Рішення

від 15.01.2020 по справі 914/2232/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020 Справа № 914/2232/19

За позовом:Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до відповідача:Комунального підприємства Моршинтеплоенерго , Львівська обл., м. Моршин про:стягнення 12827,85 грн. пені, 2200,84 грн. 3% річних та 6458,75 грн. за договором постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В. Представники сторін: від позивача:не з`явився від відповідача:Проказа М.М. - представник

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до КП Моршинтеплоенерго про стягнення 12827,85 грн. пені, 2200,84 грн. 3% річних та 6458,75 грн. за договором постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р.

Ухвалою від 01.11.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.11.2019р.

У судовому засіданні 20.11.2019р. було оголошено перерву до 18.12.2019р.

Ухвалою від 18.12.2019р. суд відклав розгляд справи по суті на 15.01.2020р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 15.01.2020р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, відповіді на відзив на подав.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2020р. з`явився, заперечив щодо заявленого позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

На адресу суду від КП Моршинтеплоенерго надійшло клопотання з додатками (вх. №20621/20 від 15.01.2020р.), у якому відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних на 368,29 грн. і встановити суму стягнення 3% річних в розмірі 1832,55 грн., а також зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%, оскільки вина підприємства щодо допущення прострочення відсутня, підприємство перебуває у вкрай важкому фінансовому становищі, а стягнення заявленого розміру пені негативно відобразиться на фінансовому становищі відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд продовжити строк для подання вказаного вище клопотання та долучених до нього доказів скрутного фінансового становища підприємства та прийняти клопотання до розгляду.

Розглянувши клопотання представника відповідача про продовження строку для подання клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Положеннями господарсько-процесуального законодавства не передбачено заборони учасника судового процесу подавати клопотання на стадії розгляду справи по суті. Разом з тим, до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем долучено нові докази, які раніше ним не було подано, а тому при розгляді вказаного клопотання суд вважає, що слід застосовувати приписи ч. 3 ст. 80 ГПК України, якими визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи те, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач одержав 05.11.2019р., строк для подання відзиву - до 20.11.2019р. включно.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив клопотання про зменшення неустойки у зв`язку з його важким матеріальним становищем ще у відзиві на позов (який надійшов на адресу суду 11.11.2019р.) та долучив до відзиву докази скрутного становища відповідача станом на 2017 рік (період коли ним здійснювалася несвоєчасна оплата поставленого газу). Як зазначено директором відповідача в попередньому судовому засіданні, обставини тяжкого матеріального становища відповідача продовжують існувати і в 2019 році, а тому ним було долучено до клопотання від 15.01.2020р. докази існування таких обставин. Ненадання доказів тяжкого становища станом на 2019 року разом із відзивом, директор пояснював тим, що в силу відсутності в нього юридичних знань, він вважав, що необхідно долучати докази, які підтверджують неможливість своєчасного здійснення оплати станом на момент виконання свого обов`язку, а не на момент розгляду справи в суді. Як зазначив новий представник відповідача, подання цих доказів лише 15.01.2020р., зумовлено тим, що з 22.12.2019р. директор перебуває на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з перенесеним ним інфарктом, що підтверджується наданим суду листком непрацездатності №749639.

Враховуючи наведене, суд визнав причини пропуску строку для подання клопотання з долученими доказами поважними, ухвалив продовжити відповідачу строк для подання доказів та прийняти їх до розгляду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2016р. між сторонами укладено договір постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21, за яким позивач зобов`язувався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а останній прийняти та оплатити газ до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оскільки розрахунки за поставлений газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно, всупереч строку, встановленого договором, позивач звернуся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням внесення платежів.

Аргументи відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що прострочення за договором виникло не з вини підприємства, а внаслідок несплати основними споживачами - населенням вартості наданих послуг. Станом на день розгляду справи, відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ. Відповідач не погоджується з нарахованими позивачем 3% річних у розмірі 368,29 грн. за зобов`язаннями за грудень 2016р., оскільки природний газ за вказаний період був сплачений грошовими коштами, перерахованими на підставі спільного протокольного рішення про організацію розрахунків, а тому АТ НАК Нафтогаз України не вправі був нараховувати 3% річні на такі кошти. Відтак, у частині стягнення 368,29 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями, які виникли у грудні 2016р. відповідач просить відмовити.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.09.2016р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21(надалі - Договір), відповідно п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

23.01.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №1до Договору.

Згідно п. 3.4. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Як встановлено судом, на виконання зобов`язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2016р. - березня 2017р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 3610629,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

В пункті 6.1. Договору сторонами погоджено, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за поставлений природний газ відповідач розрахувався в повному обсязі. Разом з тим, підставою для звернення позивача з цим позовом до суду слугувало допущення відповідачем прострочень оплати за спожитий газ.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 6.1. Договору, остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи визначений п. 6.2. Договору строк оплати та долучені до матеріалів справи виписки по банківському рахунку, судом встановлено, що за поставлений природний газ за Договором за період жовтень 2016р. - березень 2017р. відповідач розрахувався повністю, однак допустив прострочення внесення платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою КП Ліга Закон (підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що така розрахована позивачем правильно, а тому підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, а також 3% річних нарахованих за зобов`язаннями, які виникли у жовтні 2016р. та березні 2017р. за допомогою КП Ліга Закон (підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що інфляційні та 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями, які виникли у жовтні 2016р. та березні 2017р. розраховані позивачем правильно та підлягають стягненню з відповідача в заявлених розмірах.

З приводу стягнення 3% річних в розмірі 368,29 грн., нарахованих за зобов`язаннями, які виникли у грудні 2016р., то такі на думку суду, стягненню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку та розрахунку боргу, долученого до позовної заяви, 31.01.2017р. КП Моршинтеплоенерго перераховано АТ НАК Нафтогаз України 896184,25 грн., які були зараховані в якості оплати поставленого природного газу за грудень 2016р. (Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016р. на суму 896184,25 грн.). У призначенні платежу вказано: Пост. Уряду від 11.01.2005 №20; за прир. газ 2016; договір від 08.09.2016р. №5044/1617-ТЕ-21 (сп. прот. ріш. від 17.01.2017р. №160); в т.ч. ПДВ - 149364,04 грн. .

Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання;застосування нормативів та лімітів;регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг;надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затв. постановою КМУ №20 від 11.01.2005р. (яка була чинною на момент перерахування відповідачем коштів за спожитий газ за грудень 2016р.), цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз , а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція) (пункт 1 Порядку).

Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства Енергоринок , які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , ПАТ Укртрансгаз , державне підприємство Енергоринок , виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку (пункт 7 Порядку).

Аналіз змісту Постанови №20 свідчить про те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, Держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова №20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24.12.2019р. у справі №927/871/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019р. у справі № 924/296/18.

Підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

Таким чином, підписавши спільне протокольне рішення (в даному випадку спільне протокольне рішення від 17.01.2017р. №160, яке вказане у призначенні платежу за грудень 2016р.), сторони погодилися з тим, що між ними саме в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків, а тому суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності нарахування та стягнення 368,29 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язаннями, які виникли у грудні 2016р.

Розглянувши клопотання КП Моршинтеплоенерго про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе стягнення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Клопотання про зменшення розміру пені обґрунтоване наступними обставинами:

- відповідач є комунальним підприємством;

- споживачем послуг, які надаються відповідачем являється населення;

- відповідач перебуває у вкрай несприятливому фінансовому становищі, спричиненим значною дебіторською заборгованістю;

- стягнення пені в заявленому розмірі спричинить додаткове збільшення збитків підприємства.

Суд, взявши до уваги наведені відповідачем обставини, долучені до клопотання документи, зокрема, довідку Виконавчого комітету Моршинської міської ради від 14.01.2020р. №34, згідно якої у зв`язку з важким фінансовим становищем відповідача, останньому містом виділено фінансову допомогу на погашення кредиторської заборгованості перед АТ НАК Нафтогаз у розмірі 617592,24 грн.; звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 9 місяців 2019р.; фінансову звітність малого підприємства, згідно якої у відповідача за 9 місяців 2019р. відсутній чистий прибуток, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги - 2153,3 тис., за розрахунками з бюджетом 401,2 тис., інша - 90,3 тис.; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 2325,5 тис., перед бюджетом - 2,8 тис., врахувавши, що відповідач не являється безпосереднім споживачем природного газу, що поставлявся за Договором, прострочення оплат відбулося не з прямої вини споживача, заборгованість за Договором була сплачена у повному обсязі, до стягнення з відповідача за цим рішенням підлягають 3% річних та інфляційні, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 30% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 8979,49 пені.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що за змістом п. 4.3. Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. №7, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 1888,15 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Моршинтеплоенерго (82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Привокзальна, буд. 45А; код ЄДРПОУ 33892124) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 8979,49 грн. пені, 1832,55 грн. 3% річних, 6458,75 грн. інфляційних втрат та 1888,15 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2020р.

Суддя Крупник Р.В.