Постанова

від 14.01.2020 по справі 200/9309/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року справа №200/9309/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідачів Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (повний текст складено 23 жовтня 2019 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/9309/19-а (суддя І інстанції - Олішевська В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про: визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.10.2018 року № 962453/41232116, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року датою її подання на реєстрацію, а саме - 28.09.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2019 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА", звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.10.2018 року № 962453/41232116, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року датою її подання на реєстрацію, а саме - 28.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем було складено податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року про надання послуг на суму 22000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3666,67 грн. та 28.09.2018 року направлено до Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно отриманої Квитанції про реєстрацію податкової накладної від 28.09.2018 року зазначено, що: "Документ доставлено до ДФС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РН від 04.09.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 49.41.19-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РН відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Відповідач зазначає, що у квитанції не було зазначено, які саме документи потрібні для позитивного рішення та реєстрації податкової накладної, а також не вказано в чому саме полягає відповідність критеріям. Позивач зазначає, що 17.10.2018 року товариством подано пояснення та копії документів з підтвердження дійсності господарської операції: договір про надання послуг перевезень № 36 від 15.03.2018 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 105 від 04.09.2018 року, платіжне доручення № 1233 від 21.09.2018 року, рахунок на оплату послуг № 100 від 31.08.2018 року, документи про наявність у ТОВ "Азовгідравліка" спеціальної техніки, необхідної для виконання умов договору (договори позички транспортних засобів, технічні паспорта на техніку), подорожні листи № 841712, № 841924, № 841832, № 841829, №841715, № 841716, № 841719, де вказано, яка техніка працювала, де саме, скільки часу, та який працівник був задіяний; документи працівників для підтвердження їх фаху. Позивач вказує на те, що рішенням комісії Головного управління ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних або у відмові такій реєстрації від 22.10.2018 року № 962453/41232116 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 04.09.2018 року. При цьому, податковий орган не зазначив конкретні документи або порушення з боку позивача, а обмежився загальним визначенням. Відповідач зазначає, підставою для відмови у реєстрації зазначено "ненадання платником податку копій документів розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків", однак позивач вказує, що зазначені обставини не відповідають дійсності, так як товариством були надані платіжні доручення № 1233 від 21.09.2018 року. Позивач посилається на те, що відповідно до п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків. Позивач вказує на те, що платник податків не зобов`язаний надавати обидва документа розрахунковий документ та банківську виписку. Отже, позивач вважає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що контролюючий орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників, щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної, слід зазначити, що відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/9309/19-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.10.2018 року № 962453/41232116. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року датою її подання на реєстрацію, а саме - 28.09.2018 року.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що строк звернення до суду визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і в цьому випадку становить три місяці з дня отримання рішення ДФС за результатами розгляду скарги позивача.

Рішенням від 05 листопада 2018 року комісії ДФС центрального рівня №40743/41232116/2 скаргу ТОВ "Азовгідравліка" залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 22 жовтня 2018 року № 962453/41232116без змін. З позовом до суду позивач звернувся лише 19 серпня 2019 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду без поважних перчин.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовгідравліка" зареєстроване в якості юридичної особи 23.03.2019 року за № 12741020000013327, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 41232116, місцезнаходження юридичної особи: 87537, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Купріна, будинок 41-А. Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області.

З матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовгідравліка" (далі по тексту - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС ЛОГІСТІКС УКРАЇНИ" (далі по тексту - Замовник) укладено договір № 36 про надання послуг перевезення від 15.03.2018 року (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, виконавець зобов`язується надати замовнику за його письмовою заявою автотранспорт, далі за текстом "Техніка", з особами, які мають право на керування "Технікою", а технічно справному стані для виконання перевезення вантажів.

Замовник зобов`язується сплачувати надані виконавцем послуги на умовах даного договору (п. 1.2 Договору № 36 про надання послуг перевезення від 15.03.2018 року).

Згідно п. 2.1. Договору Замовник оплачує послуги виконавця за розцінками у відповідності з додатками до діючого договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що сума оплати за послуги, які надані виконавцем, визначається, виходячи з реєстру фактично відпрацьованого "Технікою" часу і вартості однієї машино-години експлуатації "Техніки", визначеної у відповідності з рахунками - фактурами, які є невід`ємними частинами діючого договору.

Основним документом для визначення кількості відпрацьованого "Технікою" часу є шляховий лист автомобіля з талоном замовника, підписані представником замовника з вказівкою часу роботи (прибуття - вибуття) (п. 2.3 Договору № 36 про надання послуг перевезення).

Відповідно до п. 2.4 Договору сплата за послуги відбувається на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку - фактури. Виконання послуги підтверджується підписаними актами прийому - здачі виконаних робіт, у відповідності з талонами замовника або корінцями шляхових листів.

Сплата відбувається шляхом перерахування в безготівковому порядку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у строк не більше ніж як за одну добу до моменту виконання перевезення, що повинно підтверджуватися заявкою замовника в письмовому вигляді.

Згідно Специфікації цін на перевезення вантажів Додаток № 1 до Договору № 36 від 15.03.2018 року ТОВ "Азовгідравліка" здійснює перевезення ЛЦ-1, ЦШП МРМЗ (а.с. 17-зворотній бік) (а.с. 17-зворотній бік).

Позивачем до матеріалів справи долучено договір позички від 15.03.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передає, а ТОВ "Азовгідравліка" приймає у тимчасове безоплатне користування строком на двадцять років, тобто з 15.03.2018 року до 15.03.2038 року транспортний засіб: марки FAW, модель СА3252Р2К2Т1А1, тип вантажний самоскид, рік випуску 2008, колір - жовтий, щасі (рама, кузов), № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований центр ДАІ 1405 від 08.05.2015 року. Вказаний транспортний засіб належить позичальнику на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого Центр ДАІ 1405 від 08.05.2015 року (а.с. 20-21).

На виконання умов договору № 36 про надання послуг перевезення від 15.03.2018 року позивачем надано до суду подорожні листи вантажного автомобіля № 841712 від 03.07.2018 року, № 841925 від 30.08.2018 року, № 841924 від 29.08.2018 року, № 841829 від 20.07.2018 року, № 841832 від 25.07.2018 року, № 841719 від 04.08.2018 року, № 841716 від 04.07.2018 року (а.с. 22-29).

Відповідно до договору ТОВ "Азовгідравліка" виписано на ТОВ "СТС Логістік Україна" рахунок на оплату № 100 від 31 серпня 2018 року на оплату послуг перевезенняч ЛЦ-1 на суму 22000 грн. (без ПДВ 18333,33 грн.) (а.с. 30).

04 вересня 2018 року ТОВ "Азовгідравліка" (виконавець) та ТОВ "СТС "Логістік Україна" (замовник) складено Акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 105 про те, що виконавцем були надані послуги перевезення ЛЦ-1 у кількості 11 послуг на загальну суму 22000 грн. (без ПДВ 18333,33 грн.) (а.с. 31).

Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 1233 від 21 вересня 2018 року на суму 40000 грн., а також випискою АТ КБ "Приватбанк" за період 21.09.2018 року по 21.09.2018 року, дата проведення операції 21.09.2018 року о 12:45, номер документа № 1233, сума 40000 грн. (а.с. 32, 33).

Податкова накладна видана ТОВ "Азовгідравліка" від 04.09.2018 року № 2 подана до реєстрації в ДФС України 28 вересня 2018 року (а.с. 9).

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.09.2018 року відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної від 04.09.2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена та зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 "Критеріїв ризиків платників податку". ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиків платників податку". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено - особистий ключ електронного цифрового підпису розміщено на незахищеному носії інформації, при цьому відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" - особистий ключ кваліфікованого електронного підпису повинен зберігатися у захищеному носії інформації (у кваліфікованому засобі електронного підпису) (а.с. 10).

На виконання квитанції, позивачем були направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинено від 17.10.2018 року № 1 (а.с. 11). Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується Квитанцією №2 від 18.10.2018 року (а.с. 12)

22 жовтня 2018 року комісією при Головному управлінні ДФС у Донецькій області прийнято рішення № 962453/41232116 про відмову у реєстрації податкової накладної від № 2 від 04.09.2018 року на суму 22000 грн. (ПДВ 3666,67 грн.) з причини не надання платником податку копій документів: розрахунків документів, банківські виписки з особового рахунку (а.с. 13).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Азовгідравліка" звернулось до ДФС України зі скаргою від 22.10.2018 року, де, у якості підстав незгоди, вказало: "У рішенні про реєстрацію/відмову у реєстрації від 18.02.2019 №1080052/41232116 в реєстрації ПН безпідставно відмовлено з причини ненадання первинних документів, але не підкреслено яких саме. Натомість реальність надання послуг беззаперечно підтверджується належним чином складеними документами: договір з додатками до нього, первинні документи: акт здачі-приймання робіт, рахунок на оплату, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів для надання послуг перевезення, подорожні листи, розрахункові документи: платіжне доручення на оплату послуг, банківська виписка з особового рахунку (а.с. 14)

05 листопада 2018 року Рішенням комісії ДФС центрального рівня №40743/41232116/2 скаргу ТОВ "Азовгідравліка" залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 22 жовтня 2018 року № 962453/41232116 - без змін.

Не погодившись з прийнятим комісії при Головному управлінні ДФС у Донецькій області рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 962453/41232116 від 22.10.2016 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Податковий кодекс України (надалі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок № 117).

Згідно з п. 5-7 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктами 12, 13 Порядку № 117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З огляду на квитанцію від 28.09.2019 року контролюючим органом сформовано висновок проте, що обсяг постачання товару/послуг 49.41.19-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послугу та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, а також зазначено про відповідність податкової накладної пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Суд зазначає, що у Листі від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 Державною фіскальною служби України визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.09.2018 року № 9210146152 контролюючим органом сформовано висновок, що обсяг постачання товару/послуги 49.41.19-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку.

Пунктом 2 листа ДФС від 21.03.18 №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку" визначені критерії ризиковості здійснення операції. Зокрема, відповідно до підпункту 2.1 цього пункту податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Отже, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку контролюючий орган має вказати чіткі підстави для такого рішення, зокрема, навести детальний обґрунтований розрахунок, що свідчитиме про відповідність податкової накладної визначеному критерію.

Однак, надіслані позивачу квитанції таких розрахунків не містять.

Крім того, пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме, якщо:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що приписи підпункту 1.6 п. 1 Критеріїв містять декілька критеріїв оцінки ступеня ризиковості платника податку, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанції від 28.09.2018 року чітко зазначити вид критерію, під який підпадає позивач.

При цьому наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом у даних квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, в той час, як контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку № 117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Між тим, контролюючим органом не зазначено обставин, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, законодавством встановлено обов`язок фіскального органу вказувати у квитанціях конкретний вид критерію ризиковості, встановлений підпунктом 1.6 пунктом 1 Критеріїв.

Підпунктом 4 пункту 13 Порядку № 117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, пунктом 14 Порядку № 117 визначений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній /розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З системного аналізу викладених положень податкового законодавства слідує, що реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування вказаним критеріям, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупиняється.

Умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку №117.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію ризиків.

Судом встановлено, що позивачем на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області було надіслано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 17.10.2018 року № 1, разом з яким були надані наступні документи: договір № 36 про надання послуг перевезення від 15.03.2018 року, специфікація до договору № 36 про надання послуг перевезення від 15.03.2018 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , договір позички від 15.03.2018 року, подорожні листи вантажного автомобіля № 841712 від 03.07.2018 року, № 841925 від 30.08.2018 року, № 841924 від 29.08.2018 року, № 841829 від 20.07.2018 року, № 841832 від 25.07.2018 року, № 841719 від 04.08.2018 року, № 841716 від 04.07.2018 року (а.с. 77-92).

В ході судового розгляду позивачем надано суду фінансово - господарську документацію, які були досліджені судом в повному обсязі та містяться в матеріалах справи.

Надані позивачем документи підтверджують реальність здійснених позивачем господарських операцій.

Тобто, наведені обставини свідчать, що відповідач 2 формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових накладних, а висновки, викладені в рішеннях Комісії від 22.10.2018 року № 962453/41232116 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, адже відповідач не був позбавлений можливості після отримання наданих позивачем документів дослідити правочини, які укладалися між позивачем та його контрагентами, і винести законне та обґрунтоване рішення. Проте, зазначене, контролюючим органом, здійснено не було.

Крім того, суд зазначає, що затверджена Порядком № 117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає в аспекті конкретного змісту господарських взаємовідносин, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки виконання господарської операції мають бути надані, але відсутні. Натомість мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку, що відповідні документи мають бути подані, але були відсутні, наводяться контролюючим органом у графі "додаткова інформація".

В порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про реальність проведення ТОВ "Азовгідравліка" господарських операцій, суд вважає, що уповноважений контролюючий орган не мав правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних № 2 від 04.09.2018 року.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року датою її подання на реєстрацію, а саме - 28.09.2018 року, судом зазначено наступне.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Беручи до уваги, що рішення комісії Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.10.2018 року № 962453/41232116 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних визнано судом протиправними та скасовано, з урахуванням положень пункту 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.09.2017 року № 2, пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, а також абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року датою їх фактичного отримання контролюючим органом.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначено, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного суду України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВГІДРАВЛІКА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.10.2018 року № 962453/41232116, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2018 року датою її подання на реєстрацію, а саме - 28.09.2018 року.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заявником апеляційної скарги зазначено порушення позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначеним позовом.

Судом встановлено, що рішенням від 05 листопада 2018 року комісії ДФС центрального рівня №40743/41232116/2 скаргу ТОВ "Азовгідравліка" залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 22 жовтня 2018 року № 962453/41232116 без змін, а з позовом до суду позивач звернувся 24 липня 2019 року.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 по справі № 640/20468/18 (№ в ЄДРСР 85033140) відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17), та сформулював такий правовий висновок.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України судова палата вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

На час звернення з зазначеним позовом до суду, а саме 24 липня 2019 року, Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17) сформулював правовий висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів. Тому у позивача була відсутня необхідність надавати заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. Судом відкрито провадження по справі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає можливим, з урахуванням обставин у даній конкретній справі, визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/9309/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 200/9309/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко