Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/13359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/13359/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн"

до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 97 846,34 грн.

Представники сторін : не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 97 846,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договорів банківського вкладу № SAMDN01000732532183 від 28.01.2013 та №SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

22.10.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з додатковими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

13.11.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.11.2019 року у задоволенні клопотання акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

27.11.2019 рок до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив та додаткові документи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2013 року на підставі заяви ОСОБА_1 (клієнт) (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) № SAMDв„– 01000732532183 на оформлення вкладу Стандарт на 6 міс. з ПАТ КБ Приватбанк (у відділенні Севастопольської філії ПАТ КБ ПриватБанк ) укладено договір банківського вкладу.

Відповідно до умов вищезазначеного договору: сума вкладу 7 717,05 грн., валюта вкладу - гривні, термін вкладу - 6 місяців по 28.07.2013 включно, процентна ставка на дату укладання договору - 17% річних, період нарахування процентів - 1 місяць, особовий рахунок по вкладу НОМЕР_5, рахунок/карта по нарахуванню % по вкладу НОМЕР_6.

Згідно з п.1 договору виплата суми нарахованих відсотків здійснюється щомісячно.

У випадку, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний в заяві. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк (п.3 договору).

Пунктом 4 договору передбачено, що при продовженні строку вкладу розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється по процентній ставці, яка діє в банку для продовжуючих депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладання додаткової угоди.

Як зазначено позивачем, по закінченню строку дії договору вклад зі згоди Корецької О.В. відповідно до п. 3 договору двічі подовжувався з кінцевою датою до 28.07.2014. При цьому, розрахунок відсотків на кожний новий строк у відповідності до п. 4 договору здійснювався по новій відсотковій ставці для вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу.

В подальшому ОСОБА_1 на поточний банківський рахунок № 6762 4620 8455 1438 було перераховано 1 516,91 грн.

Також, через систему Privat24 23.10.2013 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) укладено з ПАТ КБ Приватбанк договір № SAMDNWFD0070009792800 вкладу Стандарт на 6 міс. .

Позивачем зазначено, що умовами даного договору передбачено, що загальна сума вкладу на рахунку № 2630 8612 7871 60 складає 10 000 грн з правом поповнення депозиту та відсотковою ставкою 17 % річних.

На даний рахунок 27.10.2013 з соціальної банківської карти були переведені грошові кошти у розмірі 11 000 грн. одноразово виплачених державою при народженні дитини, та починаючи з листопада на рахунок перераховувалася заробітна плата чоловіка ОСОБА_1 у загальному розмірі 63 480 грн.

Так, з наявної в матеріалах справи копії договору № SAMDNWFD0070009792800 вклад Стандарт на 6 міс. від 23.10.2013 року (роздрукований 18.02.2014) вбачається, що залишок на вкладі станом на 18.02.2014р. 86107,32 грн., вклад оформлений по 23.04.2014 року включно, банк відкриває особистий рахунок № НОМЕР_4 , на який зараховуються вклад, на суму вкладу нараховуються проценти по ставці 17% річних, проценти по вкладу зараховуються на рахунок/карту № НОМЕР_4 , період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.1.1 глави 1 Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами № 516 від 03.12.2003 року, вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Починаючи з квітня 2014 року ОСОБА_1 неодноразово письмово зверталася до ПАТ КБ ПриватБанк з метою виплати вкладів, однак, посилаючись на складну політичну ситуацію в країні, ОСОБА_1 систематично відмовлялося у поверненні її власних коштів.

У зв`язку із вказаним, ОСОБА_1 направлялись заяви про повернення депозитних коштів від 11.08.2014 (№217511), 05.09.2014, від 15.10.2014 (вх. №2988095 від 20.10.14) та від 21.10.2014, однак вимоги, викладені в заявах, задоволені не були.

В матеріалах справи наявна довідка №51412643 видана начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського управління ПАТ КБ Приватбанк від 09.05.2014, в якій зазначено, що в ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) станом на 09.05.2014 року наявні в ПАТ КБ Приватбанк наступні рахунки, зокрема:

№ рахунку Тип рахункуСтрок Дата оформленняВалюта рахункуСуму коштів на рахунку НОМЕР_7стандарт 6 міс 28.01.2013 UAH 9233,93 НОМЕР_8стандарт 6 міс 23.10.2013 UAH 88 612,41 У відповідь, листами №20.1.0.0.0/7-20140811/3320 від 13.08.2014, №20.1.0.0.0/7-20141029/2361 від 20.10.2014, №20.1.0.0.0/7-20141024/1369 від 30.10.2014, №20.1.0.0.0/7-20141107/2316 від 11.11.2014, №20.1.0.0.0/7-20141119/165 від 22.11.2014, повідомлено, що через політичні події в країні виникли складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях ПАТ КБ Приватбанк . Окупація території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя зробила неможливою роботу банківської системи в регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банків. Подальше функціонування банків в умовах окупації порушує законодавство України у зв`язку з неможливістю виконання банками вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку. Враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання і нагляд, валютний контроль та державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, і відповідно до постанови Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року ПАТ КБ Приватбанк припинив свою діяльність в Криму. Незважаючи на прийняття Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та введення надзвичайного режиму роботи в Криму, ПАТ КБ Приватбанк в індивідуальному порядку проводить роботу з клієнтами за усіма можливими варіантами вирішення питання.

23.07.2019 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Інвестмент Сервіс Юкрейн (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №23/07-19.

Відповідно до п.1.1 договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013 та заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, що укладені між первісним кредитом та АТ КБ Приват Банк (ЄДРПОУ 14360570).

За цим договором новий кредитор одержує право (змість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основними договорами, в тому числі але не виключно: отримувати депозитні кошти у сумі 97 846,34 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.2.1 договору за передане право вимоги до боржника за основними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 97 846,34 грн.

Новий кредитор зобов`язується у день підписання цього договору розрахуватись з первісним кредитором. Розрахунок за цим договором відбувається у готівковій або безготівковій формі на поточний рахунок первісного кредитора (п.2.2 договору).

Так, в матеріалах справи наявна копія розписки ОСОБА_1 щодо отримання від товариства з обмеженою відповідальністю Інвестмент Сервіс Юкрейн грошових коштів в розмірі 97 846,34 грн. за договором про відступлення права вимоги №23/07-19 від 23.07.2019 року.

Також, на виконання умов договору про відступлення права вимоги №23/07-19 від 23.07.2019 року ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Інвестмент Сервіс Юкрейн направлено відповідачу повідомлення про зміну кредитора.

Таким чином, позивач став новим кредитором за договором № SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013 та заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, що укладені між ОСОБА_1 та АТ КБ Приват Банк (ЄДРПОУ 14360570).

Частиною 2 статті 1060 ЦК України (в редакції чинній на момент звернення ОСОБА_1 (зокрема, 15.10.2014) до відповідача про повернення вкладів) передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного Банку України Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ Приватбанк , зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ ПриватБанк .

Згідно зі статтею 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном.

Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ КБ ПриватБанк .

Судом взято до уваги те, що на виконання постанови Національного банку України від 06.05.2014 № 260 ПАТ КБ "Приватбанк" видано наказ від 14.05.2014 № РК-2014-6695879 "Про внесення змін для Кримського РУ (Сімферополь), Севастопольської філії в порядок обліку по кредитах фізичних, юридичних осіб та кредитним карткам фізичних осіб, в тому числі списаних за рахунок резерву, по депозитам та поточним рахункам фізичних осіб, по депозитам та поточним рахункам юридичних осіб та бюджетних організацій, кредиторської та дебіторської заборгованості юридичних і фізичних осіб, факторингу", згідно якого зобов`язано Кримське РУ та Севастопольську філію перенести в ОДБ сальдо депозитів, поточних рахунків юридичних осіб та бюджетних організацій на рахунок 2903 бранч DNSE, DNCI.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Національного банку України від 17.06.2014 № 280, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

В листі Департаменту платіжних систем Національного банку України від 23.11.2004 № 25-118/1918-12202 до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв`язок та зазначено, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 97 846,34 грн., з яких 88 612,41 грн. розміщені за договором № SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013 та 9 233,93 грн. за заявою (договором) SAMD№0 1000732532183 від 28.01.2013, які укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 26В, ідентифікаційний код 36019456) кошти в сумі 97 846 (дев`яносто сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 34 коп., з яких 88 612 (вісімдесят вісім тисяч шістсот дванадцять ) грн. 41 коп. розміщені за договором № SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013 та 9 233 (дев`ять тисяч двісті тридцять три) грн. 93 коп. за заявою (договором) SAMD№0 1000732532183 від 28.01.2013, які укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий