Постанова

від 14.04.2020 по справі 914/2232/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2020 р. Справа №914/2232/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Мирутенка О.Л.

Плотніцького Б.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вих. №14/4-763-20 від 03.02.2020 (вх. ЗАГС 01-05/603/20 від 13.02.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 (повний текст складено та підписано 16.01.2020)

у справі № 914/2232/19 ( суддя Крупник Р.В.)

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства Моршинтеплоенерго , Львівська область, м. Моршин

про стягнення 12 827,85 грн. пені, 2 200,84 грн. 3% річних та 5 458,75 грн. інфляційних втрат за договором постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Моршинтеплоенерго 12 827,85 грн. пені, 2 200,84 грн. 3% річних та 6 458,75 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем строків оплати за договором постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Моршинтеплоенерго на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 8 979,49 грн. пені, 1 832,55 грн. 3% річних, 6 458,75 грн. інфляційних втрат та 1 888,15 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 3 610 629,13 грн. За поставлений природний газ за Договором відповідач розрахувався повністю, однак допустив прострочення внесення платежів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов до висновку, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за зобов`язаннями жовтня 2016 року та березня 2017 року, розраховані позивачем правильно та підлягають стягненню з відповідача в заявлених розмірах; 3% річних в розмірі 368,29 грн., нараховані за зобов`язаннями грудня 2016 року, стягненню не підлягають, оскільки оплата поставленого природного газу за грудень 2016 року була здійснена відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005р. та спільного протокольного рішення від 17.01.2017 №160, підписавши яке сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

Разом з тим, з врахуванням обставин справи та наданих відповідачем доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав, визначених ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, для зменшення розміру пені на 30 %.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 4 216,65 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. В решті апелянт просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно та безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 233 ЦК України та зменшив розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 30%, оскільки не врахував інтереси позивача, не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не оцінив майнового стану сторін. При цьому, апелянт зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним відповідачем зобов`язанням за договором.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2232/19 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, ухвалою суду встановлено строк для подачі відповідачем відзиву на апеляційну скаргу - до 10.03.2020.

27.02.2020 до суду від Комунального підприємства Моршинтеплоенерго надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що суд першої інстанції дослідив наявність передбачених ст. 551 ЦК України підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та враховуючи ступінь виконання зобов`язання відповідачем (повне погашення суми основного боргу), майновий стан сторін та їх інтереси підставно та обгрунтовано зменшив розмір пені на 30%.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2016 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Комунальним Моршинтеплоенерго (споживач) був укладений договір постачання природного газу №5044/1617-ТЕ-21 ( далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

23.01.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 790 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п.3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору споживач зобов`язується, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20.

На виконання зобов`язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 3 610 629,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

За поставлений природний газ відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках та не заперечується сторонами.

Однак, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий за Договором газ у жовтні 2016 року, грудні 2016 року, березні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Моршинтеплоенерго 12 827,85 грн. пені, 2 200,84 грн. 3% річних та 6 458,75 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Моршинтеплоенерго на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 8 979,49 грн. пені, 1 832,55 грн. 3% річних, 6 458,75 грн. інфляційних втрат та 1 888,15 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у зв`язку зі зменшення судом пені на 30%. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у даній справі жодною із сторін не оскаржується.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013).

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 19.03.2019 у справі №908/856/18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% зазначаючи, що: КП Моршинтеплоенерго є комунальним підприємством та основним постачальником теплової енергії у м. Моршині; споживачем послуг, які надаються відповідачем являється населення, а також медичні та навчальні заклади; відповідач перебуває у вкрай несприятливому фінансовому становищі, спричиненим значною дебіторською заборгованістю; стягнення пені в заявленому розмірі спричинить додаткове збільшення збитків підприємства.

При цьому, відповідач надав суду першої інстанції на підтвердження скрутного матеріального становища: довідку Виконавчого комітету Моршинської міської ради від 14.01.2020р. №34, згідно з якою у зв`язку з важким фінансовим становищем відповідача, останньому виділено фінансову допомогу на погашення кредиторської заборгованості перед АТ НАК Нафтогаз у розмірі 617592,24 грн.; звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 9 місяців 2019р.; фінансову звітність малого підприємства, згідно з якою у відповідача за 9 місяців 2019р. відсутній чистий прибуток, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги 2153,3 тис., за розрахунками з бюджетом 401,2 тис., інша 90,3 тис.; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 2325,5 тис., перед бюджетом 2,8 тис.; довідку про стан претензійно-позовної роботи, за змістом якої протягом 2016-2017 р.р. подано в Стрийський міськрайонний суд 81 заяву про видачу судових наказів на суму 486,29 тис. грн., в 2016 році ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції відкрито 49 проваджень на суму 333,689 тис. грн. про стягнення боргу з фізичних осіб на користь КП Моршинтеплоенерго .

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку поданим відповідачем доказам, враховано обставини справи щодо повного виконання відповідачем зобов`язання з оплати за отриманий за договором газ за спірний період, а тому висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав, передбачених частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, для зменшення на 30% розміру пені при прийнятті рішення у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Щодо доводів позивача про те, що при зменшенні розміру штрафних санкцій суд першої інстанції не врахував майнового стану позивача, колегія суддів зазначає, наступне:

Відповідно до приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час вирішення даного спору позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують майновий стан позивача та наявність у позивача збитків, спричинених простроченням оплати за Договором відповідача.

Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/2232/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Мирутенко О.Л.

Суддя Плотніцький Б.Д.