Рішення

від 15.01.2020 по справі 320/5705/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року № 320/5705/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ Текссол-С до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Текссол-С з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/406440 від 09.04.2019, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посадовою особою митниці було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, однак надані додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей.

Також зазначено, що позивачем на вимогу митного органу не надано додаткові документи: прайс-лист виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, банківські платіжні документи, документи, що містять відомості про вартість страхування, копію декларації країни відправлення. Позивачем не підтверджено, що товар є стоковим, а відтак дії посадових осіб митного органу є правомірними, так як основні та додаткові документи, подані декларантом, не містили об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені, як наслідок, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019 є законним та не порушує права позивача.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, ТОВ Текссол-С (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване як юридична особа 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ Текссол-С 12.10.2012 був укладений контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець, зокрема, продає позивачу тканини власного виробництва.

Продавець та позивач 11.10.2016 уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

Продавець та позивач 29.12.2017 уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

Продавець та позивач 14.11.2018 уклали додаткову угоду №356 до контракту (далі - додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва продавця (надалі - товар): тканина відбілена страйп-сатин, 100% бавовна, сток, завширшки 300 см, у кількості 11 654 кг, 28 747 погонних метрів, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар №1); тканина відбілена, 100% бавовна, сток, завширшки 284 см, у кількості 7 286 кг, 20 534 погонні метри, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар №2); тканина вибивна полікотон, 30% поліестер та 70% бавовна, сток, завширшки 90-220 см, у кількості 2 871 кг, 10 060 погонних метрів, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар №3); тканина вибивна, 100% бавовна, сток, завширшки 180 см, у кількості 64 кг, 266 погонних метрів, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар №4).

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (Incoterms 2000).

Загальна вартість товару за інвойсом №АМ-1024-2018, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 76 562,50 долари США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

Продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди 16.11.2018 виставив позивачу до сплати інвойс №АМ-1024-2018 (далі - інвойс) на загальну суму 76 562,50 долари США.

Позивач 15.01.2019 з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/901606.

Одеська митниця ДФС 18.01.2019 провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000092, яким підтвердила те, що товар є стоковим.

Позивач 21.01.2019 подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/400740, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/400740 від 21.01.2019 загальна вартість товару складає 76 562,50 долари США, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна.

Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/400740 від 21.01.2019 подано, зокрема такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 16.11.2018 (0271); рахунок-фактура №АМ-1024-2018 від 16.11.2018 (0380); коносамент №MEDUPK112969 від 05.12.2018 (0705); автотранспортна накладна №043 від 18.01.2019 (0730); акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000092 від 18.01.2019 (1721); прайс-лист продавця (3014); додаткова угода (4103); додаткова угода №1012/12/10 від 29.12.2017 (4103); контракт (4104).

Після подання вказаної митної декларації 22.01.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі - запит 1), а саме: 1) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 24.01.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №2401/19-01 від 24.01.2019 (далі - лист 1).

Так, позивачем надано наступні документи:

1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа 1 будь-які платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерський облік позивача, оскільки знаходився в зоні митного контролю відповідача, був не випущеним у вільний обіг та неоплаченим.

При цьому в якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу для ознайомлення на 10 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423938 від 05.12.2018; інвойсу №МС/0068/2018 від 24.10.2018, виставленого Mumtaz & Co; прибуткової накладної №ТЕК-000158 від 05.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000508 від 06.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ Об`єднання БКП ; податкової накладної №508 від 06.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/425665 від 27.12.2018; інвойсу №201800955 від 31.08.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000153 від 03.12.2018, складеної позивачем;

2) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу відповідача, що у нього була відсутня станом на день підписання листа 1 копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який не зобов`язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

3) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа 1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача;

4) щодо прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надавав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця №19OUTUA-21 від 23.01.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову.

Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Відповідач 29.01.2019 після отримання вищезазначеного листа 1 від позивача та доданих до нього додаткових документів завершив митне оформлення тимчасової митної декларації №UA125110/2019/400740 та визнав заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 76 562,50 долари США, визначену за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів.

Позивач 09.04.2019 подав до відповідача додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/406440 до тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/400740 від 21.02.2019, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 76 562,50 долари США.

Після подання вказаної митної декларації 09.04.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі - запит 2), а саме: 1) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 18.04.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №1704/19-01 від 17.04.2019 (далі - лист 2).

У своєму листі 2 позивач звернув увагу відповідача на той факт, що відповідач уже здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів позивача шляхом направлення запиту 1 відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/400740 від 21.01.2019, митне оформлення якої було завершено відповідачем 29.01.2019, тобто фактично відповідач визнав заявлену позивачем митну вартість товарів.

Так, позивач надав відповідачу разом із листом 2 наступні документи:

1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію прибуткової накладної №ТЕК-000009 від 29.01.2019, складеної позивачем.

Позивач зазначив, що враховуючи те, що товар станом на день підписання листа 2 був неоплаченим, то інші платіжні документи щодо товару у позивача були відсутні;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач повідомив відповідачу, що позивач уже надавав відповідачу разом із листом 1 первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423938 від 05.12.2018; інвойсу №МС/0068/2018 від 24.10.2018, виставленого Mumtaz & Co; прибуткової накладної №ТЕК-000158 від 05.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000508 від 06.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ Об`єднання БКП ; податкової накладної №508 від 06.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/425665 від 27.12.2018; інвойсу №201800955 від 31.08.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000153 від 03.12.2018, складеної позивачем;

3) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач повторно звернув увагу відповідача, що у нього була відсутня станом на день підписання листа 2 копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який не зобов`язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач повторно звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа 2 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача;

5) щодо прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач повідомив відповідачу, що він уже надавав відповідачу разом із листом 1 фотокопію листа продавця №19OUTUA-21 від 23.01.2019 та його перекладу з англійської на українську мову.

Відповідач 18.04.2019 на виконання вимоги позивача про проведення письмової консультації направив позивачу повідомлення №8d737c22-b25c-48aa-967b-a9c2d922cd42 в спеціалізованій системі обміну електронними документами.

Відповідач 18.04.2019 прийняв оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1, так як надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач зазначив, що згідно з пунктом 4 контракту оплата товару здійснюється протягом 25 днів з моменту оформлення коносаменту. Коносамент №COSU6193849180 складено від 27.11.2018, отже оплата за імпортований товар здійснена. До митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за імпортований товар. Відправником товару є Амехсо, проте до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається. Інформація, що товар є стоковим наявна лише в додатковій угоді.

Відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019 також зазначив, що позивачем не надано додаткові документи: прайс-лист виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, банківські платіжні документи, документи, що містять відомості про вартість страхування, копію декларації країни відправлення.

За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар №1 - 0,71 доларів США за 1 м 2 (митна декларація №UА100110/2019/163434 від 13.02.2019), товар №2 - 0,66 доларів США за 1 м 2 (митна декларація №UА408150/2018/23795 від 19.11.2018), товар №3 - 0,68 доларів США за 1 м 2 (митна декларація №UА125110/2018/422539 від 19.11.2018), товар №4 - 0,65 доларів США за 1 м 2 (митна декларація №UА125110/2019/400465 від 14.01.2019).

Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406440 від 09.04.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019.

При прийнятті відмови посадовою особою митного органу - головним державним інспектором Київської митниці ДФС Поляковою Іриною Михайлівною була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00150 від 18.04.2019, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/408070 від 03.05.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 268 671,84 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідачем було вже визнано митну вартість товару, визначену позивачем у розмірі 76 562,50 долари США за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів, при митному оформленні тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/400740 від 21.02.2019, що вказує на необ`єктивний підхід відповідача при підтвердженні митної вартості спірного товару вже за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406440 від 09.04.2019, так як позивачем був наданий один і той самий пакет документів із метою підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару як при поданні тимчасової митної декларації, так і додаткової митної декларації.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/406440 від 09.04.2019.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено контракт, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс №АМ-1024-2018 від 16.11.2018, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 76 562,50 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/406440 від 09.04.2019 в розмірі 76 562,50 долари США.

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Не знайшли свого відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Відповідно до додаткової угоди та інвойсу №АМ-1024-2018 від 16.11.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Приналежність товару до стокового також підтверджена листом продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару, а також актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500120/2019/000092 від 18.01.2019, яким митним органом підтверджено опис товару, зазначеного позивачем у графах 31 відповідної митної декларації.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав документи з третіми особами, пов`язаними з контрактом у зв`язку з тим, що вантажовідправником товару був не продавець, а компанія Amexco. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди продавець зобов`язався поставити товар на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна. При цьому вантажовідправником товару є компанія Amexco.

Крім того, відповідно до пунктів А.3 та А.4 Розділу CFR Правил Incoterms 2000 продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.

Відтак, помилковим є твердження відповідача, зазначене в оскаржуваному рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019, про те, що позивач не надав договори з третіми особами, пов`язаними з контрактом, адже витрати на доставку товару та організацію доставки товару до митної території України за умовами додаткової угоди були понесені продавцем. При цьому вантажовідправником товару була компанія Амехсо, яка за розпорядженням продавця виконала зобов`язання останнього щодо організації доставки товару до митної території України.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивачем не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за імпортований товар, оскільки відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 оплата за товар згідно з інвойсом здійснюється відповідно до пункту 3 контракту, який, у свою чергу, передбачає, що ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування і доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено даним контрактом.

Суд звертає увагу, що додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в спірному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Суд зазначає, що позивач повідомляв відповідача про те, що інвойс станом на день підписання листа 1 та листа 2 був неоплаченим, а тому позивач не міг надати витребовувані відповідачем банківські платіжні документи.

Суд вважає також безпідставним неврахування відповідачем наданої продавцем інформації про ціни на його продукцію станом на 14.11.2018, адже наведений прайс-лист продавця товару містить дані про ціни на його продукцію, яку він реалізовував станом на 14.11.2018 всім покупцям, а не виключно позивачу.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Як встановлено судом, позивач своїм листом №1704/19-01 від 17.04.2019 повідомляв відповідача про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою, інвойсом №АМ-1024-2018 від 16.11.2018, листом продавця та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями №№UА100110/2019/163434 від 13.02.2019, UА408150/2018/23795 від 19.11.2018, UА125110/2018/422539 від 19.11.2018 та UА125110/2019/400465 від 14.01.2019, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом також встановлено, що товари за митними деклараціями №№UА100110/2019/163434 від 13.02.2019, UА408150/2018/23795 від 19.11.2018 та UА125110/2018/422539 від 19.11.2018 постачалися морським транспортом на умовах CIF Україна, які передбачають обов`язкове страхування товару, а товар за митною декларацією №UА125110/2019/400465 від 14.01.2019 постачався автомобільним транспортом на умовах CIP Україна, які передбачають обов`язкове страхування товару, у той час, коли спірні товари позивача постачалися на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, які не передбачають страхування товарів, тобто відповідач здійснив коригування митної вартості спірних товарів без урахування відмінностей у складових митної вартості товарів (витрат на страхування товарів), а також без урахування відмінностей у маршруті поставки товарів, що впливає на митну вартість товарів.

Окрім цього товари за митними деклараціями №№UА100110/2019/163434 від 13.02.2019, UА408150/2018/23795 від 19.11.2018 та UА125110/2018/422539 від 19.11.2018 не є стоковими, мають іншу щільність, що впливає на їх вартість у порівнянні зі спірними товарами позивача.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості на підставі митних декларацій №№UА100110/2019/163434 від 13.02.2019, UА408150/2018/23795 від 19.11.2018 та UА125110/2018/422539 від 19.11.2018 є протиправним.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 72, частиною третьою статті 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 4 030,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3638 від 10.10.2019.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі 4 030,08 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110022/1 від 18.04.2019.

Стягнути на користь ТОВ Текссол-С (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль , ідентифікаційний код 39470947) судові витрати у розмірі 4 030 (чотири тисячі тридцять) грн. 08 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.