КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2,
суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретаря - ОСОБА_5
за участю:
адвоката, який
діє в інтересах
підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366 КК України,-
В С Т А Н О В И Л А :
Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.
31.03.2014 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.
Того ж дня підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в розшук.
03 вересня 2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на 99,99% статутного капіталу (корпоративних прав) в розмірі 31 106 889 грн. ТОВ «Білдінг Інвестментс Груп» ЄДРПУО 37435811 (Донецька область, Першотравневий р-н, с. Урзуф, вул. Набережна, 92), що належать підозрюваному ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1.
На нерухоме майно ТОВ «Білдінг Інвестментс Груп» ЄДРПУО 37435811 (Донецька область, Першотравневий р-н, с. Урзуф, вул. Набережна, 92), розпорядником якого є ОСОБА_1, а саме:
- будівлі з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2;
- будівлі за адресою: АДРЕСА_3;
- будівлі транспортної підстанції за адресою: АДРЕСА_4.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на вимоги ст.173 КПК України, та врахування наявності обґрунтованої підозри та достатності доказів, що вказують на вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, вид майна яке належить арештувати, відсутність можливих наслідків арешту для інших осіб, розумність та співрозмірність застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна, з огляду на санкцію ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.
На вказану ухвалу адвокатом, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що при накладенні арешту на майно, в порушення п.3 ч.2 ст.173 КПК України, не врахована відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яка передбачає конфіскацію майна, оскільки стороною обвинувачення не надані докази обставин, що підтверджують розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням відповідно до ч.1 ст.91 КПК України. Крім того, стороною обвинувачення не надавались, а слідчим суддею не досліджувалось будь-яких доказів на підтвердження співмірності вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Також звертає увагу, що під час вирішення питання про арешт майна не враховано, що клопотання подано органом, що здійснює досудове розслідування з порушенням правил підслідності, встановлених ст.216 КПК України. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03 вересня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Крім того, апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки участь у розгляді клопотання в суді першої інстанції він не приймав, а копію ухвали ним отримано лише 10.12.2019 року поштовим зв'язком у відповідь на клопотання від 26.11.2019 року.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- адвоката, який просив поновити строку апеляційного оскарження та задовольнити апеляційну скаргу
- ознайомившись з матеріалами апеляційної скаргита обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як вбачається з матеріалів, що наявні в розпорядженні суду, апеляційна скарга із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження подана поза межами процесуальних строків, передбачених ст.395 КПК України, а в клопотанні захисником не наведено поважних та вагомих причин, що унеможливили своєчасного оскарження судового рішення, а тому підстав для задоволення клопотання суд не вбачає.
Обставини, на які посилається захисник підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки 31.03.2014 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, складену в рамках кримінального провадження №42014000000000369.
Відповідно до вимог ст.399 КПК України пропущений строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин, і вирішення цього питання покладається на суд.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Посилання захисника на те, що він уклав договір з підозрюваним ОСОБА_1 про надання правової допомоги лише 13.09.2019 року, а тому і використовує своє право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З матеріалів провадження не вбачається поважних причин пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження ухвали, як і не надано таких доказів в судовому засіданні. Звернення до слідчого судді із клопотанням про видачу копії ухвали також не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали.
Відповідно до ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
В рішенні по справі «Устименко проти України» ЄСПЛ вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини сформульовану в рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський Суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде не обмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
З огляду на викладене, підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, тобто відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 03 вересня 2014 року, а подану апеляційну скаргу надіслати особі, яка її подала.
При цьому суд вважає за необхідне врахувати й практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 07.07.1989 р. справа "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Суботін проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Відмовити адвокату, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_6, в задоволенні клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року про задоволення клопотання слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366 КК України.
Апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку.
СУДДІ:
ОСОБА_10 ОСОБА_9 ОСОБА_8
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.01.2020 |
Оприлюднено | 09.02.2023 |
Номер документу | 86929925 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері господарської діяльності |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Слива Юрій Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні