Рішення

від 15.01.2020 по справі 826/1278/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Київ № 826/1278/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Інвест Груп до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги й рішення про опис майна у податкову заставу,

установив:

28.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж-Інвест Груп (ТОВ Престиж-Інвест Груп ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ в Оболонському районі), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015, податкову вимогу №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016.

Правова позиція позивача з урахування позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог зводиться до того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №1001/15-03-13 від 08.12.2015 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Престиж-Інвест Груп вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) щодо порушення строку сплати податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року.

Позивач зауважує, що вчасно сплатив податкове зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року. При цьому, допущення технічної помилки в декларації з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року, яку позивач виправив 28.10.2015, не призвело до заниження податкового зобов`язання, а тому й не призвело до виникнення у позивача обов`язку щодо сплати орендної плати за вересень 2015 року раніше строку, передбаченого пунктом 287.3 статті 287 ПК України.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015 прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки, позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Податкову вимогу №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 позивач також вважає протиправними.

Так, підставою для прийняття вказаних рішень слугував висновок відповідача про наявність у ТОВ Престиж-Інвест Груп податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0012081103 від 30.12.2015. Позивач зауважує, що грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №0012081103 від 30.12.2015, не може вважатись податковим боргом, адже не є узгодженим, оскільки триває процедура судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2016 у справі відкрито провадження і її призначено до розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав письмове заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Престиж-Інвест Груп . Посилаючись на абзац 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України, відповідач зазначає, що позивач подавши уточнюючий розрахунок до податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року зобов`язаний також сплатити суму недоплати до подання такого уточнюючого розрахунку. Однак, 28.10.2015 позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року, а уточнену суму податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року сплатив 29.10.2015, тобто позивач на 1 календарний день порушив строк сплати вказаного податкового зобов`язання.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача письмово викладені позиції підтримали та просили їх задовольнити.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 замінено відповідача у справі, а саме, ДПІ в Оболонському районі її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 08.12.2015 державним ревізором-інспектором ДПІ в Оболонському районі проведено камеральну перевірку ТОВ Престиж-Інвест Груп з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №1001/15-03-13 від 08.12.2015.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ Престиж-Інвест Груп вимог пункту 57.1 статті 57, статті 287 ПК України, що полягає в несвоєчасній сплаті податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року.

Згідно акта перевірки узгоджене в уточнюючій податковій декларації №9220670218 від 28.10.2015 податкове зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року в сумі 135414,73 грн, граничний строк сплати якого 28.10.2015, позивач сплатив 29.10.2015.

30.12.2015 на підставі висновків акта перевірки №1001/15-03-13 від 08.12.2015 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0012081103, яким за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного статтею 287 ПК України, та на підставі статті 126 ПК України за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 132467,21 грн ТОВ Престиж-Інвест Груп зобов`язано сплатити штраф у сумі 13246,72 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб .

У зв`язку із наявністю у ТОВ Престиж-Інвест Груп станом на 08.03.2016 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з орендної плати з юридичних осіб в сумі 10343,77 грн, 09.03.2016 ДПІ в Оболонському районі прийняті податкова вимога №393-17 про сплату податкового боргу в сумі 10343,77 грн, а також рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №1086140301 від 23.09.2016, податкову вимогу №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016, - протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до положень пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно пункту 285.1 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

За приписами пунктів 286.2, 286.3 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Суд зазначає, що оскільки податкове зобов`язання з плати за землю за звітний місяць визначається виходячи з річної суми такого зобов`язання, то при поданні щомісячних звітних декларацій з плати за землю та при поданні уточнюючих декларацій, платник податків заповнює графу 9 Річна сума орендної плати .

Встановлено, що 19.10.2015 ТОВ Престиж-Інвест Груп подано звітну податкову декларацію з орендної плати з юридичних осіб за вересень 2015 року (а.с. 45-47). У даній декларації (графа 9, рядок 13) зазначено, що всього за 2015 рік нараховано орендну плату в сумі 1624976,73 грн. Однак, у даній декларації позивач допустив технічну помилку, а саме у графі 18 не зазначив суму місячного платежу за вересень 2015 року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

28.10.2015, на виконання абзацу 1 пункту 50.1 статті 50 ПК України, ТОВ Престиж-Інвест Груп подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за вересень 2015 року (а.с. 42-44), в якій усунуто вказану технічну помилку та у рядку 15 графи 18 зазначено суму місячного платежу з орендної плати з юридичних осіб за вересень 2015 року у розмірі 135414,73 грн.

