Постанова

від 10.04.2020 по справі 910/13359/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2020 р. Справа№ 910/13359/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020

у справі № 910/13359/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 97 846,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 97 846,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договорів банківського вкладу № SAMDN01000732532183 від 28.01.2013 та №SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" кошти в сумі 97 846 грн. 34 коп., з яких 88 612 грн. 41 коп. розміщені за договором № SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013 та 9 233 грн. 93 коп. за заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, які укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" та судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/13359/19 - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково встановив факт укладення договорів банківського вкладу між ОСОБА_1 у справі, а також факт внесення грошових коштів на вкладні (депозитні) рахунки вкладника, оскільки аналізуючи сукупність долучених до матеріалів справи документів, вбачається, що останні не містять документів на підтвердження внесення грошових коштів на депозитні рахунки, при цьому надана позивачем довідка підписана не уповноваженою особою та видана неіснуючим Кримським регіональним управлінням ПАТ КТ ПРИВАТБАНК .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/13359/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/13359/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

12.03.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/13359/19 є вимоги про стягнення 97 846,34 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.01.2013 на підставі заяви ОСОБА_1 (клієнт) (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження) №№ НОМЕР_2 на оформлення вкладу "Стандарт на 6 міс." з ПАТ КБ "Приватбанк" (у відділенні Севастопольської філії ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено договір банківського вкладу.

Відповідно до умов вищезазначеного договору: сума вкладу 7 717,05 грн., валюта вкладу - гривні, термін вкладу - 6 місяців по 28.07.2013 включно, процентна ставка на дату укладання договору - 17% річних, період нарахування процентів - 1 місяць, особовий рахунок по вкладу НОМЕР_3 , рахунок/карта по нарахуванню % по вкладу НОМЕР_5.

Згідно з п.1 договору виплата суми нарахованих відсотків здійснюється щомісячно.

У випадку, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний в заяві. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк (п.3 договору).

Пунктом 4 договору передбачено, що при продовженні строку вкладу розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється по процентній ставці, яка діє в банку для продовжуючих депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладання додаткової угоди.

Як зазначено позивачем, по закінченню строку дії договору вклад зі згоди ОСОБА_1 відповідно до п. 3 договору двічі подовжувався з кінцевою датою до 28.07.2014. При цьому, розрахунок відсотків на кожний новий строк у відповідності до п. 4 договору здійснювався по новій відсотковій ставці для вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу.

В подальшому ОСОБА_1 на поточний банківський рахунок № 6762 4620 8455 1438 було перераховано 1 516,91 грн.

Також, через систему Privat24 23.10.2013 ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) укладено з ПАТ КБ "Приватбанк" договір № SAMDNWFD0070009792800 вкладу "Стандарт на 6 міс.".

Позивачем зазначено, що умовами даного договору передбачено, що загальна сума вкладу на рахунку № 2630 8612 7871 60 складає 10 000 грн. з правом поповнення депозиту та відсотковою ставкою 17 % річних.

На даний рахунок 27.10.2013 з соціальної банківської карти були переведені грошові кошти у розмірі 11 000 грн. одноразово виплачених державою при народженні дитини, та починаючи з листопада на рахунок перераховувалася заробітна плата чоловіка ОСОБА_1 у загальному розмірі 63 480 грн.

Так, з наявної в матеріалах справи копії договору №вклад "Стандарт на 6 міс." від 23.10.2013 (роздрукований 18.02.2014) вбачається, що залишок на вкладі станом на 18.02.2014 складає 86 107,32 грн., вклад оформлений по 23.04.2014 включно, банк відкриває особистий рахунок № НОМЕР_4 , на який зараховуються вклад, на суму вкладу нараховуються проценти по ставці 17% річних, проценти по вкладу зараховуються на рахунок/карту № НОМЕР_4 , період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.1.1 глави 1 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003, вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з квітня 2014 року ОСОБА_1 неодноразово письмово зверталася до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою виплати вкладів, однак, посилаючись на складну політичну ситуацію в країні, ОСОБА_1 систематично відмовлялося у поверненні її власних коштів.

У зв`язку із вказаним, ОСОБА_1 направлялись заяви про повернення депозитних коштів від 11.08.2014 (№217511), 05.09.2014, від 15.10.2014 (вх. №2988095 від 20.10.14) та від 21.10.2014, однак вимоги, викладені в заявах, задоволені не були.

У відповідь, листами №20.1.0.0.0/7-20140811/3320 від 13.08.2014, №20.1.0.0.0/7-20141029/2361 від 20.10.2014, №20.1.0.0.0/7-20141024/1369 від 30.10.2014, №20.1.0.0.0/7-20141107/2316 від 11.11.2014, №20.1.0.0.0/7-20141119/165 від 22.11.2014, повідомлено, що через політичні події в країні виникли складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях ПАТ КБ "Приватбанк". Окупація території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя зробила неможливою роботу банківської системи в регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банків. Подальше функціонування банків в умовах окупації порушує законодавство України у зв`язку з неможливістю виконання банками вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку. Враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання і нагляд, валютний контроль та державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, і відповідно до постанови Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" припинив свою діяльність в Криму. Незважаючи на прийняття Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та введення надзвичайного режиму роботи в Криму, ПАТ КБ "Приватбанк" в індивідуальному порядку проводить роботу з клієнтами за усіма можливими варіантами вирішення питання.

23.07.2019 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №23/07-19.

Відповідно до п.1.1 договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № SAMDNWFD0070009792800 від 23.10.2013 та заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, що укладені між первісним кредитом та АТ КБ "Приват Банк" (ЄДРПОУ 14360570).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основними договорами, в тому числі але не виключно: отримувати депозитні кошти у сумі 97 846,34 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.1 договору за передане право вимоги до боржника за основними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 97 846,34 грн.

Новий кредитор зобов`язується у день підписання цього договору розрахуватись з первісним кредитором. Розрахунок за цим договором відбувається у готівковій або безготівковій формі на поточний рахунок первісного кредитора (п.2.2 договору).

Так, в матеріалах справи наявна копія розписки ОСОБА_1 щодо отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" грошових коштів в розмірі 97846,34 грн. за договором про відступлення права вимоги №23/07-19 від 23.07.2019 року.

Також, на виконання умов договору про відступлення права вимоги №23/07-19 від 23.07.2019 ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Сервіс Юкрейн" направлено відповідачу повідомлення про зміну кредитора.

Таким чином, позивач став новим кредитором за договором №від 23.10.2013 та заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, що укладені між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приват Банк" (ЄДРПОУ 14360570).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 97 846,34 грн., з яких 88 612,41 грн. розміщені за договором №від 23.10.2013 та 9 233,93 грн. за заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, які укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України до відповідача про повернення вкладів) передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного Банку України "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ "Приватбанк", зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно зі статтею 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном.

Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк".

Судовою колегією взято до уваги те, що на виконання постанови Національного банку України від 06.05.2014 № 260 ПАТ КБ "Приватбанк" видано наказ від 14.05.2014 № РК-2014-6695879 "Про внесення змін для Кримського РУ (Сімферополь), Севастопольської філії в порядок обліку по кредитах фізичних, юридичних осіб та кредитним карткам фізичних осіб, в тому числі списаних за рахунок резерву, по депозитам та поточним рахункам фізичних осіб, по депозитам та поточним рахункам юридичних осіб та бюджетних організацій, кредиторської та дебіторської заборгованості юридичних і фізичних осіб, факторингу", згідно якого зобов`язано Кримське РУ та Севастопольську філію перенести в ОДБ сальдо депозитів, поточних рахунків юридичних осіб та бюджетних організацій на рахунок 2903 бранч DNSE, DNCI.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Національного банку України від 17.06.2014 № 280, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

В листі Департаменту платіжних систем Національного банку України від 23.11.2004 № 25-118/1918-12202 до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв`язок та зазначено, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Щодо тверджень скаржника, що суд першої інстанції помилково встановив факт укладення договорів банківського вкладу між ОСОБА_1 , а також факт внесення грошових коштів на вкладні (депозитні) рахунки вкладника, оскільки аналізуючи сукупність долучених до матеріалів справи документів, вбачається, що останні не містять документів на підтвердження внесення грошових коштів на депозитні рахунки, судова колегія зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи листів-відповідей від 13.08.2014, 20.10.2014, 11.11.2014 та 22.11.2014 на звернення ОСОБА_1 . щодо виконання відповідачем умов договорів вбачається, що відповідачем не заперечувалось факту укладання з ОСОБА_1 . договорів банківського рахунку та відповідно відкриття ОСОБА_1 поточних депозитних рахунків та перерахування коштів. Більше того, в даних листах зазначалось наступне: Для виконання Ваших вимог з Вами була здійснена розмова у телефонному режимі для призначення зустрічі з відповідальним співробітником банку з метою здійснення реструктуризації Вашого вкладу. , що, на переконання судової колегії, спростовує доводи скаржника про не укладення договорів між ОСОБА_1 та скаржником, а також не внесення грошових коштів на вкладні (депозитні) рахунки вкладника.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідка №51412643 видана начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського управління ПАТ КБ Приватбанк від 09.05.2014, в якій зазначено, що в ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) станом на 09.05.2014 наявні в ПАТ КБ "Приватбанк" наступні рахунки, зокрема:

№ рахунку Тип рахункуСтрок Дата оформленняВалюта рахункуСуму коштів на рахунку НОМЕР_6стандарт 6 міс 28.01.2013 UAH 9233,93 НОМЕР_7стандарт 6 міс 23.10.2013 UAH 88612,41 Щодо тверджень скаржника, що надана позивачем довідка підписана не уповноваженою особою та видана неіснуючим Кримським регіональним управлінням ПАТ КТ ПРИВАТБАНК , судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин, саме на відповідача покладається обов`язок довести належне виконання своїх зобов`язань за договором банківського вкладу, а саме доказів того, що кошти були повернуті вкладнику, а також про відсутність коштів на депозитному рахунку позивача.

Проте, відповідачем не надано доказів виконання чи невиконання умов вказаного договору, а також наявність або відсутність коштів на рахунках.

На переконання судової колегії, п озивач довів наявність грошових коштів на рахунках та існування між ним і відповідачем договірних правовідносин.

Таким чином, твердження скаржника про недоведеність факту укладення договорів банківського вкладу та внесення коштів позивачем є безпідставним.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 463/3144/15-ц.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 97 846,34 грн., з яких 88 612,41 грн. розміщені за договором №від 23.10.2013 та 9 233,93 грн. за заявою (договором) SAMD№01000732532183 від 28.01.2013, які укладені між Корецькою Ольгою Володимирівною та ПАТ КБ "ПриватБанк" є обґрунтованими, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх задоволення.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/13359/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/13359/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/13359/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/13359/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв