своєї позиції щодо наведених в позовній заяві обставин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №4 від 14.04.2009 року позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №2006.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, за ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 року рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 18 276,72 грн.

11 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2605-54/413-У, якою позивачу визначено до сплати 18 276,72 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивачем оскаржено його до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами п. 2. п. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

За визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно п. 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про адвокатуру", адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

У випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом №2006.

Водночас, позивач з 11.04.2018 року офіційно працевлаштований та працює на посаді адвоката Адвокатського об`єднання Фінекс (ЄДРПОУ 36726450), розташованого за адресою: вул. Барикадна, 6.11а, оф.8, м. Дніпро, отримує заробітну плату, об`єднання перераховує до відповідних бюджетів усі обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписки за формою ОК-5 Пенсійного фонду України та довідками Адвокатського об`єднання Фінекс , відповідно до яких ЄСВ за 2018 р. перераховано в сумі 7242,40 грн., ЄСВ за 7 місяців 2019 року перерахований в сумі 6622 грн..

Вказані обставини виключають обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності. Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що позивач, будучи найманим працівником, отримував інший дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на те, що позивач не провадив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Разом з тим, суд враховує посилання позивача на практику ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, а саме, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України", "Щокін проти України").

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами нарахування позивачу єдиного внеску, що стало підставою для виникнення недоїмки, суд дійшов висновку про протиправність винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-2605-54/413-У від 11.02.2019 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-2605-54/413-У від 11.02.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року №Ф-2605-54/413-У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник