Постанова

від 13.01.2020 по справі 460/1799/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 рокуЛьвів№ 857/9624/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі № 460/1799/19 (суддя - Щербаков В.В., постановлена в м.Рівне) за адміністративним позовом Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів, -

ВСТАНОВИВ:

Член релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району - ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни, в якому просила визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району шляхом реєстрації Статуту Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району в новій редакції; визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції № 651 від 16.07.2019 року стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району (ідентифікаційний код: 36635746, адреса: 34372, Рівненська область, Володимирецький район, с. Заболоття, вул. Соборна, 7а) в новій редакції з новою юридичною назвою; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Бороденко Іванни Василівни про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району (ідентифікаційний код: 36635746, адреса: 34372, Рівненська область, Володимирецький район, с. Заболоття, вул. Соборна, 7а), на підставі якого внесено записи в Сдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15901050002000468 та №15901070003000468 від 24.07.2019; визнати протиправним та скасувати записи в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15901050002000468 та №15901070003000468 від 24.07.2019, що внесений державним реєстратором Бороденко Іванною Василівною щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району (ідентифікаційний код: 36635746, адреса: 34372, Рівненська область. Володимирецький район, с. Заболоття, вул. Соборна, 7а).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів у зв`язку із тим, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Господарського суду Рівненської області.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення органу виконавчої влади - Рівненської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації (позивача) у новій редакції. Проте, оспорюється таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи. Як встановлено із зазначених обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію статуту, власне із незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи Державному реєстратору. Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачам.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що предметом розглядуваного спору є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень - Рівненської обласної державної адміністрації як реєстратора, який був зобов`язаний під час реєстрації статуту релігійної організації в новій редакції перевірити дотримання заявником вимог ст.14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Вважає, що реєстратором допущено стороннє втручання невідомих осіб в діяльність юридичної особи. При цьому, розглядуваний спір виник між двома суб`єктами - фізичною особою, яка штучно усунута від керівництва юридичною особою та державним реєстратором, який допустив при цьому неправомірне втручання в діяльність юридичної особи. Отже, вказаний спір є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оспорюване розпорядження, повинен був дотримуватися вимог цього Закону, провести належну перевірку поданих для реєстрації документів. При цьому, без дослідження всіх доказів по справі суд не зможе дійти обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини стосуються прав та учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення підсудності справи, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №394 від 15.06.1999 року зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району. Вказане посвідчується свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади №1169.

02.06.1999 року настоятелем (керівником) даного храму, згідно указу Єпископа Сарненського і Поліського, призначений - ОСОБА_2 , що підтверджується копією указу.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 11.10.2004 №526 зареєстровано зміни до статуту релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району доповнивши його у частині Адреса парафії словами: вул. Соборна, 7а .

16.07.2019 Рівненською обласною державною адміністрацією було ухвалено Розпорядження №651 "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району, зареєстрований розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 15 червня 1999 року №394, із змінами та доповненнями, зареєстрованими розпорядженнями голови Рівненської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2002 року №719 та від 11 жовтня 2004 року №526, у новій редакції, за адресою: вул. Соборна, будинок 7 а, с. Заболоття Володимирецького району Рівненської області, 34372, з юридичною назвою - „Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Заболоття Володимирецького району Рівненської області".

На підставі вказаного розпорядження державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та внесено відповідні записи.

Позивач вважаючи вказані дії та прийнятті рішення відповідачів протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що закриваючи провадження, судом першої інстанції не правильно визначено підсудність справи.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно дефініції, наведеної в п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

На думку суду апеляційної інстанції, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи рішення про припинення державної реєстрації юридичної особи, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Позивач вважає, що завдяки спірному розпорядженню відбулося захоплення юридичної особи та зміна її керівника. Разом з тим, вказує на те, що релігійна організація не змінювала своєї підлеглості, парафіяльні збори не приймали статут в новій редакції, уповноважена особа такої організації не зверталася до відповідача із заявами з приводу цих питань.

Також наголошує на тому, що спірним розпорядженням порушені його права, по-перше, його право як громадянина на вільне задоволення релігійних потреб, сповідувати і поширювати віру та, по-друге, його право як члена релігійної громади на самостійне визначення підлеглості у канонічних та організаційних питаннях через примусову та самовільну зміну сторонніми особами цієї підлеглості шляхом протиправного внесення відповідних змін до статуту релігійної громади.

Аналіз вказаних доводів свідчить про те, що предметом розглядуваного спору є правомірність рішення органу виконавчої влади - Рівненської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації у новій редакції.

Між тим, вказане рішення оспорюється з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін.

Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

Також позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту із неправомірними діями невідомих осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Таким чином, фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Розглядуваний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оспорюване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо релігійної організації (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте спірна реєстрація змін до статуту обумовлена наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльної ради, парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

Отже, наданню правової оцінки розпорядженню Рівненської обласної державної адміністрації передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації.

У даному випадку спір виник саме між засновниками, членом Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Української Православної церкви с. Заболоття Володимирецького району та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

Звідси, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача та третьої особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність закриття провадження, однак вважає, що цей спір не є спором корпоративним, з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України, відповідно до статті 1, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.

Згідно ст. 80 Господарського кодексу України (далі - ГК України), до господарських товариств належать, зокрема, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГК України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

Оскільки підстави звернення з даним позовом стосуються приватного інтересу позивача, а саме права позивача як учасника релігійної громади, порушеного, на його думку державним реєстратором, а тому під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи із суті спору, враховуючи, що даний позов подано на захист приватних інтересів фізичної особи, даний спір не є господарським, а тому, за відсутності передбаченої законом норми щодо розгляду такого спору за правилами господарського судочинства, такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 910/8132/19.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції є підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки розглядуваний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Разом з цим, суд першої інстанції у резолютивній частині роз`яснив, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, що не відповідає обставинам справи, з огляду на що суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції в частині визначення підсудності, за якою вона повинна розглядатись, а саме підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, проте є підстави для зміни ухвали суду першої інстанції в частині визначення підсудності за якою вона повинна розглядатись.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі № 460/1799/19 змінити в частині визначення підсудності, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 14.01.2020 року.