Рішення

від 03.01.2020 по справі 140/1034/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 року 12:57 ЛуцькСправа № 140/1034/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Манзія П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз"), яке із 13 травня 2019 року перейменоване у Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"), звернулось із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія) про визнання протиправною та скасування постанови № 387 від 22 березня 2019 року "Про накладення штрафу на ПАТ "Волиньгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комісія із проведення перевірки НКРЕКП у березні 2019 року провела позапланову перевірку ПАТ Волиньгаз щодо дотримання пункту 2.1. глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 лютого 2017 року № 201 (далі - Ліцензійні умови з розподілу) (відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно із постановою НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 813).

За результатами вказаної перевірки складено акт від 15 березня 2019 року № 78, відповідно до висновків якого установлено порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо дотримання вимог Закону України Про ринок природного газу , чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу.

На підставі акта перевірки № 78 від 15 березня 2019 року відповідач прийняв постанову № 387 від 22 березня 2019 року про накладення штрафу на ПАТ Волиньгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання , якою на позивача накладено штраф у розмірі 850 000 грн за виявлені порушення; зобов`язано його привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом НОМЕР_1 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильників природного газу; привести дії останнього у відповідність до вимог чинного законодавства, шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу починаючи з жовтня 2018 року; повідомити Антимонопольний комітет України щодо можливих ознак зловживання ПАТ Волиньгаз монопольним становищем на ринку природного газу в частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.

АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" вважає постанову № 387 від 22 березня 2019 року протиправною, оскільки підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення ОСОБА_1 від 25 грудня 2018 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., яка не є споживачем природного газу у розумінні Кодексу газорозподільних систем, оскільки типовий договір розподілу природного газу із нею не укладався (такий договір укладено із ОСОБА_2 , ЕІС-код НОМЕР_1 ). Окрім того, форма акта перевірки № 78 від 15 березня 2019 року не відповідає уніфікованій формі, яка визначена додатком 2 до Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженою постановою КМУ від 10 травня 2018 року № 342 Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методика № 342).

Також позивач зазначив, що правовою підставою для приведення об`ємів природного газу по об`єктах побутових споживачів є: Закон України Про ринок природного газу від 09 квітня 2015 року; Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року; Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року; Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496; Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500. Вважає, що лише природний газ, який приведено до стандартних умов, може розглядатись як товар. На законодавчому рівні було забезпечено принцип рівності споживачів на ринку природного газу та передбачено проведення розрахунків всіх категорій споживачів за природний газ, як товар, за умови приведення спожитих обсягів до стандартних умов, що відповідає принципу єдності вимірювань, передбаченого частиною третьою статті 18 Закону України Про ринок природного газу .

Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов від 24 квітня 2019 року (арк. спр. 100-113, т. 1) відповідач позовних вимог не визнав. Вказав, що відповідно до Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проведення позапланової перевірки дотримання Ліцензіатом ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності належить до виключних повноважень Комісії, яка, у свою чергу була проведена в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством України, за результатами якої прийнято оскаржену постанову; складений за результатами перевірки акт відповідає уніфікованій формі Методики № 342. Також вказує, що норми Кодексу газорозподільних систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення об`ємів спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсяг (куб.м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів.

Пунктом 5.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498 передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі газорозподільних систем.

Норми Кодексу щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовуються виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу в куб. м в енергетичні одиниці та надання їх побутовим споживачам інформаційно (Розділ ХV Кодексу); чинним законодавством не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов природного газу при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами.

Нарахування за послуги з газопостачання побутовим споживачам здійснюються постачальником на підставі даних щодо об`єму спожитого природного газу, отриманих від Оператора ГРМ.

При цьому, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється виключно в одиницях об`єму природного газу (м куб.) на підставі даних лічильника природного газу.

Розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в м куб. (доказом цього є платіжки від фізичних осіб-заявників, що зверталися до НКРЕКП з приводу неправомірних дій Ліцензіату, які містяться в матеріалах справи).

Відповідач також зазначив, що витрати на закупівлю природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат включаються до тарифу на розподіл природного газу на підставі відповідної Методики (окремо для побутових і не побутових споживачів). На переконання Комісії, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а, отже, стягнення додаткових плат із побутових споживачів є неправомірним, оскільки свідчить про подвійне стягнення вартості за різницю у вимірах (за тарифом Ліцензіата та одночасно за рахунок побутових споживачів).

З огляду на вказане, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 24 травня 2019 року (арк. спр. 169-175, т. 1) позивач повторно зазначив, що позапланову перевірку проведено на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 , яка не є споживачем природного газу, оскільки договірних відносин між останньою та позивачем не існує. ЕІС-код НОМЕР_1, за яким проведено перевірку, присвоєну ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). Також зазначив, що приведення газу до стандартних умов є обов`язком постачальника природного газу, а подвійне включення вартості різниці у приведенні природного газу до стандартних умов до нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат; відповідність акта уніфікованій формі відповідачем не підтверджено і не доведено.

У запереченні на відповідь на відзив від 31 травня 2019 року (арк. спр. 204-212, т. 1) відповідач вказав, що перевірку проведено за ЕІС-кодом, який присвоєно точці комерційного обліку: АДРЕСА_1. Повторно наголосив на відповідності акта перевірки №78 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, який набрав чинності 12 серпня 2018 року, Методики № 342. Також зазначив, що розрахунок за природний газ здійснюється виключно у кубічних метрах, що стверджується даними у виставлених споживачам природного газу рахунках для його оплати, а отже, переведення його в енергетичні одиниці має лише інформаційний характер для останніх. Окрім того, повторно навів доводи, зазначені у відзиві на позов.

У додаткових поясненнях від 18 червня 2019 року, 16, 23 грудня 2019 року учасники процесу підтвердили власні правові позиції, не погодившись із доводами протилежної сторони. В обгрунтування правомірності винесеної Постанови №387 представник НКРЕКП як доказ зловживання монопольним становищем АТ Волиньгаз щодо донарахування об`єму використаного побутовими споживачами природного газу понад об`єми, визначені лічильником, що призвели до ущемлення інтересів споживачів навів рішення Антимонопольного комітету України від 10 грудня 2019 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, зокрема АТ Волиньгаз (арк. спр. 216-218, т. 1, 116-122, т. 2, 130-133, т. 2).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 02 травня 2019 року (арк. спр. 1, т. 1), про що сторін належно повідомлено (83-85, т. 1). Підготовче засідання 02 травня було відкладене за клопотанням представника позивача на 29 травня 2019 року (арк. спр. 147-151, т. 1).

У підготовчому засіданні 29 травня 2019 року строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів та оголошено перерву до 20 червня 2019 року; у подальшому - до 08 липня 2019 року (арк. спр. 200-203, 246-250, т. 1).

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року за клопотанням представника позивача провадження у даній справі було зупинено до набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі № 640/20866/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Державна регуляторна служба України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про визнання протиправною та скасування постанови від 23 листопада 2018 року № 1488 (арк. спр. 34-35, т. 2). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про зупинення провадження в адміністративній справі № 140/1034/19 від 08 липня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (арк. спр. 88-90, т. 2).

Із 26 листопада 2019 року Волинський окружний адміністративний суд продовжив розгляд даного спору; у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17 грудня 2019 року, у якому оголошувалась перерва до 26 грудня 2019 року, до 03 січня 2020 року (арк. спр. 103-107, 128-129, 135-136, т. 2).

У судове засідання 03 січня 2020 року представник відповідача не прибув, водночас, надіслав до суду клопотання від 28 грудня 2019 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття жодного із представників Комісії (арк. спр. 137-139, т. 2). Суд вказане клопотання залишив без задоволення з огляду на його необґрунтованість та враховуючи, що у судових засіданнях, які передували цьому засіданню, представнику відповідача судом було надано вступне слово та додаткові пояснення, що підтверджується протоколами судових засідань, з огляду на що, було прийнято рішення продовжити слухати справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення (вступне слово) представників позивача і відповідача, перевіривши доводи учасників справи по суті, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, які грунтуються на повному всебічному і об`єктивному з`ясуванню всіх обставин справи встановив такі обставини.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз"), яке із 13 травня 2019 року перейменоване у Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз", зареєстроване як суб`єкт господарювання 04 січня 1992 року; основний вид економічної діяльності - розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (35.22 за КВЕД), що стверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 24497871 від 15 травня 2019 року (арк. спр. 176-180, т. 1).

До Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 02 січня 2019 року надійшло звернення ОСОБА_1 № ЗВГ-35/19 від 25 грудня 2018 року щодо законності збільшення ціни за спожитий газ у листопаді 2018 року із урахуванням коефіцієнта 1,06 (арк. спр. 117-118, т. 1).

У зв`язку із отриманням вказаного звернення, Комісія звернулася із листом № 80/14/7-19 від 04 січня 2019 року до Державної регуляторної служби України та Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України про надання погодження для проведення позапланової перевірки, зокрема ПАТ "Волиньгаз" (арк. спр. 119-120, т. 1).

Також, листами від 09 січня 2019 року №217/14/7-19, від 18 січня 2019 року № 610/14/7-19 відповідач надав Державній регуляторній службі України та Експертно-апеляційній раді при Державній регуляторній службі України додаткові документи та пояснення до листа від 04 січня 2019 року №80/14/7-19, з проханням врахувати їх під час розгляду питання щодо проведення позапланових перевірок (арк. спр. 121-125, т. 1).

Державна регуляторна служба України листом від 25 лютого 2019 року №1155/0/20-19 погодила Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проведення позапланової перевірки додержання вимог пункту 2.1 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України від 09 квітня 2015 року №329-VII "Про ринок природного газу", чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме щодо донарахування побутовим споживачам обсягів природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, зокрема, в ПАТ "Волиньгаз" відповідно до звернення громадянки ОСОБА_1 (арк. спр. 126-130, т. 1).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пункту 4 частини дев`ятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", на підставі звернень побутових споживачів, ураховуючи лист Державної регуляторної служби України від 25 лютого 2019 року №1155/0/20-19, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 314 від 05 березня 2019 року "Про проведення позапланових перевірок ПАТ "Вінницягаз", ПАТ "Волиньгаз", ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Житомиргаз", ПАТ "Закарпатгаз", ПАТ "Запоріжгаз", ПАТ "Івано-франківськгаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Криворіжгаз", ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Миколаївгаз", ПАТ "Рівнегаз", ПАТ "Сумигаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Харківміськгаз", ПАТ "Хмельницькгаз", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Чернігівгаз" щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, у частині питань, необхідності перевірки яких стали підставами для здійснення цих заходів (арк. спр. 131-132, т. 1).

На підставі вказаної постанови, відповідач видав посвідчення № 113 від 07 березня 2019 року для проведення позапланової перевірки ліцензіата Публічного акціонерного товариства "Волиньгаз" щодо дотримання пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на строк із 11 по 15 березня 2019 року (арк. спр. 133-134, т. 1).

У відповідь на запит сектору НКРЕКП у Волинській області від 11 березня 2019 року за № 35-17/87 про надання інформації щодо здійснення донарахування побутовому споживачу природного газу обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, ПАТ "Волиньгаз" листом № 43003.2-Лв-1146-0319 від 11 березня 2019 року надало відповідну інформацію щодо фактичних обсягів розподілу природного газу, обсягів приведення до стандартних умов, обсягів природного газу, переданих постачальнику та оператору ГТС, по споживачу ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 (арк. спр. 30-38, т. 1).

У вказаному листі позивач, окрім іншого, також повідомив сектор НКРЕКП у Волинській області, що ОСОБА_1 не є споживачем природного газу у розумінні Кодексу газорозподільних систем (у зв`язку із відсутністю договірних відносин із останньою). За вказаною адресою іншому побутовому споживачу присвоєно персональний ЕІС-код НОМЕР_1.

Із 11 по 15 березня 2019 року відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пункту 4 частини дев`ятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", на підставі постанови НКРЕКП № 314 від 05 березня 2019 року "Про проведення позапланових перевірок ПАТ "Вінницягаз", ПАТ "Волиньгаз", ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Житомиргаз", ПАТ "Закарпатгаз", ПАТ "Запоріжгаз", ПАТ "Івано-франківськгаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Криворіжгаз", ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Миколаївгаз", ПАТ "Рівнегаз", ПАТ "Сумигаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Харківміськгаз", ПАТ "Хмельницькгаз", ПАТ "Чернівцігаз", ПАТ "Чернігівгаз" та звернення Споживача 1 (ЕІС-код НОМЕР_1), з урахуванням листа Державної регуляторної служби України від 25 лютого 2019 року № 1155/0/20-19, сектором НКРЕКП у Волинській області проведено позапланову перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з дотримання вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу.

За наслідками вказаної перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг складено акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу № 78 від 15 березня 2019 року, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із дотримання вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме: дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу (арк. спр. 19-29, т. 1).

У зв`язку із відмовою керівника ПАТ Волиньгаз прийняти та підписати акт позапланової перевірки, документ направлено підприємству поштовим зв`язком та вручено 18 березня 2019 року, що сторони не заперечили і не спростували (арк. спр. 139-140).

За результатами перевірки установлено, що за особовим рахунком споживача (ЕІС-код НОМЕР_1) Ліцензіатом нараховано: у жовтні 2018 року - 94,34 м куб природного газу (90,71 м куб на підставі контрольних показань лічильника та протиправно 3,63 м куб у зв`язку із застосуванням коефіцієнту (1,04) приведення об`єму природного газу до стандартних умов); у листопада 2018 року - 222,10 м куб природного газу (209,53 м куб за даними лічильника газу, наданим споживачем, та протиправно 12,57 м куб у зв`язку із застосуванням коефіцієнту (1,06) приведення об`єму природного газу до стандартних умов); у грудні 2018 року - 683,34 м куб природного газу (632,72 м куб куб за даними лічильника газу, наданим споживачем, та протиправно 3,63 м куб у зв`язку із застосуванням коефіцієнту (1,08) приведення об`єму природного газу до стандартних умов).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за результатами розгляду акта № 78 від 15 березня 2019 року, яке проводилось у формі відкритого слухання, прийняла постанову від № 387 від 22 березня 2019 року "Про накладення штрафу на ПАТ "Волиньгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання", якою (арк. спр. 114-116, т. 1):

1. Відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статей 19, 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" накладено штраф у розмірі 850 000 грн на Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз" за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ.

2. Відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз" до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом НОМЕР_1 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу.

3. У разі здійснення Публічним акціонерним товариством "Волиньгаз" неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам, Публічному акціонерному товариству "Волиньгаз" до 05 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.

4. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Департаменту ліцензійного контролю повідомити Антимонопольний комітет України щодо можливих ознак зловживання ПАТ Волиньгаз монопольним становищем на ринку природного газу в частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, оскаржив її у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року (далі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу (частина перша статті 2 Закону № 1540-VIII).

Згідно із статтею 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частинами першою, другою статті 14 Закону №1540-VIII передбачено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою (пункт 3 частини п`ятої статті 14 Закону №1540-VIII).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 19 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що проводить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Як установлено судом, акт № 78 від 15 березня 2019 року за результатами проведеного позапланового заходу позивач отримувати і підписувати відмовився, що зафіксовано на 10 сторінці самого акта, тому документ останньому була направлено за його місцезнаходженням та вручено 18 березня 2019 року (арк. спр. 28. т. 1). При цьому засідання Регулятора у формі відкритого слухання проведено 22 березня 2019 року, про що позивач був обізнаний (листом від 19 березня 2019 року останнього запрошено на засідання) та 20 березня 2019 року подав свої заперечення на акт.

Таким чином, судом установлено дотримання відповідачем вимог статті 19 Закону №1540-VIII в частині повідомлення суб`єкта господарювання про результати перевірки, надання останньому права на подачу пояснень з приводу виявлених порушень, повідомлення (запрошення) щодо проведення засідання Регулятора за результатами перевірки.

Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав (пункт 2 частини сьомої статті 19 Закону №1540-VIII).

Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року № 222-VІІІ (далі - Закон №222-VІІІ) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (ст. 2).

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 6 Закону №222-VІІІ орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності: здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №222-VІІІ державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Як визначено частиною четвертою статті 19 Закону №222-VІІІ спеціально уповноважений орган з питань ліцензування складає акт перевірки у двох примірниках в останній день перевірки. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. У разі виявлення порушення органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п`яти робочих днів з дня складення акта перевірки видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі наявності хоча б однієї з таких підстав: обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині (пункт 4 частини дев`ятої статті 19 Закону №222-VІІІ).

Частинами чотирнадцятою, п`ятнадцятою цієї ж норми установлено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Судом установлено, що перевірку ПАТ Волиньгаз проведено на підставі звернення ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд критично оцінює доводи позивача, що ОСОБА_1 не є споживачем природного газу з огляду на таке.

За адресою проживання скаржниці зареєстровано споживача природного газу ОСОБА_2 , ЕІС-код НОМЕР_1 (саме із ОСОБА_2 укладено типовий договір споживання природного газу).

Суд звертає увагу, що частиною четвертою статті 19 Закону №222-VІІІ визначено, що позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі обґрунтованого звернення фізичної особи. При цьому вказана норма не містить конкретизації щодо статусу суб`єкта такого звернення (споживач або неспоживач природного газу).

Окрім того, укладення договору про надання послуг із постачання природного газу із ОСОБА_2 , який проживає за тією ж адресою, що і ОСОБА_1 (є її чоловіком), не дає підстав для висновку, що лише і виключно перший є таким споживачем, оскільки, як установлено, вказані особи ведуть побут за спільною адресою. При цьому рахунки, які щомісячно виставляються за спожитий природний газ, містять інформацію щодо використаного газу за конкретно визначеною адресою (АДРЕСА_1), а не конкретно визначеними особами. У протилежному випадку, на позивача покладається обов`язок присвоєння персональних ЕІС-кодів усім особам, що проживають в одному домогосподарстві.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що договір про споживання природного газу укладається лише із власником домоволодіння, яким, як установлено судом, є ОСОБА_2 , але споживачами природного газу є усі особи, які проживають за цією адресою.

У контексті наведеного, необхідно звернути увагу на те, що у випадку відмови побутових споживачів природного газу від присвоєння їм персоніфікованих ЕІС-кодів, фізичній особі не здійснюється присвоєння ЕІС-коду. а Оператором ГРМ має бути здійснено присвоєння ЕІС-коду окремій точні комерційного обліку споживача (об`єкту побутового споживача).

Так, за адресою споживача: АДРЕСА_1 присвоєно ЕІС-код № НОМЕР_1.

Наведене спростовує доводи позивача щодо протиправності організації позапланової перевірки із підстав неналежного суб`єкта звернення із скаргою, оскільки установлено, що ОСОБА_1 також є споживачем природного газу, а не присвоєння їй персонального ЕІС-коду не позбавляє останню такого статусу.

Окремо суд зазначає, що позивачу були відомі підстави для проведення перевірки (скарга ОСОБА_1 ), однак представників відповідача було допущено до проведення такої перевірки, що, на думку суду, свідчить про законність підстав для її проведення.

Щодо твердження позивача про недотримання НКРЕКП уніфікованої форми акту перевірки, суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач у позові та під час судового засідання, в акті перевірки від 15 березня 2019 року № 78 відсутня інформація щодо "ступеня ризику суб`єкта господарювання" та графа "позиція суб`єкта господарювання щодо негативного впливу вимоги законодавства (від 1 до 4 балів)".

Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов.

Як уже зазначалось, частиною першою статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Згідно із частиною п`ятнадцятою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Так, на виконання Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" 14 червня 2018 року на відкритому засіданні НКРЕКП прийнято постанову № 428 "Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов".

Пунктом 5.1. Порядку контролю визначено, що за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку.

Водночас, під час проведення позапланової перевірки ПАТ "Волиньгаз" НКРЕКП складено акт №78 за формою, наведеною у додатку 18 Порядку контролю, яка відповідає уніфікованій формі акта перевірки, встановленій Методикою розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342.

При цьому, пунктами 5 та 6 Методики № 342 визначено, що уніфікована форма акта перевірки складається з:

1) титульного аркуша;

2) переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю);

3) переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) (за наявності більше 10 нормативно-правових актів перелік може складатися окремим додатком до уніфікованої форми акта перевірки);

4) опису виявлених порушень вимог законодавства;

5) переліку питань для суб`єктів господарювання щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю);

6) пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного за його результатами акта;

7) оцінки суб`єкта господарювання щодо професійного рівня посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які проводили захід державного нагляду (контролю);

8) місця для підписів посадових осіб органу державного нагляду (контролю), керівника суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи, а також третіх осіб, які брали участь у заході державного нагляду (контролю).

Уніфікована форма акта перевірки розробляється згідно з додатком 2.

Суд звертає увагу, що Порядок контролю набрав чинності 12 серпня 2018 року та не оскаржувався Позивачем.

Наведене є підтвердженням того, що форма Акту № 78 відповідає уніфікованій формі Методики № 342, а твердження ПАТ Волиньгаз є необґрунтованим.

Крім того, суд зауважує, що незначні недоліки при складанні акту перевірки не спростовують зафіксовані під час її проведення порушення позивачем вимог чинного законодавства. Тим більше даний факт не слугує підставою для скасування спірної постанови № 387 від 22 березня 2019 року.

Окремо суд наголошує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є постанова відповідача про накладення штрафу на позивача, прийнята за результатами позапланової перевірки, в цьому провадженні позивачем не заявлено позовних вимог про визнання протиправними дій по ініціюванню та проведенню перевірки, отже, на думку суду, вказані обставини, в даному випадку, не впливають на законність та обґрунтованість постанови № 387 від 22 березня 2019 року.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що не проведення реєстрації в Міністерстві юстиції України Методики № 342 не може свідчити про недотримання НКРЕКП уніфікованої форми акта перевірки, оскільки такий акт складено на підставі Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", відповідно до яких 14 червня 2018 року і прийнята постанова № 428 "Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов".

Відповідно до пункту 32 статті 1 Закону України Про ринок природного газу (далі - Закон №329-VIII) Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

До компетенції Регулятора на ринку природного газу належать: затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG (пункт 6 частини третьої статті 4 Закону №329-VIII).

Згідно із пунктом 5 частини четвертої статті 59 Закону №329-VIII Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3 000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню: за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню (підпункт б ).

За приписами частини п`ятої статті 59 Закону №329-VIII під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами.

Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії.

Обсяг переданої (спожитої) енергії визначається Оператором ГРМ за трьома одиницями виміру в кВт·год/Гкал/МДж.

Обсяг переданої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру (кВт·год, Гкал, МДж) та величина об`єму природного газу (м куб.) за відповідний період повинні бути зазначені Оператором ГРМ в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу та актах приймання-передачі природного газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими.

Оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж).

Нормативно-правовими актами, які визначають величини коефіцієнтів є:

1) Методика визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1224/8545 (далі - Методика № 595);

2) Методика визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945 (далі - Методика № 116).

Відповідно до глави 1 Методики №595 - вона призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу. Розрахунки питомих втрат газу здійснюються за допомогою коефіцієнтів коригування показів лічильників. Питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.

Отже, вказана Методика може застосовуватись виключно для розрахунку питомих витрат газу і включення їх до собівартості розподілу (тариф на розподіл природного газу).

Глава 1 "Загальні положення" та Глава 2 "Галузь використання" Методики №116 визначають, що розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такі розрахунки виконуються споживачами газу самостійно. Дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Оскільки, побутові споживачі, не являються суб`єктами господарювання та громадянами-підприємцями норми Методики №116, зокрема величини коефіцієнтів, також не можуть бути застосовані до побутових споживачів.

Отже, чинними нормативно-правовими актами не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами, а, отже, і такі дії операторів ГРМ є неправомірними, що й стало підставою, зокрема, для прийняття відповідачем пункту 3 оскаржуваної Постанови.

На підставі викладеного суд робить висновок про безпідставне посилання позивача на пункт 3 глави 1 розділу ІX Кодексу газорозподільних систем, згідно якого фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках; об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу, оскільки норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з куб. м в енергетичні одиниці.

Тобто, розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються лише в куб. м, а переведення в енергетичні одиниці носить виключно інформаційний характер.

Також необхідно звернути увагу, що норми Кодексу газорозподільних систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення об`ємів спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсяг (куб.м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів. Норми Кодексу щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу в куб. м в енергетичні одиниці та надання їх побутовим споживачам інформаційно.

При цьому, Позивачем не оскаржувались в судовому порядку норми розділу ХV Кодексу в цій частині.

Судом також установлено, що НКРЕКП надходили численні скарги від побутових споживачів на відповідні дії Ліцензіата ( том 1 арк спр 38-67).

Варто зазначити, що позивач почав інформувати споживачів про здійсненні заходи з донарахування обсягів природного газу починаючи з жовтня 2018 року, проте жодних змін до законодавства у цій частині та у цей період не було.

Враховуючи вищевикладене, Регулятор при прийнятті оскаржуваної Постанови № 387 керувався, зокрема, частиною першою статті 3 Закону про НКРЕКП та дотримався принципів справедливості та недопущення дискримінації по відношенню до побутових споживачів приєднаних до мереж Ліцензіата.

З огляду на зазначене вище, оскаржувана Постанова № 387 була прийнята в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, а також основних принципів діяльності Регулятора - законності, справедливості та недопущення дискримінації.

Окрім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір).

За приписами підпункту 1.1 Договору цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Так, згідно із підпунктом 5.3 Договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.

Разом з тим суд зауважує, що нормами Кодексу газорозподільних систем не регламентовано процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м.) та містять виключно процедуру такого приведення для споживачів, що не є побутовими.

Зокрема пунктом 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити:

1) присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку;

2) величину приєднаної потужності об`єкта споживача;

3) перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності);

4) акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що складається з урахуванням вимог цього Кодексу;

5) групу споживання та планові місячні об`єми споживання побутового споживача у розрізі 12 календарних місяців, що визначаються відповідно до вимог цього Кодексу (норма застосовується щодо побутових споживачів з лічильником газу);

6) норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу);

7) розрахунок втрат і витрат природного газу (за необхідності щодо споживачів, які не є побутовими).

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначаються Законом України Про ринок природного газу (далі - Закон про ринок газу).

Відповідно до положень статті 4 Закону про ринок газу державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

При цьому, відповідно до пункту 32 статті 1 Закону про ринок газу Регулятором ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із положеннями пункту 6 частини третьої статті 4 Закону про ринок газу установлено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексів газорозподільних систем та забезпечення дотримання операторами газотранспортних і газорозподільних систем, а також іншими суб`єктами ринку природного газу (крім споживачів) їхніх обов`язків згідно з цим Законом та іншими відповідними актами законодавства.

На виконання вимог частини третьої статті 4 Закону про ринок газу, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, положеннями якого встановлено, зокрема порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення).

Так, положеннями глави 4 розділу IX Кодексу встановлено, що визначення Фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача.

Разом з тим, виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів (Методика визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року № 570/7891).

При цьому, об`єм фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу Оператора ГРМ розраховується як різниця між об`ємом надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом природного газу, який розподілений між споживачами. Витрати на закупівлю природного газу для покриття виробничо- технологічних витрат включаються до тарифу на розподіл природного газу.

Так, на сьогодні, визначення та розрахунок тарифу на послуги розподілу природного газу для суб`єктів господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу здійснюється відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року № 236 (далі - Методика № 236).

При цьому зазначаємо, що згідно до положень пункту 6 Розділу II Методики №236 на перехідний період тарифи на послуги розподілу природного газу визначаються окремо для побутових та непобутових споживачів суб`єкта господарювання з розподілу природного газу за одиницю приєднаної потужності.

Згідно з Методикою № 236 при розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу враховуються нормовані виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу (технічно неминучий убуток) підприємства з газопостачання та газифікації.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №382/2011, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля) відповідно до покладених на нього завдань затверджує перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобутку, підготовки до транспортування і транспортування, порядок визначення їх розмірів та ведення їх обліку (норма діяла протягом 2014 - 2016 років).

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України наказом від 23 листопада 2011 року № 737 Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах (далі - Наказ Міненерговугілля №737), встановило порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат.

Згідно із пунктом 1.3 зазначеного наказу Міністерство енергетики та вугільної промисловості затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах останній раз були затверджені на 2016 рік наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 грудня 2015 року № 847 Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2016 рік (далі - Наказ Міненерговугілля № 847).

Відповідно до преамбули Наказу Міненерговугілля № 847 розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік були розраховані на підставі Наказу Міненерговугілля № 737.

Так, пунктом 1.1 Наказу Міненерговугілля №737 визначено, що річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1224/8545 (далі - Методика № 595).

Положеннями Методики №595 визначено, що питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.

Таким чином, розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік у обсягах, які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 грудня 2015 року №847 (далі - Наказ Міненерговугілля №847 були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу III Кодексу очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на 2017 рік визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу на 2016 рік відповідного Оператора ГРМ.

Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на наступні роки (після 2017 року) визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу поточного року, зменшених на показник ефективності, який встановлюється НКРЕКП щороку до 31 грудня і не може перевищувати 5 %.

Відповідно до положень пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен, зокрема, надавати послуги розподілу природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП.

При цьому, тариф на розподіл природного газу для Ліцензіата було затверджено постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року № 2280, яку позивач не оскаржував, оскільки установлені тарифи були економічно обґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що НКРЕКП листами від 21 листопада 2018 року №10906/16/7-18 та від 14 грудня 2018 року №12061/16/7-18 зверталась до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням надати роз`яснення щодо застосування Методики №595 при розрахунку розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік, що є ключовим фактором для вирішення даного питання. У відповіді (лист від 28 грудня 2018 року №03/31-11587) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зазначило, що Оператори ГРМ, котрі здійснили донарахування побутовим споживачам обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов при розрахунку своїх виробничо-технологічних витрат, застосували положення Методики №595.

Таким чином, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірними (оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами).

Відповідно до положень чинного законодавства, НКРЕКП не наділена повноваженнями на установлення об`єму нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобутку, підготовки до транспортування і транспортування, порядок визначення їх розмірів та ведення їх обліку, адже це віднесено до виключної компетенції Міненерговугілля.

Суд акцентує, що встановлені Наказом Міненерговугілля № 847 плановані розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу ПАТ Волиньгаз складають 26 899 тис. куб. м, при цьому, фактичні показники визначені на підставі звітності ПАТ Волиньгаз складають ті ж самі 26 899 тис. куб. м.

Установлені обставини підтверджують, що встановлені обсяги повністю покривають всі виробничо-технологічні витрати природного газу ПАТ Волиньгаз , у тому числі які виникають у зв`язку із неприведенням розподілених обсягів побутовим споживачам до стандартних умов.

Водночас, у зв`язку з численними зверненнями побутових споживачів Ліцензіата та з публічних джерел було з`ясовано, що позивачем із жовтня 2018 року були здійснені донарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов. Такі дії Позивача створили соціальну напругу і масове невдоволення з боку споживачів Ліцензіата, оскільки у жовтні 2018 року в середньому обсяги донарахувань склали 1 - 1,5 % від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку.

Таким чином, зазначене вище спростовує твердження позивача та підтверджує, що оскаржувана Постанова № 387 прийнята Регулятором в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

У пункті 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем вказано, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Згідно із визначенням, наданим у Методиці визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 лютого 2016 року № 236, затверджено Методику визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (далі - Методика № 236), дія якої поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (далі - Оператори газорозподільної системи, Оператори ГРМ, ліцензіати).

Пунктом 6 Методики № 236 передбачено розмежування розрахунок тарифу на послуги розподілу природного газу для побутових та непобутових споживачів суб`єкта господарювання з розподілу природного газу за одиницю приєднаної потужності.

До завдань Міністерства енергетики та вугільної промисловості України належить, зокрема затвердження переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобутку, підготовки до транспортування і транспортування, порядок визначення їх розмірів та ведення їх обліку (підпункт 14 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 382/2011).

Методикою № 595, яка призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, передбачено, що питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.

За приписами пункту 2 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на 2017 рік визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу на 2016 рік відповідного Оператора ГРМ.

Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на наступні роки (після 2017 року) визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу поточного року, зменшених на показник ефективності, який встановлюється НКРЕКП щороку до 31 грудня і не може перевищувати 5 %.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: надавати послуги розподілу природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП (підпункт 15).

Постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 року № 2280 позивачу затверджено тариф на розподіл природного газу, яка є чинною.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових витрат із побутових споживачів є безпідставним, оскільки такі витрати вже включені у тариф, що встановлений НКРЕКП.

Також суд звертає увагу на рішенням Антимонопольного комітету України від 10 грудня 2019 року про порушення, зокрема АТ Волиньгаз законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від № 387 від 22 березня 2019 року "Про накладення штрафу на ПАТ "Волиньгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діяла обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені законодавством України.

З урахуванням наведеного, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених частиною другою статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, оскаржена постанова є обґрунтованою та не підлягає скасуванню, отже, у задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" необхідно відмовити.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про ринок природного газу , Кодексу газорозподільних систем, Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця І.Франка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 03339459) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 39369133) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 13 січня 2020 року.