Відповідач зазначає, що згідно абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України позивач, подавши уточнюючий розрахунок до податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2015 року, зобов`язаний також сплатити суму недоплати до подання такого уточнюючого розрахунку. На думку відповідача, позивач, у зв`язку із виявленням факту заниження податкового зобов`язання за вересень 2015 року, зобов`язаний був сплатити податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за вересень 2015 року до 28.10.2015.

Суд вважає вказаний висновок відповідача безпідставним, адже обов`язок передбачений абзацом 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України поширюється виключно на випадки, коли платник податків самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів.

Так, у графі 18 звітної податкової декларації з орендної плати з юридичних осіб за вересень 2015 року позивач не зазначив суму місячного платежу за вересень 2015 року, разом з цим, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, а в графі 9 даної декларації позивач зазначив суму податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік.

Суд переконаний, що подання ТОВ Престиж-Інвест Груп податкової декларації з плати за землю за вересень 2015 року із не зазначенням у ній суми плати за землю за вересень 2015 року не призвело до заниження податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за вересень 2015 року чи за 2015 рік. Аналогічно й подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за вересень 2015 року не призвело до збільшення податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб як за вересень 2015 року, так і за весь 2015 рік.

Отже, подання ТОВ Престиж-Інвест Груп уточнюючої податкової декларації з плати за землю за вересень 2015 року, в якій зазначено ту саму суму річного податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, що й в раніше поданій декларації за вересень 2015 року, не свідчить про факт виявлення позивачем заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, а також про наявність у позивача обов`язку, передбаченого абзацом 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України.

Аналогічна правова оцінка обставин справи була надана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18.09.2014 у справі К/800/37675/14.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.

Тим часом, 29.10.2015 ТОВ Престиж-Інвест Груп згідно платіжного доручення №2293 від 29.10.2015 сплачено орендну плату з юридичних осіб за вересень 2015 року у розмірі 135414,73 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що ТОВ Престиж-Інвест Груп своєчасно сплатило податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за вересень 2015 року, а тому є безпідставним застосування до позивача штрафу за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного статтею 287 ПК України, на підставі податкового повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015, що свідчить про протиправність такого рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а.

Визначаючись щодо правомірності податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

89.1.1 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно абзацу 2 пункту 89.3 статті 89 ПК України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, підставою для формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність факту не сплати платником податків суми узгодженого грошового зобов`язання.

Встановлено, що підставою для прийняття податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 слугував висновок відповідача про наявність у ТОВ Престиж-Інвест Груп податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0012081103 від 30.12.2015.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015 оскаржене ТОВ Престиж-Інвест Груп до суду, його правомірність є предметом судового розгляду у даній адміністративній справі.

Станом на час прийняття податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016, судове рішення у даній справі не прийняте, а тому й не набрало законної сили. Отже, грошове зобов`язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні №0012081103 від 30.12.2015, станом на час прийняття вказаних вимоги та рішення не було узгодженим.

З огляду на викладене суд вважає, що податкова вимога №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 є передчасними.

До того ж суд зауважує, що матеріали справи містять акт звірення розрахунків №1143-07 від 15.02.2016 (а.с. 92), згідно якого за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ТОВ Престиж-Інвест Груп сплачено основні платежі та штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб , від`ємне сальдо розрахунків - 0 грн, позитивне сальдо розрахунків - 2947,52 грн. Також в матеріалах справи наявна довідка ДПІ в Оболонському районі від 25.10.2017 №117332 про відсутність у ТОВ Престиж-Інвест Груп заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів та зборів.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що суд дійшов висновку про протиправність нарахування грошового зобов`язання ТОВ Престиж-Інвест Груп на підставі податкового повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015, винесені на підставі висновку про несплату такого грошового зобов`язання, податкова вимога №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, а доводи позивача та обставини справи свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0012081103 від 30.12.2015, податкової вимоги №393-17 від 09.03.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень №2443 від 27.01.2016 та №2756 від 14.04.2016 позивачем за його подання та подання заяви про збільшення позовних вимог сплачено судовий збір у розмірі 4134 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Інвест Груп , - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0012081103 від 30.12.2015.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №393-17 від 09.03.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про опис майна у податкову заставу №3113/10/2654/17-25 від 09.03.2016.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Інвест Груп судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4134 грн (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж-Інвест Груп (місцезнаходження юридичної особи: 03680, місто Київ, вулиця Кайсарова, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34601804).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43141267).

Суддя О.М. Чудак