Рішення

від 13.11.2019 по справі 280/4890/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2019 року 11:40Справа № 280/4890/18 ПР/280/24/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників

позивача: Пузія О.В.

відповідача: Радової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Артоуз О.О.) перебувала адміністративна справа №280/4890/18 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0016981417.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ СПП ЛАНА посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ ВКФ Альянс-Інвест та ТОВ Пост-Тайм , викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Також зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не може ставитися в залежність від дотримання іншими суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства. Із посиланням на норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вважає податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0016981417 протиправним та просить його скасувати.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 17.12.2018 №41226), в якому зазначає про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 02.10.2018 №576/08-01-14-17/20476578.

Вказує, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування продукції від контрагентів ТОВ СПП ЛАНА - ТОВ ВКФ Альянс-Інвест та ТОВ Пост-Тайм , проте зазначені в накладних транспортні засоби належать ТОВ Промагролізинг-Україна та ТОВ Агропромтехпослуги відповідно, які, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не реєстрували податкові накладні з надання послуг транспортування або оренди транспортних засобів контрагентам позивача, що свідчить про відсутність придбання послуг транспортування товарів. Крім того, в товарно-транспортних накладних не зазначено будь-яких даних водіїв. Також, контрагентами позивача у періоді, що перевірявся, придбавалися товари, відмінні від реалізованих в подальшому позивачу. Вказує, що контрагент позивача ТОВ ВКФ Альянс-Інвест є фігурантом кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1 КК України, а фіктивність контрагента ТОВ Пост-Тайм підтверджена вироком суду. Вважає, що акти списання добрив та засобів захисту рослин не підтверджують їх реальне використання у власній господарській діяльності, оскільки зазначені препарати мають використовуватися у вегетаційний період визрівання ячменю та пшениці (березень - травень), а отже не могли бути використані у серпні. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 16.01.2019 позовну заяву залишено без розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 апеляційну скаргу ТОВ СПП ЛАНА задоволено, ухвалу від 16.01.2019 по справі №280/4890/18 скасовано та направлено справу до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

02.07.2019 матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

На підставі розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату суду від 02.07.2019 №63 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ адміністративну справу №280/4890/18 призначено на повторний автоматизований розподіл через відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами судді Артоуз Олесі Олександрівни з 12.04.2019 по 15.08.2019.

Справу №280/4890/18 автоматизованою системою документообігу суду 02.07.2019 перерозподілено для розгляду судді Бойченко Ю.П.

Ухвалою суду від 02.07.2019 прийнято до провадження справу №280/4890/18 (ПР/280/24/19), призначено підготовче засідання на 22.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 23.09.2019.

Ухвалою суду від 25.07.2019, за клопотанням представника відповідача, витребувано від Херсонського міського суду Херсонської області належним чином засвідчену копію вироку від 10.08.2017 у справі №766/9175/17.

У зв`язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відрядженні та на лікарняному, підготовче засідання перенесено на 17.10.2019, про що сторін повідомлено телефонограмами.

Протокольною ухвалою суду від 17.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.11.2019.

В судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2019.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

У судовому засіданні 13.11.2019 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА (код ЄДРПОУ 20476578) зареєстровано в якості юридичної особи.

Основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.09.2018 №3187 та направлень від 14.09.2018 №2170, від 21.09.2018 №2258 відповідачем у період з 17.09.2018 по 25.09.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Пост-Тайм (код ЄДРПОУ 39999829) та з ТОВ ВКФ Альянс-Інвест (код ЄДРПОУ 35719678) у серпні 2016 року, за результатами якої складено акт від 02.10.2018 №576/08-01-14-17/20476578.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ СПП ЛАНА вимог пп. 14.1.181 п 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 22653,00 грн., в т.ч. за серпень 2016 року в сумі 22653,00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що господарські взаємовідносини позивача із ТОВ ВКФ Альянс-Інвест та ТОВ Пост-Тайм у серпні 2016 року не мали реального характеру.

Так, перевіркою встановлено відсутність основних засобів, трудових ресурсів та транспортних засобів у контрагентів позивача. Водночас, до перевірки надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування продукції від контрагентів ТОВ СПП ЛАНА - ТОВ ВКФ Альянс-Інвест та ТОВ Пост-Тайм , проте зазначені в накладних транспортні засоби належать ТОВ Промагролізинг-Україна та ТОВ Агропромтехпослуги відповідно, які, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не реєстрували податкові накладні з надання послуг транспортування або оренди транспортних засобів контрагентам позивача, що, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність придбання послуг транспортування товарів. Крім того, в товарно-транспортних накладних не зазначено будь-яких даних водіїв.

Також, контрагентами позивача у періоді, що перевірявся, придбавалися товари, відмінні від реалізованих в подальшому позивачу, що свідчить про формування штучного кредиту без реального походження товарів у попередніх ланках ланцюга його продажу.

Крім того, ТОВ ВКФ Альянс-Інвест відсутнє за місцезнаходженням.

В акті зазначено, що ТОВ ВКФ Альянс-Інвест є фігурантом кримінального провадження від 16.02.2017 №32017230000000014, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1 КК України, яким встановлено, що невстановлені особи у 2016 році зареєстрували ТОВ ВКФ Альянс-Інвест без мети здійснення підприємницької діяльності, а лише з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на проведення транзитних фінансових потоків, які не мають реального характеру.

Також в акті перевірки контролюючий орган посилається на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 10.08.2017 у справі №766/9175/17, яким підтверджується фіктивність ТОВ Пост-Тайм .

Контролюючий орган також посилається на те, що до перевірки не надано сертифікати якості товару, у зв`язку із чим неможливо встановити його походження; окрім того, акти списання добрив та засобів захисту рослин не підтверджують їх реальне використання у власній господарській діяльності, оскільки зазначені препарати мають використовуватися у вегетаційний період визрівання ячменю та пшениці (березень - травень), а отже не могли бути використані у серпні.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, проте згідно відповіді ГУ ДФС у Запорізької області від 30.10.2018 №37466/10/08-01-14-07-13 висновки акту перевірки від 02.10.2018 №576/08-01-14-17/20476578 залишено без змін.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0016981417 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 282 691,25 грн., у тому числі: 226 153,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 56 538,25 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ СПП ЛАНА звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18. Окрім того, у своїй постанові від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пост-Тайм (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА (Замовник) укладено Договір поставки №01/08/12, відповідно до умов якого Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність Товари, а Замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування та кількість Товару: згідно видаткових накладних. (п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до видаткової накладної від 04.08.2016 №7 Постачальник передає Замовнику товар: деструктор стерни, Микохелп, Липосам, аміачну селітру на загальну суму 703 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 117 266,67 грн.).

Транспортування товару здійснено перевізником ТОВ Пост-Тайм , що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 04.08.2016 №Р7; на підтвердження оплати за товар до матеріалів справи надано копію рахунку на оплату від 04.08.2016 №2 на суму 703 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 117 266,67 грн.) та платіжного доручення від 04.08.2016 №1124 на зазначену суму. Постачальником у зв`язку із настанням першої події складено податкову накладну від 04.08.2016 №259 на вказану суму, копія якої міститься у матеріалах справи.

Також, 01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Альянс-Інвест (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА (Замовник) укладено Договір поставки №010816, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця засоби захисту рослин (Товар), що визначені у п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей Товар. Найменування та загальна кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються Спеціифікаціями, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1, 1.2 Договору). Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність Товар на підставі видаткової накладної. Передача товару здійснюється за адресою: вул. Генкіна, 30, с. Плодородне, Михайлівський район, Запорізька область (п. 2.1 Договору).

Відповідно до Специфікації від 01.08.2016 №1 Постачальник зобов`язується передати Замовнику товар: деструктор стерни, Микохелп, Липосам, аміачну селітру загальною вартістю 653 320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108 886,67 грн.).

На підтвердження фактичної передачі товару до матеріалів справи надано копію видаткової накладної від 23.08.2016 №20 на зазначену суму.

Транспортування товару здійснено перевізником ТОВ ВКФ Альянс-Інвест , що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 23.08.2016 №Р20; на підтвердження оплати за товар до матеріалів справи надано копію рахунку на оплату від 23.08.2016 №11 на суму 653 320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108 886,67 грн.) та платіжного доручення від 23.08.2016 №1254 на зазначену суму. Постачальником у зв`язку із настанням першої події складено податкову накладну від 23.08.2016 №27 на вказану суму, копія якої міститься у матеріалах справи.

На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем до матеріалів справи надано копії: актів списання товарів від 31.08.2016 №205, №284, №197, №212, №206; актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за серпень 2016 року; дорожніх листів трактора за серпень 2016 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2016 року.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів у сукупності, суд вважає, що такі первинні документи в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ Пост-Тайм та ТОВ ВКФ Альянс-Інвест із документами, які підтверджують подальший рух придбаного товару (використання для вирощування зернових культур) свідчить, що позивач придбавав товари з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , яка встановлює: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Пост-Тайм та ТОВ ВКФ Альянс-Інвест були зареєстровані в якості юридичної особи та мали статус платників ПДВ, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також витягами з реєстрів платників податку на додану вартість.

Звідси, суд не приймає твердження контролюючого органу про відсутність ТОВ ВКФ Альянс-Інвест за місцезнаходженням.

Слід зазначити, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.08.2018 справі №1570/4299/12.

Також, чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано, а отже посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача будь-якого майна та трудових ресурсів для здійснення операцій з постачання товарів є безпідставними.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд також не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що контрагентами позивача у періоді, що перевірявся, придбавалися товари, відмінні від реалізованих в подальшому позивачу, що свідчить про формування штучного кредиту без реального походження товарів у попередніх ланках ланцюга його продажу.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що ВКФ Альянс-Інвест є фігурантом кримінального провадження від 16.02.2017 № 32017230000000014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1 КК України, слід зазначити про таке.

В силу норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд зазначає, що належним доказом порушення платником податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому досліджено та надано оцінку діяльності підприємства, а також встановлено порушення таким підприємством/посадовими особами вимог чинного законодавства України.

В даному випадку, за відсутності вироку суду, набравшого законної сили, яким би встановлювалася фіктивність контрагента ТОВ СПП ЛАНА і формування ним в адресу позивача податкового кредиту в серпні 2016 року за начебто поставлені товари, які в дійсності не постачалися, посилання контролюючого органу лише на фігурування ВКФ Альянс-Інвест в кримінальному провадженні не є належними доказами по справі та не спростовують висновків суду про реальність господарських операції ТОВ СПП ЛАНА .

Також судом досліджено вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 08.06.2017 у справі №766/9175/17 (пр. №1-кп/766/3590/17), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.05.2017 року між прокурором Херсонської відділу прокуратури Херсонської області Легким Олексієм Романовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 205-1 КК України. У вироці зазначено, що ОСОБА_1 22.09.2015 за результатами державної реєстрації придбав суб`єкт підприємницької діяльності - ТОВ Пост-Тайм , чим виконав усі необхідні дії для реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, в результаті чого отримав можливість використовувати печатку, статутні документи та реєстраційні документи ТОВ Пост-Тайм у незаконній діяльності, а саме: проведення за винагороду транзитних безтоварних операцій для надання податкової вигоди суб`єктам господарювання у вигляді необґрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ.

Разом із тим, у вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 08.06.2017 у справі №766/9175/17 (пр. №1-кп/766/3590/17) судом не досліджувалися конкретні господарські операції, не встановлювалися факти нереальності поставок товару на адресу ТОВ СПП ЛАНА у серпні 2016 року та факти формування ТОВ Пост-Тайм неправомірного податкового кредиту в адресу позивача.

За таких обставин, даним вироком не підтверджується безтоварність спірних господарських операцій ТОВ СПП ЛАНА з одного боку та ТОВ Пост-Тайм з іншого.

Суд відхиляє зауваження контролюючого органу про те, що надані підприємством товарно-транспортні накладні не підтверджують транспортування придбаного товару, з огляду на наступне.

Товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 й зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.п. 11.3 глави 11 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

За таких обставин, оскільки ТОВ СПП ЛАНА не є ані вантажовідправником, ані перевізником в даному випадку, воно не складає ТТН, тому позбавлене можливості впливати на їх заповнення третіми особами, а тому й не може нести відповідальність за деякі дефекти таких товарно-транспортних накладних, а також не несе відповідальності за не реєстрацію власниками транспортних засобів - ТОВ Промагролізинг-Україна та ТОВ Агропромтехпослуги податкових накладних з надання послуг транспортування або оренди транспортних засобів контрагентам позивача.

Суд не приймає посилання контролюючого органу на ненадання платником сертифікатів якості товару, оскільки такі сертифікати не є тими первинними документами, на підставі яких встановлюється реальність здійснення господарської операції з постачання товару. Крім того, до матеріалів справи надано копії посвідчень про якість біодеструтору стерні та Липосаму, а також посвідчення про державну реєстрацію препарату МікоХелп.

Стосовно зауважень про те, що акти списання добрив та засобів захисту рослин не підтверджують їх реальне використання у власній господарській діяльності, оскільки зазначені препарати мають використовуватися у вегетаційний період визрівання ячменю та пшениці (березень - травень), а отже не могли бути використані у серпні, суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем до матеріалів справи надано Довідку Таврійського державного агротехнічного університету Міністерства освіти і науки України від 12.10.2018 №41/3-181, відповідно до якої використання деструктора стерні сумісно з азотними добривами (аміачна селітра), біофунгіцидом Мікохелп та прилипачем Липосам для обробки стерні та ґрунту після збирання врожаю є обґрунтованим і доцільним технологічним прийомом з метою покращення родючості ґрунту та підвищення врожайності наступних культур; натомість контролюючим органом не надано жодного доказу на підтвердження зворотного.

Також суд звертає увагу і на ту обставину, що відповідно до Квитанції від 14.09.2018, тобто до початку проведення перевірки, позивачем подано до податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 року, яким самостійно зменшено податковий кредит на суму 117 267,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ Пост-Тайм .

За правилами абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Звідси, посилання податкової на неправомірність податкового кредиту у розмірі 117 267,00 грн., сформованого у серпні 2016 року по взаємовідносинам із ТОВ Пост-Тайм , є неприйнятними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивачем правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Пост-Тайм та ТОВ ВКФ Альянс-Інвест у серпні 2016 року, тому, висновки акта перевірки від 02.10.2018 №576/08-01-14-17/20476578 є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.11.2018 №0016981417 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи на підтвердження понесених судових витрат міститься оригінал платіжного доручення від 13.11.2018 №4223, яким ТОВ СПП ЛАНА сплачено судовий збір у розмірі 4 240,37 грн., та який підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Крім того, у судовому засіданні 13.11.2019, до закінчення судових дебатів, представником позивача заявлено про намір подання заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката; при цьому представник просив не розглядати клопотання від 04.11.2019 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із неповнотою доданих до нього доказів; протокольною ухвалою суду від 13.11.2019 ухвалено не розглядати клопотання представника позивача від 04.11.2019.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 01.11.2018 №0016981417.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4240 (чотири тисячі двісті сорок гривень) гривень 37 копійок присудити на Товариства з обмеженою відповідальністю СПП ЛАНА (72040, Запорізька область, Михайлівський район, с. Плодородне вул. Генкіна, 30, код ЄДРПОУ 20476578) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 21.11.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко