Постанова

від 29.10.2020 по справі 320/5705/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5705/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Текссол-С до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2019 року ТОВ Текссол-С звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС України у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18 квітня 2019 року № UA125110/2019/110022/1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Київською митницею ДФС України не наведено. Окремо суд першої інстанції зазначив, що ненадання позивачем частини запитуваних відповідачем документів було зумовлено їх відсутністю. Крім іншого, суд звернув увагу, що Київською митницею не було належним чином обґрунтовано застосування саме резервного методу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, правонаступник відповідача - Київська митниця Держмитслужби, подала апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом не було враховано наявність розбіжностей у поданих позивачем документах та неподання декларантом ряду запитуваних документів, а також наведення в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів аргументованих мотивів його прийняття. Апелянт стверджує про правильність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Крім того, у апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби просила здійснити заміну відповідача у справі - Київської митниці ДФС України, на її правонаступника.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби реорганізовано Київську митницю ДФС шляхом її приєднання до Київської митниці Держмитслужби та установлено, що територіальні органи, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р Питання Державної митної служби уряд погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити подане клопотання та допустити заміну Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 38661040) її правонаступником Київською митницею Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Текссол-С просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що для здійснення митного контролю були подані всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, вказані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу коригування митної вартості товару є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про можливість розглядати справу в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ Текссол-С та Dawood Exports (Pvt) Ltd. - компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець) 12 жовтня 2012 року був укладений контракт № 1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва.

На підставі додаткових угод від 11 жовтня 2016 року № 1012/12/4 та від 29 грудня 2017 року №1012/12/10 було продовжено дію контракту до 31 грудня 2019 року.

Продавець та позивач 14 листопада 2018 року уклали додаткову угоду № 356 до контракту (далі - додаткова угода), відповідно до п. 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва продавця (надалі товар): тканина відбілена страйп-сатин, 100% бавовна, сток, завширшки 300 см, у кількості 11 654 кг, 28 747 погонних метрів, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі товар № 1); тканина відбілена, 100% бавовна, сток, завширшки 284 см, у кількості 7 286 кг, 20 534 погонні метри, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі товар № 2); тканина вибивна полікотон, 30% поліестер та 70% бавовна, сток, завширшки 90-220 см, у кількості 2 871 кг, 10 060 погонних метрів, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі товар № 3); тканина вибивна, 100% бавовна, сток, завширшки 180 см, у кількості 64 кг, 266 погонних метрів, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі товар №4).

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (Incoterms 2000).

Загальна вартість товару за інвойсом № АМ-1024-2018, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 76 562,50 долари США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

Продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди 16 листопада 2018 року виставив позивачу до сплати інвойс № АМ-1024-2018 (далі інвойс) на загальну суму 76 562,50 долари США.

ТОВ Текссол-С 15 січня 2019 року з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/901606.

Одеська митниця ДФС 18 січня 2019 року провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/000092, яким підтвердила те, що товар є стоковим.

Позивач 21 січня 2019 року подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40ТН № UA125110/2019/400740.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ТН № UA125110/2019/400740 від 21 січня 2019 року загальна вартість товару складає 76 562,50 долари США, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна.

Разом із митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/400740 від 21 січня 2019 року ТОВ Текссол-С до Київської митниці ДФС подало такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 16 листопада 2018 року (0271); рахунок-фактура № АМ-1024-2018 від 16 листопада 2018 року (0380); коносамент № MEDUPK112969 від 05 грудня 2018 року (0705); автотранспортна накладна № 043 від 18 січня 2019 року (0730); акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/000092 від 18 січня 2019 року (1721); прайс-лист продавця (3014); додаткова угода (4103); додаткова угода №1012/12/10 від 29 грудня 2017 року (4103); контракт (4104).

Після подання вказаної митної декларації 22 січня 2019 року декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі запит 1), а саме: 1) за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ Текссол-С надано додаткові документи разом із супровідним листом від 24 січня 2019 року № 2401/19-01 (далі - лист 1), а саме (фотокопії): митної декларації від 21 січня 2019 року ІМ40ТН № UA 125110/2019/400740; контракту № 1012/12 від 12 жовтня 2012 року, укладеного між Dawood Exports (Pvt) Ltd та товариством; додаткових угод від 11 жовтня 2016 року № 1012/12/4, від 29 грудня 2017 року № 1012/12/10, від 14 листопада 2018 року № 356; інвойсу від 16 листопада 2018 року № АМ-1024-2018; митної декларації від 05 грудня 2018 року ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/423938; інвойсу від 24 жовтня 2018 року № МС/0068/2018; прибуткової накладної від 05 грудня 2018 року; видаткової накладної від 06 грудня 2018 року № ТЕК-000508; податкової накладної від 06 грудня 2018 року № 508; митної декларації від 27 грудня 2018 року ІМ40ДЕ № UA 125110/2018/425665; інвойсу від 31 серпня 2018 року № 201800955; прибуткової накладної від 03 грудня 2018 року № ТЕК-000153; листа Dawood Exports (Pvt) Ltd від 23 січня 2019 року № 19OUTA-21 (з перекладом).

Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

Після отримання вищезазначеного листа відповідач 29 січня 2019 року завершив митне оформлення тимчасової митної декларації № UA125110/2019/400740 та визнав заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 76 562,50 долари США, визначену за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів.

ТОВ Текссол-С 09 квітня 2019 року подало додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA125110/2019/406440 до тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/400740 від 21 лютого 2019 року, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 76 562,50 долари США.

Після подання вказаної митної декларації 09 квітня 2019 року декларант отримав від відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі запит 2), а саме: 1) за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ Текссол-С 18 квітня 2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом від 17 квітня 2019 року № 1704/19-01 (далі - лист 2).

У зазначеному листі позивач звернув увагу відповідача на той факт, що відповідач уже здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом направлення запиту щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/400740 від 21 січня 2019 року, митне оформлення якої було завершено відповідачем 29 січня 2019 року, тобто фактично відповідач визнав заявлену позивачем митну вартість товарів.

Стосовно виписки з бухгалтерської документації у листі 2 позивач повідомив, що разом з листом 1 надавав відповідачу первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації від 05 грудня 2018 року ІМ40ДЕ № UA125110/2018/423938; інвойсу від 24 жовтня 2018 року № МС/0068/2018, виставленого Mumtaz & Co; прибуткової накладної від 05 грудня 2018 року № ТЕК-000158, складеної позивачем; видаткової накладної від 06 грудня 2018 року № ТЕК-000508, складеної між позивачем та ТОВ Об`єднання БКП ; податкової накладної від 06 грудня 2018 року №508, складеної позивачем; митної декларації від 27 грудня 2018 року ІМ40ДТ № UA125110/2018/425665; інвойсу від 31 серпня 2018 року № 201800955, виставленого продавцем; прибуткової накладної від 03 грудня 2018 року № ТЕК-000153, складеної позивачем.

Щодо копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини ТОВ Текссол-С повторно звернув увагу відповідача, що такі докумети у нього відсутні, а приписи ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в декларанта.

На виконання вимоги позивача про проведення письмової консультації відповідач 18 квітня 2019 року направив позивачу повідомлення № 8d737c22-b25c-48aa-967b-a9c2d922cd42 в спеціалізованій системі обміну електронними документами.

Крім того, 18 квітня 2019 року Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110022/1, яке оскаржується позивачем.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49, 50, 53, 54, 57, 58, 248, 257 Митного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Київською митницею ДФС другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ Текссол-С товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Разом з тим документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Положеннями ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці ДФС України про неможливість підтвердження митної вартості товару та застосування другорядного методу визначення ціни товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки:

- згідно п. 4 договору від 12 жовтня 2012 року № 1012/12 оплата товару здійснюється протягом 25 днів з моменту оформлення коносаменту, коносамент складено 27 листопада 2018 року, отже згідно наданих документів оплата здійснена;

- до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за імпортований товар;

- відправником товару є AMEXCO, проте, до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов`язані з договором про поставу товару.

Крім того, у згаданій графі 33 оскаржуваного рішення вказано, що надані, частково, додаткові документи не підтвердили заявлену митну вартість, оскільки не містили всіх відомостей про всі складові митної вартості, розмір яких підлягає підтвердженню, зокрема:

- в інвойсі від 16 листопада 2018 року №АМ-1024-2018 відсутня інформація щодо того, що імпортований товар є стоковим. Така інформація наявна лише у додатковій угоді від 14 листопада 2018 року № 356.

- наданий прайс-лист на сток не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, не містить також інформації щодо артикулу товарів та не містить такого виду тканини, що заявлений у графі 31 митної декларації.

Також відповідач звернув увагу на те, що позивач не надав митну декларацію країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, банківські документи та документи, що містять відомості про вартість страхування.

За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 Митного кодексу України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не було надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Натомість, відповідач стверджує, що у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного. Декларантом під час проведення з ним консультацій, додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар №1 0,71 доларів США за 1 м 2 (митна декларація від 13 лютого 2019 року № UА100110/2019/163434), товар № 2 - 0,66 доларів США за 1 м 2 (митна декларація від 19 листопада 2018 року № UА408150/2018/23795), товар № 3 - 0,68 доларів США за 1 м 2 (митна декларація від 19 листопада 2018 року № UА125110/2018/422539), товар № 4 - 0,65 доларів США за 1 м 2 (митна декларація від 14 січня 2019 року № UА125110/2019/400465).

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, відповідач визначив митну вартість товару у розмірі 76 562,50 долари США за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів, при митному оформленні тимчасової митної декларації від 21 лютого 2019 року ІМ40ТН № UA125110/2019/400740, що вказує на необ`єктивний підхід контролюючого органу під час підтвердження митної вартості спірного товару за додатковою митною декларацією від 09 квітня 2019 року ІМ40ДТ №UA125110/2019/406440.

За наслідками розгляду одного і того ж пакету документів, під час підтвердження митної вартості спірного товару за додатковою митною декларацією від 09 квітня 2019 року ІМ40ДТ №UA125110/2019/406440, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Як було вірно підкреслено судом першої інстанції, аналіз змісту договору, додаткової угоди, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та інвойс №АМ-1024-2018 від 16 листопада 2018 року свідчить, що поставка товару здійснювалася на умовах умовах CFR м. Чорноморськ, Україна, а вартість товару в розмірі 76 562,50 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додаткової митної декларації від 09 квітня 2019 року IM40ДТ №UA125110/2019/406440 в розмірі 76 562,50 долари США. Продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до місця ввезення на митну територію України, а також забезпечив проходження митних процедур у країні ексорту та виконав інші обов`язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати.

Вказані обставини, крім іншого, підтверджуються листом продавця - Dawood Exports (Pvt) Ltd від 23 січня 2019 року № 19OUTA-21.

Також наданими позивачем документами спростовуються висновки відповідача щодо не приналежності придбаного товару до стокового.

Відповідно до додаткової угоди та інвойсу від 16 листопада 2018 року № АМ-1024-2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Приналежність товару до стокового, крім іншого, підтверджена листом Dawood Exports (Pvt) Ltd від 23 січня 2019 року № 19OUTA-21.

Колегія суддів враховує, що листами від 24 січня 2019 року № 2401/19-01 та від 17 квітня 2019 року № 1704/19-01 ТОВ Текссол-С надало відповідачу необхідні для підтвердження митної вартості товару документи та відповідні пояснення.

Стосовно неможливості надати платіжні документи, які підтверджують оплату за імпортований товар, позивач пояснив, що відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1012/12/2 від 24 березня 2014 року оплата за товар згідно з інвойсом здійснюється відповідно до пункту 3 контракту, який, у свою чергу, передбачає, що ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування і доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено даним контрактом.

Колегія суддів враховує, що додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в спірному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що строки розрахунків за товар, які визначив контролюючий орган та відобразив у рішенні про коригування митної вартості товарів, не відповідають умовам контракту та додаткових угод, відтак відповідач не довів, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару останній мав бути оплачений.

Крім іншого, у листі від 17 квітня 2019 року № 1704/19-01 ТОВ Текссол-С повідомило Київську митницю ДФС України про відсутність у декларанта копій митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

На переконання колегії суддів, ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні та не повинні бути в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Щодо посилання відповідача на окремі недоліки прайс-листа, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 Митноко кодексу України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що позивач у відповідь на запит митного органу не надав витребувані ним висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, судова колегія вважає помилковим, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, відповідачем не доведено обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження.

У зв`язку з чим колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею ДФС України резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ Текссол-С товару за першим методом, тобто за ціною договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення Київської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 18 квітня 2019 року № UA125110/2019/110022/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов