Рішення

від 11.01.2020 по справі 382/674/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/674/19

Провадження № 2/382/499/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2020 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвоката Коваль Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", с. Капустинці Яготинського району вул. Гагаріна,1 про визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельної ділянки, про стягнення збитків та моральної шкоди,

Встановив:

Представник позивачки звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" про визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельної ділянки, про стягнення збитків та моральної шкоди, який після вточнення обгрунтовувала наступним. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4999 га з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 037414, виданого Яготинською районною державною адміністрацією 24.04.2004 року. ОСОБА_1 не брала участі в оформленні права власності на земельну ділянку, цим займався відповідач. При цьому, державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 037414 особисто позивачці не було передано. До 2017 року ОСОБА_1 не було відомо хто користується належною їй земельною ділянкою, плати за фактичне землекористування вона жодного разу не отримувала. У 2017 році позивачці стало відомо, що належна їй земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ Агрофірма Дружба , у зв"язку з чим ОСОБА_1 звернулася з усним запитом до адміністрації товариства за інформацією про правомірність використання її земельної ділянки, на що їй було видано: копію Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, що укладався між нею та відповідачем на строк до 2005 року; копію Договору до Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, що укладався між нею та відповідачем 25.02.2005 року на строк до 01.03.2020 року; оригінал Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 12349419; номер запису про право власності 3266230); кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035; схему розташування земельної ділянки в адміністративних межах Капустинської сільської ради, Яготинського району Київської області; акт визначення меж земельної ділянки від 27.09.2013 року; акт приймання-передачі земельної ділянки від 27.09.2013 року. Ознайомившись з наведеними вище матеріалами, позивачці стало зрозуміло, що на всіх цих документах було підроблено її підпис, в тому числі й на Договорі оренди землі від 08.05.2003 року, Договорі до Договору оренди земельної ділянки від 25.02.2005 року, який по суті є додатковою угодою про внесення змін, та акті приймання-передачі земельної ділянки. В 2018 році позивачка звернулася до Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області з заявою про вчинення проти неї злочину, відомості про який було внесено до ЄРДР за № 12018110320000150 від 02.04.2018 року. Ухвалою Яготинського районного суду від 29.01.2019 року у кримінальному провадженні № 12018110320000150 було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: Чи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконаний підпис в графі орендодавець у Договорі оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба ? Чи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконаний підпис в графі орендодавець у Договорі до Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба ? , Чи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконаний підпис в графі орендодавець у Акті прийому-передачі земельної ділянки від 27.09.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба ? З висновку експерта витікає наступне. Підпис в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ останньої сторінки договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис в графі Орендодавець: договору до договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис в графі Орендодавець: акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.09.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. За наведених обставин угоди, зокрема: Договір оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, що був зареєстрований Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області 31.07.2003 року за № 24 та Договір до Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, що датований від 25.02.2005 року, який зареєстрований в Яготинському відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру 05.07.2005 року за № 040533500023 - позивачкою ніколи не укладалися та не підписувалися, згоди на їх укладення ОСОБА_1 нікому не давала та нікого не уповноважувала укладати їх від свого імені, а тому ці угоди з позиції позивача по суті є неукладеними. Оскільки ОСОБА_1 з 2003 року ні з ким договору оренди належної їй земельної ділянки не укладала, нікого не уповноважувала учиняти від її імені будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою, площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначеною для ведення особистого селянського господарства, а тому, з метою самостійного використання землі у 2019 році вона замовила у землевпорядної організації виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Процедура встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За наслідками виконання робіт з землеустрою було відновлено межі земельної ділянки та встановлено межові знаки. Керівник ТОВ АФ Дружба був обізнаним з результатами судової почеркознавчої експертизи, яка проводилася у кримінальному провадженні № 12018110320000150, оскільки в якості свідка був допитаний слідчим у кримінальному провадженні, а також був попереджений сином заявниці про те, щоб дане товариство не учиняло жодних робіт з використання земельної ділянки, проте наприкінці березня 2019 року дав розпорядження працівникам товариства провести підготовку грунту до посіву на належній заявнику ділянці, що й було зроблено, межові знаки знищені. В той час, коли ОСОБА_1 має бажання зусиллями членів своєї сім`ї самостійно використовувати власну земельну ділянку для отримання доходу, але весь час, починаючи з травня 2003 року, ця земельна ділянка стає предметом зловживань її правами власника ТОВ АФ Дружба . Таке зловживання правами ОСОБА_1 умисно учиняється відповідачем і станом на даний час: ТОВ АГРОФІРМА ДРУЖБА на підставі недійсного договору оренди землі, який власником земельної ділянки ОСОБА_1 не підписувався та не укладався, провело посівну кампанію на земельній ділянці площею 1,4999 га з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначеній для ведення особистого селянського господарства,яка знаходиться в адміністративних межах Капустинської сільської ради (за межами населеного пункту) Яготинського району Київської області, що завдало ОСОБА_1 , як власнику земельної ділянки, значної шкоди, а порушення її прав триває. Правопорушення триває 16 років (з 08.05.2003 року по даний час), площа належної позивачу земельної ділянки, яка безпідставно використовується відповідачем, - 1,4999 га, середня урожайність кукурудзи по ТОВ АФ Дружба - 4,30 т/га (по Яготинському району - 8,14 т/га), найнижча закупівельна ціна зерна кукурудзи за інформацією зернотрейдерів України станом на травень 2019 року - 4100 грн/т. Тому розмір збитків (упущена вигода) за весь період безпідставного неправомірного використання земельної ділянки при тому, що така дія триває й на час подання даної заяви, становить: 423 091, 79 грн. (1,4999 га х 4,3 т/га х 4100 грн/т х 16 років). Позивачка вважає, що самовільне використання відповідачем її земельної ділянки завдає їй моральної шкоди, яка становить 80 000 грн. (за 16 років по 5000 грн. за один рік). Просила визнати недійсними: Договір оренди землі від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Дружба ", зареєстрований Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області, про що 31.07.2003 внесено запис за № 24 до Книги записів державної реєстрації договорів оренди земліКапустинської сільської ради, Договір до Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Дружба 25.02.2005 року на строк до 01.03.2020 року, зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області учинено запис за № 040533500023 від 05 липня 2005р, зобов`язати ТОВ повернутиОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, стягнути з ТОВ Агрофірма Дружба , на користьОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальні збитки у розмірі 423 091, 79 грн., компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 80 000, 00 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Яготинського районного суду від 17 квітня 2019 року відкрито провадження у даній справі.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача надав до суду відзив, котрий обгрунтований наступним. 8 травня 2003 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Дружба" було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 1,50 га, що знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району. Для укладення договору ОСОБА_1 було надано копію державного акту на право приватної власності на землю серія IV-КВ № 037414. Договором від 25 лютого 2005 р. внесено зміни до договору від 08.05.2003 р., строк дії продовжено до 1 березня 2020 р. 27 вересня 2013 р. ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Дружба" визначено межі земельної ділянки № 20, належної ОСОБА_1 , що знаходилася в оренді у ТОВ "Агрофірма Дружба" та складено відповідний акт. Того ж дня було складено акт приймання-передачі даної земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала ТОВ "Агрофірма Дружба" в користування земельну ділянку № НОМЕР_2 . Вищезазначений договір оренди землі виконується належним чином, орендна плата за договором сплачується вчасно, що підтверджується відповідними платіжними відомостями. Будь-які належні докази того, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі на даний час відсутні. Доданий до позову висновок експерта у кримінальному провадженні таким доказом не може бути, так як експертне дослідження проводилося не в порядку, передбаченому ЦПК України. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 11 січня 2020 р. представник відповідача не з"явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів. Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволенн частково.

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Оренда землі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в наледжній формі доосягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV "Про оренду землі".

За змістом ст. ст. 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 ЦК України). Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується з свободою договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу, в якому фіксуються права та обов`язки сторін. Підписи сторін є обов`язковим реквізитом договору, укладеного в письмовій формі, який відображає волевиявлення сторін на укладення такого договору. Дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, сторони договору складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Якщо особа не підписувала договір, то зміст договору суперечить законодавству (не було волевиявлення особи на укладення договору), а тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним.

Відповідно до роз`яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, вони є укладеними, а отже - оспорюваними та за рішенням суду можуть бути визнані недійсними.

У пунктах 1, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам розяснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановленістаттею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Водночас недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що отримано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку з учиненням недійсного правочину другій стороні чи третім особам було завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до частини шостої статті 21 Закону України Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

В судовому засіданні установлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 037414, виданого Яготинською районною державною адміністрацією 24.04.2004 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства, (а.с. 10, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а.с.11). З висновку експерта від 25 лютого 2019 р. (а.с. 26-33) вбачається, що підпис в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ останньої сторінки договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис в графі Орендодавець договору до договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис в графі Орендодавець акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.09.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Дружба - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на вимоги ст. ст. 76, 77, 78, 79, 102 ЦПК України у суду немає підстав розцінювати висновок експерта як недопустимий чи недостовірний доказ.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та з урахуванням правової позиції Верховного суду у справі № 6-162цс13 від 19 лютого 2014 р. суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 08.05.2003 року та Договір до Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба мають бути визнані недійсними на підставі п. 3 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки вони не були підписані позивачкою, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення таких договорів, а також до задоволення підлягають позовні вимоги про зобов"язання відповідача повернути власнику належну йому земельну ділянку, оскільки ТОВ Агрофірма Дружба" займає її протиправно всупереч волі власника.

При вирішенні позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_1 збитків у вигляді упущеної вигоди, суд приймає до уваги наступне.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачка зазначає, що дії відповідача перешкоджали їй здійснити самостійно обробку власної земельної ділянки, використати її на власний розсуд, а тому їй завдано збитків у розмірі 423 091, 79 грн.

Однак, з такими доводами погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Пред"явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно було б ним отримані в разі використання земельної ділянки. Аналогічна правова позиція була вказана в постанові ВСУ від 09.12.2014 року №3-188гс14.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно встановити протиправність поведінки відповідача, наявність збитків та їх розмір, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками, а також його вину. Лише одночасна наявність всіх названих елементів дає підстави для стягнення збитків.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення упущеної вигоди позивачка посилалась на те, що вона мала намір та можливість самостійно обробляти земельну ділянку, тобто здійснити посів, вирощування кукурудзи та збір врожаю і його реалізацію. Однак, на підтвердження реальності своїх намірів з отримання прибутку від вирощування кукурудзи позивачка не надала суду будь-яких доказів стосовно того, що нею завчасно, у передбачені строки здійснено придбання насіння, добрив, засобів захисту рослин. Також не надано письмових доказів наявності у неї відповідної техніки чи укладення договорів із господарюючими суб"єктами чи інших реальних можливостей щодо обробітку землі та посівів, а також збирання, транспортування та зберігання врожаю.

Надані суду в якості доказів документи про право власності на транспортні засоби, належні її сину ОСОБА_2 , а також Витяг з державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку (а.с. 137-140) на думку суду не є переконливими доказами в підтвердження вищевказаних обставин, оскільки ці докази у своїй сукупності не дають змогу дійти однозначного висновку, що позивачка могла реально отримати вигоду якби не протиправна поведінка відповідача.

Крім цього, суд звертає увагу, що з пояснень представника позивачки витікає, що позивачка дізналася про те, що її земельною ділянкою користується відповідач лише у 2017 році, отже остання з 2003 р. по 2017 р. маючи державний акт про право власності на земельну ділянку, взагалі не проявляла будь-який інтерес до користування земельною ділянкою.

При цьому, доводи позивачки в тій частині, що вона не брала участі в оформленні права власності на земельну ділянку спростовуються наявністю у державному акті про право власності на земельну ділянку її підпису.

Також позивачка не надала суду будь-яких доказів в підтвердження тих обставин, що у 2019 р. вона замовила у землевпорядній організації технічну документацію для встановлення меж земельної ділянки в натурі та за наслідками виконання робіт із землеустрою було відновлено межі належної їй земельної ділянки, встановлені межові знаки, які в подальшому були знищені відповідачем.

Жодних доказів стосовно того, що позивачка в письмовому вигляді чи будь-якій іншій формі особисто зверталася до ТОВ "Агрофірма "Дружба" із заявами про звільнення земельної ділянки позивачкою не надано.

З ухвали слідчого судді Яготинського районного суду від 6 вересня 2018 р. (а.с. 57-58) вбачається, що під час допиту 4 квітня 2018 р. потерпіла ОСОБА_1 показала, що в серпні 2017 р. вона виявила відсутність договору оренди своєї земельної ділянки та попросила сина ОСОБА_2 звернутися до голови ТОВ "Агрофірма "Дружба" щоб отримати свій примірник оригіналу договору.

Вказані обставини також свідчать про те, що позивачка знала про існування договору оренди, та не мала реальних намірів обробляти самостійно земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивачки заперечувала ті обставини, що ТОВ "Агрофірма "Дружба" сплачувала за користування земельної ділянки орендну плату.

Проте, відповідач надав копії завірених відомостей про отримання позивачкою та іншими мешканцями села орендної плати, (а.с. 128-135).

Враховуючи вищевикладене, суд ставить під сумнів доводи позивачки стосовно отримання орендної плати, оскільки вважає, що остання не могла не знати про існування договору оренди земельної ділянки, та її пояснення в тій частині, що вона допускала можливість використання її земельної ділянки відповідачем та при цьому не вимагала орендної плати є сумнівними.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вона також не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджується будь-якими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За ч. ч.1,3,5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня провини особи, що завдала моральну шкоду, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, і не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В той же час, п. 4 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.

Так, позивачка обгрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначає, що тривале самовільне використання відповідачем земельної ділянки завдало їй моральної шкоди, яку вона з урахуванням вимог розумності та справедливості визначає в сумі 80 000 грн. (за 16 років, по 5000 грн. за 1 рік).

За правилами ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6).

Приймаючи до уваги, що позивачка після отримання нею державного акта протягом тривалого часу не вживала будь-яких заходів стосовно відновлення порушеного права, не проявляла інтересу до належної їй земельної ділянки, не надала доказів стосовно завдання їй моральної шкоди та не навела доводів стосовно можливих інших підстав для її відшкодування, суд вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають.

В силу вимог ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, по`вязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивачки надано на підтвердження своїх вимог акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 9 січня 2019, (а.с. 144).

Даний розмір витрат розрахований від кількості витраченого адвокатом часу, що становить 20,5 год. та вартості послуги за одну годину роботи, яка становить 741 грн.

В силу ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані із розглядом справи у разі часткового задоволення справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги п. 3 ч. 2 ст. 141 та ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що на користь позивачки із відповідача слід стягнути 7500 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 1536,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 203, 215, 216, 319, 623, 638, 792, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 76,77,78, 79, 81,102, 137,141ЦПК України, ст. ст. 152, 156, 157, 158, 211 ЗК України, ст. ст. 18, 20, 21, 34 Закону України Про оренду землі , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" с. Капустинці Яготинського району вул. Гагаріна,1 про визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельної ділянки, про стягнення збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 08.05.2003 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба , зареєстрований Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області, про що 31.07.2003 внесено запис за № 24 до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради.

Визнати недійсним Договір до Договору оренди земельної ділянки від 08.05.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба 25.02.2005 року на строк до 01.03.2020 року, зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області учинено запис за № 040533500023 від 05 липня 2005р.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба , код ЄДРПОУ 30771141 (вул. Гагаріна, 1, с. Капустинці, Яготинський район Київська область) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006;0035, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба , код ЄДРПОУ 30771141 (вул. Гагаріна, 1, с. Капустинці, Яготинський район Київська область) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 1536, 80 (одну тисячу п"ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) судового збору та 7500 (сім тисяч п"ятсот) гривень витрат за правничу допомогу адвоката.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.