Рішення

від 14.01.2020 по справі 638/13806/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/418/2020 Справа № 638/13806/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Колодяжної І.М.

за участю секретаря судового засідання - Ягодіній М.С.,

справа № 638/13806/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту ,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Кешью звернулося до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту № EL - 69927 від 06.02.2019 року в сумі 17441 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.02.2019р. між ТОВ Кешью та відповідачем укладено договір кредиту № EL-69927 . Згідно положень даного кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 2000,00 гри. строком на 30 днів, тобто до 08.03.2019 року. Пунктом 1.3 кредитного договору визначено фіксовану відсоткову ставку на рівні 1.5 % в день або 547.5% річних. Договором визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця https://cashyou.ua/. за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем коштів на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитодавцем на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника. Відповідач, був ознайомлений з договором про надання позики, з правилами їх отримання і повернення та надав згоду на укладення вказаного договору, але станом на день закінчення платежу за договором, а саме на 08 березня 2019 року його умови не виконав і позику не повернув, в результаті чого станом на 03.09.2019 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 14780 грн., з яких: - сума позики - 2000,00 грн., проценти за користування позикою - 900 грн., пеня - 11880 грн.

Ухвалою судді від 22 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі , призначене спрощене позовне провадження у відкрите судове засідання.

11 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву , в якій відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає , просить відмовити у задоволенні позовних вимог , посилаючись на те, що у позивача відсутні докази про те , що сторони уклавши договір EL - 69927 від 06.02.2019 року , не погодили його умови. До позову додано пропозицію про укладання кредитного договору (оферта) у вигляді тексту договору , але вказана пропозиція не містить зазначення дати та номеру та до позову не додано доказів прийняття відповідачем пропозиції . Крім того, немає можливості відповідно до виписки з банку ідентифікувати , що переказ був зроблений саме позивачем .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності , в якій позов підтримав , просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з,явився.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності сторін.

Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 06.02.2019 року між ТОВ Кешью та відповідачем укладено кредитний договір № EL-69927, на суму кредиту у розмірі 2000,00 грн., з процентною ставкою за користування кредитом 1,5 % в день від суми виданого кредиту, з річною відсотковою ставкою 547,5%, на строк 30 днів, тобто до 08.03.2019 року.

Даних , щодо оскарження укладеного кредитного договору суду надано не було.

За умовами договору (п.1.5,2.3) позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем вищевказаних коштів, на банківський рахунок (банківську платіжну картку ) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця.

Згідно п.3.2.1,3.2.2,3.2.3 кредитодавець зобов ' язаний надавати позичальнику кредит в порядку і на умовах, визначених договором та правилами надання грошей у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, прийняти від позичальника виконання зобов`язань за договором на умовах та в порядку, визначених договором.

Пунктами 4.2.1,4.2.2 позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором, а також пеню у випадку виникнення прострочення за виконання зобов`язань по договору, дотримуватись строків виконання зобов`язань передбачених договором, в тому числі, але не виключно щодо повернення кредиту та сплати відсотків, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.5.2 Договору зазначено, що у випадку прострочення строку повернення кредиту позичальник сплачує за кожний день повернення кредиту пеню від суми залишку кредиту у розмірі 3,6%.

Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Законом України Про електронну комерцію .

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлена неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України Про електронну комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Частина 5 статті 11 вказаного Закону передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У п.8.1 договору кредиту відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті критодавця.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ Кешью та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився.

Суд доходить висновку про те, що договір позики було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України Про електронну комерцію .

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до укладеної угоди між ТОВ Кешью та ТОВ ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ на переказ коштів №ВП-290817-1 від 29.08.2017 року , 06.02.2019 р. грошові кошти в розмірі - 2000,00 грн. перераховано на зазначений у заявці ОСОБА_1 банківський рахунок, що підтверджується листом від 03.09.2019 року .

Крім того, відповідачем надано виписку по надходженням на картку за 06.02.2019 р., з якої вбачається надходження грошових коштів у сумі 2000 грн.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Так, із наданого позивачем графіку розрахунків вбачається, що сукупна вартість кредиту складає 2900,00 грн та включає в себе: проценти за користування кредитом 45% від суми кредиту в розмірі 900 грн та суму кредиту в розмірі 2000,00 грн, термін платежу 08.03.2019 року .

Відповідач не надав суду доказів на спростування факту наявності заборгованості у вказаному розмірі, тому вказана заборгованість, на думку суду, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 11880 грн. пені за прострочене зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Розмір нарахованої позивачем пені становить 11880 грн.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 21 Закону України Про споживче кредитування передбачено, зокрема, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, без урахування відсотків за користування кредитом, становить 2000 грн.

У зв`язку з тим, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кешью 300 грн. пені за прострочене зобов`язання, тобто 15% відсотків суми простроченого платежу.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 року N 23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України ( про надання правової допомоги):

П.3.2. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року ( 995_015 ), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 ), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ( 995_043 ) тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт №4, платіжне доручення №1653 на оплату витрат на професійну правничу допомогу по стягненню заборгованості за договором EL-69927 на суму 740 грн.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами ( ч.2 ст.137 ЦПК України).

Згідно ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 740 підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ Кешью суд задовольняє частково, оскільки судом зменшено розмір неустойки, проте судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Згідно ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1,2ст.77, ч. 1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в установлені договором строки, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору,а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню ,у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором EL-69927 від 29.11.2018 р. у сумі 3200 гривень, з яких: 2000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 900 грн. відсотки за користування кредитом, 300 грн. пеня за прострочене зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст..525, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью заборгованість за кредитним договором у розмірі 3200(три тисячі двісті ) грн. , витрати на правничу допомогу у розмірі 740 (сімсот сорок) грн. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев,ятсот двадцять ода) грн. , всього на суму 5 861 (п,ять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью до ОСОБА_1 про стягнення пені за договором кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью , , код ЄДРПОУ 40885016, місце знаходження: 61058, м.Харків, вул..Чичибабіна, буд.7-А, офіс 42 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 16 січня 2020 року.

Суддя: І. М. Колодяжна