Постанова

від 05.11.2020 по справі 460/1799/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 460/1799/19

касаційне провадження № К/9901/4135/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 (головуючий суддя: Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 13.01.2020 (головуючий суддя: Запотічний І.І., судді: Глушко І.В., Матковська З.М.) у справі №460/1799/19 за позовом Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року член релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни, в якому просила:

визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району шляхом реєстрації Статуту Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району в новій редакції;

визнати протиправним і скасувати Розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції № 651 від 16.07.2019 стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району (ідентифікаційний код: 36635746, адреса: 34372, Рівненська область, Володимирецький район, с. Заболоття, вул. Соборна, 7а) в новій редакції з новою юридичною назвою;

визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Бороденко І.В. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району (ідентифікаційний код: 36635746, адреса: 34372, Рівненська область, Володимирецький район, с. Заболоття, вул. Соборна, 7а), на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15901050002000468 та №15901070003000468 від 24.07.2019;

визнати протиправним і скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15901050002000468 та №15901070003000468 від 24.07.2019, що внесений державним реєстратором Бороденко І.В. щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району (ідентифікаційний код: 36635746, адреса: 34372, Рівненська область. Володимирецький район, с. Заболоття, вул. Соборна, 7а).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі частини першої статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 13.01.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 змінено в частині визначення підсудності, зазначивши, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адмінсудочинства, проте помилково визначив юрисдикцію спору, оскільки законодавець вже висловився, що спори, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ці рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржниця стверджує, що предметом спору є не права та інтереси учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а порушення відповідачами вимог законодавства, яке регулює питання внесення та реєстрації змін до статутних документів юридичної особи, у даному випадку релігійної організації, а тому дані правовідносини належать до публічно-правових, позаяк випливають із повноважень відповідачів як суб`єктів владних повноважень. Вказує, що Рівненська ОДА не отримувала і не могла отримати документи, передбачені Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , які є безпосередньою підставою для винесення розпорядження про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції, а отже державний реєстратор здійснив спірні реєстраційні дії за відсутності підстав і документів, передбачених Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Також скаржниця посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №807/3565/14, яка розглянута касаційним судом в порядку адміністративного судочинства і в якій предмет і підстави позову, на думку ОСОБА_2 , є аналогічними викладеним ним у позовній заяві; окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі № 825/642/18.

Окрім того скаржниця вказує на необхідність передачі справи до Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір стосується предметної підсудності та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Інші учасники процесу правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №394 від 15.06.1999 зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району, що підтверджується інформацією, зазначеною у свідоцтві про реєстрацію статуту релігійної громади №1169.

02.06.1999 настоятелем (керівником) даного храму, згідно указу Єпископа Сарненського і Поліського, призначений - Бездомов Андрій Леонідович.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 11.10.2004 №526 зареєстровано зміни до статуту релігійної громади Свято - Іоанно - Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району доповнивши його у частині Адреса парафії словами: вул. Соборна, 7а .

16.07.2019 Рівненською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №651 Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції , яким зареєстровано статут релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району, зареєстрований розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 15.06.1999 №394, із змінами та доповненнями, зареєстрованими розпорядженнями голови Рівненської обласної державної адміністрації від 12.12.2002 №719 та від 11.10.2004 №526, у новій редакції, за адресою: вул. Соборна, будинок 7 а, с. Заболоття Володимирецького району Рівненської області, 34372, з юридичною назвою - Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Заболоття Володимирецького району Рівненської області .

На підставі зазначеного розпорядження 16.07.2019 державним реєстратором Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко І.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади, на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 159101050002000468 від 24.07.2019. Також було здійснено внесення запису про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах Релігійної громади - запис № 15901070003000468 від 24.07.2019.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред`явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

До компетенції адміністративних судів, належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Фактичною підставою для звернення з цим позовом до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про релігійну громаду Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району, а також розпорядження голови Рівненської ОДА від 16.07.2019 №651 Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції стосовно реєстрації статуту цієї релігійної громади в новій редакції з новою назвою.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 12 Закону №987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною двадцять першою статті 14, частиною другою статті 15 Закону №987-ХІІ перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Позивачка оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання ними встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Однак, з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивачки реєстрації таких змін пов`язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону №987-ХІІ, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до статуту, що свідчить про те, що спір у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації, а позивачка звернулася на захист її релігійних прав як учасника релігійної громади, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивачки як учасника релігійної громади.

Тобто правовідносини, які виникли між позивачкою та відповідачами, стосуються питань участі ОСОБА_1 у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19. Відповідної позиції й дотримується КАС ВС у постановах, зокрема від 26.03.2020 у справі № 460/1549/19, від 20.01.2020 у справі №140/1362/19, від 20.02.2020 у справі №500/1819/19, від 28.04.2020 у справі №140/648/19 та від 16.07.2020 у справі №460/1820/19.

Отже, спір, що виник у даній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції виправив помилку суду першої інстанції в частині визначення юрисдикції спору, правильно зазначивши про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Щодо клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 вже висловила свою позицію щодо предметної підсудності спору у подібних правовідносинах, підстави для передачі справи на її розгляд відсутні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05.12.2019 повернула на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 460/1549/19 за позовом члена релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_3 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання протиправним та скасування розпорядження, рішення, запису, передану на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, зазначивши про те, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах (постанова від 20.11.2019 у справі №910/8132/19).

Також Суд не приймає до уваги посилання скаржниці на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 807/3565/14, яка розглянута в порядку адміністративного судочинства і в якій предмет і підстави позову, на переконання позивачки, є аналогічними як і у даній справі, та на окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі №825/642/18, де він вказав, зокрема, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, зважаючи на таке.

У справі № 807/3565/14 Верховний Суд не досліджував і не робив висновків щодо юрисдикції справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постанові Верховного Суду, а не окрему думку судді. Крім того, у справі № 825/642/18 спір виник із зовсім інших правовідносин, а саме щодо правомірності здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Заболоття Володимирецького району ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №460/1799/19, з урахуванням внесених постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 13.01.2020 змін, та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 13.01.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа